Ухвала

від 15.02.2024 по справі 739/193/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/64/24 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5

з участю: прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

захисника - ОСОБА_7

підозрюваного - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, у форматі ІВАN: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ,

НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ,

які відкриті в акціонерному товаристві «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (код ЄДРПОУ 14305909), МФО 300335, юридична адреса: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, які використовуються в господарській діяльності ТОВ «ПП БІОМАС», директором якого є підозрюваний ОСОБА_8 , в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів та заробітної плати працевлаштованим на юридичну особу працівникам, а також зобов`язано уповноважених осіб АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надати органу досудового розслідування довідку про залишки коштів на таких рахунках станом на день отримання ухвали про накладення арешту.

Слідчий суддя вказав, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (наявний цивільний позов у кримінальному провадженні), дане клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки слідчим доведено наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити в задоволенні клопотання слідчого поліції ОСОБА_9 про накладення арешту на майно та зняти арешт, накладений на грошові кошти, які використовуються в господарській діяльності ТОВ «ПП БІОМАС». Вважає, що слідчим суддею була допущена однобічність та неповнота дослідження обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження. Посилається на те, що прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином можливість необхідність накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які відкриті в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та які використовуються в господарській діяльності ТОВ «ПП БІОМАС». Вказує, що зняття арешту з рахунків є принципово важливим, оскільки це фактично розблокує господарську діяльність підприємства, надасть можливість провести розрахунки з контрагентами, що дозволить в свою чергу здійснити операції щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) до державного бюджету або державних цільових фондів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на державне пенсійне страхування, видатків, пов`язаних із виплатою заробітної плати.

Крім того, просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки вона не була присутньою під час розгляду справи, ухвалу слідчого судді підозрюваний ОСОБА_8 отримав лише 23 січня 2024 року.

Заслухавши доповідь судді; підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала слідчого судді щодо ОСОБА_8 була постановлена 18.01.2024. Строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення закінчився 23 січня 2024 року.

Проте, враховуючи, що ОСОБА_8 та його захисник не були присутніми під час розгляду справи, ухвалу слідчого судді підозрюваний отримав 23.01.2024, а вже 29 січня 2024 року захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді місцевого суду підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів справи, у провадженні СВ Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження №12020270190000257 від 30 жовтня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

11.01.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України (а.с.п. 62-70).

16.01.2024 року представником державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» подано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_8 збитків, заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, на суму 3957489,18 грн ( а.с.п.167-174).

Згідно положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У відповідності до вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу в кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя обґрунтованою підставою для накладення арешту на майно вказав повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та подання ДП «Ліси України» цивільного позову до ОСОБА_8 .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу щодо певного обмеження в контексті норм закону.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого,засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Частиною 11 статті 170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст.171 КПК України в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Аналіз наявних у наданих стороною обвинувачення матеріалів не дає суду можливості встановити мету накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», які використовуються в господарській діяльності ТОВ «ПП БІОМАС», директором якого є ОСОБА_8 .

Основною метою накладення арешту на майно, є саме забезпечення цивільного позову та відшкодування завданих збитків, адже конфіскація майна за жодною зі статей обвинувачення не передбачена.

Дослідження наявних матеріалів дає підстави вважати, що слідчим у клопотанні не доведено підстави для накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які використовуються в господарській діяльності ТОВ «ПП БІОМАС», директором якого є ОСОБА_8 , та яким чином накладення на них арешту дозволить досягти дієвості кримінального провадження.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор серед іншого не доведе, що потреба досудового розслідування виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні та чи може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Отже, на даному етапі досудового розслідування беззаперечно встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності власника та володільця майна не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального законодавства, не відповідає законним критеріям та відповідності верховенства права, буде надмірним втручанням у права ОСОБА_8 , за відсутності належного обґрунтування необхідності такого обмеження в законному праві на володіння майном.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», які використовуються в господарській діяльності ТОВ «ПП БІОМАС», у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову в задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити.

Увалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2024 року про арешт майна - скасувати.

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_9 про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», у форматі ІВАN: НОМЕР_1 ,

НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ,

які використовуються в господарській діяльності ТОВ «ПП БІОМАС» - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4