Рішення

від 06.02.2024 по справі 915/577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року Справа № 915/577/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 208Б, офіс 9; ідентифікаційний код 42323667)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «СЮІТА 2006» (65063, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18, офіс 417; ідентифікаційний код 33915151)

про: звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

17.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н та від 17.04.2023 (вх. № 4724/23) (з додатками), в якій просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за № 881, а саме на нерухоме майно - ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_2 , загальною площею 39,90 кв. м., житловою площею - 17,30 кв. м., яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В.А., за реєстровим № 4863 та договору про внесення змін від 20.10.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В.А., за реєстровим № 5120, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства «СЮІТА 2006» (код ЄДРПОУ 33915151, вул. Армійська, буд. 18, офіс 417, м. Одеса, 65068) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (49057, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 208Б, офіс 9, ЄДРПОУ 42323667) за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010, що складається з: суми простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4 905 900,00 грн., суми заборгованості по відсоткам у розмірі 191 331,81 грн., всього заборгованості - 5 097 231,81 грн., у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Іпотечного договору від 25.10.2012; рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 у справі № 916/2231/18, ухвал Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 у справі № 915/2231/18, від 29.07.2021 у справі № 916/1507/21, постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 484/3957/16-ц, ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.07.2021 у справі № 484/2374/21; Договору про відступлення прав вимоги № 5 від 14.08.2020, з додатком до нього; Договору відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки та Договорами застави від 14.08.2020; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 232788565 від 17.11.2020; вимоги про усунення порушення № 89/15/12/20 від 29.12.2020; витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 221234382 від 21.08.2020; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 221234919 від 21.08.2020; застосування норм статей 526, 530, 546, 575, 629, 1054 Цивільного кодексу України, статей 193, 199 Господарського кодексу України, статей 1, 7, 23, 33, 41 Закону України «Про іпотеку»; та мотивовані, зокрема, таким:

21 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «ІНВЕСТБАНК» (Банк) та Приватним підприємством «СЮІТА 2006» (Позичальник) був укладений кредитний договір № 75/10 (надалі - Кредитний договір № 75/10).

25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено ряд іпотечних договорів, за якими ПП «СЮІТА 2006» на забезпечення виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором № 75/10 з подальшими змінами і доповненнями, передало в іпотеку Банку квартири в будинку АДРЕСА_3 . В іпотеку, зокрема, було передано й ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_4 , загальною площею 39,90 кв. м., житловою - 17,30 кв. м., про що між сторонами укладено Іпотечний договір, посвідчений 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. та зареєстрований у реєстрі за № 881.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору № 75/10, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2018 року (справа №916/2231/18), було відкрито провадження за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ІНВЕСТБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» до Приватного підприємства «СЮІТА 2006». Рішенням від 18.12.2018 року по справі №916/2231/18 позов Кредитора було задоволено та стягнено суму боргу як частину заборгованості за Кредитним договором № 75/10.

Позивач зазначає, що у подальшому мало місце матеріальне правонаступництво на стороні Кредитора за Кредитним договором № 75/10. Починаючи з 14.08.2020 р. Новим Кредитором за Кредитним договором №75/10 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп».

Крім того, за даними позивача ОСОБА_1 набула статус іпотекодавця за Іпотечним договором № 881 замість ПП «СЮІТА 2006», а отже й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

Позивач наголошує, що має статус Кредитора за Кредитним договором №75/10 (підтверджується ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.21 р. (справа №916/2231/18) та Іпотекодержателя за Договором іпотеки №829 (підтверджується Договором №1093 від 14.08.2020 р.). Приватне підприємство «СЮІТА 2006» допустило порушення зобов`язань за Кредитним договором № 75/10 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені договором строки. На сьогодні вимоги Позивача до Боржника визнані на підставі судового рішення у розмірі 5 097 231,81 грн. та не є погашеними.

З урахуванням наведеного, та на підставі ст. 33 Закону України «Про іпотеку», позивач, у зв`язку з неналежним виконанням боржником основного зобов`язання звернувся до суду за задоволенням своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 04.05.2023, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/577/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30 травня 2023 року о 12:20; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

23.05.2023 та 26.05.2023 до суду від позивача надійшли заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на які суд відреагував відповідною ухвалою від 26.05.2023.

Ухвалою суду від 30.05.2023 було відкладено підготовче засідання у даній справі на 27 червня 2023 року об 11:40.

08.06.2023 на офіційну електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 05.06.2023 (вх. № 7414/23), за змістом якої відповідач повідомляє суд про неможливість бути присутньою в засіданні, у зв`язку з тим, що знаходиться за кордоном, в Нідерландах. Також заявник повідомляє про неотримання позову та документів від суду, разом із тим, зазначає, що із позовом не погоджується.

08.06.2023 на офіційну електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 05.06.2023 (вх. № 7438/23) аналогічного змісту.

У зв`язку із тим, що вказані документи надійшли до суду в електронному вигляді та не були підписані електронним підписом, зазначені заяви були залишені судом без розгляду, із наведенням відповідної мотивації в ухвалі від 25.07.2023.

09.06.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання № 121/15/06/23 від 08.06.2023 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у якій просить суд залучити до участі у справі № 915/577/23 Приватне Підприємство «СЮІТА 2006» (код за ЄДРПОУ 33915151) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

16.06.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання № 132/15/06/23 від 15.06.2023 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 19.06.2023.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 26.06.2023 по 03.07.2023, судове засідання у даній справі, призначене на 27.06.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 04.07.2023 підготовче засідання було призначено на 25 липня 2023 року об 11:40.

19.07.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання № 160/15/07/23 від 18.07.2023 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 20.07.2023.

24.07.2023 на офіційну електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 20.07.2023 (вх. № 9708/23), за змістом якої відповідач повідомляє суд про неможливість бути присутньою в засіданні, у зв`язку з тим, що знаходиться за кордоном.

У зв`язку із тим, що вказаний документ надійшов до суду в електронному вигляді та не був підписаний електронним підписом, зазначена заява була залишена судом без розгляду, із наведенням відповідної мотивації в ухвалі від 25.07.2023.

Ухвалою суду від 25.07.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі; відкладено підготовче засідання на 19 вересня 2023 року об 11:50; залучено до участі у справі № 915/577/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «СЮІТА 2006».

27.07.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № 182/15/07/23 від 27.07.2023, з яким надано суду докази направлення позовної заяви та наданих до неї документів на адресу третьої особи.

13.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № 207/15/09/23 від 12.09.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 18.09.2023.

13.09.2023 на офіційну електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 01.09.2023 (вх. № 7414/23), за змістом якої відповідач повідомила суд про неможливість бути присутньою в засіданні, у зв`язку з тим, що знаходиться за кордоном.

18.09.2023 до суду від адвоката Кучери В.Л. (в інтересах ОСОБА_1 ) надійшло клопотання б/н від 18.09.2023 (вх. № 12197/23) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.09.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 915/577/23 та призначеної до судового розгляду по суті на 17 жовтня 2023 року об 11:10.

10.10.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № 229/15/10/23 від 10.10.2023 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 11.10.2023.

11.10.2023 до суду від адвоката Кучери В.Л. (в інтересах ОСОБА_1 ) надійшла заява б/н від 06.10.2023 (вх. № 13392/23) про застосування наслідків спливу строків позовної давності у справі про звернення стягнення на предмет застави.

17.10.2023 на офіційну електронну пошту суду від адвоката Кучери В.Л. надійшов електронний лист за вх. № 13731/23, з яким заявником надано засвідчену з використанням кваліфікованого електронного підпису Кучери В.Л. копію ордеру МК № 134807.

В судовому засіданні 17.10.2023, проведеному за участю представника позивача, суд розпочав розгляд справи № 915/577/23 по суті, заслухавши вступне слово представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп», та відклав розгляд справи на 14 листопада 2023 року об 11:00.

19.10.2023 на офіційну електронну пошту суду від адвоката Кучери В.Л. (в інтересах ОСОБА_1 ) надійшло клопотання б/н від 19.10.2023 (вх. № 13848/23) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 20.10.2023.

09.11.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № 20/15/11/23 від 08.11.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 07.11.2023 по 14.11.2023, судове засідання у даній справі, призначене на 14.11.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 16.11.2023 підготовче засідання у справі № 915/577/23 було призначено на 12 грудня 2023 року о 10:40.

07.12.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № 260/15/12/23 від 06.12.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 08.12.2023.

11.12.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № 263/15/12/23 від 11.12.2023, за змістом якого товариство звертає увагу суду на те, що форма ордера, який долучено до матеріалів справи № 915/577/23 на підтвердження повноважень адвоката, який здійснює представництво Відповідача ОСОБА_1 не відповідає формі, яка затверджена і діє в Україні на підставі Положення про ордер на надання правової (правничої) допомоги у новій редакції, яке затверджено Рішенням РАУ від 12.04.2019 № 41 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції». На переконання позивача, копія ордера, доданого до справи №915/577/23, не відповідає вимогам, встановленим в Положенні, у зв`язку із чим повноваження адвоката не є належним чином підтвердженими.

12.12.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № 264/15/12/23 від 11.12.2023, з яким заявник надає суду типову форму ордеру про надання правової(правничої) допомоги, яка міститься в Додатку № 1 до Положення про ордер на надання правової (правничої) допомоги у новій редакції, яке затверджено Рішенням РАУ від 12.04.2019 № 41 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції»; та просить суд вважати Типову форму - невід`ємною частиною клопотання від 11.12.2023 р. (за вих.№ 263/15/12/23).

В засіданні 12.12.2023 суд здійснив дослідження доказів, якими обґрунтовуються обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.

Крім наведеного, у судовому засіданні 12.12.2023 представник позивача наголосив на актуальності раніше поданого клопотання № 263/15/12/23 від 11.12.2023, у якому товариство виклало свої заперечення щодо наданого адвокатом Кучерою В.Л. ордеру на підтвердження повноважень як представника ОСОБА_1 .

За результатами дослідження відповідних обставин, суд дійшов висновку про те, що повноваження адвоката Кучери Владислава Людвиковича на представництво інтересів ОСОБА_1 в Господарському суді Миколаївської області належним чином не підтверджені, а, отже подана адвокатом від імені відповідача заява б/н від 06.10.2023 (вх. № 13392/23) про застосування наслідків спливу строків позовної давності не може бути взята судом до уваги.

Ухвалою суду від 12.12.2023 було відкладено розгляд справи № 915/577/23 по суті на 10 січня 2024 року об 11:00.

За результатами засідання 10.01.2024, яке відбулося за участю представників позивача та відповідача, суд, прийнявши намір відповідача щодо подання суду письмової заяви про застосування позовної давності, дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 06.02.2024.

Крім того, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання представників позивача та відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

05.02.2024 до суду від позивача надійшли письмові заперечення б/н від 02.02.2024 (вх. № 1410/24) на заяву представника відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної даності.

06.02.204 до суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 06.02.2024 (вх. № 1500/24) про застосування наслідків спливу строків позовної давності у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 06.02.2024 учасники справи своїх представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді 06.02.2024 справи № 915/577/23 відеоконференція з використанням системи vkz.court.gov.ua не відбулась, оскільки в період часу з з 12 год. 43 хв. до 12 год. 49 хв. не вдалось встановити зв`язок із віддаленими учасниками.

Суд враховує, що за приписами ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

З огляду на викладене, та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 06.02.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 у справі № 916/2231/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ІНВЕСТБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ ІНВЕСТБАНК до відповідача: Приватного підприємства «СЮІТА 2006» було задоволено позовні вимоги позивача; стягнуто з відповідача на користь позивача 109 770,22 грн як частину заборгованості за кредитом в загальному розмірі 4 905 900,00 грн, заборгованість по процентам за період з 21.09.2016р. по 20.11.2016р. в сумі 8 229,78 грн, судовий збір в розмірі 1 770,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 16.01.2019 та не було оскаржене в апеляційному порядку.

Зазначеним рішенням були встановлені, зокрема, такі обставини:

«21 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк ІНВЕСТБАНК (Банк) та Приватним підприємством СЮІТА 2006 (Позичальник) був укладений кредитний договір № 75/10 (Кредитний договір).

…

В період з березня 2011 року по січень 2015року, за зверненнями Позичальника, було укладено 24-ри договори про внесення змін до Кредитного договору…

…

… за посиланнями позивача на цей час діють наступні умови кредитування за Кредитним договором (договір про внесення змін від 24.09.2014р.):

« 1.1. Згідно з цим договором Банк надає Позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у сумі 11 865 000 (Одинадцять мільйонів вісімсот шістдесят пять тисяч) гривень 00 коп., або безпосередньо в доларах США, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) на дату надання кредиту з подальшою конвертацією в гривню, на сплату згідно договору генерального підряду:

…

Строк повернення кредиту до 25 вересня 2016 року (Договір про внесення змін від 23.09.2013р.)

…

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав своєчасно та видав кредитні кошти на загальну суму 21 114 221.49 грн.

Позичальником повернуті кредитні кошти лише в розмірі 16 208 321.49 грн., при цьому останнє погашення простроченої заборгованості за кредитом було здійснено 27 грудня 2016 в розмірі 2 050,00 грн., а за процентами нарахованими за користування кредитом 22 вересня 2016 в розмірі 5 579,89 грн.

Отже, в порушення наведених положень Кредитного договору станом на 01.07.2018 у Позичальник існує прострочена заборгованість в загальному розмірі 4 993 014.47 грн.. з яких за тілом кредиту - 4 905 900,00 грн,. та прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі - 87 114.47 грн».

У подальшому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 у справі 916/2231/18 було задоволено заяву (вх.№2-354/21 від 18.03.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» про заміну сторони виконавчого провадження по справі №916/2231/18; замінено стягувача у виконавчому провадженні - з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ІНВЕСТБАНК в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ ІНВЕСТБАНК на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінвест Груп у справі № 916/2231/18, за позовом ПАТ КБ ІНВЕСТБАНК (код ЄДРОПУ 20935649) до Приватного підприємства СЮЇТА 2006 , (код за ЄДРПОУ 33915151) про стягнення частини заборгованості за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010р.

Вказаною ухвалою були встановлені, зокрема, такі обставини:

«…за результатами проведення прилюдних торгів, оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-07-02-000005-Ь, який сформовано 24.07.2020 року (номер лоту: GL18N618742), аукціон визнаний таким, що відбувся. В результаті чого, переможець аукціону - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Фінвест Груп", придбало пул активів, що складається з нерухомості, майнових прав на нерухомість, основних засобів, прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю. Ціна продажу лоту GL18N618742 складає 5 000 000 грн., без ПДВ.

Згідно з інформацією з веб-сайту Prozorro.Sale між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк ІНВЕСТБАНК (скорочена назва - ПАТ КБ ІНВЕСТБАНК) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія Фінвест Груп" було укладено ряд договорів, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2020-07-02-000005-b від 24.07.2020 року, зокрема, 14 серпня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» Паламарчук Віталій Віталійович (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий кредитор) укладено договір №5 про відступлення права вимоги. Ціна продажу за яким складає 3 614 877,39 грн.

Відповідно до п. 1 Договору ПАТ «КБ «Інвестбанк» (Банк) відступив ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпогекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб- підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до Договору.

Відповідно до пункту 2 Договору про відступлення прав вимоги за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь- якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум. передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно із Додатком № 1 до Договору про відступлення прав вимоги ПАТ «КБ «Інвестбанк» відступив своє право грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Фінвест Груп" (Новий кредитор) за Кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010р. .

Відповідно до пункту 5 Договору про відступлення прав вимоги Новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього Договору отримав від Банку усі наявні в Банку документи, що підтверджують право вимоги до Боржників.

Згідно із пунктом 4 Договору про відступлення прав вимоги Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 3 614 877,39грн. надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

11.08.2020 Новий Кредитор сплатив Первісному Кредитору грошові кошти в сумі 5 000 000 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2020 №284. Призначення платежу оплата за пул активів придбаних з електронного аукціону, номер лот № GL18N7618742, Протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-07-02-000005-b від 24.07.2020 року. Тобто, була сплачена одразу загальна вартість лоту.

Пунктом 13 Договору відступлення прав вимоги визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки).

Таким чином, відповідно до умов вказаного Договору про відступлення прав вимоги, починаючи з 14.08.2020 Кредитором за кредитним договором від 21.12.2010 №75/10 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (пр. Богдана Хмельницького, 208Б, м. Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 42323667)».

Зазначена ухвала набрала законної сили 26.04.2023 та не була оскаржена в апеляційному порядку.

Суд відмічає, що за приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від у 03.07.2018 у справі № 917/1345/17: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/28079/14 зазначено, що не встановлено залежності звільнення від доказування обставин справи від підстав і предмета позову у справах, подібності правовідносин тощо.

Таким чином, обставини порушення Приватним підприємством «СЮІТА 2006», як позичальником, положень Кредитного договору № 75/10, внаслідок якого у позичальника станом на 01.07.2018 існувала прострочена заборгованість в загальному розмірі 4 993 014.47 грн, з яких за тілом кредиту - 4 905 900,00 грн та прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі - 87 114,47 грн, а також обставини набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» прав кредитора за кредитним договором від 21.12.2010 №75/10 встановлені судовими рішеннями у справі Господарського суду Одеської області № № 916/2231/18, які набрали законної сили, а тому не потребують доказування при розгляді даної справи.

При цьому, матеріали справи № 915/577/23 дійсно свідчать про те, що 14.08.2020 позивач, як новий кредитор, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) уклав договір про відступлення прав вимоги № 5 з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Інвестбанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк».

Додатком № 1 до договору є Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у п. 16 якого значиться кредитний договір №75/10 від 21.12.2010 року, боржником за яким є Приватне підприємство «Сюіта 2006», код 33915151, загальна сума боргу становить 5097231,81 грн., в тому числі за основним зобов`язанням 4905900,00 грн., за нарахованими відсотками 191331,81 грн. Також у зазначеному реєстрі вказано, що Приватне підприємство «Сюіта 2006» є іпотекодавцем згідно договору б/н від 25.10.2012 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 14.08.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Інвестбанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп», був укладений Договір відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки та Договорами застави, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1093.

Відповідно до пп. 1.1.19 п. 1.1 вказаного Договору первісний іпотекодержатель передав та відступив новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмети застави та/або іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предметів застави та /або іпотеки за іпотечним договором, укладеним між первісним іпотекодержателем та Приватним підприємством «Сюіта 2006» (код 33915151) в забезпечення зобов`язань Приватного підприємства «Сюіта 2006», посвідченим 25.10.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 881.

Матеріали справи містять копію Іпотечного договору від 25.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Інвестбанк», як іпотекодержателем, та Приватним підприємством «СЮІТА 2006», як іпотекодавцем, який посвідчено 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 881.

За умовами вказаного іпотечного договору від 25.10.2012 року, укладеного між Банком та Приватним підприємством Сюіта 2006 (іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №75/10, Приватним підприємством Сюіта 2006 було надано в іпотеку ізольовану однокімнатну квартиру під № 71 в будинку під № 23-б, яка знаходиться по вул. Трудової Слави (вул. Вузовська) у м. Первомайськ Миколаївської області, загальною площею 39,90 кв. м, житловою площею 17,30 кв.м. Згідно іпотечного договору зазначена квартира належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САВ №682124), виданого виконавчим комітетом Первомайської міської ради Миколаївської області 11.07.2012 року, право власності зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації 11.07.2012 року у книзі 1д, номер запису 633, реєстраційний номер 37107663 (п. 6 договору).

Умовами п. 1 іпотечного договору передбачено, що в разі невиконання боржником своїх зобов`язань, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель має право одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 2 іпотечного договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010 року, зі змінами та доповненнями до нього, зокрема щодо: вчасного та у повному обсязі повернення кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 1983226,48 грн. або безпосередньо в доларах США в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) на дату надання кредиту з подальшою конвертацією в гривню та будь-якого збільшення цієї суми у термін до 26.09.2013 року; сплати відсотків за користування кредитом, пені та штрафів; відшкодування збитків, іншої заборгованості за кредитним договором.

Згідно з п. 11 іпотечного договору квартира оцінена у розмірі 420 978,00 грн., згідно з висновками про вартість об`єкта оцінки від 19.10.2012 року, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтінг».

Відповідно до п. 17.8.1, п. 17.8.2. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема у випадку, якщо в момент настання термінів виконання іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 24 іпотечного договору іпотекодавець несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості предмета іпотеки.

За змістом п. 25 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 17.8.1, 17.8.2 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з п. 29 іпотечного договору термін дії договору до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього за цим договором.

Вказаний іпотечний договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

У подальшому, позивачем за даними із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 232788565 від 17.11.2020 було встановлено, що в теперішній час право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 881 - ізольовану однокімнатну квартиру під № 71, в будинку № 23-б, який знаходиться по вул. Трудової Слави (вул. Вузівська) в місті Первомайську Миколаївської області, загальною площею 39,90 кв. м., житловою - 17,30 кв. м., зареєстроване за ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2014 та договору про внесення змін від 20.10.2016, які посвідчені приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В.А.

В інформаційній довідці також наявний запис про вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підставою для внесення запису є іпотечний договір № 881, виданий 25.10.2012 року.

З урахуванням наведеного, судом взято до уваги посилання позивача на приписи ч.ч. 1, 2 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За такого, суд вважає слушними аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» про те, що ОСОБА_1 набула статус іпотекодавця за Іпотечним договором № 881 замість Приватного підприємства «СЮІТА 2006», а отже й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

Отже, предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Іпотечний договір від 25.10.2012;

- рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 у справі № 916/2231/18, ухвали Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 у справі № 915/2231/18, від 29.07.2021 у справі № 916/1507/21, постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 484/3957/16-ц, ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.07.2021 у справі № 484/2374/21;

- Договір про відступлення прав вимоги № 5 від 14.08.2020, з додатком до нього;

- Договір відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки та Договорами застави від 14.08.2020;

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 232788565 від 17.11.2020;

- вимоги про усунення порушення № 89/15/12/20 від 29.12.2020;

- витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 221234382 від 21.08.2020;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 221234919 від 21.08.2020.

Відповідач жодних доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Третя особа пояснень щодо предмету спору та будь-яких доказів суду не надавала.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Позивач зазначає, що станом на 14.08.2020, дату підписання Договору № 5 та Договору № 1093, розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором № 75/10 становить 5 097 231,81 грн, з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4 905 900,00 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 191 331,81 грн.

Водночас, суд зауважує, що позивачем не підтверджено письмовими доказами, що заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом становить саме 191331,81 грн. Розрахунок зазначеного боргу по відсоткам з огляду на рух кредитних коштів по відповідному рахунку матеріали справи не містять.

При цьому, посилання позивача на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 у справі № 916/1507/21 про банкрутство Приватного підприємства «СЮІТА 2006», якою визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія «Фінвест Груп» до боржника - Приватного підприємства «СЮІТА 2006» в сумі 5 097 231,81 грн, відхиляються судом, оскільки зі змісту вказаної ухвали не видається можливим встановити правову природу виникнення відповідної заборгованості.

Разом із тим, встановленими у даній справі є обставини про наявність Приватного підприємства «СЮІТА 2006» простроченої заборгованості за Кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 в загальному розмірі 4 993 014,47 грн., з яких за тілом кредиту - 4 905 900,00 грн, та прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі - 87 114,47 грн.

У зв`язку з порушенням Приватним підприємством «СЮІТА 2006» умов Кредитного договору № 75/10 від 21.12.2010, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп», як Новий кредитор та іпотекодержатель, направило боржнику Приватному підприємству «СЮІТА 2006» та ОСОБА_1 , яка має статус іпотекодавця за Іпотечним договором № 881, вимогу про усунення порушення щодо виконання умов Кредитного договору № 75/10 (вих. №89/15/12/20 від 29.12.2020) в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», а також попередило іпотекодавця про те, що у разі невиконання вимоги про усунення порушення у встановлений строк, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» буде змушене вжити заходів для погашення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що врегулювано пунктом 25 Іпотечного договору та ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

На підтвердження направлення вказаної вимоги на адресу ОСОБА_1 позивач надав до матеріалів справи фіскальний чек, поштову накладну та опис вкладення на ім`я відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст. 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 ГК України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, як вже було наведено, відповідач ОСОБА_1 дійсно набула статус іпотекодавця за іпотечним договором, посвідченим 25.10.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 881, замість Приватного підприємства «СЮІТА 2006».

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, оскільки позичальник - Приватне підприємство «Сюіта 2006» не виконало належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, тому, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у позивача на законних підставах виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, в зв`язку з чим вимоги позивача є доведеними та обґрунтованими. При цьому, оскільки ОСОБА_1 , придбавши квартиру, що перебувала в іпотеці, набула статус іпотекодавця, то саме вона має обов`язок за порушеним Приватним підприємством «Сюіта 2006» зобов`язанням, яке забезпечується шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Разом із тим, суд зауважує, що відповідачем у даній справі було зроблено заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування наведеної заяви відповідачем зазначено, зокрема, таке.

Позивач ставить питання про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 25 жовтян 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за № 881, а саме на нерухоме майно - ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства «СЮЇТА 2006» перед ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 р., в загальній сумі 5 097 231,81 грн, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Так, кредитний договір № 75/10 від 21.12.2010 р. було укладено між ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» (надалі - ПАТ «КБ «Інвестбанк»/Кредитор) та ПП «СЮЇТА 2006», згідно п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у сумі 1 200 000,00 доларів США, з подальшою конвертацією у гривню, або безпосередньо у гривні. Також, 25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮЇТА 2006» було укладено іпотечний договір, посвідчений 25.10.2012 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. та зареєстрований у реєстрі за № 881 (далі - Іпотечний договір № 881). Термін дії вказаного договору іпотеки - до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором № 75/10 та всіма додатковими угодами до нього та за Іпотечним договором № 881. Умовами Іпотечного договору № 881 встановлено, що Іпотекодавець (ПП «СЮЇТА 2006») в забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором надав в іпотеку Банку ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 . Пунктом 1.2 кредитного договору № 75/10 від 21.12.2010 р. було встановлено, що строк повернення кредиту - 19 грудня 2011 року. В період з березня 2011 року по січень 2015 року, за зверненнями Позичальника було укладено 24 договори про внесення змін до вказаного кредитного договору. Договором про внесення змін від 23.09.2013 р. було визначено новий строк повернення кредиту - 25 вересня 2016 року, який до теперішнього часу не повернуто. Отже, Кредитору, в особі ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк», ще у вересні 2016 року було достовірно відомо про невиконання умов кредитного договору з боку Позичальника в особі ПП «СЮЇТА 2006», та порушення його прав, пов`язаних із неповерненням суми кредитної заборгованості. Таким чином, саме із моменту останнього дня невиконання грошового зобов`язання - 25.09.2016 р., Кредитору, було відомо про порушення його прав та інтересів, а тому він мав право на захист своїх прав в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості в сумі 5 097 231,81 грн., в межах 3 (трирічного) строку позовної давності, тобто, до 26 вересня 2019 року.

Також відповідач зазначає про те, що загальна позовна давність у 3 роки розповсюджується як на первісного Кредитора (в даному випадку - ПАТ «КБ «Інвестбанк»), так і на нового Кредитора яким є ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп», в зв`язку з чим заміна кредитора на підставі договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки між ПАТ «КБ «Інвестбанк» і ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп», яке мало місце 14 серпня 2020 року, фактично відбулося поза межами позовної давності, який сплив 26.09.2019 р.

Позивач заперечив проти наведених аргументів відповідача, мотивуючи, зокрема, тим, що відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Отже, на переконання позивача, вчинення активних дій зі сторони Кредитора (шляхом пред`явлення позову) - в т.ч., коли предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач - безумовно перериває перебіг позовної давності.

Тлумачення цієї частини дозволяє дійти висновку, що словосполучення «частина вимоги» може означати як вимогу стосовно звернення стягнення за основним договором, так і звернення стягнення за додатковим договором (стягнення на предмет іпотеки). Визначення предмета позову визначається Кредитором (Позивачем) на власний розсуд з застосуванням принципу диспозитивності.

Позивач також наголошує, що наразі чинним є судове рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 року (справа № 916/2231/18), яке підтверджує існування заборгованості за Кредитним договором. Тобто, позивач по справі № 916/2231/18, правонаступником якого відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 - є ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп», шляхом пред`явлення позову до ПП «СЮІТА 2006», фактично перервав перебіг позовної давності.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно) (ч.1 ст.266 ЦК України).

Однак, позивач зазначає, що у спірних правовідносинах, у зв`язку з пред`явленням позову до Господарського суду Одеської області в рамках справи № 916/2231/18, провадження по якій було відкрито 22.10.2018 року, в розумінні ч.2 ст.264 ЦК України, перервало перебіг строку позовної давності, а тому починаючи з 23.10.2018 року перебіг позовної давності розпочався заново. В свою чергу, Позивач звернувся до суду з позовом до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 23.06.2021 в рамках справи № 484/2374/21 в межах строків позовної давності, з урахуванням прямих приписів ч.2, ч.3 ст.264 ЦК України - ухвала про відкриття від 06.07.21р.

Підсумовуючи, позивач доходить висновку, що в даному випадку має місце факт переривання перебігу позовної давності як щодо основної, так і стосовно додаткової вимоги, у зв`язку з відкриттям 22.10.2018 року Господарським судом Одеської області провадження за позовом до ПП «Сюіта 2006» про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 (справа № 916/2231/18).

Проаналізувавши доводи сторін із даного питання, дослідивши їх у сукупності з обставинами справи та нормами чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.

Згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).

Суд зауважує, що відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Тобто, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд.

У даній справі, судом встановлено, що 21 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк ІНВЕСТБАНК (Банк) та Приватним підприємством СЮІТА 2006 (Позичальник) був укладений кредитний договір № 75/10 (Кредитний договір). Договором про внесення змін від 23.09.2013 до Кредитного договору № 75/10 від 21.12.2010 визначено строк повернення кредиту до 25 вересня 2016 року.

Отже, суд погоджується до доводами відповідача про те, що саме із моменту останнього дня невиконання грошового зобов`язання - 25.09.2016, Кредитору, було достеменно відомо про невиконання умов Кредитного договору Позичальником та порушення внаслідок цього його прав, а тому він мав право на захист своїх прав, пов`язаних із неповерненням суми кредитної заборгованості в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет Іпотеки, в межах трирічного строку позовної давності, тобто, до 26 вересня 2019 року.

Позивач із відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся до Господарського суду Миколаївської області 17.04.2023, тобто з порушенням строку позовної давності.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на обставини звернення останнього з позовом до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 23.06.2021 в рамках справи № 484/2374/21 (з тим самим предметом і підставою позову), оскільки за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 162, 163, 164, 172. Разом із тим, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2018 року у справі №903/509/17 зазначив, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Отже, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності, не перериває перебігу строку позовної давності, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-1763цс16.

Суд вважає за необхідне наголосити, що за приписами ч.ч. 1, 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, судом, при розгляді даної справи по суті, враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2021 у справі № 750/10899/19, про те, що переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває її перебігу за іншим зобов`язанням, зокрема забезпечувальним. У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, зокрема, на тому, що стаття 264 ЦК України пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим зобов`язанням, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчинення позичальником дій, що підтверджують визнання ним боргу за основним зобов`язанням, не перериває позовну давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, бо вимоги про стягнення боргу та про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними (основною та додатковою); закон не передбачає застосування до додаткової вимоги наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14.09.2022 у справі № 522/13957/18, від 18.10.2022 у справі № 750/11071/20, від 25.10.2022 у справі № 686/25261/19, від 16.02.2022 року у справі № 686/15301/15-ц, від 22.02.2022 у справі № 755/5440/18, від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18.

Суд також звертає увагу учасників справи на те, що у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 423/1642/15-ц (про те, що подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки перериває позовну давність за вимогою про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням), на який, зокрема, посилається позивач в обґрунтування заперечень проти заяви відповідача про застосування позовної давності.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц підтримує висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 442/7773/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 205/2480/19, від 2 листопада 2022 року у справі № 344/19567/19, від 1 лютого 2023 року у справі № 522/9497/14-ц).

В даному випадку обставини справи свідчать, що оскільки позичальник - Приватне підприємство «Сюіта 2006» не виконало належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, тому, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп», як нового іпотекодержателя виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом із тим, позивач звернувся до суду за захистом свого права 17.04.2023 із порушенням строку позовної давності, про що відповідачем у справі зроблено відповідну заяву.

Суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Тому суд звертається до до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Варто відзначити, що за практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні строків позовної давності йдеться про задавненість позовів і неповноту доказів через сплив часу.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Натомість у справі, що розглядається, у правовідносинах між сторонами відсутні події «далекого минулого», що могло б спричинити перешкоду для захисту порушеного права позивача, оскільки в даній справі причини пропуску позовної давності мають суб`єктивний характер та свідчать про те, що саме позивач, будучи достеменно обізнаним про порушення свого права ще з 26.09.2016, звернувся до суду з процесуальним порушенням, що є самостійною відповідальністю позивача.

Суд звертає увагу, що загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 208Б, офіс 9; ідентифікаційний код 42323667);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне підприємство «СЮІТА 2006» (65063, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18, офіс 417; ідентифікаційний код 33915151).

Повне рішення складено та підписано судом 16.02.2024.

Суддя О.Г. Смородінова