Ухвала

від 16.02.2024 по справі 358/1262/22

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.02.2024 Єдиний унікальний № 358/1262/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року м. Миронівка

ЄУН 358/1262/22

Провадження № 2-а/371/3/24

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.

за участю секретаря судового засідання Литвин С.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції управління безпеки дорожнього руху, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Богуславський районний відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що 12 грудня 2022 року він дізнався про постанову відповідача серії 2АВ № 00938772 від 12 серпня 2022 року, якою він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За змістом постанови, 12 серпня 2022 року о 12 год. 09 хв. за адресою: місто Київ, вул. Південний міст, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes-Benz Е220», номерний знак НОМЕР_1 , він перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 29 км/год, зафіксоване в автоматичному режимі камерою Каскад 012-0519, чим порушив пункт 12.9 (б) ПДР.

Постанову вважаєнезаконною,оскільки доадміністративної відповідальностіза вчиненеправопорушення можепритягуватися тількиособа,винна уйого вчиненні,зокрема водійтранспортного засобу.

Під час винесення оскаржуваної постанови відповідач не врахував, що він є особою з інвалідністю 2 групи довічно та після останнього оперативного лікування - «тотальне ендопротезування правого кульшового суглобу» йому рекомендовано лікарями уникати тривалого сидіння, не перебувати за кермом автомобіля безперервно понад годину. Понад три роки він доручає своїм синам або іншим особам, у яких є посвідчення водія відповідної категорії, керувати автомобілем марки «Mercedes-Benz Е220», номерний знак НОМЕР_1 , для того, щоб його в якості пасажира відвезли до Київського обласного кардіологічного диспансеру Київської обласної клінічної лікарні, Національного інституту серцево-судинної хірургії, Інституту травматології та ортопедії, Інституту урології, в санаторій на лікування або по іншим справам.

Доказом вчинення правопорушення є фото автомобіля марки «Mercedes-Benz Е220», номерний знак НОМЕР_1 , без чіткого зображення автомобіля та особи водія, яка керує транспортним засобом в момент вчинення правопорушення, що вказує на недотримання відповідачем положення статті 251 КУпАП.

Просив скасувати постанову як незаконну, винесену з грубим порушенням вимог чинного законодавства України.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 15 червня 2023 року справу прийнято до провадження Миронівського районного суду, як таку, що надійшла з іншого суду, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13 листопада 2023 року від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому позивач просить зупинити провадження у справі до оголошення рішення Конституційним Судом України по справі № 3-109/2023 (203/23).

Обґрунтовуючи вимоги про зупинення провадження у справі позивач зазначив, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату конституційного Суду України від 20 липня 2023 року відкрито конституційне провадження у справі № 3-109/2023 (203/23) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 1 статті 14-2 КУпАП.

Суб?єкт права на конституційну скаргу ОСОБА_2 звернулася до Конституційного Суду України та стверджує, що частина 1 статті 14-2 КУпАП не відповідає частині 2 статті 8, статті 22, частинам 1, 2 статті 24, частині 2 статті 61, статтям 62,64 Конституції України, оскільки суперечить її вимогам щодо індивідуалізації юридичної відповідальності особи та презумпції невинуватості, встановлює можливість притягнення до адміністративної відповідальності власників транспортних засобів навіть у разі, якщо ці особи не вчиняли адміністративного правопорушення.

Вказав, що справа № 358/1262/22 та № 3-109/2023 (203/23) є взаємопов?язаними, адже вирішення справи № 3-109/2023 (203/23) матиме безпосередній вплив на розгляд справи № 358/1262/22.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з?явилися, про день, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

27 грудня 2023 року від представника відповідача надійшли заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі в яких він заперечив проти клопотання позивача про зупинення провадження у справі. Вказав, що підстава для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України виникає в процесі тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, а іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Вважає, що перебування у Конституційному Суді України скарги ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України окремих положень КУпАП жодним чином не перешкоджає встановлення судом та оцінці обставин, за яких було прийнято оскаржувану у цій справі постанову. Сама по собі пов?язаність справ відповідальністю за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі та порядком розгляду таких адміністративних правопорушень ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду Конституційним судом України скарги ОСОБА_2 є достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 358/1262/22, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом цього судового розгляду. Зазначив, що до правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення законодавства, які були чинними та діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Ознайомившись із поданим позивачем клопотанням, запереченням представника відповідача та матеріалами справи, суд дійшов висновку, що заява про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За приписами частин першої, другоїстатті 152 Конституції України,закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідаютьКонституції Україниабо якщо була порушена встановленаКонституцією Українипроцедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України,закріпивши частиноюпершою статті58положення щодонеприпустимості зворотноїдії вчасі законівта іншихнормативно-правовихактів,водночас передбачаєїх зворотнудію вчасі увипадках,коли вонипом?якшують абоскасовують юридичнувідповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом?якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

Зазначений принцип також знайшов своє відображення у низці законодавчих актів, зокрема, устатті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,статті 5 Кримінального кодексу України,статті 5 Цивільного кодексу Українита інших.

При цьому положення частини першоїстатті 58 Конституції Українипро те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (пункт 1 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.

Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом?якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи (стаття 58 Конституції України;Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99).

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Суд не може посилатися на об?єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 чинногоКАС України).

Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2019 року у справі №826/25204/15.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України», до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідністьКонституції України(конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Суд встановив, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України 20 липня 2023 року відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Великої Палати Конституційного Суду України 07 вересня 2023 року конституційне провадження за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 142Кодексу України про адміністративні правопорушення об?єднано в одне провадження з конституційними провадженнями у справі законституційними скаргами ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті142Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 142, частини п`ятої статті 2791Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 142Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 142Кодексу Українипро адміністративніправопорушення.

Вказані обставини підтверджуються даними офіційного сайту Конституційного Суду України.

Предметом конституційної скарги ОСОБА_2 та інших осіб є відповідність Конституції України (конституційності) частини 1 статті 142 КУпАП. Обґрунтовуючи неконституційність оспорюваного припису частини 1 статті 142 КУпАП ОСОБА_2 посилається на те, що вказаний припис суперечить частині 2 статті 8, статті 22, частинам 1,2 статті 24, частині 2 статті 61, статтям 62, 64 Конституції України.

Предметом спору у справі, що розглядається, є оскарження постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності. Позовна заява обґрунтована, зокрема, і тим, що норма, яка визначає позивача як суб?єкта відповідальності за адміністративне правопорушення, є неконституційною. Позивач не вважає себе суб`єктом правопорушення, оскільки не керував транспортним засобом, а юридична відповідальність повинна бути прив?язана не до майна і його власника, а до конкретної фізичної особи, яка керувала транспортним засобом під час здійснення конкретного правопорушення.

Тож предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норма закону, якою врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. У випадку задоволення скарги ОСОБА_2 та визнання неконституційною частини 1 статті 14-2 КУпАП, виникнуть підстави для надання вказаній нормі ретроактивної дії, що виключатиме притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою.

Відтак, імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи є взаємопов?язаними із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі та підставами позову.

Керуючись статтями 236, 242, 248, 256,294,295 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання позивачазадовольнити.

Зупинити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції управління безпеки дорожнього руху, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Богуславський районний відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про скасування постанови всправі проадміністративне правопорушення,до набраннязаконної силирішенням КонституційногоСуду Українисправи законституційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 щодовідповідності КонституціїУкраїни (конституційності) положень частини першої статті 142, частини п`ятої статті 2791 КодексуУкраїни проадміністративні правопорушення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційногоадміністративного суду шляхом подання апеляційноїскарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення.

Суддя Л.О. Капшук