Рішення

від 16.02.2024 по справі 915/1847/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року Справа № 915/1847/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573)

про: визнання додаткової угоди укладеною

Суть спору:

12.12.2023 Фізична особа-підприємець Петріченко Ніна Павлівна звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 12.12.2023 (вх. № 16268/23) (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження.

2. Справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

3. Визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 23.09.2013, зареєстрованого у Миколаївській міській раді 23 вересня 2013 року за № 9570, укладеною в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі від 23.09.2013, зареєстрованого у Миколаївській міській раді в книзі реєстрації договорів оренди землі 23 вересня 2013 року за № 9570

м. Миколаїв «____»

---

20__р.

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА, ідентифікаційний код юридичної особи - 26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та фізична особа-підприємець Петріченко Ніна Павлівна, РНОКПП - НОМЕР_1 , що надалі іменується Орендар, з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі», п. 2.1 Договору оренди землі від 23.09.2013, зареєстрованого у Миколаївській міській раді в книзі реєстрації договорів оренди землі 23 вересня 2013 року за № 9570 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі - Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Договір діє до 16.10.2028.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках - по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

Реквізити та підписи Сторін

Орендодавець Орендар

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ

ПЕТРІЧЕНКО НІНА ПАВЛІВНА

Ідентифікаційний код: НОМЕР_2 РНОКПП: НОМЕР_2

Місцезнаходження: 54001, Миколаївська Місцезнаходження:

АДРЕСА_2

тел. НОМЕР_3 тел. НОМЕР_4

Міський голова ФОП Петріченко Н.П.

---

О.Ф. Сєнкевич

---

Н.П. Петріченко

(підпис) (підпис)

М.П. М.П.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: витягів з рішень Миколаївської міської ради № 15/11 від 16.10.2003, № 24/33 від 13.06.2008, № 28/40 від 16.05.2013; Договору оренди землі від 30.10.2003, Договору оренди землі від 09.09.2008, Договору оренди землі № 9570 від 23.09.2013; рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі № 915/994/20; заяви Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни про продовження договору оренди з проектом додаткової угоди та доказами направлення на адресу Миколаївської міської ради; листа Департаменту з надання адміністративних послуг № 19.04.01-17/4330/23 від 11.12.2023; листа Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни від 30.11.2023 з проектом додаткової угоди та доказами направлення на адресу Миколаївської міської ради; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 233194635 від 19.11.2020; витягу з земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4800244992013 від 01.07.2013; платіжних доручень про сплату орендної плати; застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі»; та мотивовані тим, що Орендар-позивач 24.03.2023, тобто у строк встановлений Договором оренди та законом, подав до Миколаївської міської ради через Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заяву, яка зареєстрована 31.03.2023 №23010-000603441 про поновлення договору оренди опірної земельної ділянки, додавши до цієї заяви проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Однак, до цього часу відповіді щодо результатів розгляду звернення позивача від 24.03.2023 про поновлення договору оренди землі від 23.09.2013 №9570, не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода уповноваженою особою не підписана. Орендар продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди та виконує умови цього договору, у тому числі щодо орендної плати, що підтверджується копіями платіжних доручень сплати орендної плати. Оскільки Миколаївська міська рада протягом одного місяця після закінчення строку Договору оренди, не направила Позивачу лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, а Позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати інші умови договору, цей договір оренди землі вважається поновленим.

Ухвалою суду від 18.12.2023 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1847/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

28.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.12.2023 (вх. № 16993/23) про залишення без руху позовної заяви Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що позивачем порушені вищевказані норми процесуального права при поданні позовної заяви, а саме: відсутні у позовній заяві відомості про наявність або відсутність електронного кабінету та відсутні правові підстави подання позову.

Суд вважає за необхідне зауважити, що при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі судом уже було надано оцінку відповідності позовної заяви вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Так, по-перше, суд відхиляє посилання відповідача на те, що у позовній заяві відсутні правові підстави подання позову, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи. Фізична особа-підприємець Петріченко Ніна Павлівна за змістом позовної заяви в обґрунтування заявленого позову посилається на приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а, отже зазначає правові підставі позову. При цьому, аргументи відповідача про те, що редакція вказаної статті, на яку посилається позивач, є застарілою, не свідчать про відсутність правової підстави позву, а є скоріше оцінкою вказаної підстави по суті.

По-друге, щодо посилання відповідача на те, що у позовній заяві відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, суд зазначає наступне.

За приписами абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Позивач у даній справі є фізичною особою-підприємцем, а, отже, відповідно до вищевказаної норми, на неї не поширюються приписи щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

За таких обставин, у даному випадку відсутні порушення будь-яких процесуальних прав відповідача, зокрема, на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі тощо.

Разом із цим, з огляду на обставини цієї справи у сукупності, задоволення клопотання відповідача призвело б до невиправданого збільшення строків розгляду справи та могло б мати ознаки невиправданого обмеження позивача у праві доступу до правосуддя.

З огляду на викладене вище, судом відхилено клопотання Миколаївської міської ради б/н від 28.12.2023 (вх. № 16993/23) про залишення позовної заяви без руху.

05.01.2023 до суду від Миколаївської міської ради надійшов відзив б/н та без дати (вх. № 139/24), у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною.

Заперечення відповідача проти задоволення позову ґрунтуються на підставі листа Департаменту з надання адміністративних послуг № 19.04.01-17/4504/23 від 27.12.2023, листа Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради № 38781/12.01-24/23-2 від 17.10.2023; застосування приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 626 Цивільного кодексу України; та мотивовані, зокрема, таким:

Позивач у позовній заяві спирається на застарілу редакцію ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, відповідач зауважує, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (ред. чинна на момент звернення позивача) до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. З службового листа департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 27.12.2023 № 19.04.01-17/4504/23 вбачається, що згідно з описом, який сформовано у Порталі адміністративних послуг Миколаївської області до заяви надано суб`єктом звернення лист-повідомлення про поновлення договору оренди з доданим проектом додаткової угоди.

Відповідач стверджує, що оскільки позивач у листі-повідомленні подав проект додаткової угоди, а не проект договору, ним не було дотримано порядок на укладення договору оренди землі на новий строк.

Також Миколаївська міська рада зазначає, що відповідно до висновку Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 17.10.2023 № 38781/12.01-24/23-2 останній не погоджує продовження договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:05:001:0039) площею 105 кв.м, для обслуговування розміщеного торгового павільйону по пр. Богоявленського ріг пров. Кобера в Інгульському районі м. Миколаєва.

Отже, на переконання відповідача, внаслідок недотримання позивачем вимог матеріального та процесуального права, позов не може бути задоволений.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п. 15.1 рішення Миколаївської міської ради №15/11 від 16.10.2003 Приватному підприємцю Петріченко Ніні Павлівні було надана в оренду строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 105кв.м. для розміщення та обслуговування торговельного павільйону з літнім майданчиком по пр. Жовтневому ріг пров. Кобера.

30.10.2003 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємцем Петріченко Ніною Павлівною, як орендарем, був укладений Договір оренди землі, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 31.10.2003 № 2003.

Умовами вказаного договору було передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 16.10.2003 № 15/11 надала, а ПП Петріченко Н.П. прийняла в оренду земельну ділянку загальною площею 105 кв.м., у тому числі 78 кв.м. під павільйоном, а 27 кв.м. під літнім майданчиком, зарахувавши її до земель комерційного використання, для розміщення та обслуговування торговельного павільйону з літнім майданчиком по пр. Жовтневому ріг пров. Кобера (Ленінський район), згідно з планом земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору. Межі земельної ділянки перенесені у натуру в установленому порядку (п. 1.1).

Сторонами було погоджено, що земельна ділянка передається в оренду, без права передачі її в суборенду, строком на 5 років з дати прийняття рішення; договір набуває чинності з дати його державною реєстрації (п.п. 2.1-2.2).

Рішенням Миколаївської міської ради від 13.06.2008 №24/33 позивачу було продовжено на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 105кв.м., яка надана рішенням міської ради від 16.10.2003 №15/11, залишивши її в землях комерційного використання, для подальшого обслуговування торгового павільйону з літнім майданчиком по пр. Жовтневому ріг пров. Кобера.

На виконання вказаного рішення 09.09.2008 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємцем Петріченко Ніною Павлівною, як орендарем, був укладений Договір оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2008 № 040800101166 (далі - договір оренди від 09.09.2008).

Відповідно до умов вказаного Договору Миколаївська міська рада на підставі свого рішення від 13.06.2008 № 24/33 продовжила ПП Петріченко Н.П. термін оренди земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 16.10.2003 № 15/11, для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону з літнім майданчиком по просп. Жовтневому ріг пров. Кобера, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Ленінський район/.

Згідно з п. 3.1 договору оренди від 09.09.2008, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 105 кв.м., у тому числі 78 кв.м. під павільйоном, 27 кв.м. під літнім майданчиком, без права передачі її в суборенду; на земельній ділянці розташований торговельний павільйон з літнім майданчиком; земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів.

Сторонами було погоджено, що договір оренди від 09.09.2008 діє протягом 5 років з 16.10.2008; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутись до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди (п. 3.1).

Рішенням Миколаївської міської ради №28/40 від 16.05.2013 позивачу було продовжено на 5 років оренду земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:05:001:0039) площею 105кв.м. яка була надана рішенням міської ради від 13.06.2008 № 24/33 залишивши її в землях громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях комерційного використання) для подальшого обслуговування торгового павільйону та літнього майданчика по пр. Жовтневому ріг пров. Кобера.

На підставі вказаного рішення 23.09.2013 Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Петріченко Ніною Павлівною, як орендарем, був укладений Договір оренди землі № 9570, який зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 23.09.2013 № 9570.

За умовами наведеного договору:

- Миколаївська міська рада на підставі рішення від 16.05.2013 № 28/40 продовжила ФОП Петріченко Н.П. оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону з літнім майданчиком по просп. Жовтневому ріг пров. Кобера, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Ленінський район/ (п. 1.1);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 105 кв.м., у тому числі 78 кв.м. під павільйоном, 23 кв.м. під літнім майданчиком, (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий № 4810136900:05:001:0039) (п. 2.1);

- на земельній ділянці знаходиться торговий павільйон з літнім майданчиком ФОП Петріченко Н.П. (п. 2.2);

- об`єктом оренди є тільки земельна ділянка (п. 2.3);

- земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 2.5).

- договір діє до 16.10.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для поновлення договору буде відповідне рішення орендодавця (п. 3.1);

- продовження строку оренди (поновлення Договору): Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, мас за інших рівних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору) У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію; у разі подовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені, з урахуванням змін у законодавстві тощо на дату подовження цього Договору (п. 12.6).

У подальшому, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 року у справі № 915/994/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни до Миколаївської міської ради було визнано укладеною додатковою угоду до договору оренди землі № 9570 від 23.09.2013 зареєстрований у Миколаївській міській раді про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 23.09.2013 року за №9570 на тих самим умовах та на той же строк.

Відповідно до поданого позивачем Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 233194635 від 19.11.2020, право оренди за договором зареєстроване 09.10.2013 з номером запису про інше речове право: 2854176. Строк дії договору оренди землі встановлено до 16.10.2023.

Надалі, з наданих суду доказів вбачається таке:

24.03.2023 Фізична особа-підприємець Петріченко Ніна Павлівна засобами поштового зв`язку направила на адресу Миколаївської міської ради заяву про видачу рішення Миколаївської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду (поновлення договору оренди земельної ділянки).

Суд зауважує, що зі змісту вказаної заяви вбачається долучення до неї, зокрема, проекту додаткової угоди.

Крім того, зі змісту листа Департаменту з надання адміністративних послуг № 19.04.01-17/4330/23 від 11.12.2023 вбачається, що згідно з даними інформаційної системи «Єдиний регіональний WEB-портал адміністративних послуг Миколаївської області» 31.03.2023 за № 23010-000603441 -007-03 зареєстровано заяву ФОП Петрічєнко Н.П. щодо видачі рішення Миколаївської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду (поновлення договору оренди земельної ділянки) за адресою: просп. Жовтневий ріг пров. Кобера у м. Миколаєві. Відповідно до опису вхідного пакету документів, в якому зазначаються інформація про заяву та перелік документів, доданих суб`єктом звернення до заяви, ФОП Петрічєнко Н.П. подано наступні документи: заява про видачу рішення Миколаївської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду; копія паспорту та ідентифікаційного коду; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; лист-повідомлення про поновлення договору оренди з доданим проектом додаткової угоди.

Разом із цим, в матеріалах справи відсутні як рішення ради щодо поновлення (або відмови у поновленні) терміну дії договору оренди, так і докази підписання додаткової угоди з цього питання обома сторонами. Як зазначає позивач, відповідач залишив вказану заяву орендаря без належного реагування.

В подальшому, 30.11.2023 позивач направив відповідачу лист від 30.11.2023 із пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди № 9570 від 23.09.2013, додавши до цього звернення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах.

Відповідь на вказане звернення, надана відповідачем позивачу в матеріалах справи також відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає таке.

Предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача, як орендаря, до відповідача, як орендодавця, щодо визнання укладеною у відповідній редакції додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- витяги з рішень Миколаївської міської ради № 15/11 від 16.10.2003, № 24/33 від 13.06.2008, № 28/40 від 16.05.2013;

- Договір оренди землі від 30.10.2003;

- Договір оренди землі від 09.09.2008;

- Договір оренди землі № 9570 від 23.09.2013;

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі № 915/994/20;

- заява Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни про продовження договору оренди з проектом додаткової угоди та доказами направлення на адресу Миколаївської міської ради;

- лист Департаменту з надання адміністративних послуг № 19.04.01-17/4330/23 від 11.12.2023;

- лист Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни від 30.11.2023 з проектом додаткової угоди та доказами направлення на адресу Миколаївської міської ради;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 233194635 від 19.11.2020;

- витяг з земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4800244992013 від 01.07.2013;

- платіжні доручення про сплату орендної плати.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- лист Департаменту з надання адміністративних послуг № 19.04.01-17/4504/23 від 27.12.2023;

- лист Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради № 38781/12.01-24/23-2 від 17.10.2023.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимоги ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

За приписами ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Суд зауважує, що правові підстави поновлення договору оренди землі визначено ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, як правильно зазначає відповідач у відзиві, позивач у позовній заяві спирається на редакцію ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка зазнала змін станом на момент пред`явлення позову.

За такого, суд звертає увагу учасників справи на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Так, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

З урахуванням наведеного, щодо редакції Закону України «Про оренду землі», яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За такого, судом враховано висновки щодо редакції Закону України «Про оренду землі», яка підлягає застосуванню, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.

Так, 16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Приписи ст. 58 Конституції України закріплюють один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1 ст. 33).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33).

Приписи ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлювали, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами ч. 8 цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

При цьому, судом враховано, що у пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 зазначено таке: «Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.»

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1-5 ст. 33 Закону). Поновлення ж договору (ч. 6 попередньої редакції ст. 33 Закону) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

При цьому відповідно до абз. 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з ч. 2 ст. 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до ч. 1 ст. 126-1 ЗК умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже ст. 126-1 ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» та поняття «поновлення договору оренди», яке містилось у Законі України «Про оренду землі» у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі». Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 30.01.2024 від 906/1323/21.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк та звернення позивача з позовом до суду діяла нова редакція Закону України «Про оренду землі» із внесеними змінами, а тому застосуванню підлягає стаття 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни до суду з відповідним позовом.

Так, відповідно до приписів ч.ч. 1-5, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

За обставинами даної справи строк договору оренди сплив 16.10.2023. Відповідно до його умов, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію.

Отже, умови договору оренди передбачали обов`язок орендаря не пізніше шести місяців до закінчення строку договору (а саме - до 16.04.2023) звернутися до орендодавця з листом-повідомленням про укладення договору оренди землі на новий строк.

Матеріали справи свідчать про те, що Фізична особа-підприємець Петріченко Ніна Павлівна 24.03.2023 засобами поштового зв`язку направила на адресу Миколаївської міської ради заяву про видачу рішення Миколаївської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду (поновлення договору оренди земельної ділянки), разом із листом-повідомленням про поновлення договору оренди з доданим проектом додаткової угоди.

Вказана заява була зареєстрована Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради 31.03.2023 за № 23010-000603441-007-03.

Отже, суд констатує, що із відповідною заявою орендар звернувся до орендодавця до закінчення встановленого договором строку.

У визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» місячний строк, встановлений для розгляду надісланого орендарем листа-повідомлення з проектом договору оренди, тобто до 30.04.2023, Миколаївська міська рада заперечень стосовно користування позивачем спірною земельною ділянкою та поновлення договору оренди землі позивачу не надала.

При цьому, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, орендар продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі № 9570 від 23.09.2013 та виконувати умови цього договору, у тому числі щодо орендної плати, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень щодо сплати орендної плати.

Суд також зауважує, що матеріали справи не містять доказів повернення зазначених коштів Миколаївською міською радою Фізичній особі-підприємцю Петріченко Ніні Павлівні з посиланням на закінчення договірних відносин.

Також матеріали справи не містять доказів будь-яких звернень Миколаївської міської ради до відповідача про звільнення та повернення спірної земельної ділянки.

Отже, слід констатувати, що у даній справі судом встановлено такі обставини:

- Фізична особа-підприємець Петріченко Ніна Павлівна як користувач земельної ділянки з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до частин 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» звернулася до Миколаївської міської ради із відповідним листом-повідомленням;

- до листа-повідомлення додано проєкт додаткової угоди про продовження (поновлення) договору оренди землі № 9570 від 23.09.2013. При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позивачем до заяви додано проєкт додаткової угоди, а не проєкт договору, що на переконання відповідача свідчить про те, що орендарем не було дотримано порядок на укладення договору оренди землі на новий строк. Так, вказівка на проєкт правочину щодо продовження орендних правовідносин як на додаткову угоду чи на додатковий договір не впливає на суть наявного волевиявлення орендаря на продовження орендних правовідносин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21;

- відомості про порушення позивачем умов договору протягом його дії в матеріалах справи відсутні, Миколаївська міська рада про такі порушення не зазначала;

- Миколаївська міська рада проєкт додаткової угоди не розглянула, заперечень щодо умов додаткової угоди не висловила, жодного реагування на звернення позивача останньому не надала. При цьому, судом відхиляються доводи відповідача про неможливість поновлення договору оренди у зв`язку з висновком Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 17.10.2023 № 38781/12.01-24/23-2, у якому вказаний департамент не погоджує продовження договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:05:001:0039) площею 105 кв.м, для обслуговування розміщеного торгового павільйону по пр. Богоявленського ріг пров. Кобера в Інгульському районі м. Миколаєва. Суд зауважує, що Миколаївською міською радою не подано суду доказів направлення позивачу у встановлений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строк ні вказаного висновку, ні передбачених законом заперечень щодо укладення договору оренди землі на новий строк.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 акцентовано увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Так, відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону України «Про оренду землі» орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

Таким чином, оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право «правомірного очікування», натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у відповідній редакції.

Такий висновок відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5179/20 і об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 23.09.2013, зареєстрованого у Миколаївській міській раді 23 вересня 2013 року за № 9570, укладеною в такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі від 23.09.2013, зареєстрованого у Миколаївській міській раді в книзі реєстрації договорів оренди землі 23 вересня 2013 року за № 9570

м. Миколаїв «____»

---

20__р.

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА, ідентифікаційний код юридичної особи - 26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та фізична особа-підприємець Петріченко Ніна Павлівна, РНОКПП - НОМЕР_1 , що надалі іменується Орендар, з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі», п. 2.1 Договору оренди землі від 23.09.2013, зареєстрованого у Миколаївській міській раді в книзі реєстрації договорів оренди землі 23 вересня 2013 року за № 9570 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі - Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Договір діє до 16.10.2028.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках - по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

Реквізити та підписи Сторін

Орендодавець Орендар

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ

ПЕТРІЧЕНКО НІНА ПАВЛІВНА

Ідентифікаційний код: НОМЕР_2 РНОКПП: НОМЕР_2

Місцезнаходження: 54001, Миколаївська Місцезнаходження:

АДРЕСА_2

тел. НОМЕР_3 тел. НОМЕР_4

Міський голова ФОП Петріченко Н.П.

---

О.Ф. Сєнкевич

---

Н.П. Петріченко

(підпис) (підпис)

М.П. М.П.

3. Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) на користь Фізичної особи-підприємця Петріченко Ніни Павлівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2684,00 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець Петріченко Ніна Павлівна ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573).

Повне рішення складено та підписано судом 16.02.2024.

Суддя О.Г. Смородінова