Постанова

від 13.02.2024 по справі 910/19401/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/19401/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 (суддя Усатенко І. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 (Гаврилюк О. М. - головуючий, судді Сулім В. В., Коротун О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про зобов`язання припинити нарахування та стягнення 249 595,85 грн,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Воробйова І. В., відповідача - Верещагіна А. О.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго") про зобов`язання відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.11.2019 № 1377-02073 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії та стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 151 048,80 грн, втрат від інфляції у розмірі 3 697,90 грн та 3 % річних у розмірі 2 935,68 грн.

03.02.2021 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути на його користь з відповідача кошти у розмірі 249 595,85 грн, з яких: безпідставно отримані кошти - 240 990,91 грн, втрати від інфляції - 4 766,78 грн, 3% річних - 3 838,16 грн.

Позов аргументований тим, що виходячи з умов договору, обсяг наданих НЕК "Укренерго" послуг з передачі, який є підставою для розрахунків, повинен визначатися виключно на підставі фактичних обсягів споживання електричної енергії споживачами позивача. Водночас, умови договору не передбачають включення до обсягів послуг з передачі, обсягів експортованої електричної енергії (тобто обсягів які не пов`язані з обсягами споживання електричної енергії споживачами позивача), оскільки такі послуги НЕК "Укренерго" не надаються. Між тим, НЕК "Укренерго" всупереч умовам договору нараховує позивачу плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту та надсилає позивачу рахунки і Акти приймання-передачі послуг із включенням послуг, які фактично не надавались. Отже, включення НЕК "Укренерго" до рахунків та актів приймання-передачі послуг обсягів експортованої електричної енергії безпосередньо порушує права позивача та умови договору. Позивачем виставлені відповідачем рахунки оплачувались для запобігання набуття статусу "Переддефолтний" та в подальшому "Дефолтний", що унеможливило б здійснення господарської діяльності.

Враховуючи триваюче порушення прав позивача, яке виявляється у зловживанні НЕК "Укренерго" своїм монопольним становищем шляхом нарахування заборгованості за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії, які фактично не надаються, позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить зобов`язати НЕК "Укренерго" припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1377-02073 від 26.11.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії та щодо стягнення безпідставно набутих коштів.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 року як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року № 802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".

НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Товариство з обмеженою відповідальність "Ле Трейдінг Україна" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з перепродажу електричної енергії (трейдерської діяльності), виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.11.2019 № 2356.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право купувати та продавати електроенергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами.

Згідно із абз 2 п. 1.3.5. "Правила ринку", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі Правила ринку), кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори про надання послуг з передачі електричної енергії, про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що укладаються згідно із Кодексом систем передачі, та діючий договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (для споживачів, приєднаних до мереж ОСП), що укладається в порядку, встановленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила роздрібного ринку).

Відповідно до п. 5.2, 5.4, 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (далі - Кодекс систем передачі), укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі. ОСП укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з Користувачем до набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії відповідно до Правил ринку. Договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Відповідно до п. 5.1 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі, договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі.

26.11.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія Укренерго" (ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна" (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1377-02073, відповідно п. 1.1 якого, за цим договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Умови вищезазначеного договору є типовими та затверджені Постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 "Про затвердження Кодексу системи передачі".

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.

За умовами пункту 4.1. договору, для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги.

Визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ООСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

Згідно з умовами п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач виставив позивачу рахунки-фактури: № 1377-02073/04/03/2020 від 04.03.2020 за послугу передачі електричної енергії за лютий 2020 року на суму 115 617,60 грн; № 1377-02073/04/08/2020 від 04.08.2020 за послугу передачі електричної енергії за липень 2020 року на суму 35 431,20 грн; № 1377-02073/04/12/2020 від 04.12.2020 за послугу передачі електричної енергії за листопад 2020 року, послуга з передачі електричної енергії донарахування за жовтень на загальну суму 89 942,11 грн. Загальна сума виставлених рахунків становить 240 990,91 грн.

Також до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі послуги за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1377-02073 від 26.11.2019: за лютий 2020р. від 29.02.2020 на суму 115 617,60 грн; за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 35 431,20 грн; за жовтень-листопад від 30.11.2020 на суму 89 942,11 грн. Загальна сума послуг згідно зазначених актів становить 240 990,91 грн. Акти підписані обома контрагентами.

Як вбачається із матеріалів справи, кошти на загальну суму 240 990,91 грн були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 251 від 24.03.2020 на суму 115617,60 грн; № 96 від 13.08.2020 на суму 35431,20 грн; № 248 від 14.12.2020 на суму 89 942,11 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом, в якому висловлював незгоду з нарахуванням відповідачем плати згідно договору № 1377-02073 від 26.11.2019 за жовтень-листопад 2020 року та просив відкликати відповідний акт (докази направлення в матеріалах справи).

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/19401/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023, позов задоволено частково, зобов`язано ПАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.11.2019 №1377-02073 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, стягнуто з ПАТ "НЕК "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна" безпідставно отримані кошти у розмірі 240 990,91 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 716,87 грн, в частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 4 766,78 грн та 3% річних у розмірі 3 838,16 грн - відмовлено.

Рішення мотивовані тим, що відповідач виставив позивачу рахунки-фактури: № 1377-02073/04/03/2020 від 04.03.2020 за послугу передачі електричної енергії за лютий 2020 на суму 115617,60 грн; № 1377-02073/04/08/2020 від 04.08.2020 за послугу передачі електричної енергії за липень 2020 на суму 35431,20 грн; № 1377-02073/04/12/2020 від 04.12.2020 за послугу передачі електричної енергії за листопад 2020, послуга з передачі електричної енергії донарахування за жовтень на загальну суму 89 942,11 грн. Загальна сума виставлених рахунків становить 240 990,91 грн. Кошти на загальну суму 240 990,91 грн були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 251 від 24.03.2020 на суму 115 617,60 грн; № 96 від 13.08.2020 на суму 35 431,20 грн; № 248 від 14.12.2020 на суму 89 942,11 грн. Нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 1377-02073 від 26.11.2019. Нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України, тому суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до обсягу електричної енергії, за який нараховується плата згідно договору № 1377-02073 від 26.11.2019.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що незаконне нарахування відповідачем додаткової плати за передачу електричної енергії при експорті впливає на позивача як експортера та постачальника електричної енергії та порушує його права та інтереси, а тому на думку суду, вони можуть бути належним чином відновлені лише у визначений позивачем спосіб, який є ефективним та відповідає нормам чинного законодавства України, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині заявлених вимог про зобов`язання відповідача припинити дії спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 26.11.2019 №1377-02073 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Оскільки, фактично у позивача на підставі договору № 1377-02073 від 26.11.2019 відсутній був обов`язок сплачувати кошти у розмірі 240 990,91 грн, то вони є набутими відповідачем безпідставно та підлягають поверненню. Оскільки, строк на виконання грошового зобов`язання по поверненню безпідставно набутих коштів не був обумовлений сторонами, позивач не звертався до відповідача з вимогою повернути кошти, то відповідно нарахування втрат від інфляції та 3 % річних за період з 24.03.2020 по 31.01.2021 є безпідставним, в зв`язку з відсутністю прострочення з боку відповідача.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ПАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 910/19401/20, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заявник стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 11.09.208 у справі № 905/1926/16, від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, від 20.11.2020 у справі № 212/116/17-ц, від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18.

Скаржник просив відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20. Суди попередніх інстанцій послалися на зазначені висновки, однак правовідносини у ній неподібні до правовідносин у справі, що переглядається, і відмінність цих справ полягає в існуванні для позивача реальних наслідків щодо відображення відповідачем у первинних документах обсягів спірних послуг у контексті відсутності станом на дату перегляду апеляційним господарським судом положень законодавства у частині можливості набуття позивачем статусів "Переддефолтний" і "Дефолтний" за несплату боргу за послугу з передачі, а також наявністю у спірному договорі умови про обов`язок позивача сплачувати тариф на передачу на експортовані обсяги електричної енергії, тоді як у договорі, що був предметом розгляду у справі № 910/9627/20, така умова відсутня.

Щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України відповідач зазначив про відсутність висновку Верховного Суду у контексті обставин цієї справи, зокрема щодо обраного позивачем способу захисту, про те, що за несплату відповідачеві боргу за послугу з передачі електричної енергії позивач може набути статус «Переддефолтний» та в подальшому «Дефолтний», що нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0140-02024, що обов`язок зі сплати експортерами тарифу на передачу встановлений постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360, яка була визнана протиправною і нечинною рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, а також порушення міжнародних зобов`язань України при здійсненні нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії (стаття 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та стаття 31 Угоди про Асоціацію).

4.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 є застосовними до цієї справи, а тому просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. У цій справі підставою виникнення спірних правовідносин є договір, за яким, на думку позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії. З підстав касаційного оскарження слідує, що відповідач не погоджується із застосуванням, зокрема, статті 41 Договору про ЕС до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послалися, зокрема, на статтю 41 Договору про ЕС, яка забороняє встановлення мита й кількісних обмежень імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат.

Суди також взяли до уваги повідомлення Секретаріату ЕС від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import) щодо проєкту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо оплати послуг з передачі електричної енергії при експортних операціях та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні імпорту та/або експорту електричної енергії".

Водночас стаття 41 Договору про ЕС міститься у розділі IV Договору "Створення єдиного енергетичного ринку". Глава І "Географічні межі" цього ж розділу у статті 40 визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовуються Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові.

Отже, ця стаття застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору. Однак, суди попередніх інстанцій не встановили, до якої країни чи країн здійснювався експорт у межах спірного договору.

Саме дослідження та встановлення обставин щодо здійснення позивачем експорту електроенергії на території конкретної країни (країн), впливає на визначення законодавства, яке підлягає застосуванню у справі, що переглядається. У свою чергу, розгляд інших доводів скаржника залежить від дослідження зазначених обставин, а тому Верховний Суд не вбачає за можливим розгляд їх в межах цього касаційного провадження.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки зазначеного суди не зробили, фактично не дослідили в повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, є підстави констатувати, що під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

5.7. Колегія суддів вважає, що доводи відзиву на касаційну скаргу побудовані на мотивах, з яких виходили суди попередніх інстанцій, а тому не спростовують необхідність надання оцінки обставинам, на яких акцентував Верховний Суд у цій постанові.

5.8. У зв`язку із викладеним, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 910/19401/20 скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 910/19401/20 скасувати, передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ