Ухвала

від 09.02.2024 по справі 700/1166/23

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/1166/23

Провадження № 2/700/63/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкур С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., позивачки: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка цивільну справу № 700/1166/23, провадження № 2/700/63/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Журжинецька сільська рада, Служба у справах дітей Уманської міської ради, Служба у справах дітей Лисянської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.01.2021 року вони з відповідачем уклали шлюб. Від шлюбних відносин мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.01.2022 року шлюб між ними розірвано.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.07.2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.09.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно з 30.09.2021 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. В подальшому виконавчі листи про стягнення аліментів направлені до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. Відповідач аліменти не сплачує та має заборгованість з вересня 2021 року по липень 2023 року. Станом на 01.11.2023 заборгованість по сплаті аліментів складає 49487,20 грн., та станом на 24.07.2023 43109,68 грн.

Син проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. ОСОБА_2 усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, участі у житті та вихованні дитини не бере взагалі, не цікавиться його здоров`ям та розвитком , матеріально не допомагає.

Будь-яких перешкод для виконання відповідачем своїх обов`язків вона не чинила.

На даний час вона зустріла достойного чоловіка, який полюбив ОСОБА_4 , як рідного сина, вони планують одружитись та хотіли б щоб він усиновив ОСОБА_4 .

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Також пояснила, що відповідач не сплачує аліменти, застосовував до неї психологічне насилля та був випадок, коли набив батька, але до поліції заяви не писали.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час місце судового розгляду повідомлений на сайті Судової влади України.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявна заява начальника служби у справах дітей Уманської міської ради про розгляд справи без представника служби у справах дітей.

Сторони клопотань про зупинення провадження у справі не заявляли.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 26.12.2020 року.

Відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.07.2022 рок4у, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.09.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Посилання на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини в судовому засіданні так і не було встановлено, та те, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем в судовому засіданні не доведено, що поведінка відповідача відносно свого сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист її інтересів шляхом саме позбавлення матері по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Згідно висновку Служби у справах дітей Уманської міської ради від 16 січня 2024 року, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є передчасним, оскільки він більше двох років перебуває у Збройних Силах України і в ході бесіди встановлено, що він заперечує проти позбавлення батьківських прав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Сам по собі факт заборгованості з аліментів, не є підставою для позбавлення батьківських прав, а свідчить лише про бездіяльність органів виконавчої служби, яку позивачка вправі оскаржити у встановленому порядку, адже відповідач перебуває в ЗСУ та офіційно отримує грошове забезпечення.

Питання щодо усиновлення дитини, позивачка може вирішити в порядку ст. 217 СК України, без позбавлення батьківських прав.

ВСС України у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. В даній постанові суд касаційної інстанції підкреслив наступне, що при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини. Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України». З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення ним від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги, що згідно висновку служби у справах дітей Уманської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , відповідач близько двох років перебуває в ЗСУ та заперечує проти позбавлення його батьківських прав , а також те, що судом не встановлено фактів умисного його ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення ним будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення їй будь-якої моральної чи фізичної шкоди, то суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст. 164 СК України для позбавлення його батьківських прав, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд ,

вирішив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа, що не заявляє самостійних вимог: Журжинецька сільська рада, Служба у справах дітей Уманської міської ради, Служба у справах дітей Лисянської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Адреси сторін: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , 19321 с. Журжинці, Звенигородський район, Черкаська область;

Уманська міська рада, 20300 м. Умань вул.. Садова, 9/5 Черкаська область;

Лисянська селищна рада, 19301 смт. Лисянка площа Миру, 27, Звенигородський район, Черкаська область.

Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2024 року.

Суддя С. Д. Пічкур