Постанова

від 01.02.2024 по справі 906/883/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року Справа № 906/883/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Приведьон В.М.

відповідача: Бугайчук М.В.

третьої особи (ФОП Стадника Геннадія Романовича): не з`явився

третьої особи (ТОВ "ЯРКОН"): не з`явився

третьої особи (ТОВ "Виробнича компанія "МАРК"): не з`явився

третьої особи (ФОП Шолоха Валерія Володимировича): не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 р. у справі №906/883/22 ухвалене суддею Соловей Л.А., повний текст рішення складено 04.10.2023 р.

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ"

за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ФОП Стадника Геннадія Романовича; ТОВ "ЯРКОН"; ТОВ "Виробнича компанія "МАРК"; ФОП Шолоха Валерія Володимировича,

про визнання укладеним договору про спільне використання технологічних електричних мереж,

АТ "Житомиробленерго" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" про визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж між АТ "Житомиробленерго" та ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" укладеним в редакції АТ "Житомиробленерго".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж між позивачем та власником технологічних електричних мереж прямо передбачено п.3 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії", беручи до уваги ігнорування відповідачем пропозиції щодо укладання зазначеного договору, дане спірне питання має вирішуватись у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023р. у справі №906/883/22 позов задоволено. Визнано укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж, в редакції позивача з 21.08.2022р.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 року області по справі №906/883/22 в частині задоволення позовної заяви Акціонерного товариства Житомиробленерго до Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ про визнання укладеним договору про спільне використання технологічних мереж з 21.08.2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Житомиробленерго до Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ про визнання укладеним договору про спільне використання технологічних мереж з 21.08.2022 року.

Листом №906/883/22/6805/23 від 20 жовтня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

30 жовтня 2023 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 р. у справі №906/883/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.12.2023 р. о 10:00 год.

06.11.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 р. клопотання представника Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/883/22 - задоволено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 р. виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 р. у справі №906/883/22. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 р. у справі №906/883/22 викладено у такій редакції: Розгляд апеляційної скарги призначити на "28" грудня 2023 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ).

04.12.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Житомиробленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 р. у справі №906/883/22 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 р. по справі №906/883/22 без змін.

12.12.2023 р. через систему «Електронний суд» представник апелянта надіслав до апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "01" лютого 2024 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

24.01.2024 р. в системі "Електронний суд" сформована заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/883/22 - задоволено.

У судовому засіданні 01.02.2024 представник Акціонерного товариства "Житомиробленерго" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 р. винесено з дотриманням чинного законодавства.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 р. винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 р. у справі №906/883/22 та прийняти нове, яким у позові Акціонерного товариства "Житомиробленерго" відмовити повністю.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у судове засіданні не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив, що у зв`язку з необґрунтованою відмовою відповідача укласти з позивачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж, власником яких є відповідач, обов`язковість укладання якого між ними, як між, відповідно, основним споживачем електроенергії та оператором системи розподілу електроенергії, передбачена Законом України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами України у сфері електроенергетиці, позовні вимоги про визнання укладеним між сторонами даної справи договору про спільне використання технологічних електричних мереж, в редакції позивача, підлягають задоволенню в повному обсязі.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" стверджує, що рішення є безпідставним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права з огляду на наступне.

Визначення статусу як основного споживача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" обґрунтовано судом першої інстанції тим, що до мереж ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" приєднанні електроустановки інших споживачів, яким оператором системи розподілу згідно вимог законодавства здійснюється надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, хоча до матеріалів справи не додано жодного належного доказу, який підтверджує такий статус Відповідача ні на момент звернення до суду, ні на момент ухвалення оскаржуваного рішення. Апелянт вважає визначення його статусу як основного споживача помилковим, наголошує, що є споживачем електричної енергії, але не основним споживачем в розумінні позивача. Суд 1-ої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав оцінки таким доводам. Жодних доказів того, що електричні мережі Відповідача використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам в матеріалах справи немає. Суд 1-ої інстанції в оскаржуваному рішенні при визначенні статусу Відповідача керувався договірними зобов`язаннями між сторонами, які існували ще в 2013 році і саме на підставі цього зробив хибні висновки.

Водночас, дійсно, між позивачем та відповідачем протягом багатьох років, в залежності від зміни вимог законодавства, укладались договори на постачання електричної енергії, в яких містяться додатки та визначається статус сторін.

Однак, між відповідачем та позивачем не укладалось договору про постачання електричної енергії від 29.03.2013 №102-В/45, і в матеріалах справи відсутній такий Договір з таким номером (№102-В/45).

29.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" та АТ «Житмиробленерго» було укладено договір про постачання електричної енергії №102-В, де сторонами в договорі було визначено, що це договір про надання послуг споживачу, яким є відповідач у цій справі.

Відповідно до п.10.1 договору цей Договір укладається на строк до 31 грудня поточного року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.

Станом на 2022 рік цей договір припинений та умови Договору є не чинними.

Відповідно висновок суду першої інстанції, про те, що наявність договору від 29.03.2013 року свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, як між постачальником електроенергії за регульованим тарифом, та її споживачем, повністю спростовується втратою чинності вищезазначеного Договору.

Суд першої інстанції взагалі не дослідив чинність даного договору на момент звернення до суду позивача і на момент ухвалення оскаржуваного рішення у справі.

Також, апелянт вказує на те, що в даній справі не зрозуміло чому суд першої інстанції під час визначення статусу відповідача керувався саме умовами Договору від 29.03.2013 року №102-в.

Адже в матеріалах справи міститься інший основний Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В укладений 28.12.2018 року між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" та позивачем - Акціонерним товариством "Житомиробленерго" з іншими додатками, які були чинними на момент ухвалення оскаржуваного рішення і є чинним на даний момент.

Скаржник також звертає увагу на те, що у позивача відсутній обов`язок, встановлений приписами ст.173-175 Господарського кодексу України, на підставі Договору від 29.03.2013 року №102-В/45 вимагати у відповідача вчинити певну господарську дію на користь позивача, як про це зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно і позивачем не було доведено того, що відповідач в розумінні ст.49 Закону України «Про ринок електричної енергії» і у відповідності до визначень Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) є основним споживачем, у зв`язку із чим виникає обов`язок укласти такий Договір.

Крім того, суд першої інстанції взагалі не прийняв до уваги доводи відповідача, стосовно того, що ці суб`єкти господарювання не залежать від технологічних мереж відповідача, хоча відповідачем були надані відповідні докази, які доводять цей факт і містяться в матеріалах справи.

До того ж, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи наявні копії двосторонніх договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії укладенні між позивачем та вищезазначеними юридичними особами (ФОП Стадник Г.Р., ТОВ «Яркон», ТОВ «ВК «Марк»).

Відповідно ФОП Стадник Г.Р., ТОВ «Яркон», ТОВ «ВК «Марк», ФОП Шолох В.В. є такими ж споживачами електричної енергії, як і Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" у відносинах з АТ «Житомиробленерго».

Також, скаржник акцентує увагу на те, що суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення в 2023 році керувався інформацією із двосторонніх договірних зобов`язань за 2008, 2010, 2013 роки, учасником яких не є і не був відповідач, які не є чинними на час прийнятого рішення про укладання двостороннього Договору, зобов`язання за яким виникають саме у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на підставі норми Закону, яка з`явилась в 2017 році.

Виходячи з наведеного, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не повно дослідив вказані обставини, хоча вони мають важливе значення для справи, не здійснив всебічний, повний та об`єктивний розгляду справи, в результаті чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Акціонерне товариство "Житомиробленерго" у відзиві вказує, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

АТ ''Житомиробленерго повністю заперечує доводи апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 статті 49 Закону України «Про ринок електричної енергії» основний споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором.

Крім того, відповідно до положення пункту 2.5.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. основний споживач не має права відмовити оператору системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж. Власник технологічних електричних мереж основний споживач) зобов`язаний належно утримувати технологічні електричні мережі та не обмежувати право оператора системи вимагати від власника технологічних електричних мереж відшкодування нанесених оператору системи збитків.

Пряма вказівка на необхідність укладення Договору про спільне використання технологічних мереж передбачена пунктом 3 статті 49 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пунктом 2.5.2. Правил.

До мереж Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" приєднані електроустановки інших споживачів, яким оператором системи розподілу (АТ "Житомиробленерго"), згідно вимог законодавства, здійснюється надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Позивач звертає увагу суду, що від мереж ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія'' заживлені субспоживачі, а саме ФОП Стадник Г.Р., ТОВ "ЯРКОН та ТОВ ВК "Марк.

Враховуючи вищевикладене, твердження апелянта про те, що він не є власником технологічних мереж є хибним та не відповідає дійсності.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Акціонерне товариство "Житомиробленерго" являється оператором системи розподілу і здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на територія Житомирської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності АТ "Житомиробленерго" у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна), та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством) на підставі ліцензії, виданої Постановою НКРЕКП №1441 від 16.11.2018.

29.03.2013 між АТ "Житомиробленерго", в особі структурного підрозділу Житомирський РЕМ (постачальник, позивач) та ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" (споживач, відповідач) укладено договір постачання електричної енергії №102-В/45, за яким постачальник електричної енергії зобов`язався постачати споживачу електричну енергію, а споживач, в свою чергу, зобов`язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору (т.1, а.с.95-100).

29.12.2018 між АТ "Житомиробленерго", в особі структурного підрозділу Житомирський РЕМ (постачальник, позивач) та ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" (споживач, відповідач) укладено договір №102-В споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (т.1, а.с.84-89).

ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" є власником технологічних електричних мереж - трансформаторної підстанції ТП-3.

Електричні мережі ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам (ТОВ "ВК "МАРК", ФОП Стаднік Г.Р. та ТОВ "ЯРКОН"), що підтверджується актами розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін: від 26.12.2008, від 19.02.2010, від 19.08.2013 (т.1, а.с.124, 127, 129).

Позивач 27.07.2022 разом із супровідним листом №510/15619 направив відповідачу для розгляду та підписання два примірники проекту договору про спільне використання технологічних електричних мереж (з додатками), який розроблений позивачем на основі типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, що є додатком 1 до діючих Правил роздрібного ринку електроенергії, які затверджені постановою від 14.03.2018 №301 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (т.1, а.с.17,19).

29.08.2022 позивачем отримано лист відповідача від 17.08.2022 №554, за яким АТ "Житомиробленерго" Житомирський РЕМ повідомлено, що спільне використання технологічних мереж узгоджене діючим договором, у зв`язку з чим ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" не вважає за необхідне підписувати новий договір (т.1, а.с.18).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" є власником технологічних електричних мереж: трансформаторної підстанції ТП-3. Вказані електричні мережі відповідача використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам (ТОВ "ВК "МАРК", ФОП Стаднік Г.Р. та ТОВ "ЯРКОН"). У відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", як основний споживач, зобов`язаний укласти з АТ "Житомиробленерго", як оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Враховуючи, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" відмовилося від підписання договору, Акціонерне товариство "Житомиробленерго" просить суд визнати договір про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії у відповідній редакції Акціонерного товариства "Житомиробленерго".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023р. у справі №906/883/22 позов задоволено. Визнано укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж, в редакції позивача з 21.08.2022р.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно зі ст.649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Статтею 187 Господарського кодексу України врегульовано, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до загальних умов укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, визначених ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України).

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст.179 Господарського кодексу України).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема: примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч.4 ст.179 Господарського кодексу України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст.626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 Цивільного кодексу України).

Правовою основою функціонування ринку електричної енергії становить, зокрема, Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії" для цілей цієї статті основним споживачем вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу.

Відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі (ч.2 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з абзацом першим ч.3 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії" основний споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи, зокрема договорів, укладених між сторонами, колегією суддів встановлено, що АТ "Житомиробленерго" є оператором системи розподілу на ринку електричної енергії, а ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" на підставі договору №102-В, укладеного 29.12.2018 між АТ "Житомиробленерго", в особі структурного підрозділу Житомирський РЕМ та ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" №102-В про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є споживачем таких послуг. До укладення цього договору відносини сторін були врегульовані договором від 29.03.2013 постачання електричної енергії №102-В/45, за яким постачальник електричної енергії зобов`язався постачати споживачу електричну енергію, а споживач, в свою чергу, зобов`язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Аналіз змісту цих договорів та додатків до них, зокрема Однолінійна схема електропостачання, свідчить, що відповідач є власником технологічних електричних мереж, які використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.1.2 ПРРЕЕ договором про спільне використання технологічних електричних мереж є домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи розподілу та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача, що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою.

Абзацом третім п.1.2.3. ПРРЕЕ передбачено, що у разі використання оператором системи розподілу технологічних електричних мереж власника мереж, який не виконує функцій оператора системи розподілу згідно з умовами ліцензії або законодавством, для забезпечення транспортування електричної енергії електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу відносини між власником цих мереж та оператором системи розподілу, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).

Власник технологічних електричних мереж (основний споживач) не має права відмовити оператору системи розподілу, на території ліцензованої діяльності якого приєднані мережі власника, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж у передбачених цими Правилами випадках (абзац четвертий п.1.2.3. ПРРЕЕ).

Згідно з п.2.5.1.ПРРЕЕ для забезпечення розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу, між оператором системи розподілу та споживачем та/або власником цих мереж, який не є оператором системи розподілу, укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил).

Пунктом 2.5.2. ПРРЕЕ визначено, що основний споживач не має права відмовити оператору системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Отже укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов`язковим для сторін.

В апеляційній скарзі ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" заперечує проти укладення договору про спільне використання технологічних мереж, стверджуючи, що воно не є ні основним споживачем, ні власником технологічних електричних мереж, а висновки суду у щодо цих обставин є помилковими.

Однак, колегія суддів критично оцінює ці доводи, враховуючи наступне.

29.03.2013 між АТ "Житомиробленерго", в особі структурного підрозділу Житомирський РЕМ (постачальник, позивач) та ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (споживач, відповідач) укладено договір постачання електричної енергії №102-В/45, за яким постачальник електричної енергії зобов`язався постачати споживачу електричну енергію, а споживач, в свою чергу, зобов`язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору (т.1, а.с.95-100).

Умовами договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.п.8.1.1. договору, якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (субспоживачів), стосунки між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначений у додатку "дані про відпуск електроенергії субспоживачам" (додаток №3.3), у межах договірної величини потужності та в обсягах визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (п.п.8.1.2. договору).

У додатку 3.3. до договору 102-В містяться дані про відпуск електроенергії субспоживачам, в тому числі: ТОВ "ВК "МАРК", ФОП Стаднік Г.Р. та ТОВ "ЯРКОН" (т.2, а.с.40).

Наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії від 29.03.2013 №102-В/45 свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, як між постачальником електроенергії за регульованим тарифом, та її споживачем, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Вказаний договір є чинним за станом на час розгляду даної судової справи. Докази іншого у справі відсутні.

Пунктом 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ визначено наступне:

- власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для розподілу електричної енергії, або юридична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі електричної енергії;

- основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи;

- субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача;

- технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв`язку, що призначені для перетворення, транспортування та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для транспортування електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи.

Матеріали справи свідчать, що на замовлення ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" було виготовлено паспорти кабельної лінії від ГПП-110/10/6К№3 до ТП-3 ком.№2 найменування лінії КО-10кВ ПС "ЗХВ" ГПП110/10/6 ком.№3-ТП-3 ком.№2 та від ГПП-110/10/6К №52 до ТП-3 ком №7 найменування лінії КЛ-10кВ ПС "ЗХВ" ГПП-110/10/6 ком. №52-ТП-3 ком.№7 (т.1- а.с.197-208).

Між АТ "Житомиробленерго", ТОВ "ЯРКОН", ТОВ "ВК "МАРК" та ФОП Стадник Г.Р. укладені договори з розподілу (передачі) електричної енергії, відповідно до яких оператор системи розподілу здійснює розподіл (передачу) електричної енергії до електроустановок споживачів (т.1, а.с.41-49).

26.12.2008 між споживачем електроенергії (ФОП Стаднік Г.Р.), енергопередавальною організацією (ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія") та енергопостачальною організацією (Житомирський РЕМ) підписано акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що є додатком №8 до договору №2499 від 26.12.2008 (т.1, а.с.129).

Згідно п.3 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 26.12.2008 енергопередавальна організація (ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія") несе відповідальність КЛ-10кВ від межі розподілу з ВАТ "ЖЗХВ", ЗРУ -10кВ та все внутрішнє електричне господарство.

19.02.2010 між споживачем електроенергії (ТОВ "ВК "МАРК"), енергопередавальною організацією (ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія") та енергопостачальною організацією (Житомирський РЕМ) підписано акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що є додатком №8 до договору №102 від 19.02.2010 (т.1, а.с.127).

Пунктом 3 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 19.02.2010 визначено, що енергопередавальна організація (ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія") несе відповідальність за ком.№3, №30 та КЛ-10кВ від ком. №3, №30 до кабельної муфти розрізу.

19.08.2013 між споживачем електроенергії (ТОВ "ЯРКОН"), постачальником (Житомирський РЕМ), власником мереж (ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна") та власником мереж (ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ") підписано додаток №8-а до договору №2373, а саме акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по об`єкту АЗС м.Житомир, вул.Промислова, 17 (т.1, а.с.124).

Відповідно до п.2.2 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 19.08.2013, власник електромережі - ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію масляних вимикачів комірок №3,52 в ЗРУ-10кВ п/с ЗХВ. КЛ-10кВ від комірок №3, 52 до ЗРУ-10кВ ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", ЗРУ-10кВ ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" та все внутрішнє електричне господарство ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", як власником мереж та ТОВ "ВК "МАРК", ФОП Стаднік Г.Р., як споживачами були укладені відповідні договори про надання послуг по передачі електричної енергії від 02.01.2013, за умовами яких власник мереж зобов`язався забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживачі дотримуватися установлених режимів споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати за отримані послуги (т.1, а.с.174-182, 209-214).

Також, 13.10.2017 між ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (власник мереж) та ТОВ "ЯРКОН" (замовник, третя особа) укладено договір про надання послуг по передачі електричної енергії, згідно п.1.1. якого виконавець зобов`язався надати послуги по передачі замовнику електричної енергії шляхом здійснення комплексу організаційних та технологічно пов`язаних дій, що забезпечують передачу електричної енергії через об`єкт електромережевого господарства, електроустановку виконавця (трансформаторну підстанцію), яким останній володіє і користується на праві власності, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги, відповідно до умов цього договору (т.1, а.с.62-65).

Таким чином, зі змісту вищевказаних договорів вбачається, що споживачі ТОВ "ВК "МАРК", ФОП Стаднік Г.Р. та ТОВ "ЯРКОН", відшкодовували власнику трансформаторної підстанції (ТП-3), тобто відповідачу, витрати за передачу електроенергії.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що в жовтні - листопаді 2022 року до позивача надходили звернення від ТОВ "ЯРКОН" та ТОВ "ВК "МАРК", електроустановки яких заживлені від технологічних мереж ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", у яких посилаючись на повідомлення відповідача про розірвання договірних відносин щодо передачі електричної енергії, треті особи просили АТ "Житомиробленерго" посприяти у забезпечення безперервного постачання електричної енергії (т.1, а.с.50-51, 67).

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що визначальним для укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є факт розподілу електричної енергії мережами, які не належать оператору системи, і укладення такого правочину не ставиться в залежність від будь-яких інших умов.

Законом України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами України у сфері електроенергетики не передбачено для оператора системи розподілу електроенергії можливості використання технологічних електричних мереж основного споживача електроенергії ( у досліджуваних правовідносинах - трансформаторної підстанції ТП-3 відповідача) з метою забезпечення транспортування електроенергії цими електричними мережами субспоживачам електричної енергії.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами доведено, що ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" є власником технологічних електричних мереж, які задіяні у схемі постачання (Однолінійна схема електропостачання, додаток № 7 до договору від 29.12.2018 про надання послуг з розподілу електричної енергії) та використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам (субспоживачам).

Тому посилання скаржника, що ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" є лише споживачем електричної енергії, а не власником мереж, не підтверджуються дослідженими апеляційним судом доказами.

Також, доводи відповідача про те, що відповідно до умов договору від 29.03.2013, який укладено між позивачем та відповідачем, ФОП Шолох В.В. є власником мереж та забезпечує передачу електричної енергії в точку передачі, визначену згідно з відповідним договором споживача з постачальником, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги та відхилено, оскільки з наявних у справі документів вбачається, що ФОП Шолох В.В. є власником мережі електроустановок ГПП 110/10/6кВ "ЗХВ", натомість ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ", як основний споживач, відповідає за технічний стан та експлуатацію ком.№52, №3, до межі розподілу, КЛ-10кв від ком.№52, №3 до власної трансформаторної підстанції (ТП-3).

При цьому, правовідносини між АТ "Житомиробленерго" та ФОП Шолохом В.В. врегульовані договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020 та відповідними додатками до нього (т.2, а.с.23-28).

Підпункт 4 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" зобов`язує споживача врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

Частиною 3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії", а також положеннями нормативно-правових актів у сфері електроенергетиці, серед іншого п.1.2.3.ПРРЕЕ, передбачений обов`язок укласти з оператором систем розподілу договір про спільне використання електричних мереж з метою забезпечення надійного та безпечного постачання електроенергії її субспоживачам.

Поряд з цим, пункт 12.4 договору від 29.12.2018 про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладений між сторонами, встановлює, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються законодавством.

З урахуванням положень п.13 Розділу ХVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", за якими оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, у тому числі, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електроенергії та про користування електроенергією, позивач, зокрема, як постачальник електроенергії за регульованим тарифом та як оператор системи розподілу електроенергії, має право вимагати від відповідача укладання між ними договору про спільне використання технологічних електричних мереж, власником яких є відповідач, обов`язковість укладання якого між ними, як між, відповідно, основним споживачем електроенергії та оператором системи розподілу електроенергії, передбачена Законом України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами України у сфері електроенергетиці.

Запропонований позивачем відповідачу до підписання проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж розроблений позивачем на основі типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, що є додатком 1 до ПРРЕЕ, які затверджено постановою від 14.03.2018 №312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Апеляційний суд відзначає, що обов`язок складання кошторису витрат, що є додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відповідно до якого відшкодовуються основному споживачу фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж, покладено, саме, на власника мереж (у даному випадку на відповідача), що унеможливлює заповнення позивачем додатку №7 до вказаного договору. Відсутність усіх необхідних даних для заповнення цих додатків до договору не скасовують обов`язку сторін укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який повинен відповідати типовому договору, що затверджений державним Регулятором у сфері електроенергетиці - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідач не позбавлений можливості скласти кошторис витрат та врегулювати решту умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж, зокрема, додатків до вказаного договору, шляхом укладання між сторонами відповідних додаткових угод до цього договору.

Апеляційний суд наголошує, що позивач є суб`єктом господарської діяльності у сфері електроенергетики, його діяльність повинна здійснюватися на договірних засадах із замовниками послуг.

З метою забезпечення постачання електроенергії споживачам - третім особам, яке можливе лише через технологічні мережі відповідача, позивач при використанні таких мереж повинен врегулювати взаємовідносини відповідним договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між позивачем та відповідачем на основі типового договору.

Такий висновок цілком узгоджується з положеннями статей 3,4 Закону України «Про ринок електричної енергії», якими визначаються основні принципи функціонування цього ринку та договірні засади відносин учасників ринку.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині визначення моменту укладення договору про спільне використання електричних мереж апеляційним судом зазначається наступне.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частина 1 статті 640 ЦК України визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Разом з тим, стаття 187 ГК України встановлює порядок укладання господарських договорів за рішенням суду. Частина 1 цієї статті Кодексу встановлює, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частина друга цієї ж статті Кодексу встановлює, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Наведене положення ГК України не суперечить положенням ЦК України, адже частина 3 статті 631 ЦК України передбачає, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Судом першої інстанції визначено дату укладення спірного договору з урахуванням часу, необхідного стороні для надання відповіді на пропозицію укласти договір, враховуючи отримання такої пропозиції 01.08.2022, а відтак, з огляду на приписи частини 2 ст.187 ГК України, якою суду надано дискреційні повноваження визначати день укладення господарського договору при вирішенні спору про його укладення з урахування конкретних встановлених обставин, висновок суду слід вважати правильним, а наведений довід апелянта відхилити.

Дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.

Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 р. у справі №906/883/22 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/883/22 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "15" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.