Рішення

від 13.02.2024 по справі 912/1980/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 рокуСправа № 912/1980/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/1980/23

за позовом Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, 50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято Миколаївська, буд. 64а в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1

до Фізичної особи - підприємця Лубенець Ігоря Сергійовича, АДРЕСА_2

про визнання недійсними пунктів договорів

Представники сторін участь у судовому засіданні 13.02.2024 не брали.

В судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з вимогами до Фізичної особи - підприємця Лубенець Ігоря Сергійовича про:

- визнання недійсним пункту 3.1. Договору № 68 від 30.03.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 990,62 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Фізичною особою - підприємцем Лубенець Ігорем Сергійовичем;

- визнання недійсним пункту 3.1. Договору № 100 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 7 398,82 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Фізичною особою - підприємцем Лубенець Ігорем Сергійовичем;

- визнання недійсним пункту 3.1. Договору № 102 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 5 989,32 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Фізичною особою - підприємцем Лубенець Ігорем Сергійовичем;

- стягнення з ФОП Лубенець Ігор Сергійович на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України грошових коштів у розмірі 19 564,96 грн, з яких: 16 378,76 грн - основний борг сплаченого ПДВ; 701,05 грн - 3% річних та 2 485,15 грн інфляційних втрат на суму основного боргу;

- стягнення з відповідача ФОП Лубенець Ігор Сергійович судових витрат, у тому числі зі сплати судового збору в сумі 10 736 грн. за подачу вказаного позову на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що на підставі укладених сторонами Договорів про закупівлю №68 від 30.03.2022, №100 та 102 від 17.05.2022 позивач зайво сплатив на користь відповідача у складі вартості придбаного товару, податок на додану вартість в загальному розмірі 16 378,76 грн, що суперечить положенням норми підпункту 195.1.2 Податкового кодексу України, в частині застосування 20% ставки податку (ПДВ), в той час як операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством - оподатковуються за нульовою ставкою.

Ухвалою від 23.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.11.2023 об 11:30.

Ухвалою від 21.11.2023 відкладено підготовче засідання до 05.12.2023 о 11:00 год.

04.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення про підтримання позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 05.12.2023, на підставі ст. 183 ГПК України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.12.2023 о 11:30 год.

22.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з вирішенням питання щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою від 22.12.2023 клопотання прокурора від 22.12.2023 про відкладення розгляду справи задоволено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 23.01.2024 о 15:30 год.

22.01.2024 через "Електронний суд" до суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, за змістом якого повідомлено про повернення відповідачем у даній справі коштів основного боргу в сумі сплаченого ПДВ в розмірі 16 378,76 грн, що підтверджується випискою з рахунку військової частини за 26.10.2023, а також сплатою 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу в розмірі 3 186,20 грн, що підтверджується випискою з рахунку військової частини за 09.01.2024, у зв`язку з чим позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення сплаченої суми ПДВ в розмірі 16 378,76 грн, а також 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу в розмірі 3 186,20 грн за відсутності предмета спору.

Ухвалою від 23.01.2024 господарський суд постановив провадження у справі №912/1980/23 в частині стягнення основного боргу в сумі 16 378,76 грн, 3% річних в сумі 701,05 грн та 2485,15 грн інфляційних втрат закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, закрити підготовче провадження у справі №912/1980/23 та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.02.2024 об 11:00 год.

Прокурор, позивач та відповідач участь уповноважених представників в судовому засіданні 13.02.2024 не забезпечили.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання, ухвали суду від 23.10.2023, від 21.11.2023, від 05.12.2023, від 22.12.2023 та від 23.01.2024 направлені на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 25028, м. Кропивницький, вул. Волкова, 9, корп. 1, кв. 5.

Зазначені ухвали направлені рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали у справі) з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд бере до уваги, що відповідач мав можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд враховує, що відповідач телефонограмами від 04.12.2023, від 05.12.2023 та від 19.01.2024 був повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 13.02.2024 за відсутності прокурора та представників позивача та відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" у випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді.

Ключовим для застосування вказаних норм є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 №3-рп/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17).

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому.

Крім того, як вказує прокурор, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.

У зв`язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на військові формування.

За таких обставин, протиправне отримання відповідачем бюджетних коштів, тривале їх неповернення, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захисту даних правовідносинах.

Національна гвардія України є спеціалізованим військовим формуванням і має визначену законом загальну структуру, у систему якої входить і Військова частина НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про національну гвардію України" основними функціями Національної гвардії України є: участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану; участь у виконанні завдань територіальної оборони; оборона важливих державних об`єктів, спеціальних вантажів, переліки яких визначаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, центральних баз матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України; участь у припиненні групових протиправних дій осіб, узятих під варту, засуджених, а також ліквідації наслідків таких дій в установах попереднього ув`язнення, виконання покарань; забезпечення внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та підтримання таких відомостей в актуальному стані у межах, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 3 Положення про Національну гвардію України, затвердженого Указом Президента України Національна гвардія України є основним суб`єктом з припинення масових заворушень. При здійсненні заходів щодо припинення масових заворушень Національна гвардія України координує діяльність сил та засобів правоохоронних органів, залучених до припинення зазначених протиправних дій.

Відповідно до пункту 5 Положення про орган військового управління оперативно -територіального об`єднання Національної гвардії України фінансування діяльності територіального управління НГУ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом. Територіальне управління НГУ є юридичною особою, реєстрація якої здійснюється в установленому законодавством порядку, має печатку із зображенням малого Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банківських установах. Територіальне управління НГУ укладає договори відповідно до чинного законодавства України. За територіальним управлінням НГУ з метою забезпечення його діяльності та якісного виконання покладених на нього завдань закріплюються в установленому порядку на праві оперативного управління будинки, споруди, передавальні пристрої, усі види озброєння, військова техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку. Матеріально - технічне забезпечення територіального управління НГУ здійснюється Головним управлінням Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.

Таким чином, саме Військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваних правочинів та вигодонабувач, є органами державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення положень ч. 3-5 ст. 53 ГПК України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, прокурор не повинен перелічувати органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі. Достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Починаючи з моменту виявлення порушень інтересів держави Військова частина НОМЕР_1 до суду з позовом не зверталась.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі №903/129/18 висловила правову позицію про те, що сам факт не звернення до суду органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави (територіальної громади), свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, та звернення до суду з таким позовом.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки вказані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 21.09.2023 за №5-4-3266 виз-23 та 02.10.2023 за №5-4-3566 вих-23 скеровано до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлення про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом повернення зайво сплачених коштів, стягнення відповідних втрат за користування ними відповідачем (а.с. 58-61).

У відповіді від 25.09.2023 №6/11/11-2145 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила, що за вказаними договорами податок на додану вартість ФОП Лубенець Ігор Сергійович не повернув, а претензію надіслану 20.07.2022 № 6/11-111553 проігноровано (а.с. 55-56).

Також, у відповіді від 09.10.2023 № 6/11/9/2-2272 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України зазначила, що не заперечує у пред`явленні Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону позову до Господарського суду Кіровоградської області до відповідача ФОП Лубенець Ігоря Сергійовича про визнання недійсним договорів поставки №68 від 30.03.2022, №100 та №102 від 17.05.2022 в частині стягнення грошових коштів сплаченого ПДВ на загальну суму 19 564,96 грн, з яких 16 378,76 грн основний борг сплаченого ПДВ, 701,05 грн 3% річних, 2 485,15 грн інфляційні втрати (а.с. 57).

Враховуючи зазначене, судом встановлено наявність підстав для подання прокурором даного позову.

Між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем Лубенцем Ігорем Сергійовичем (Виконавець) було укладено договори про закупівлю автозапчастин до автомобілів спеціального призначення БТР 60-70-70Т згідно коду Єдиного закупівельного словника обладнання Код ДК 021:2015 35420000-4 Частини транспортних засобів військового призначення та Код ДК 021:2015 34330000-9 Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів № 68 від 30.03.2022, № 100 від 17.05.2022, № 102 від 17.05.2022 (а.с. 32-44).

Згідно з п. 1.2. Договору № 68 Постачальник зобов`язався поставити замовнику (позивачу) код ДК 021:2015 35420000-4 частини транспортних засобів військового призначення (автозапчастини до автомобіля спеціального призначення БТР 60-70-70Т) відповідно до специфікації, а замовник зобов`язався прийняти цей товар та здійснити оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору загальна сума закупівлі склала 17 943,74 грн, в т.ч. ПДВ 2 990,62 грн.

На виконання цього договору, ФОП Лубенець Ігор Сергійович поставив обумовлений товар на суму 17 943,74 грн, а Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України сплатила вказані кошти в повному обсязі, включаючи 20% ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 30.03.2022 № 68 на суму 17 943,74 грн, у т.ч. ПДВ 2 990,62 грн (а.с. 46, 48).

Згідно з п. 1.2. Договору № 100 Постачальник, яким є відповідач, зобов`язався поставити Замовнику (позивачу) код ДК 021:2015 34330000-9 запасні частин до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів відповідно до специфікації, а замовник зобов`язався прийняти цей товар та здійснити оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору загальна сума закупівлі склала 44 392,92 грн, в т.ч. ПДВ 7 398,82 грн.

На виконання цього договору, ФОП Лубенець Ігор Сергійович поставив обумовлений товар на суму 44 392,92 грн, а Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України сплатила вказані кошти в повному обсязі, включаючи 20% ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2022 №ЛІ-001531 на суму 44 392,92 грн., у т.ч. ПДВ 7 398,82 грн (а.с. 45, 50-51).

Згідно з п. 1.2. Договору № 102 Постачальник, яким є відповідач, зобов`язався поставити Замовнику (позивачу) код ДК 021:2015 35420000-4 частини транспортних засобів військового призначення (автозапчастини до автомобіля спеціального, призначення БТР 60-70-70Т) відповідно до специфікації, а замовник зобов`язався прийняти цей товар та здійснити оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору загальна сума закупівлі склала 35 935,94 грн, в т.ч. ПДВ 5 989,32 грн.

На виконання цього договору, ФОП Лубенець Ігор Сергійович поставив обумовлений товар на суму 35 935,94 грн, а Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України сплатила вказані кошти в повному обсязі, включаючи 20% ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2022 №ЛІ-001530 на суму 35 935,94 грн, у т.ч. ПДВ 5 989,32 грн (а.с. 47, 49).

Договір та Додатки №1 до Договорів № 68, №100 та №102 підписано сторонами та скріплено печатками.

Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України за вищезазначеними договорами упродовж березня, травня 2022 року після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України сплатила ФОП Лубенець Ігорю Сергійовичу грошові кошти на загальну суму 98 276,60 грн, в тому числі ПДВ на загальну суму 16 378,76 грн.

При цьому, у зв`язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що триває наразі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування І застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак, відповідач достовірно знаючи про те, що товар за договорами під час дії правового режиму воєнного стану поставляються Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України для забезпечення транспорту під час воєнного стану, а також те, що такі операції відповідно до Постанови КМУ №178 здійснюються за нульовою ставкою, незаконно отримав, та безпідставно не повернув незаконно користувалась частиною грошових коштів сплачених йому за вказаними договорами, а саме грошовими коштами у вигляді ПДВ - 16 378,76 грн.

З огляду на викладене, прокурор просить визнати недійсним пункт 3.1. Договору №68 від 30.03.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 990,62 грн, визнати недійсним пункт 3.1. Договору №100 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 7 398,82 грн, визнати недійсним пункт 3.1. Договору №102 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 5 989,32 грн, що загалом становить 16 378,76 грн сплаченого ПДВ; а також прокурор просить стягнути з відповідача 701,05 грн - 3% річних та 2485,15 грн інфляційних втрат на суму основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, установленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до установленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений у підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно з підп. г) підп. 195.1.2 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України введено воєнний стан.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Як вже зазначено, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України, що утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Судом установлено, що Договори №68, №100 та №102 укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Фізичною особою - підприємцем Лубенець Ігорем Сергійовичем 30.03.2022 та 17.05.2022, тобто після прийняття Постанови КМУ №178.

Таким чином, на правовідносини, що виникли за Договорами, поширюється дія Постанови №178.

При цьому, пункти 3.1. Договорів №68, №100 та №102 містять положення про те, що сума договору включає в себе ПДВ (20 %).

Отже, оскільки покупцем товару за Договором виступає Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, наведені пункти 4.1. Договорів №68, №100 та №102 суперечать Постанові КМУ №178 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою.

За таких обставин, недотримання під час укладення Договорів №68, №100 та №102 вимог Постанови №178, яка застосовується з 24.02.2022, зумовлює існування правових підстав для визнання недійсним пункту 3.1. Договору №68 від 30.03.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 990,62 грн, визнання недійсним пункту 3.1. Договору №100 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 7 398,82 грн, визнання недійсним пункт 3.1. Договору №102 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 5 989,32 грн.

Оскільки відповідач, в рахунок оплати поставленого товару отримав від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України суму ПДВ у розмір 20% при тому, що відповідний товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, суд погоджується з доводами прокурора про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів у сумі 16 378,76 грн в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, у зв`язку з сплатою відповідачем коштів у розмірі 19 564,96 грн у добровільному порядку, господарський суд дійшов висновку, що спір у частині стягнення основного боргу в розмірі 16 378,76 грн, 3% річних в розмірі 701,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 2485,15 грн врегульовано сторонами, тому закрив провадження у даній частині.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами розподілу судових витрат, встановлених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви прокурором сплачено до Державного бюджету України 10 736,00 грн судового збору:

- 2 684,00 грн за позовну вимогу майнового характеру (стягнення 19 564,96 грн);

- 8 052,00 грн за три позовні вимоги немайнового характеру (визнання недійсними пунктів договорів).

Як вже зазначено, ухвалою від 23.01.2024 суд закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 16 378,76 грн, 3% річних в сумі 701,05 грн та інфляційних втрат в сумі 2485,15 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку із відсутністю відповідного клопотання, суд постановляючи ухвалу про закриття провадження у вказаній частині, не вирішив питання про повернення прокурору з Державного бюджету України судового збору пропорційно сумі позовних вимог, щодо якої закрито провадження у справі, розмір якого становить 2684,00 грн.

В іншій частині судовий збір у розмірі 8052,00 грн покладається на відповідача згідно з вимогами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 3.1. Договору № 68 від 30.03.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 990,62 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Фізичною особою - підприємцем Лубенець Ігорем Сергійовичем (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Визнати недійсним пункт 3.1. Договору № 100 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 7 398,82 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Фізичною особою - підприємцем Лубенець Ігорем Сергійовичем (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Визнати недійсним пункт 3.1. Договору № 102 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 5 989,32 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Фізичною особою - підприємцем Лубенець Ігорем Сергійовичем (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лубенець Ігоря Сергійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд. 21, код ЄДРПОУ 39969443, рахунок UA228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) 8 052,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Криворізькій спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону (до електронного кабінету через систему "Електронний суд"), Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (до електронного кабінету через систему "Електронний суд"), Фізичній особі - підприємцю Лубенець Ігорю Сергійовичу ( АДРЕСА_2 ).

Повне рішення складено 16.02.2024.

Суддя Г.Б. Поліщук