Рішення

від 08.02.2024 по справі 902/1538/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2024 р.Cправа № 902/1538/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" (вул. Кулібіна, буд. 11, оф. 20, м. Київ, 03062)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГО ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, 13, кімн. 214, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 1 056 742,48 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Комар О.Г. згідно ордеру;

відповідача Парпальос В.В. згідно ордеру

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" № 08/12/3-2023 від 08.12.2023 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГО ЛТД" про стягнення основного боргу в розмірі 1 029 070,37 грн, 3% річних в розмірі 14 294,20 грн та інфляційних збитків в розмірі 13 377,91 грн.

Правовими підставами звернення з позовною заявою позивача стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГО ЛТД" зобов`язань за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб, в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 21.12.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/1538/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.01.2024.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 08.02.2024, про що 18.01.2024 постановлено відповідну ухвалу.

08.02.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача №б/н від 08.02.2024 (вх. № 01-34/1420/24 від 08.02.2024) про витребування у позивача оригіналів видаткових накладних №954/1 від 28.10.2021 та № 968/2 від 06.11.2021.

08.02.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача №б/н від 08.02.2024 (вх. № 01-34/1425/24 від 08.02.2024) про визнання поважними причини пропуску строку для заявлення клопотання про проведення почеркознавчої експертизи у справі та поновити відповідний строк, призначити у справі судову почеркознавчу експертизу документів.

08.02.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява відповідача №б/н від 08.02.2024 (вх. № 01-34/1429/24 від 08.02.2024) про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" без розгляду.

На визначену судом дату (08.02.2024) з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав подані 08.02.2024 до суду клопотання та заяву.

Представник позивача заперечив проти задоволення зазначених клопотань та заяви.

При вирішенні клопотання відповідача №б/н від 08.02.2024 (вх. № 01-34/1420/24 від 08.02.2024) про витребування доказів, судом приймається до уваги таке.

В силу ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Як вбачається з клопотання про витребування доказів, відповідач просить витребувати у позивача оригінали видаткових накладних №954/1 від 28.10.2021 та № 968/2 від 06.11.2021, заборгованість за якими останнім заявлено до стягнення в даній справі.

При цьому суд зазначає, що звертаючись до суду 08.02.2024 з клопотанням про витребування доказів, відповідачем пропущено визначені процесуальним законом строки на подання клопотання. Про поновлення пропущеного строку останній не клопоче. До того ж, зі змісту поданого клопотання не вбачається, що відповідачем вживалися будь-які заходи для самостійного отримання запитуваних документів.

Поміж з тим суд зважає на положення ст. 91 ГПК України, за якими письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України "ДСТУ 4163:2020", який прийнято з наданням чинності з 01 вересня 2021 року наказом від 01.07.2020 № 144 Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" "Про прийняття та скасування національних стандартів", відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем до матеріалів справи документальні докази, в тому рахунку запитувані відповідачем видаткові накладні, у належним чином засвідчених копіях.

За даних обставин, зважаючи на те, що в силу приписів наведеної вище норми процесуального законодавства витребування оригіналу письмового доказу, долученого до матеріалів справи у копії, є правом суду, що долучені позивачем до матеріалів справи копії є належної якості та засвідчені відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, їх відповідність оригіналам не ставиться під сумнів судом, а відповідачем не наведено жодних обставин чи доказів, які б вказували на недостовірність наданих позивачем документів, клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів видаткових накладених, суд вважає безпідставним, що є наслідком відмови в його задоволенні.

Розглядаючи клопотання відповідача №б/н від 08.02.2024 (вх. № 01-34/1425/24 від 08.02.2024) про визнання поважними причини пропуску строку для заявлення клопотання про проведення почеркознавчої експертизи у справі, поновлено відповідного строку та , призначення у справі судової почеркознавчої експертизи документів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку подання клопотання про призначення судової експертизи відповідач зазначає, що таке клопотання не могло бути подано на стадії підготовчого провадження, оскільки про розгляд справи ТОВ «МЕГО ЛТД» стало відомо лише 17.01.2024 в результаті ознайомлення представником Парпальос В.В. з інформацією про справу, наявну у відкритому доступі на веб-сайті «Судова влада України». Ухвалу про відкриття провадження у справі у письмовій формі ТОВ «МЕГО ЛТД» не отримувало.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, складеної відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області, ухвала суду від 21.12.2024 доставлена до електронного кабінету ТОВ «МЕГО ЛТД» 21.12.2023 о 21:30.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. (ч.6 ст. 242 ГПК України)

Таким чином, ухвала суду від 21.12.2023 вважається врученою ТОВ «МЕГО ЛТД» 22.12.2023, що спростовує доводи відповідача про необізнаність про розгляд справи.

Інших доводів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи відповідачем не наведено.

При цьому суд зважає, що з моменту отримання відповідачем ухвали суду від 21.12.2023 та подачі клопотання про призначення судової експертизи пройшов тривалий термін, проте ні відповідачем ні представником відповідача жодним чином не повідомлялося суду про те, що він має намір звернутись з відповідним клопотанням до суду.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів.

Відповідно до ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

При цьому, суд зазначає, що причини, які б перешкоджали заявити про намір подати таке клопотання на стадії підготовчого провадження, відповідачем не наведено взагалі.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку на подання клопотання про призначення судової експертизи, а тому зазначене клопотання суд залишає без розгляду.

Розглянувши заяву відповідача №б/н від 08.02.2024 (вх. № 01-34/1429/24 від 08.02.2024) про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" без розгляду, суд зважає на таке.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на те, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" підписана особою, яка не мала права ї підписувати.

Згідно з ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У даному випадку позов, поданий від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД", підписаний заступником директора Добрик Тетяною Миколаївною.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Добрик Тетяна Миколаївна наділена правом вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори тощо, підписувати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи.

Поряд з цим, відповідно до пункту 10 розділу 7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД", у разі наявності зайнятої посади заступника директора Товариства, останній має всі права та виконує всі обов`язки, а також здійснює всі повноваження директора Товариства відповідно до цього Статуту без довіреності.

Наказом №2-К від 28.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" Добрик Тетяну Миколаївну переведено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" на посаду заступника директора з 29.04.2023.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 наділена правом звернення до суду з позовною заявою та відповідно правом її підпису, що було з`ясовано судом на стадії відкриття провадження в даній справі.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" без розгляду, що є наслідком відмови в задоволенні заяви відповідача №б/н від 08.02.2024 (вх. № 01-34/1429/24 від 08.02.2024).

При розгляді справи 08.02.2024 судом проведено стадію безпосереднього дослідження доказів та провів стадію судових дебатів, у якій виступили з промовами представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 08.02.2024 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представників сторін про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

Після виходу з нарадчої кімнати 08.02.2024 в судове засідання представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на виконання усного договору № 21/20Б від 15.04.2024 в період квітень-листопад 2021 року ТОВ "ЕНКІБУД" (позивач) поставлено ТОВ «МЕГО ЛТД» (відповідач) продукцію на загальну суму 6 090 211,40 грн. Тоді як відповідач здійснив оплату лише частини поставленої продукції на суму 5 061 141,03 грн. Решта вартості продукції останнім не оплачено, на вимогу про сплату заборгованості ніяким чином не відреаговано.

Наведені обставини стали підставою звернення з позовом до суду про примусове стягнення основного боргу, та компенсаційних витрат, визначених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву. При цьому, представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти наявності боргу перед позивачем за видатковими накладними № 951/1 від 26.10.2021, №954/1 від 28.10.2021 та № 968/2 від 06.11.2021. Поряд з цим представник зауважив на тому, що поставка продукції позивачем здійснювалась на підставі письмового Договору № 21/20Б від 15.04.2021.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

У період з 27.04.2021 по 06.11.2021 ТОВ "ЕНКІБУД" поставило, а ТОВ «МЕГО ЛТД» прийняло товару на загальну суму 6 090 211,40 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №308/2 від 27.04.2021 а суму 407 116,80 грн.;

- видаткова накладна №312/1 від 30.04.2021 на суму 412 808,40 грн.;

- видаткова накладна №331/1 від 30.04.2021 на суму 410 720,10 грн.;

- видаткова накладна №349/3 від 08.05.2021 на суму 452 964,90 грн.;

- видаткова накладна №352/2 від 10.05.2021 на суму 403 260,00 грн.;

- видаткова накладна №360/1 від 11.05.2021 на суму 409 860,00 грн.;

- видаткова накладна №380/1 від 16.05.2021 на суму 430 174,80 грн.;

- видаткова накладна №400/3 від 21.05.2021 на суму 414 504,00 грн.;

- видаткова накладна №401/3 від 21.05.2021 на суму 412 944,00 грн.;

- видаткова накладна №411/1 від 23.05.2021 на суму 426 048,00 грн.;

- видаткова накладна №428/2 від 25.05.2021 на суму 416 304,00 грн.;

- видаткова накладна №951/1 від 26.10.2021 на суму 501 098,40 грн.;

- видаткова накладна №954/1 від 28.10.2021 на суму 501 508,80 грн.;

- видаткова накладна №968/2 від 06.11.2021 на суму 490 899,20 грн..

Як доводить позивач, та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 5 061 141,03 грн, а саме:

13.08.2021 сплачено 418 950,00 грн з визначенням призначення платежу: «За бітум згідно рахунку № 35 від 12.08.2021р., у т.ч. ПДВ 20% - 69 825,00 грн»;

01.09.2021 сплачено 418 950,00 грн з визначенням призначення платежу: «За бітум згідно рахунку № 35 від 12.08.2021р., у т.ч. ПДВ 20% - 69 825,00 грн»;

08.10.2021 сплачено 1 002 389,50 грн з визначенням призначення платежу: «За щебінь згідно договору № 21/20Б від 15.04.2021р., у т.ч. ПДВ 20% - 167 064,92 грн»;

28.10.2021 сплачено 1 833 054,33 грн з визначенням призначення платежу: «За щебінь згідно дог. № 21/20Б від 15.04.2021р., у т.ч. ПДВ 20% - 305 509,05 грн»;

29.10.2021 сплачено 501 508,80 грн з визначенням призначення платежу: «За бітум згідно дог. № 21/20Б від 15.04.2021р., зг. рах. № 50 від 28.10.2021р., у т.ч. ПДВ 20% - 83 584,80 грн»;

29.10.2021 сплачено 501 098,40 грн з визначенням призначення платежу: «За бітум згідно дог. № 21/20Б від 15.04.2021р., зг. рах. № 49 від 26.10.2021р., у т.ч. ПДВ 20% - 83 516,40 грн»;

12.11.2021 сплачено 385 190,00 грн з визначенням призначення платежу: «За бітум згідно дог. № 21/20Б від 15.04.2021р., у т.ч. ПДВ 20% - 64 198,33 грн».

З метою досудового врегулювання спору 08.06.2023 ТОВ "ЕНКІБУД" засобами поштового зв`язку скеровано на адресу ТОВ «МЕГО ЛТД» лист-вимогу №23/06-1 від 06.06.2023, в якому ставило вимогу про сплату заборгованості в розмірі 1 029 070,37 грн протягом 7 (семи) днів моменту її отримання.

Поштове відправлення з листом-вимогою повідомленням №23/06-1 від 06.06.2023 було вручено адресату 15.06.2023, що підтверджується трекінгом № 2103602750826.

Проте, ні в зазначений строк, ні в подальшому, відповідачем не був виконаний обов`язок щодо оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Разом з тим, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 639 ЦК України договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною другою цієї статті, якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За змістом статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства суд доходить висновку, що правочини між суб`єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов`язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.

Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 205 ЦК України, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом позовної заяви, поставка товару відповідачу відбувалась на підставі усного Договору. При цьому в позові ідентифіковано такий Договір, зазначаючи його номер 21/20Б та дату 15.04.2021.

Судом встановлено, що у видаткових накладних, на підставі яких відбувалась поставка товару та в призначеннях платежу окремих платіжних документів є посилання на Договір № 21/20Б від 15.04.2011. На наявності зазначеного Договору наполягав представник відповідача в судовому засіданні. Тоді як представник позивача зауважив на тому, що письмового Договору № 21/20Б від 15.04.2011 він не бачив, при цьому припустив його наявність.

З огляду на встановлені судом обставини щодо поставки позивачем товару та проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар, зважаючи на пояснення представників сторін, надані в судовому засіданні 08.02.2024, з огляду на те, що чинне законодавство виключає можливість укладення між юридичними особами усного договору, суд констатує наявність Договору № 21/20Б від 15.04.2011, та поставку товару, заборгованість за який є предметом позову у цій справі, в межах Договору № 21/20Б від 15.04.2011.

Так, вищевказаний Договір є підставою для виникнення у сторін за цим Договором господарських зобов`язань відповідно до параграфу 1 глави 54 ЦК України, і згідно ст. 629 цього Кодексу є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору № 21/20Б від 15.04.2011, за зазначеними вище видатковими накладними поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 090 211,40 грн.

Вказані видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За відсутності в матеріалах справи тексту Договору № 21/20Б від 15.04.2011 встановити строк виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару не видається за можливе.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За наявними матеріалами справи, відповідачем проведено оплату частини поставленого товару на суму 5 061 141,03 грн. При цьому, товар вартість 1 029 070,37 грн залишено без оплати.

З метою досудового врегулювання спору 08.06.2023 ТОВ "ЕНКІБУД" засобами поштового зв`язку скеровано на адресу ТОВ «МЕГО ЛТД» лист-вимогу №23/06-1 від 06.06.2023, в якому ставило вимогу про сплату заборгованості в розмірі 1 029 070,37 грн протягом 7 (семи) днів моменту її отримання.

Поштове відправлення з листом-вимогою повідомленням №23/06-1 від 06.06.2023 було вручено адресату 15.06.2023, що підтверджується трекінгом № 2103602750826.

Проте вимоги претензії відповідачем залишено без відповіді та виконання.

З огляду на наведене, зважаючи на дату отримання відповідачем вимоги позивача (15.06.2023) та встановлений у вимозі строк оплати (7 днів), виходячи з положень ст. 530 ЦК України, починаючи з 23.06.2023 заборгованість з оплати товару є простроченою.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів проведення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем товар, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення боргу в розмірі 1 029 070,37 грн.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1 029 070,37 грн основного боргу є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними доказами не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 13 377,91 грн інфляційних втрат за період вересень-жовтень 2023 року та 14 294,20 грн 3% річних за період з 23.06.2023 по 08.12.2023.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що такі вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильними.

З огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 13 377,91 грн інфляційних втрат та 14 294,20 грн 3% річних підлягають до задоволення в повному обсязі.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 15 851,14 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГО ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, 13, кімн. 214, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 34455332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" (вул. Кулібіна, буд. 11, оф. 20, м. Київ, 03062; код ЄДРПОУ 38750140) 1 029 070 грн. 37 коп. боргу; 14 294 грн. 20 коп. 3% річних; 13 377 грн. 91 коп. інфляційних втрат та 15 851 грн. 14 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 16 лютого 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи