Ухвала

від 06.02.2024 по справі 753/20167/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20167/23

провадження № 2/753/1170/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Цимбал І.К.

при секретарі - Козін В.Є.

з участю сторін: представника позивача - Скрицької Н.А.

представника відповідача АТ "Атлон" - Сердюк О.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача Сердюк О.О. про залишення позовної заяви без руху по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про визнання односторонньої відмови від інвестиційного договору дійсною, розірвання інвестиційного договору та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва на розгляді перебуває вище вказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

06.02.2024 в підготовчому засіданні представник відповідача заявила клопотання про залишення позову без руху, оскільки відносини між сторонами не відносяться до ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому позивач повинен сплатити судовий збір у встановленому Законом розмірі.

Представник позивача заперечувала проти заявленого клопотання.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає за необхідне залишити позов без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків за наступних підстав.

При вивченні матеріалів справи було встановлено, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог ст. 177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, зазначаючи про те, що він є споживачем послуг, із позовом, в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 626 449 грн. 51 коп.; визнати дійною односторонню відмову ОСОБА_1 від Інвестиційного договору №ОДВ/10-КВ/052від 28.10.2021; розірвати інвестиційний договір №ОДВ/10-КВ/052 від 28.10.2021.

Подавши позовну заяву, позивач просив звільнити його від сплати судового збору за подачу даного позову, посилаючись ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подачу даного позову, критично оцінює таке посилання позивача та вважає, що позивачу слід сплатити судовий збір за подачу даного позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» судам роз`яснено, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог.

Позивач, вважаючи себе споживачем, повинен зазначити про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», навівши таким чином, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте, в позовній заяві відсутнє таке обгрунтування позовних вимог в розрізі положень Закону України «Про захист прав споживачів», і позивач посилається, зокрема, на порушення норм Цивільного кодексу України.

Варто відзначити, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами, зокрема, Цивільним кодексом України.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо, а у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, а тому до спорів щодо виконання цього договору та/або порушення прав особи в зв`язку з виконанням цього договору, - цей закон не може застосовуватись.

З огляду на викладене, посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів», як на підставу від звільнення сплати судового збору є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, розмір судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.), а за подання до суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору складає - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто не менше 1073,60 грн. та не більше 13420,00 грн.

Крім того, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено майнові вимоги на загальну суму 626 449, 51 грн., а відтак позивачу слід надати суду посилання на докази сплати судового збору в розмірі 1 відсотку ціни позову, а саме 6 264 грн. 50 коп.

Крім того, з огляду на те, що окрім позовних вимог майнового характеру позивачем було пред`явлено дві позовні вимоги немайнового характеру, а відтак позивачу слід подати суду посилання на докази сплати судового збору за пред`явлені дві вимоги немайнового характеру, тобто по 1 073,60 грн. за кожну, а всього на суму 2 147 грн. 20 коп.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Частиною 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що після відкриття провадження у справі було встановлено, що позивачем при подачі позову не було сплачено судовий збір та в задоволенні вимог позивача про звільнення від сплати судового збору за подачу даного позову слід відмовити, а відтак суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити стороні позивача, що у разі невиконання вимог ухвали та вказані недоліки не будуть усунуті, позов буде залишено без розгляду.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» Сердюк О.О. - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про визнання односторонньої відмови від інвестиційного договору дійсною, розірвання інвестиційного договору та стягнення коштів - залишити без руху, надавши заявнику строк у десять днів з дня отримання позивачем повного тексту ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ І.К. Цимбал