Постанова

від 14.02.2024 по справі 908/1386/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1386/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Дарміна М.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Букін С.М. - самопредставництво

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р.

( суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст складено 18.08.2023 р.)

у справі

за позовом:

Запорізької міської ради

( м. Запоріжжя )

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ"

( м. Київ )

про стягнення 2 288 104,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ", про стягнення 2 288 104,44 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за землю, за період з 15.04.2021 р. по 11.03.2022 р..

Обґрунтовуючи позовні вимог Позивач вказує на те, що власником земельної ділянки загальною площею 2, 6205 га, кадастровий номер: 2310100000:05:003:0015 за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги, 64, є Запорізька міська рада. На вказаній земельній ділянці розташовувалось нерухоме майно, що належить ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018 р.. Поряд із цим, договір оренди земельної ділянки до теперішнього часу ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ не укладений, що свідчить про безоплатне використання Відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та порушення вимог ст. 206 ЗК України щодо платності використання землі. Використання спірної земельної ділянки Відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. Відповідно до розрахунку Запорізької міської ради, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ земельною ділянкою площею 2,6205 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:003:0015, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди ( користування ). За зазначеним розрахунком загальний розмір недоотриманих доходів за період з 15.04.2021 р. по 11.03.2022 р. склав 2 288 104,44 грн. Беручи до уваги, що до теперішнього часу Відповідач, що користується вказаною земельною ділянко без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України останній повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати за мінусом сплаченого земельного податку у сумі 2 288 104,44 грн..

У відзиві на позов, ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ просило суд відмовити в задоволення позовну Запорізької міської ради в повному обсязі, посилаючись на те, що 06.05.2023 р. набув чинності Закон України від 11.04.2023 р. № 3050-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно. Цей Закон врегулював питання встановлення місцевих податків та/або зборів та/або надання податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження органи місцевого самоврядування. На таких територіях рішення мають право приймати відповідні військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації ( зміни до п. 12.3 ст.12 Кодексу ). Відповідно до п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Кодексу ( у редакції Закону № 3050 ) власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю ( земельний податок та/або орендна плата ) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією: юридичні особи та фізичні особи - підприємці: за 2022 рік - з 01 березня до 31 грудня; за 2023 рік - з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. На території всього Запорізького району з 12.03.2022 р. по 31.12.2022 р. велися активні бойові дії. Отже ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ звільняється від нарахування та сплати плату за землю ( земельний податок та/або орендна плата ) в період з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р.. Крім того, твердження Позивача стосовно того, що Відповідач в повній мірі не звітує до контролюючих органів не відповідає дійсності. Відповідальність та обов`язок щодо сплати задекларованого податкового зобов`язання у ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ виникає виключно перед контролюючим органом ( державною податковою інспекцією ) в межах та відповідно до норм Податкового кодексу України. Позивач не має права на стягнення задекларованого податкового зобов`язання. Що стосується заборгованості за 2021 рік, Позивач не надав зрозумілого розрахунку заборгованості для погодження або спростування суми заборгованості.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ" на користь Запорізької міської ради - 2 288 104,44 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що відповідно до п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу ( у редакції Закону № 3050 ) власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю ( земельний податок та/або орендна плата) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією: юридичні особи та фізичні особи - підприємці: за 2022 рік - з березня до 31 грудня; за 2023 рік - з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. Так, відповідно до Переліку територій, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, на території сього Запорізького району з 12.03.2022 р. по 31.12.2022 р. велися активні бойові дії. Отже ТОВ «ІНТЕР КОНЕКТ» звільняється від нарахування та сплати за землю ( земельний податок та/або орендна плата ) в період з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р..

Водночас, на думку Скаржника, відповідальність та обов`язок щодо сплати задекларованого податкового зобов`язання у ТОВ «ІНТЕР КОНЕКТ» виникає виключно перед контролюючим органом ( державною податковою інспекцією ) в межах та відповідно до норм Податкового кодексу України. Позивач не має права на стягнення задекларованого податкового зобов`язання. Крім того, Відповідачем було сплачено задекларовану вищезазначену плату за землю у розмірі 3%, що становить: за грудень 2021 року 310 670,10 грн., за січень 2022 року 3 417 377,50 грн., та за лютий 2022 року 341 737,50 грн., про що Позивач не повідомив суд першої інстанції та не зменшив свої позовні вимоги ( платіжні доручення додаються ).

При цьому Скаржник зазначає, що судом проігноровано вимоги Закону України від 11.04.2023 р. № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно». Також судом проігноровано докази Відповідача щодо декларування останнім розміру плати за землю ( земельний податок та/або орендна плата ) за січень та лютий місяць 2022 року в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 341 737,44 грн. за січень та 341 737,44 грн. за лютий 2022 року.

У відповіді на відзив, Скаржник посилається на те, що згідно з Переліком територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, на території всього Запорізького району з 12.03.2022 р. по 31.12.2022 р. велися активні бойові дії. Юридичні особи - власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю за 2022 рік - з 1 березня до 31 грудня не за період коли велися активні бойові дії ( з 12.03 ), а саме за період з 01.03. Отже ТОВ «ІНТЕР КОНЕКТ» звільняється від нарахування та сплати за землю ( земельний податок та/або орендна плата ) в період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року. Твердження Позивача, що на території міста Запоріжжя не велися активні бойові дії не відповідають дійсності, оскільки суперечать наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004.

Отже відповідальність та обов`язок щодо сплати задекларованого податкового зобов`язання у ТОВ «ІНТЕР КОНЕКТ» виникає виключно перед контролюючим органом ( державною податковою інспекцією ) в межах та відповідно до норм Податкового кодексу України. Позивач не має права на стягнення задекларованого податкового зобов`язання, оскільки це призведе до подвійного стягнення вказаної суми. Тим більше вказані суми були сплачені Відповідачем.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міська рада не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, міська рада посилається на те, що використання спірної земельної ділянки Відповідачем без належного її правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, отримувати від вищевказаної земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати в цінах вказаного періоду із урахуванням рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 р. ( введено в дію 01.01.2016 р. ) «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення № 26 від 28.11.2018 р. «Про встановлення розміру орендної плати заземлю» та рішення від 28.11.2018 р. № 27 ( із змінами ) «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку».

Міська рада також вказує на те, що відповідно до п.п. 69.14. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень Податкового кодексу України ( в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» ) за період з 01.01.2022 р. до 31.12.2022 р. не нараховується та не сплачується плата за землю ( земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності ) за земельні ділянки ( земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2022 р. - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Проте, в даному випадку мова йде стосовно земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2022 р. в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відповідачем же договір оренди землі не укладений та право користування земельною ділянкою не зареєстроване, а тому в даному випадку мова йде саме щодо стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю ( орендної плати ) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022 р.. Об`єкт нерухомості, який належить Відповідачу, знаходиться в місті Запоріжжя, де не велись активні бойові дії.

Крім того, міська рада зазначає про те, що згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області № 28693/5/08-01-04-07 від 07.11.2022 р., за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015, ТОВ «ІНТЕР КОНЕКТ» в повній мірі не звітують та плату за землю сплачують в значно меншому розмірі. Попри те, єдина можлива форма здійснення плати за землю для користувача є саме орендна плата, яку ТОВ «ІНТЕР КОНЕКТ» не сплатило Запорізькій міській раді, як власнику вказаної земельної ділянки, у період з 15.04.2021 р. по 11.03.2022 р. у сумі 2 288 104,44 грн.. Податковим кодексом України визнано, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною ( ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України ).

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Дармін М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1386/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р. у справі № 908/1386/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

25.09.2023 р. матеріали справи № 908/1386/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 06.12.2023р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. розгляд справи відкладено на 14.02.2024р..

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 14.02.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Запорізька міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 2,6205 га, кадастровий номер: 2310100000:05:003:0015 за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги, 64, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326454088 від 21.03.2023 р..

На вказаній земельній ділянці розташовувалось нерухоме майно, що належить ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018 р., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326454429 від 21.03.2023 р..

30.11.2018 р. у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 площею 2,6205 га, по вул. Перемоги, 64, в м. Запоріжжі, ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ завернулося листом № 01/30-11 ( вхідний МВК №18662/03-32/03 від 30.11.2018 р.) до Запорізької міської ради про надання у користування вищевказаної ділянки.

Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради за дорученням міськвиконкому листом від 07.12.2018 р. № 2433/02-03 було надано відповідь ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ про необхідність надання до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради необхідних документів.

За твердженням Позивача ( не спростованим Відповідачем ) наразі до Запорізької міської ради та до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради жодних документів від ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ не надходило, вказане питання на сесійне обговорення не виносилося, по суті не розглядалось. Договір оренди земельної ділянки до теперішнього часу ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ не укладений.

Тобто, ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ продовжує користуватися земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 без правовстановлюючих на те документів.

Внаслідок чого, Запорізька міська рада, з метою захисту свого порушеного права звернулася до суду з позовом до ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ про стягнення 2 288 104,44 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за землю за період з 15.04.2021 р. по 11.03.2022 р..

Відповідно до розрахунку Запорізької міської ради, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ земельною ділянкою площею 2,6205 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:003:0015, склав: за 2021 рік з 15.04.2021 р. по 31.12.2021 р. 1 490 019,10 грн; за 2022 рік з 01.01.2022 р. по 11.03.2022 р. - 798 085,34 грн.. При цьому зазначений розрахунок зроблено на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 р. № 7 Про затвердження нормативно грошової оцінки земель міста Запоріжжя, рішення Запорізької міської ради від 31.08.2018 р. № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю, витяг НГО від 19.10.2021 р., № 0-8-0.182-1929/117-18, лист ГУ ДПС у Запорізькій області № 28693/6/08-01-04-07 від 07.11.2022 р..

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ" на користь Запорізької міської ради - 2 288 104,44 грн..

Судове рішення мотивоване тим, що у відповідності до приписів статей 1212, 1214 ЦК України, ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ, не сплачуючи в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшило свої доходи, а Запорізька міська рада втратила належне їй майно ( грошові кошти у вигляді орендної плати ). Відтак ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею в період з 15.04.2021 р. по 11.03.2022 р., зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

За умовами частини другої ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

У цій справі судом встановлено, а сторони не заперечували, що Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомості, і у спірний період за користування земельною ділянкою кошти не сплачував ( доказів суду першої інстанції надано не було ).

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд неодноразово викладав свій висновок про те, що положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 р. у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 р. у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 р. у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 р. у справі № 924/552/18, від 15.02.2023 р. у справі № 922/2249/20.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої ст. 1212 ЦК України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, прийнятих з їх урахуванням. Зокрема, у постанові від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як вже зазначалося судом вище, Запорізька міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 2, 6205 га, кадастровий номер: 2310100000:05:003:0015 за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги, 64, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326454088 від 21.03.2023 р..

На вказаній земельній ділянці розташовувалось нерухоме майно, що належить ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018 р., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326454429 від 21.03.2023 р..

ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ користуватися земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 без правовстановлюючих на те документів.

Відповідно до розрахунку Запорізької міської ради, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ ІНТЕР КОНЕКТ земельною ділянкою площею 2,6205 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:003:0015, склав: за 2021 рік з 15.04.2021 р. по 31.12.2021 р. 1 490 019, 10 грн; за 2022 рік з 01.01.2022 р. по 11.03.2022 р. - 798 085, 34 грн.. При цьому зазначений розрахунок зроблено на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 р. №7 Про затвердження нормативно грошової оцінки земель міста Запоріжжя, рішення Запорізької міської ради від 31.08.2018 р. № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю, витяг НГО від 19.10.2021 р. , № 0-8-0.182-1929/117-18, лист ГУ ДПС у Запорізькій області № 28693/6/08-01-04-07 від 07.11.2022 р..

Отже, встановивши, що Відповідач у період з 15.04.2021 р. по 11.03.2022 р. використовував спірну земельну ділянку без державної реєстрації речових прав на неї, не вносив за користування вищенаведеною земельною ділянкою плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, суд попередньої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів Скаржника про відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плати за землю під час воєнного стану, суд апеляційної інстанції зазначає, що в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов`язком суб`єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, а тому намагання Відповідача ухилитись від орендної плати за спірну земельну ділянку з формальних підстав є неприпустимим.

З огляду на загальновідомі обставини здійснення повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 р. № 3 89-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан.

Відповідно до п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті ( абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 р.).

Так, відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з 01.03.2022 р. по 31.12., наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться ( велися ) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 р. за № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться ( велися ) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією ( далі перелік ), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 р. за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 «Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

12.12.2022 р. Державною податковою службою України було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться ( велися ) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Скаржник вважає, що оскільки на території всього Запорізького району з 12.03.2022 р. по 31.12.2022 р. велися активні бойові дії, то ТОВ «ІНІТЕР КОНЕКТ» звільняється від нарахування та сплати за землю ( земельний податок та/або орендна плата ) в період з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р.

Однак, як слушно зазначив Позивач - спірна земельна ділянка, що не заперечується сторонами, розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району. Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 р. не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою Російською Федерацією. Ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій в тій же мірі як і до інших територій та міст України, які не перебувають безпосередньо у зоні бойових дій ( в т. ч. міста Київ, Дніпро, Львів, Хмельницький, Кривий Ріг, Одеса тощо ). Окремі населенні пункти та території Запорізького району, які розташовані навкруги м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.

Щодо посилання в апеляційній скарзі про начебто перерахування задекларованої плати за землю у розмірі 3%, то колегія суддів апеляційного суду застосовує положення ч. 4 ст. 165 ГПК України, відповідно до якого якщо відзив не містить вказівки на незгоду Відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або Відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву у цій справі, він не містить вказівки на часткове погашення суми боргу, а матеріали справи не містять відповідних доказів про оплату задекларованої плати за землю у розмірі 3%, на яку посилається Скаржник.

Щодо додаткових доказів доданих Скаржником до апеляційної скарги ( копії платіжних інструкцій ) слід зазначити про таке.

Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказаний документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення суду таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Колегія суддів зауважує на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює Апелянтові більш сприятливі, аніж Позивачу умови в розгляді конкретної справи.

При цьому, колегія суддів відзначає, що Скаржником не тільки не наведені будь-які докази неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, а взагалі не заявлене клопотання про їх прийняття апеляційним судом.

За таких обставин, додані Апелянтом під час апеляційного перегляду копії платіжних інструкцій як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги ТОВ "ІНТЕР КОНЕКТ".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р. у справі № 908/1386/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.02.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус