Рішення

від 06.02.2024 по справі 904/3017/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024м. ДніпроСправа № 904/3017/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Комунального некомерційного підприємства "Першотравенська міська лікарня" Першотравенської міської ради, м. Першотравенськ Дніпропетровської області

про стягнення збитків в сумі 120 000 грн 00 коп. за неналежне виконання умов договорів на проведення періодичного медичного огляду працівників від 15.06.2018 № 769-ПУ-ШУД, від 26.06.2019 № 1011-ПУ-ШУД, від 24.07.2020 № 1368-ПУ-ШУД

Представники:

від позивача: Єлістратов Р.В., довіреність, представник;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 02.06.2023 № б/н, в якому просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Першотравенська міська лікарня" Першотравенської міської ради збитки в сумі 120 000 грн 00 коп., завдані позивачу неналежним виконанням умов договорів на проведення періодичного медичного огляду працівників від 15.06.2018 № 769-ПУ-ШУД, від 26.06.2019 № 1011-ПУ-ШУД, від 24.07.2020 № 1368-ПУ-ШУД.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що несвоєчасне виявлення професійного захворювання працівника позивача ОСОБА_1 призвело до значного погіршення її стану здоров`я, про що позивачу стало відомо лише у 2021 році та призвело до завдання збитків останньому у вигляді відшкодування ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я за рішенням суду у розмірі 120 000 грн 00 коп.

В якості третьої особи позивачем у поданій позовній заяві зазначена ОСОБА_2 .

Ухвалою господарського суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.06.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи з викликом сторін, в якому просив суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування клопотання зазначив, що по даній справі наявні питання, які потребують з`ясування за участю сторін у засіданні. Крім того, позивачем до позовної заяви додане клопотання про призначення судової експертизи для встановлення факту проведення неякісного медичного огляду тощо.

30.06.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 28.06.2023 № 01-24/2-847, в якому останній вказує про те, що ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи 17.07.2020, а договір про надання послуг № 1368-ПУ-ШУД укладено 24.07.2020, вже після звільнення ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідач звертає увагу суду, що ОСОБА_2 станом на дату підписання договору про надання послуг № 1368-ПУ-ШУД від 24.07.2020 не перебувала у трудових відносинах з позивачем та її медичний огляд в рамках даного договору не проводився, а обвинувачення позивача щодо якості надання послуг з проведення періодичного медичного огляду відповідачем безпідставні.

Відповідач вказує про те, що на виконання положень порядку № 246 останнім проведено періодичні медичні огляди працівників позивача відповідно до договорів на проведення періодичного медичного огляду працівників від 15.06.2018 № 769-ПУ-ШУД та від 26.06.2019 № 1111-ПУ-ШУД з чітким дотриманням норм чинного законодавства України.

При цьому, стан здоров`я ОСОБА_2 у 2018 році визначено як придатний, спираючись на об`єктивний стан пацієнта, результати лабораторних та функціональних досліджень, відсутність скарг. Працездатність ОСОБА_2 підтверджується в тому числі даними вказаними у Індивідуальній карті обліку тимчасової непрацездатності, наданої відповідачем до матеріалів справи. Тобто, протягом 2018 року хронічні захворювання якщо й були, однак перебували у стійкій ремісії та не впливали на працездатність особи, організм зберігав відновлювальні функції та не мав ознак постійної втрати працездатності. Таким чином, станом на 2018 рік були відсутні підстави для виявлення підозри на професійне захворювання у ОСОБА_2 .

Відповідач зазначає, що у 2019 році стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився. За результатами проведення періодичного медичного огляду працівників позивача, відображеного у Заключному акті за результатами періодичного медичного огляду працівників ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» шахта «імені М.І. Сташкова» від 16.12.2019, ОСОБА_2 віднесено до працівників, які перебувають на диспансерному нагляді на кінець звітного року та надано рекомендації на санітарно-курортне лікування. Згодом, висновки лікарів щодо стану здоров`я ОСОБА_2 , отримані за результатами проходження лікарів щодо стану здоров`я ОСОБА_2 , отримані за результатами проходження профілактичного медичного огляду були підтверджені, відповідно до п.п. 4.2 Порядку № 246, спеціалізованим закладом охорони здоров`я, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань, а саме ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», встановлено професійне захворювання (Повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) вих. № 08/21-0338 від 03.02.2021).

Відповідач наголошує на тому, що за результатами роботи комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є вміст пилу з вмістом SiQ2кристалічного 14,0 % в повітрі робочої зони в 3,4 рази перевищує ГДК (фактичне значення 6,8 мг/м3, при допустимій концентрації 2 мг/м3 по ГОСТУ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»); еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий рівень на 4 дБА (фактичне значення 84 дБА, при допустимому 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99; еквівалентний скоригований рівень загальної вібрації перевищує допустимий на 2 дБА (фактичне значення 94 дБА, при допустимому 92 дБА) по ДСН 3.3.6.039-99 нахили тулуба (вимушені, більше 30 градусів) становить 371 разів за зміну, при допустимих 51-100 разів на зміну; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщається вручну, 7 кг при допустимому до 7 кг для жінок.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивач намагається перекласти відповідальність за неналежне виконання заходів, направлених на ліквідацію і запобігання виникненню хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 на сторонню організацію, яка у повному обсязі та якісно виконала свої зобов`язання в рамках чинного законодавства України.

Таким чином, відповідач вважає, що викладене свідчить про відсутність встановленого факту протиправної поведінки КНП «Першотравенська МЛ» і причинного зв`язку між припущеннями щодо неналежного виконання спірних договорів на проведення періодичного медичного огляду працівників, у зв`язку з неналежним виконанням обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов правці відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці».

Крім того, у поданому відзиві викладена заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності для звернення із даними позовними вимогами до суду.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2023 здійснено перехід до розгляду справи № 904/3017/23 за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 09.11.2023.

02.11.2023 через систему "Електронний суд" відповідачем подані заперечення №б/н від 02.11.2023 проти клопотання про призначення судової експертизи для встановлення факту проведення неякісного медичного огляду, в якому зазначає, що дана експертиза не входить до предмету розгляду та доказування у даній справі, а направлене на нівелювання висновків, викладених суддями Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Дніпропетровського апеляційного суду та Верховного суду у справі 185/680/22.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2023 підготовче засідання відкладено на 28.11.2023 у зв`язку із неявкою сторін та ненаданням ними витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2023 підготовче засідання відкладено на 12.12.2023.

08.12.2023 через систему "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив. Того ж дня позивач надав додаткові письмові пояснення, щодо залучення третьої особи та проведення судово-медичної експертизи.

У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується та зазначає про те, що позивач забезпечив усіма необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, створив безпечні і нешкідливі умови праці, наскільки це є можливим. В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій на підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку позивача.

Позивач наполягає на тому, що визначаючи у період з 2016 р. по 2019 р. машиніста конвеєру ОСОБА_1 придатною до роботи у шкідливих та тяжких умовах праці, при наявності прогресуючих захворювань, лікарями Першотравенської міської лікарні було порушено основний принцип охорони здоров`я, а саме випереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, економічний та медичний підхід до охорони здоров`я (ст. 4 Закону України № 2801-ХІІ від 19.11.1992).

Позивач вважає, що медична установа, яка проводила періодичні медичні огляди ОСОБА_2 , надавала медичні документи, щодо стану здоров`я останньої, які суперечили реальному стану здоров`я ОСОБА_2 , вказані дії з боку відповідача свідчать про приховування від роботодавця ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» фактичного стану здоров`я працівника.

Працюючи у шкідливих та тяжких умовах праці при наявності хронічних патологій, стан здоров`я працівника тільки погіршувався, а медичним закладом взагалі не приймалися заходи щодо профілактики професійних захворювань у працівника.

Крім того, позивач заперечує щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності для звернення із даними позовними вимогами до суду, оскільки даний строк не сплинув.

У підготовчому засіданні 12.12.2023 протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотань позивача щодо залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та проведення судово-медичної експертизи.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 18.01.2024.

08.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

09.01.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує про те, що в справі відсутні докази проведення позивачем всіх заходів, передбачених чинним законодавством стосовно усунення причин, що призводять до професійних захворювань та здійснення профілактичних заходів, направлених на їх недопущення, а позовні вимоги направленні на перенесення відповідальності за створення неналежних умов праці на сторонніх осіб за відсутності на те правових підстав.

Відповідач повторно зазначає про те, що ним якісно та з суворим дотриманням норм чинного законодавства України проведено періодичні медичні огляди працівників за договорами на проведення періодичного медичного огляду працівників від 15.06.2018 № 769-ПУ-ШУД та від 26.06.2019 № 1111-ПУ-ШУД.

У призначене засідання 18.01.2024 позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд повідомив заздалегідь, подавши 17.01.2024 через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із службовим відрядженням.

Ухвалою суду від 18.01.2024 розгляд справи відкладався до 06.02.2024.

У призначене засідання 06.02.2024 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд повідомив заздалегідь, подавши 05.02.2024 через систему "Електронний суд" клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 06.02.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є доведення обставин завдання відповідачем позивачу збитків у вигляді відшкодування ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди в наслідок ушкодження здоров`я за рішенням суду у розмірі 120 000 грн 00 коп., у зв`язку з несвоєчасне виявлення професійного захворювання працівника позивача ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2018 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - замовник) та Комунальним закладом «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Першотравенська міська лікарня" Першотравенської міської ради (далі - виконавець), укладено договір № 769-ПУ-ШУД про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов`язання з проведення періодичного медичного огляду працівників, що працюють в шкідливих та небезпечних умовах праці, на підставі наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 5.1 договору виконавець несе відповідальність за якість медоглядів і достовірність медичних висновків, об`єктивність оцінки стану здоров`я працівників, невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника, за несвоєчасне виявлення професійних захворювань тільки після попередніх висновків незалежної судово-медичної експертизи та у випадку надання працівником достовірних даних про стан свого здоров`я, шляхом відшкодування замовникові прямих збитків.

Згідно з п. 5.3 договору сторони не несуть відповідальності за порушення своїх обов`язків за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (розділ 4 договору).

26.06.2019 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - замовник) та Комунальним закладом «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Першотравенська міська лікарня" Першотравенської міської ради (далі - виконавець), укладено договір № 1111-ПУ-ШУД на проведення періодичного медичного огляду працівників, відповідно до п. 1.1 якого, виконавець поводить медогляди для працівників замовника, а замовник гарантує своєчасну оплату за надані послуги.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що виконавець несе відповідальність за:

-якість медоглядів та достовірність медичних висновків;

-об`єктивність оцінки стану здоров`я;

-невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я робітника;

-несвоєчасне виявлення професійних захворювань.

Договір діє з дати його підписання до 31.12.2019 або до повного виконання зобов`язань по договору (п. 5.1 договору).

24.07.2020 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - замовник) та Комунальним некомерційним підприємством "Першотравенська міська лікарня" Першотравенської міської ради (далі - виконавець), укладено договір № 1368-ПУ-ШУД на проведення періодичного медичного огляду працівників, відповідно до п. 1.1 якого, виконавець проводить періодичні медичні огляди для працівників замовника згідно ДК 021:2015 код 85140000-2 «Послуги у сфері охорони здоров`я різні», а замовник гарантує своєчасну оплату за надані послуги.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що виконавець несе відповідальність за:

-якість періодичних медичних оглядів та достовірність медичних висновків;

-об`єктивність оцінки стану здоров`я;

-невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника;

-несвоєчасне виявлення професійних захворювань.

Договір діє з дати його підписання до 31.12.2020 або до повного виконання зобов`язань по договору (п. 5.1 договору).

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що 03.02.2021 на адресу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" від ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» надійшло повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-З вих.№ 08/21-0338 від 03.02.2021, відповідно до якого, Сокол Л.В. встановлено наступні діагнози:

- хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня;

- вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з вираженим синдромом церебрально-переферичної ангіодистоніїї та полірадикулоневропатії з вираженим статико-динамічними порушеннями на шийному та попереково-крижаному рівнях, стійним больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плече лопаткового періатрозу (ПФ другого ступеня), остреоартрозом у поєднанні з пері артрозами ліктьових (ПФ другого ступеня), остреоартрозу у поєднанні з поріартрозом ліктьових (ПФ другого ступня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів та із значними вазамоторними-трофічними порушеннями на кистях;

- нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

Захворювання професійні (02.02.2021).

На виконання пункту 101 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 , повідомлення за формою П-З вих.№ 08/21-0338 від 03.02.2021 було надіслано профпатологічним закладом охорони здоров`я також на адресу територіальному органу Держпраці.

На підставі вказаного повідомлення за формою П-З Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) проведено відповідне розслідування та складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 01.03.2021 щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до акту П-4 від 01.03.2021:

- дата встановлення остаточного діагнозу 02.02.2021;

- найменування закладу охорони здоров`я, який встановив діагноз ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини»;

- захворювання виявлено під час медичного огляду, звернення під час медогляду в 2019 році Комунальним закладом «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради».

Комісією встановлено, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло у ОСОБА_2 за таких обставин: працюючи машиністом конвеєра дільниці технологічного комплексу поверхні № 1, здійснювала зачищення конвеєрів від просипів за допомогою лопати, візуальний контроль за подачею гірничої маси на конвеєр, контроль датчиків схода стрічки, швидкість, рівней, обертання роликів, закачування вугілля у проміжний бункер. Внаслідок недосконалості технології, підпадала під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, та підвищеного рівня виробничого шуму, також недосконалість технології передбачає значене використання ручної праці. Застосування старих модифікацій конвеєрів призвело до перевищення рівня загальної вібрації.

Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння). Вміст пилу з з вмістом SiQ2кристалічного 14,0 % в повітрі робочої зони в 3,4 рази перевищує ГДК (фактичне значення 6,8 мг/м3, при допустимій концентрації 2 мг/м3 по ГОСТУ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»). Еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий рівень на 4 дБА (фактичне значення 84 дБА, при допустимому 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99. Еквівалентний скоригований рівень загальної вібрації перевищує допустимий на 2 дБА (фактичне значення 94 дБА, при допустимому 92 дБА) по ДСН 3.3.6.039-99. Нахили тулуба (вимушені, більше 30 градусів) становить 371 разів за зміну, при допустимих 51-100 разів на зміну. Маса вантажу, що постійно підіймається та переміщається вручну, 7 кг при допустимому до 7 кг для жінок.

Після встановлення професійного захворювання, ОСОБА_1 звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я за професійними захворюваннями.

Рішенням Павлоградського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі № 185/680/22, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.12.2022 у справі № 185/680/22, позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на користь ОСОБА_1 120000,00 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в дохід держави судовий збір в розмірі 1800,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Позивач у позовній заяві вказує про те, що з медичних документів наданих до позовної заяви, та з картки обліку тимчасової непрацездатності вбачається, що ОСОБА_1 з 2010 року має захворювання, а саме: М13.0, з 2011 року ХОЗЛ, з 2014 року бронхіт, з 2018 року артроз та хронічний бронхіт, але не дивлячись на свій стан здоров`я, остання, на думку позивача, навмисно працювала на роботі з тяжкими умовами праці, що підтверджується її записами у трудовій книжці.

З наведеного вбачається, що патології у працівника ОСОБА_1 з`явилися ще у 2010 року, але при проходженні періодичного медичного огляду ОСОБА_1 , відповідачем було встановлено наступне:

у період з 2016 по 2018 роки при проходженні медичного огляду у ОСОБА_1 ні одного з діагнозів за попередніми захворюваннями не встановлено, визнано придатною до роботи у тяжких та небезпечних умовах праці;

у 2019 році при проходженні медичного огляду ОСОБА_1 відповідач констатує у останньої наявність захворювання поперековий ОХЗ та незважаючи на наявність таких захворювань, медична комісія визнає придатною до роботи у тяжких та небезпечних умовах праці за професією машиніст конвеєру;

у 2020 році при проходженні медичного огляду медична комісія констатує у ОСОБА_1 наявність вертеброгенної радикулопатії, СНП 1 ст., двобічний ПЛП з ПФ 1-2 ст, ДФА ліктьових та колінних суглобів з ПД 1-2 ст. та визнає ОСОБА_1 не придатною до роботи у тяжких та небезпечних умовах праці.

На думку позивача, медична комісія Першотравенської міської лікарні, при проходженні ОСОБА_1 медичних оглядів, проігнорувала вимоги Порядку проведення медичних оглядів робітників категорій, затвердженого наказом МОЗ № 246 від 21.05.2007, незважаючи на той факт, що станом на 2016 рік стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів складав більше 15 років, та наявність хвороб у робітника були виявлені ще в 2010 році, коли стаж її роботи вже складав більше 10 років.

Тобто, несвоєчасне виявлення професійного захворювання призвело до значеного погіршення стану здоров`я робітника, в той час, як при своєчасному виявленні профпатології, робітнику було б запропоновано іншу роботу, яка не містить шкідливих факторів, та уникнуто інвалідності працівника.

З огляду на викладене, позивач зазначає про те, що ним лише у 2021 році (12.02.201 дата отримання повідомлення про хронічне професійне захворювання) стало відомо, що відповідач здійснював неналежне виконання умов договорів № 769-ПУ-ШУД від 15.06.2018, № 1011-ПУ-ШУД від 26.06.2019 та № 1368-ПУ-ШУД від 24.07.2020, що призвело до завдання збитків позивачу у вигляді відшкодування ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я, за рішенням суду у розмірі 120 000 грн 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання допускається виключно у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Згідно з вимогами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено поняття «збитків». Відповідно до приписів зазначеної статті збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3. ст.22 Цивільного кодексу України).

Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (реальні збитки);

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).

Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Господарський суд зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження понесених ним збитків у сумі 120 000 грн 00 коп. не є беззаперечними підставами для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки не доводять факту порушення умов договорів, укладених на проведення періодичного медичного огляду працівників у період з 2018 по 2020 роки, з боку відповідача.

Крім того, господарський суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» шахта «імені М.І. Сташкова» Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Мар`їна Роща, вул. Піщанга, 94а, від 16.12.2019 року, до списку якого входить працівник Сокол Л.В. У вказаному акті, за результатами медичного огляду комісією було запропоновано роботодавцю здійснити комплекс оздоровчих заходів для своїх працівників.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачем було вжито запропонований комплекс оздоровчих заходів стосовно працівника Сокол Л.В., як і не надано доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідних установ для проведення незалежної судово-медичної експертизи з метою встановлення факту неякісних медоглядів та недостовірних медичних висновків, здійснених відповідачем.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідачем надано послуги за спірними договорами в повному обсязі, а позивачем вказані послуги прийнято без претензій та зауважень, що підтверджується підписаними зі сторони позивача та відповідача актами наданих послуг від 16.08.2018 № 8/1 на суму 234 010 грн 73 коп., від 07.09.2018 № 9/1 на суму 226 551 грн 76 коп., від 30.09.2019 № 9 на суму 173 061 грн 00 коп., від 17.10.2019 № 10 на суму 219 995 грн 20 коп., від 17.10.2019 № 10/2 на суму 156 138 грн 00 коп., від 28.11.2019 № 11/2 на суму 209 551 грн 67 коп., від 16.11.2020 № 1 на суму 108 856 грн 00 коп., від 16.11.2020 № 2 на суму 200 00 коп., від 14.12.2020 № 1 на суму 78 257 грн 00 коп., від 14.12.2020 № 8 на суму 273 450 грн 00 коп. (а.с. 66-75).

Таким чином, позивач погодився як з якістю таких послуг, так і з їх кількістю та вартістю.

Відповідно до цивільного законодавства та сталої судової практики, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. Тому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. У такому випадку баланс інтересів обох сторін спірних правовідносин дотримується.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено, що заявлені до стягнення кошти за своєю правовою природою є реальними збитками в розумінні чинного законодавства, як і не доведено порушення відповідачем умов спірних договорів в частини здійснення якісного медичного огляду та складання достовірних медичних висновків стосовно стану здоров`я працівника Сокол Л.В., у зв`язку з чим відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданими збитками.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, позивачем всупереч приписів ст.74 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 120 000 грн 00 коп., у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відтак, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин його пропущення.

З огляду на те, що судом не було встановлено підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.02.2024.

Суддя І.А. Рудь