Рішення

від 05.02.2024 по справі 368/476/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/476/23

Провадження № 2/368/113/24

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"05" лютого 2024 р. Кагарлицький районний суд

Київської області в складі:

головуючого судді Кириченка В.І.

при секретарі Марчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкової земельної ділянки в натурі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив провести поділ в натурі земельної ділянки загальною площею 1,0959 га, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022.

Виділити в натурі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) частини земельної ділянки, що становить 0,8219 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах відповідно до схеми поділу земельної ділянки, яку складено інженером-землевпорядником ОСОБА_3 .

Виділити в натурі ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) частини земельної ділянки, що становить 0,2740 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах відповідно до схеми поділу земельної ділянки, яку складено інженером-землевпорядником ОСОБА_3 .

Мотивував позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 була відкрита спадщина на майно останньої.

У власності ОСОБА_4 перебувала земельна ділянка загальною площею 1,0959 га, яка розташована в межах Новосілківської сільської ради, відведена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022.

На підставі заповіту позивач успадкував (три четвертих) частки вказаної земельної ділянки.

24.09.2021 року позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначеної земельної ділянки.

Інша частина земельної ділянки, розміром належить відповідачу у зв`язку зі спадкуванням цієї частини, як обов`язкової частки, що підлягає спадкуванню за законом.

Відповідач в установленому законом порядку свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 Цивільного кодексу України на частки земельної ділянки не отримувала. Про вказане зазначено у свідоцтві про право на спадщину за заповітом копія якого додається.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України та ч. 1 ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.

З урахуванням вищенаведених норм закону та вказаних обставин на праві спільної часткової власності у позивача та відповідача виникло право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку.

Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Відповідач не бажає вирішувати питання розподілу і встановлення порядку користування земельною ділянкою, що обмежує права позивача як співвласника, є незаконним і порушує права останнього

Дана обставина є перешкодою в реалізації позивачем за домовленістю сторін права на поділ в натурі земельної ділянки, яке перебуває у спільній частковій власності.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, і Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 152 ЗК України 1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисну прав власності на землю. 2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За таких обставин в порядку передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, позивач має право на звернення до суду за захистом свого майнового права, шляхом здійснення поділу земельної ділянки в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.

На замовлення позивача сертифікованим інженером землевпорядником розроблено схему поділу спірної земельної ділянки.

Зазначена схема реалізована з урахуванням інтересів, як позивача так і відповідача. Забезпечено необхідну конфігурацію земельної ділянки, яка дозволяє здійснити під`їзд до обох земельних ділянок. І відповідно такий поділ є можливим, прийнятним та належним.

Зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, зважаючи на положення статті 125 ЗК, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

За змістом статі 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Таким чином, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, що передбачено статтею 361 ЦК України.

На підставі частини першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.Представник позивача адвокат Линник Є.В. в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав та просив задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи через оголошення розміщене на офіційному сайті суду відповідно до ст.. 128 ч.11 ЦПК України, а тому проведено заочний розгляд справи відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 була відкрита спадщина на майно останньої.

У власності ОСОБА_4 перебувала земельна ділянка загальною площею 1,0959 га, яка розташована в межах Новосілківської сільської ради, відведена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022.

На підставі заповіту позивач успадкував (три четвертих) частки вказаної земельної ділянки.

24.09.2021 року позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначеної земельної ділянки.

Інша частина земельної ділянки, розміром належить відповідачу у зв`язку зі спадкуванням цієї частини, як обов`язкової частки, що підлягає спадкуванню за законом.

Відповідач в установленому законом порядку свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 Цивільного кодексу України на частки земельної ділянки не отримувала. Про вказане зазначено у свідоцтві про право на спадщину за заповітом копія якого додається.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України та ч. 1 ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.

З урахуванням вищенаведених норм закону та вказаних обставин на праві спільної часткової власності у позивача та відповідача виникло право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку.

Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Відповідач не бажає вирішувати питання розподілу і встановлення порядку користування земельною ділянкою, що обмежує права позивача як співвласника, є незаконним і порушує права останнього

Дана обставина є перешкодою в реалізації позивачем за домовленістю сторін права на поділ в натурі земельної ділянки, яке перебуває у спільній частковій власності.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, і Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 152 ЗК України 1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисну прав власності на землю. 2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За таких обставин в порядку передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, позивач має право на звернення до суду за захистом свого майнового права, шляхом здійснення поділу земельноїділянки в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.

На замовлення позивача сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №010387) розроблено схему поділу спірної земельної ділянки.

Зазначена схема реалізована з урахуванням інтересів, як позивача так і відповідача. Забезпечено необхідну конфігурацію земельної ділянки, яка дозволяє здійснити під`їзд до обох земельних ділянок. І відповідно такий поділ є можливим, прийнятним та належним.

Зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, зважаючи на положення статті 125 ЗК, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

У частині першій статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За правилами статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У частині першій статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків .

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно зі статтею 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток « кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша, друга, третя ).

За змістом статі 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Таким чином, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, що передбачено статтею 361 ЦК України.

На підставі частини першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 334/2465/14- ц зазначено: «право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України). Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) вказано: «Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України , як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні. Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Й Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.»

А тому, враховуючи вище зазначене позов слід задоволити та провести поділ в натурі земельної ділянки загальною площею 1,0959 га, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022.

Виділити в натурі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) частини земельної ділянки, що становить 0,8219 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах відповідно до схеми поділу земельної ділянки, яку складено інженером-землевпорядником ОСОБА_3 .

Виділити в натурі ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) частини земельної ділянки, що становить 0,2740 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах відповідно до схеми поділу земельної ділянки, яку складено інженером-землевпорядником ОСОБА_3 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада у зв`язку з поділом спільного майна між співвласниками.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 355, 356, 358, 364, 367, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 86,88, 89, 90, 120, 152, 212 ЗК України, ст.. 25,26 Закону України «Про землеустрій»,-

вирішив:

Позов задоволити.

Провести поділ в натурі земельної ділянки загальною площею 1,0959 га, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022.

Виділити внатурі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) частини земельноїділянки,що становить0,8219га,кадастровий номерземельної ділянки3222285800:03:006:0022,яка розташованаза адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах відповідно до схеми поділу земельної ділянки, яку складено інженером-землевпорядником ОСОБА_3 .

Виділити в натурі ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) частини земельної ділянки, що становить 0,2740 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах відповідно до схеми поділу земельної ділянки, яку складено інженером-землевпорядником ОСОБА_3 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 3222285800:03:006:0022, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район Новосілківська сільська рада у зв`язку з поділом спільного майна між співвласниками.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга позивачем подається до суду апеляційної інстанції через Кагарлицький районний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 289 ЦПК України. Повний текст рішення складено 16.02.2024 року.

Суддя В.І. Кириченко

С