Рішення

від 17.01.2024 по справі 757/44892/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44892/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Бойка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №757/44892/20-ц за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації «Центр протидії корупції», про захист немайнових прав, не доторканості ділової репутації та зобов`язання вчинити певні дії,-,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року позивач звернулась до Печерського районного суду міста Києва із позовом до Громадської організації «Центр протидії корупції», про захист немайнових прав, не доторканості ділової репутації та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у червні 2020 року під час моніторингу сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» виявлено, що такий Сайт містить профіль ОСОБА_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 де розміщено інформацію, згоду на використання якої ОСОБА_3 не надавала адміністратору Сайту - Громадській організації «Центр протидії корупції».

Розміщена на Сайті інформація у статті під назвою « ОСОБА_3 » стосується імені позивача, адже ім`я останньої зазначено у всьому обсязі інформації та і сама стаття за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 називається іменем позивача, тому стосується її особи. Більше того, стаття містить персональні дані позивача, такі як дату народження, місце проживання, обставини особистого і сімейного життя тощо.

Розміщення вищезазначеної інформації з використанням відповідачем імені позивача підтверджується експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб - сторінки у мережі Інтернет від «11» серпня 2020 р. № 207/2020-ЕВ.

Використання відповідачем імені позивача, розміщення на сайті конфіденційної інформації стосовно позивача (оприлюднення фото, персональних даних, сімейного стану та обставин особистого життя тощо) без її згоди є порушенням немайнових прав щодо використання імені позивача, права на недоторканність сімейного та особистого життя, а також порушення недоторканності ділової репутації позивача, що полягає у наступному.

Зазначена вище інформація, поширена відповідачем шляхом розміщення у вкладці Сайту під назвою « ОСОБА_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 містить пряме посилання на ім`я позивача, що свідчить про те, що відповідач незаконного використав ім`я позивача.

Окрім того, у вкладці Сайту під назвою « ОСОБА_3 », у розділі «Кримінальні провадження» відповідач з використанням імені позивача поширив інформацію про кримінальне провадження № НОМЕР_2.

З врахуванням зазначеного, внаслідок використання відповідачем імені позивача, у всьому обсязі інформації розміщеної на сайті у профілі ОСОБА_3 , в тому числі, як підозрюваної особи до набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо неї, опублікування широкому загалу обставин особистого та сімейного життя та іншої конфіденційної інформації, відповідач порушив немайнові права ОСОБА_3 на використання імені, право на недоторканність особистого і сімейного життя та право позивача на недоторканість ділової репутації.

Таким чином, позивач просить суд:

Визнати такими, що порушують немайнові права ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на використання імені, на недоторканність особистого і сімейного життя, на недоторканість ділової репутації - дії громадської організації «Центр протидії корупції» (код ЄДРПОУ 38238280), щодо використання і поширення без згоди ОСОБА_3 її імені та обставин особистого, сімейного життя в мережі інтернет на сайті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» ІНФОРМАЦІЯ_8) у профілі ОСОБА_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

ОСОБА_3

КатегоріяЧлен сім`їДата народженняІНФОРМАЦІЯ_3 Остання посадаІНФОРМАЦІЯ_5

ЗВ`ЯЗКИ З ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ

Iм`я Тип зв`язку Перiод ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_6особи, які спільно проживають- ОСОБА_4 ТОВ «Юнайтед Табако», Фінансові зв'язкиділові зв`язки є співвласниками ТОВ АГРОФІРМА «НИВА», ТОВ «АКАЦІЯ - 2008», ТОВ «СХІДНА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ», ТОВ «КАБО ІНТЕРПАРЕС», ТОВ «ЕКСЕКВО», ТОВ «ДРІМВУД», ТОВ «ЕСТАРС», ТОВ «МУЛЬТИКОМПЛЕКС», ТОВ «ПРЕМІУМ КОМПЛЕКС», ТОВ «ГЛОРІЯ-2012»-

Візуалізація зв`язків

ЗВ`ЯЗКИ З ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ

Iм`я Тип зв`язку Код ІНФОРМАЦІЯ_7ЗасновникFN445158w ПРАТ «СКВЗ»Акціонер00290587 ТОВ АГРОФІРМА «НИВА»Співвласник03750345 ТОВ «АКАЦІЯ - 2008»Співвласник36012398 ТОВ «СХІДНА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ»Співвласник36168814 ТОВ «КАБО ІНТЕРПАРЕС»Співвласник36012382 ТОВ «ЕКСЕКВО»Співвласник36252282 ТОВ «ДРІМВУД»Співвласник35655955 ТОВ «ЕСТАРС»Співвласник36252881 ТОВ «МУЛЬТИКОМПЛЕКС»Співвласник35580658 ТОВ «ПРЕМІУМ КОМПЛЕКС»Співвласник35580801 ТОВ «ГЛОРІЯ-2012»Співвласник38035155

Візуалізація зв`язків

КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ ТА САНКЦІЇ:

За даними досудового розслідування (кримінальне провадження № НОМЕР_2 від 15.08.17), ОСОБА_5 за участю AT "Ощадбанк", компанії ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» і двох громадян Литовської республіки, використовуючи схему купівлі-продажу цінних паперів (казначейських зобов`язань) за штучно оформленими договорами, за період травень - вересень 2013 року легалізувала грошові кошти, одержані колишнім головою Вищого господарського суду ОСОБА_6 від вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь, у розмірі 80 млн грн.

ДОСЬЄ

ОСОБА_14 була декілька місяців дружиною (шлюб розірвано 16.11.2005) колишнього голови Вищого господарського суду України ОСОБА_7 . За повідомленнями у ЗМІ, після розірвання шлюбу ОСОБА_5 продовжувала бути співмешканкою ОСОБА_7 . Через чотири роки після розірвання шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_8 народжується двійня - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_5 покинула Україну разом із ОСОБА_6 після пред`явлення йому підозри у вчиненні злочинів, передбачених передбачених ч.2 ст.376 (Втручання в діяльність судових органів), ч.2. ст.1-376 (Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду) і поселилася у Відні. За інформацією ЗМІ, там ж з ОСОБА_3 мешкає і ОСОБА_8 . За цією ж адресою на АДРЕСА_2 також зареєстрована фірма ІНФОРМАЦІЯ_7, де ОСОБА_3 значиться єдиним власником.

ОСОБА_5 є співвласницею часток у статутному капіталі ряду підприємств: ТОВ АГРОФІРМА «НИВА», ТОВ «АКАЦІЯ - 2008», ТОВ «СХІДНА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ», ТОВ «КАБО ІНТЕРПАРЕС», ТОВ «ЕКСЕКВО», ТОВ «ДРІМВУД», ТОВ «ЕСТАРС», ТОВ «МУЛЬТИКОМПЛЕКС», ТОВ «ПРЕМІУМ КОМПЛЕКС», ТОВ «ГЛОРІЯ-2012». Іншим співвласником усіх перелічених підприємств (прямо чи опосередковано через інших юридичних осіб) є ОСОБА_4 - колишня дружина судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2. ОСОБА_11 пред`явлено підозру у тому ж кримінальному провадженні, що і ОСОБА_8 . Також на ОСОБА_12 в Україні записані 23 об`єкти нерухомості. Згідно з даними реєстру, до 2010-го ОСОБА_14 володіла двокімнатною квартирою і паркувальним місцем у Донецьку, а починаючи з 2010 року, коли ОСОБА_8 перебрався до Києва, щоб очолити Вищий господарський суд України, у неї з`являється три квартири, два паркувальних місця та будинок у Донецьку, а також квартира у Криму (в Алушті). Ще через рік - у 2011-му - квартира у Києві, а у 2012 році - ще чотири квартири та паркомісця у Донецьку.

ДОКУМЕНТИ

Виписки з реєстру компаній

Австрійська фірма колишньої дружини судді ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7

Інші документи

Розслідування «Схем» про нерухомість судді ОСОБА_7 та наближених осіб

Мультикомплекс ЄДРПОУ ОСОБА_3-2008 ЄДРПОУ ОСОБА_4

Агрофірма Нива ЄДРПОУ ОСОБА_4

Естарс ОСОБА_4 ЄДРПОУ

Глорія-2012

Східна компанія розвитку ЄДРПОУ ОСОБА_4

Кабо Інтерпарес ЄДРПОУ ОСОБА_4

ЕКСКВО ЄДРПОУ ОСОБА_4

Дрімворд ЄДРПОУ ОСОБА_4

Преміум комплекс ЄДРПОУ ОСОБА_4

ІНШІ ВАРІАЦІЇ ІМЕНІ

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14

ОСОБА_15

ОСОБА_3

ОСОБА_16

Зобов`язати громадську організацію «Центр протидії корупції» (код ЄДРПОУ 38238280) поновити порушені немайнові права ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на використання імені, на недоторканність особистого і сімейного життя, на недоторканість ділової репутації та протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання судовим рішення законної сили видалити з сайту під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» ІНФОРМАЦІЯ_8) всю розміщену інформацію про ОСОБА_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

ОСОБА_3

КатегоріяЧлен сім`їДата народженняІНФОРМАЦІЯ_3 Остання посадаІНФОРМАЦІЯ_5

ЗВ`ЯЗКИ З ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ

Iм`я Тип зв`язку Перiод ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_6особи, які спільно проживають- ОСОБА_4 ТОВ «Юнайтед Табако», Фінансові зв'язкиділові зв`язки є співвласниками ТОВ АГРОФІРМА «НИВА», ТОВ «АКАЦІЯ - 2008», ТОВ «СХІДНА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ», ТОВ «КАБО ІНТЕРПАРЕС», ТОВ «ЕКСЕКВО», ТОВ «ДРІМВУД», ТОВ «ЕСТАРС», ТОВ «МУЛЬТИКОМПЛЕКС», ТОВ «ПРЕМІУМ КОМПЛЕКС», ТОВ «ГЛОРІЯ-2012»-

Візуалізація зв`язків

ЗВ`ЯЗКИ З ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ

Iм`я Тип зв`язку Код ІНФОРМАЦІЯ_7ЗасновникFN445158w ПРАТ «СКВЗ»Акціонер00290587 ТОВ АГРОФІРМА «НИВА»Співвласник03750345 ТОВ «АКАЦІЯ - 2008»Співвласник36012398 ТОВ «СХІДНА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ»Співвласник36168814 ТОВ «КАБО ІНТЕРПАРЕС»Співвласник36012382 ТОВ «ЕКСЕКВО»Співвласник36252282 ТОВ «ДРІМВУД»Співвласник35655955 ТОВ «ЕСТАРС»Співвласник36252881 ТОВ «МУЛЬТИКОМПЛЕКС»Співвласник35580658 ТОВ «ПРЕМІУМ КОМПЛЕКС»Співвласник35580801 ТОВ «ГЛОРІЯ-2012»Співвласник38035155

Візуалізація зв`язків

КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ ТА САНКЦІЇ:

За даними досудового розслідування (кримінальне провадження № НОМЕР_2 від 15.08.17), ОСОБА_5 за участю AT "Ощадбанк", компанії ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» і двох громадян Литовської республіки, використовуючи схему купівлі-продажу цінних паперів (казначейських зобов`язань) за штучно оформленими договорами, за період травень - вересень 2013 року легалізувала грошові кошти, одержані колишнім головою Вищого господарського суду ОСОБА_6 від вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь, у розмірі 80 млн грн.

ДОСЬЄ

ОСОБА_14 була декілька місяців дружиною (шлюб розірвано 16.11.2005) колишнього голови Вищого господарського суду України ОСОБА_7 . За повідомленнями у ЗМІ, після розірвання шлюбу ОСОБА_5 продовжувала бути співмешканкою ОСОБА_7 . Через чотири роки після розірвання шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_8 народжується двійня - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_5 покинула Україну разом із ОСОБА_6 після пред`явлення йому підозри у вчиненні злочинів, передбачених передбачених ч.2 ст.376 (Втручання в діяльність судових органів), ч.2. ст.1-376 (Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду) і поселилася у Відні. За інформацією ЗМІ, там ж з ОСОБА_3 мешкає і ОСОБА_8 . За цією ж адресою на АДРЕСА_2 також зареєстрована фірма ІНФОРМАЦІЯ_7, де ОСОБА_3 значиться єдиним власником.

ОСОБА_5 є співвласницею часток у статутному капіталі ряду підприємств: ТОВ АГРОФІРМА «НИВА», ТОВ «АКАЦІЯ - 2008», ТОВ «СХІДНА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ», ТОВ «КАБО ІНТЕРПАРЕС», ТОВ «ЕКСЕКВО», ТОВ «ДРІМВУД», ТОВ «ЕСТАРС», ТОВ «МУЛЬТИКОМПЛЕКС», ТОВ «ПРЕМІУМ КОМПЛЕКС», ТОВ «ГЛОРІЯ-2012». Іншим співвласником усіх перелічених підприємств (прямо чи опосередковано через інших юридичних осіб) є ОСОБА_4 - колишня дружина судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2. ОСОБА_11 пред`явлено підозру у тому ж кримінальному провадженні, що і ОСОБА_8 . Також на ОСОБА_12 в Україні записані 23 об`єкти нерухомості. Згідно з даними реєстру, до 2010-го ОСОБА_14 володіла двокімнатною квартирою і паркувальним місцем у Донецьку, а починаючи з 2010 року, коли ОСОБА_8 перебрався до Києва, щоб очолити Вищий господарський суд України, у неї з`являється три квартири, два паркувальних місця та будинок у Донецьку, а також квартира у Криму (в Алушті). Ще через рік - у 2011-му - квартира у Києві, а у 2012 році - ще чотири квартири та паркомісця у Донецьку.

ДОКУМЕНТИ

Виписки з реєстру компаній

Австрійська фірма колишньої дружини судді ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7

Інші документи

Розслідування «Схем» про нерухомість судді ОСОБА_7 та наближених осіб

Мультикомплекс ЄДРПОУ ОСОБА_3-2008 ЄДРПОУ ОСОБА_4

Агрофірма Нива ЄДРПОУ ОСОБА_4

Естарс ОСОБА_4 ЄДРПОУ

Глорія-2012

Східна компанія розвитку ЄДРПОУ ОСОБА_4

Кабо Інтерпарес ЄДРПОУ ОСОБА_4

ЕКСКВО ЄДРПОУ ОСОБА_4

Дрімворд ЄДРПОУ ОСОБА_4

Преміум комплекс ЄДРПОУ ОСОБА_4

ІНШІ ВАРІАЦІЇ ІМЕНІ

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_17

ОСОБА_13

ОСОБА_14

ОСОБА_15

ОСОБА_18

Стягнути з громадської організації «Центр протидії корупції» на користь ОСОБА_3 судові витрати.

05.02.2021 ухвалою суду було відкрито провадження у справі.

14.04.2021 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що інформація про позивача була розміщена на сайті ІНФОРМАЦІЯ_9 (адміністратором якого є відповідач) з огляду на те, що вона є членом сім`ї колишнього голови Вищого господарського суду України - ОСОБА_16 , який за численними повідомленнями в ЗМІ, а також із відомостей, що містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, причетний до вчинення ряду злочинів (ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство), ч. 3 ст. 209 КК України (відмивання грошей), ч. 1 ст. 255 КК України (створення ОЗУ), ч. 4 ст. 368 КК України (хабарництво), ч. З ст. 368-2 КК України (незаконне збагачення), ч. 5 ст. 27. ч. 2 ст. 375 КК України (пособництво в прийнятті суддею неправосудного рішення), ч. 2 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), ч. 2 ст. 376-1 КК України (втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду), а його самого оголошено в міжнародний розшук.

Представник відповідача вказує, що починаючи з 12 грудня 2016 року ОСОБА_17 перебуває в розшуку, у зв`язку з підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України у кримінальному провадженні №42013110000001050 від 29 листопада 2013 року.

За даними досудового розслідування (кримінальне провадження №42017000000002632 від 15 серпня 2017 року), цивільна дружина ОСОБА_5 за участю АТ "Ощадбанк", компанії ТОВ "Інвестиційна компанія "Травіан" і двох громадян Литовської республіки, використовуючи схему купівлі-продажу цінних паперів (казначейських зобов`язань) за штучно оформленими договорами, за період травень-вересень 2013 року ймовірно легалізувала грошові кошти, одержані колишнім головою Вищого господарського суду ОСОБА_6 від вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь, у розмірі 80 млн. грн.

Представник відповідача вказує, що сімейні та родинні зв`язки можуть бути підтверджені не лише наявністю зареєстрованого шлюбу, а й іншими обставинами, зокрема, спільним проживанням, наявністю спільних дітей, якими опікуються їхні батьки, спільним побутом тощо.

Дійсно, позивачем було додано до матеріалів позову копію свідоцтва про розірвання шлюбу із ОСОБА_6 у 2005 році. Та після цього, як стверджує позивач, вона повністю припинила з ОСОБА_6 спільне проживання, побут та будь-які родинні або ж сімейні стосунки.

Разом із тим, такі твердження позивача, щонайменше не відповідають дійсності, оскільки, після розлучення у 2005 році, в позивача та ОСОБА_7 , в 2009 році народилось двоє дітей близнят, а саме, дочка - ОСОБА_18 та син - ОСОБА_19 .

Інформація про спільних дітей ОСОБА_17 відобразив у своїх деклараціях, зокрема у щорічних деклараціях за 2013-2015 роки, а також в декларації після звільнення.

При цьому, інформацію про вказаних дітей розміщує і сама позивач на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook. Зокрема у своєму дописі від ІНФОРМАЦІЯ_10 році.

Більше того, у своєму інтерв`ю від ІНФОРМАЦІЯ_11 року інтернет-виданню ІНФОРМАЦІЯ_12 позивач також неодноразово згадувала про своїх дітей.

Таким чином, інформація про повне припинення сімейних відносин позивача із ОСОБА_6 після офіційного розлучення в 2005 році щонайменше спростовується наявністю спільних дітей, народжених через 4 роки після розлучення, в 2009 році.

Окрім того, інформація про спільне проживання та побут підтверджується також відомостями, що містяться в журналістському розслідуванні інтернет-видання "Радіо Свобода" в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_13" судді-втікача ОСОБА_7 (розслідування)" та яка безпосередньо розміщена на веб- сторінці відповідача, що містить інформацію про позивача.

Зокрема, у вказаній статті викладена інформація, що дає підстави стверджувані про спільне проживання позивача та ОСОБА_7 у Відні щонайменше до 2018 року.

Окрім того, за даними журналістського розслідування, у 2011 році, позивач "будучи фактично у припинених сімейних відносинах із ОСОБА_6 із 2005 року" видала останньому довіреність на розпорядження своїм нерухомим майном.

Варто також зазначити, що за даними органів досудового розслідування позивач ймовірно причетна до вчинення злочину за участю АТ "Ощадбанк", компанії ТОВ "Інвестиційна компанія "Травіан" і двох громадян Литовської республіки, використовуючи схему купівлі-продажу цінних паперів (казначейських зобов`язань) за штучно оформленими договорами, за період травень-вересень 2013 року легалізувала грошові кошти, одержані колишнім головою Вищого господарського суду ОСОБА_6 від вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь, у розмірі 80 млн. грн.

Таким чином, враховуючи наявність спільних дітей у позивача та ОСОБА_7 після офіційного розлучення, їх спільного проживання, ймовірною участі у вчинені злочину за якого було легалізовано кошти, що були отримані злочинним шляхом ОСОБА_6 , з урахуванням вимог Закону про протидію легалізації доходів відповідач дійшов обгрунтованого висновку, що позивач є членом сім`ї ОСОБА_7 - колишнього голови Вищого господарського суду України, який підозрюється у вчиненні ряду тяжких злочинів та перебуває у міжнародному розшуку.

ОСОБА_7 було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19.

З огляду на вказану обставину відповідач стверджує, що позивач є членом сім`ї національного публічного діяча.

Твердження позивача про те, що поширюючи інформацію про її причетність до вчинення злочину, відповідач порушує презумпцію невинуватості і також є безпідставними та необґрунтованими.

Дійсно на веб-сайті відповідача міститься інформація щодо існування кримінального провадження, яка була взята безпосередньо із тексту судового рішення, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, без спотворення та перекручування її змісту.

Таким чином, відповідачем була поширена виключно інформація, що містилася в офіційному судовому рішенні, що міститься у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та не є закритим.

Більше того, відповідачем використовувались виключно ті стилістично-мовленеві засоби, що містились в судовому рішенні.

Зокрема, поширення відповідачем оспорюваної інформації не супроводжувалося використанням словесних та стилістичних конструкцій "підозрювалася", "обвинувачувалася", "притягнута (притягувалася) до кримінальної відповідальності", "засуджена", "затримана" тощо, які б давали підстави стверджувати про порушення останнім у будь-якій формі презумпції невинуватості. Більше того, поширення оспорюваної інформації відбулась у максимально терпимій та толерантній формі, ніж це зазвичай відбувається у засобах масової інформації.

Слід зазначити, що поширена відповідачем інформація про наявність кримінального провадження в якому ймовірно фігурує позивач, не є звинуваченням останньої у вчиненні конкретного злочину, а стосується трактування подій та обставин, що були викладені в судовому рішенні слідчого судді, а тому підстав для застосування частини 4 статті 296 ЦК України до спірних правовідносин немає, оскільки контекст оприлюдненої відповідачем інформації свідчить про необхідність доведення до суспільства інформації, що містилася, серед іншого в судовому рішенні щодо обставин здійснення досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні без зазначення інформації щодо підозри, обвинувачення або ж притягнення до відповідальності будь-якої особи, а тим паче позивача.

При цьому, твердження позивача щодо того, що поширення спірної інформації створює уявлення "дає підстави стверджувати" є безпідставними, оскільки поширення оспорюваної інформації повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел. Аналогічних висновків дійшла Касаційна цивільна палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц.

Твердження позивача про те, що відповідач безпідставно та протиправно поширює відомості про її майновий стан є втручанням в її особисте та сімейне життя, а відтак порушує її право на використання імені також не відповідають дійсності та є безпідставними.

Так, на сайті відповідача знаходиться інформація, що відповідно до даних з австрійського реєстру компаній,позивач є єдиним власником компанії ІНФОРМАЦІЯ_7. Вказана інформація є відкритою та загальнодоступною.

Окрім того, на веб-сайті відповідача також розмішена інформація про те, що вона є співвласницею часток у статутному капіталі українських підприємств, а саме: ТОВ агрофірма «Нива», ТОВ "Акація - 2008", ТОВ "Східна компанія розвитку", ТОВ "Кабо інтерпарес", ТОВ Ексекво , ТОВ "Дрімвуд", ТОВ "Естарс", ТОВ "Мультикомплекс", ТОВ "Преміум комплекс", ТОВ "Глорія-2012".

Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 жовтня 2015 року № 835 "Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних . згідно якої розпорядники інформації, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації», були зобов`язані забезпечити протягом шести місяців оприлюднення за подальше оновлення на своїх офіційних веб-сайтах наборів даних згідно з Положенням, затвердженим цією постановою.

Одним з таких розпорядників є Міністерство юстиції України, яке оприлюднило у формі відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, інформація стосовно належності позивачу корпоративних прав австрійської компанії та часток в українських компаніях, що розміщена відповідачем на своєму веб-сайті згідно чинного законодавства України є відкритими даними.

Згідно українського законодавства, відомості про юридичну особу серед іншого містять відомості про перелік засновників та учасників юридичної особи: прізвище, ім`я, по - батькові (за наявності), країна громадянства, місце проживання, якщо засновник - фізична особа.

Отже, використання відповідачем таких даних не є втручанням в особисте, сімейне життя позивача та не порушує її прав на використання імені.

Також слід зазначити, що інформація щодо майна ІНФОРМАЦІЯ_7 (а саме квартири, в якій ймовірно проживає позивач), як юридичної особи, що розміщена на сайті відповідача жодним чином не порушує прав позивача, зокрема і на використання імені, оскільки мова йде про належність юридичній особі, зареєстрованій в Австрії, нерухомого майна і ці дані є відкритими та загальнодоступними.

На сайті відповідача вказано лише інформацію про те, що у власності позивача перебувають об`єкти нерухомості, без зазначення їхніх характеристик: площі, вартості, місця розташування вартості, або ж будь яких інших реєстраційних даних. Тобто, вказані об`єкти нерухомості неможливо ідентифікувати та будь яким чином прив`язати до особи позивача, а відтак, поширення вказаної інформації жодним чином не може порушувати прав позивача.

Слід зазначити, що розміщення відповідачем на своєму сайті оспорюваної інформації обумовлено в першу чергу тим, що він на виконання своїх основних статутних завдань, щодо запобіганню та протидію політичній корупції в України та розбудові громадянського суспільства, серед іншого збирає та поширює інформацію щодо ймовірного вчинення високопосадовцями корупційних злочинів, перебіг розслідування значного суспільного інтересу.

Враховуючи статутні цілі та завдання відповідача, а також його діяльність щодо запобігання та боротьбі з політичною корупцією в Україні, він і є тим громадським сторожовим, який реалізовує свої функції через поширення супільнозначущої інформації щодо діяльності тих чи інших політичних або ж публічних діячів, а також членів їх родин.

Натомість позивач своїм позовом фактично безпідставно намагається створити перешкоди відповідачу у виконанні його ролі громадського сторожового та обмежити право відповідача на свободу слова, яке останній реалізовує із суворим дотримання принципу презумпції невинуватості поваги до прав та свобод людей та громадян в Україні та за її межами.

Щодо поширення фото позивача та дати її народження, то варто зазначити, і до безпосередньо як саме фото позивача так і дата її народження оприлюдненні на її особистому веб-сайті yaroslavna. uа, доступ до вказаного веб-ресурсу є відкритим та загальнодоступним.

Більше того, значна кількість фото позивача міститься в загальному доступі в мережі інтернет, оскільки позивач є відомою українською співачкою, багаторазовим лауреатом "Пісня року" та переможцем відомого фестивалю "Yuna" (згідно відомостей, що містяться на веб-сайті позивача, а відтак вона є не пересічним громадянином, а публічною особою, відкритою для широкого загалу як представник шоу-бізнесу.

З огляду на це використання, зокрема фото позивача в контексті спірної інформації за умов дотримання прав та свобод людини і громадянина, поваги до честі гідності та непорушності ділової репутації, на думку відповідача, не є порушенням прав останньої, оскільки відповідачем було використано фото позивача без його спотворення та викривлення, яке вона поширила раніше, зокрема і на своєму сайті.

Представник відповідача зазначає, що позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її прав на використання імені і втручання у сімейне життя чи будь- яких інших прав (їх обмежень), у зв`язку з розміщенням оспорюваної інформації у Реєстрі національних публічних діячів.

Натомість, положенням чинного законодавства та загальновідомими фактами, на підтвердження яких додано відповідні роздруківки до відзиву відповідачем повністю спростовано доводи позивача, а тому вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

16.10.2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

01.10.2021 відповідно до розпорядження №337 від 01.10.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з смертю судді ОСОБА_19.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України, справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Ільєвій Т.Г.

01.10.2021 ухвалою суду дану позовну заяву було прийнято до провадження судді та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

07.02.2023 представником відповідача було подано відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що відзив на позов повністю ґрунтується на твердженнях відповідача про те, що зазначена інформація про позивача, з використанням її імені та обставин особистого та сімейного життя, розміщена відповідачем законно з огляду на те, що позивач є членом сім`ї колишнього голови Вищого господарського суду України - ОСОБА_16 .

Разом з тим, як зазначалося у позові ОСОБА_3 не є членом сім`ї ОСОБА_16 з огляду на те, що шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_3 розірвано Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції 16 листопада 2005 року, тобто після розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_16 спільно не проживають, не пов`язані спільним побутом.

Окрім того, факт відсутності родинних зав`язків ОСОБА_3 та ОСОБА_16 підтверджується майновими деклараціями за період 2013 по 2016 рік ОСОБА_16 , що розміщені на сайті за ІНФОРМАЦІЯ_14, в яких відсутня інформація стосовно ОСОБА_3 , як члена родини ОСОБА_16 , дане твердження відповідачем не спростовано.

Внаслідок поширення інформації на Сайті у статті під назвою ОСОБА_3 відповідачем порушено немайнове право позивача на використання її імені, у зв`язку із зазначенням імені позивача, як підозрюваної особи у кримінальному провадженні № НОМЕР_2, до набрання чинності обвинувального вироку суду щодо ОСОБА_3 .

Відповідач зазначає, що ним була поширена виключно інформація, яка містилася в офіційному судовому рішенні, що оприлюднено у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та не є закритим.

Цитата із судового рішення, на яке посилається відповідач, - цивільна дружина колишнього голови Вищого господарського суду України ОСОБА_3 - ОСОБА_5 за участю AT «Ощадбанк», компанії ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» і фізичних осіб не резидентів ОСОБА_1 (громадянина Литовської республіки), ОСОБА_7 (громадянина Литовської республіки), використовуючи схему купівлі - продажу цінних паперів (казначейських зобов`язань) за штучно оформленими договорами, за період травень - вересень 2013 року легалізувала грошові кошти одержаних ОСОБА_3, внаслідок вчинення вищевказаних суспільно небезпечних протиправних діянь в розмірі 80 млн. грн.

Отже, як вбачається із порівняння змістів, фактично відповідач змінив текст судового рішення та безпідставно використав ім`я позивача без її згоди.

Як уже зазначалося, викладення такого змісту інформації із використанням імені позивача дозволяє формувати у громадськості думки про доведеність вини позивача у вчиненні суспільно небезпечного діяння, та разом з тим, така «інформація» підлягає доведенню у кримінальному провадженні № НОМЕР_2, більше того позивач не мала та не має жодного статуту у вказаному кримінальному провадженні.

Щодо поширення інформації стосовно належності позивачу корпоративних прав австрійської компаній та часток в ряді українських компаній зазначаємо, що через незаконне поширення Відповідачем інформації про кримінальне провадження із використанням імені позивача, як підозрюваної особи має наслідком негативний вплив на її ділову репутацію, адже ставить під сумнів дотримання нею діючого законодавства при здійсненні позивачем будь - якої діяльності. У зв`язку з цим факт незаконного використання імені «підозрюваного позивача» тягне за собою порушення немайнового права на недоторканість ділової репутації. Так поширивши інформацію про належність «підозрюваній» позивач корпоративних прав у ряді компаній Відповідач тим самим привернув увагу суспільства в тому числі українських та закордонних партнерів до таких компаній як не надійних контрагентів.

Незаконне використання імені позивача при поширенні такої інформації всупереч ч. 4 ст. 296 ЦК України призвели до того, що набута позивачем суспільна оцінка її ділових і професійних якостей зазнала негативного впливу без наявності обвинувального вироку суду щодо неї, який би підтверджував доведеність незаконність її дій.

Щодо поширення фото та дати народження позивача відповідач вважає, що також вчинив такі дії законно, оскільки відповідачем було використано фото позивача без його спотворення та викривлення, які на думку відповідача, позивач сама раніше поширила на сайті ІНФОРМАЦІЯ_15.

Проте, такі доводи відповідача не заслуговують на увагу з огляду на те, що інформація розміщена на сайті ІНФОРМАЦІЯ_15 містить біографію позивача, однак не містить відомостей про рік народження останньої, що було поширено відповідачем на Сайті . Окрім того, копіювання інформації з сайтів забороняється законом, оскільки остання є право інтелектуальної власності.

З врахуванням зазначеного, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

07.02.2023 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 22.08.2023 представник позивача зазначив, що підтримує вимоги та просить їх задовольнити, оскільки дана стаття порушує права позивача, яка немає відношення до викладеної інформації у статті щодо її колишнього чоловіка.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.08.2023, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач та її колишній чоловік є публічними особами.

Представник позивача в судове засідання, яке відбулось 17.01.2024 з`явився, подав заяву про розгляд справи без фіксування технічними засобами, вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулось 17.01.2024 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, з врахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні, яке відбулось 22.08.2023 було викладено свої позицію щодо спору, подано відзив на позовну заяву, суд прийшов до висновку, про можливість розгляду справи у відсутність сторони відповідача, за наявними матеріалами у справі, у відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані учасниками судового розгляду документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних всиновків.

Так, позивач стверджує, що у червні 2020 року під час моніторингу сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» виявлено, що такий Сайт містить профіль ОСОБА_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 де розміщено інформацію, згоду на використання якої ОСОБА_3 не надавала адміністратору Сайту - Громадській організації «Центр протидії корупції».

На день звернення до суду із позовом на Сайті, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , мітилась інформація про ОСОБА_3 .

Розміщена на Сайті інформація у статті під назвою « ОСОБА_3 » стосується імені позивача, адже ім`я останньої зазначено у всьому обсязі інформації та і сама стаття за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 називається іменем позивача, тому стосується її особи. Більше того, стаття містить персональні дані позивача, такі як дату народження, місце проживання, обставини особистого і сімейного життя тощо.

Розміщення вищезазначеної інформації з використанням відповідачем імені позивача підтверджується експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб - сторінки у мережі Інтернет від «11» серпня 2020 р. № 207/2020-ЕВ.

Таким чином, позивач вважає, що використання відповідачем імені позивача, розміщення на сайті конфіденційної інформації стосовно позивача (оприлюднення фото, персональних даних, сімейного стану та обставин особистого життя тощо) без її згоди є порушенням немайнових прав щодо використання імені позивача, права на недоторканність сімейного та особистого життя, а також порушення недоторканності ділової репутації позивача

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до статті 10 «Свобода вираження поглядів», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994, Протоколом № 14 від 13.05.2004), яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (набрала чинності в Україні 11.09.1997) (далі по тексту - Конвенція), кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Відповідно до ч.1 ст.200 ЦК України та ст.1 ЗУ «Про інформацію», інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 № 1 (далі - Постанова Пленуму) при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 20 Закону України Про інформацію" передбачено, що за порядком доступу інформації поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Положеннями частини 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Згідно з статтями 20 та 21 Закону України "Про інформацію", за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Частиною першою статті 302 ЦК України передбачено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до положень частини 5 Закону України "Про інформацію", кожному гарантовано право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

У відповідності до положень частини 1 статті 29 Закону України "Про інформацію" закріплюється право на поширений суспільно необхідної інформації, тобто інформації, що є предметом суспільного інтересу. У такому випадку право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Варто зазначити, що у своїх роз`ясненнях, що викладені у пункті 6.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" від 29 вересня 2016 року № 10, суд зазначив, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загро-зу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. Перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним.

З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті виправдано надає судам можливість визначати, чи є конкретна інформація суспільно необхідною, з врахуванням індивідуальних обставин справи.

Так, наприклад, інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє, зокрема, дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії; дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ; запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців.

Варто зазначити також, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (скілі - ЄСПЛ), свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичногосуспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства".

Зазначене також знайшло своє відображення в постанові ССПЛ в справі "Дюльдін і Кіслов проти росії" (скарга № 25968/02 від 31 липня 2007 року, пункт 37).

У своєму рішенні від 17 жовтня 2016 року в справі "ТОВ "Інститут економічних реформ"' проти України" (заява № 61561/08) ССПЛ зазначив, що стосовно рівня захисту відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції майже не існує можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Відповідно, коли висловлювання стосуються питання суспільного інтересу, свободі вираження думок зазвичай надаватиметься високий рівень захисту, а органи влади, таким чином, матимуть вузькі межі дискреційних повноважень.

Відповідно до положень Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 (1998) про право на недоторканність приватного життя, публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті. хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь- якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Більш того, поширення суспільно значущої інформації відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана та створена в процесі виконання суб`єктами повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється зокрема на принципі вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", передбачено, що доступ до інформації забезпечується зокрема шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та будь-яким іншим способом.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї. а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:

1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) фізичні особи (суб єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;

4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Відповідно до Додатку до "Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835 у формі відкритих даних завантажуються також відомості, що оприлюднюються Мін`юстом, зокрема Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підирнємців та громадських формувань.

Відповідно до положень пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно пункту 13 частини 2 статті 9 Закону про державну реєстрацію, в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно частин 1 та 2 статті 11 Закону про державну реєстрацію, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються, зокрема у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 розділу V "Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 червня 2016 року № 1657/5, безоплатний доступ до відомостей з Єдиного державного реєстру в електронній формі надається через портал електронних сервісів з метою перегляду, копіювання та друку відомостей щодо юридичної особи.

Відомості про юридичну особу серед іншого містять відомості про перелік засновників та учасників (крім учасників громадських організацій, акціонерних товариств, благодійних фондів та політичних партій) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), країна громадянства, місце проживання, якщо засновник - фізична особа.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до них Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Частинами 1-3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-норталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Стаття 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини також регламентує право людини на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до ч.2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд у своїй чисельній практиці зазначає, що свобода вираження поглядів становить одну з основних підвалин демократичного суспільства і одну з принципових умов його прогресу і самореалізації кожної особи, та робить розрізнення між твердженнями факту та оціночними судженнями.

Оціночне судження, як стверджує практика Європейського суду з прав людини (справа «Лінгенс проти Австрії»), є висновком, отриманим в результаті інтелектуальної, логічної обробки і узагальнення фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними джерелами інформації.

Вимога щодо доведення правдивості оціночного судження є неможливою та порушує свободу вираження поглядів та думки. Люди мають право мати думки та висловлювати їх вільно з питань, які становлять їх інтерес, думки, які дехто чи навіть усі можуть вважати перебільшеними, обмеженими або упередженими, але думки, яких вони чесно дотримуються.

Європейський Суд у своїй судовій практиці дотримується підходу щодо захисту свободи вираження, вказуючи, що свобода висловлювати свої погляди є правом людини, визнаним у світі, мабуть, найбільш широко. Свобода слова визнається цінною, оскільки публічні обговорення є можливим інструментом досягнення суспільних цілей та вираження особистих поглядів саме по собі є людським благом - благом пошуку істини, досягнення справедливості, викриття негативних тенденцій у суспільстві і взаємовідносинах між людьми.

Вільне передавання почуттів, поглядів та ідей є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, так само, як і здатність людини сприймати заперечення, спонукання, заохочення через ідеї, висловлені іншими людьми, яка є також важливою для формування особистих переконань.

В рішенні від 06 жовтня 2015 року «Карпюк та інші проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства».

Тобто, з урахуванням викладеного вище аналізу фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

З пункту 7 Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи вбачається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

З інформації, що викладена у статті вбачається, що вона є аналізом інформації, яка була розміщена на відкритих інтеренет - ресурсах, на які опирався автор статті.

Таким чином, на думку суду, стороною відповідача належним чином доведено свою позицію щодо того, яким чином було отримано та проаналізовано інформацію, яка була зазначена у статті.

Також, суд вважає, що необхідно врахувати, що позивач була дружиною особи, яка була членом сім`ї національного публічного діяча, вела свою сторінку Facebook, давала інтерв`ю у публічні видання, є співачкою, а тому суд прийшов до висновку, що позивач є публічною особою.

Відтак, обґрунтування відповідача, щодо того, що позивач є публічною особою, відносно якої наявна відкрита інформація не лише на державних ресурсах, а й інтернет ресурсах, зокрема у статтях, які доступні широкому загалу та ведення сторінки у соціальних мережах, знайшли своє підтвердження, а тому є доведеними.

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її стаття 10 обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час, як публічних осіб така норма не стосується.

З аналізу зазначених рішень вбачається, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням ст. 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Проте, ч.2 ст. 10 Конвенції передбачено законодавче обмеження права на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань, зокрема, для захисту репутації або прав інших осіб, тощо, і є необхідним в демократичному суспільстві.

Тому, навіть коли твердження становить оціночне судження, має бути наявна фактична основа для такого судження.

З позиції правової природи право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Однак, якщо позивач - публічна особа, вона має бути готовою до підвищеного рівня критики, у порівнянні з приватною собою, в тому числі до критики у грубій формі, адже публічні особи є об`єктом прискіпливої, інколи доскіпливої уваги суспільства, на яку вони погодилися, коли обрали політичну кар`єру.

Відповідно до ст.29 Закону України « Про інформацію», суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка поширюється будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з другого - була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

З огляду на це інформація, яка поширюється щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо поширення цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа має бути готовою до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує усталений підхід Європейського суду з прав людини щодо меж допустимої критики, які є ширшими щодо одних категорій осіб та звужуються по мірі того, як зменшується публічність особи: щодо політика - найширші межі критики; щодо державного службовця; щодо підприємця та менеджера підприємства загальнонаціонального масштабу; щодо "активного гравця на суспільній арені", наприклад відомий журналіст; щодо приватної особи, наприклад спортсмена; щодо звичайної пересічної особи.

З урахуванням цього, суд вважає, що висловлювання у статті, хоч могли зачепили почуття позивача, як фізичної особи, однак висловлення у статті мають пристойну форму та у виразах, прийнятих у спілкуванні людей, є оціночними судженнями про певні події, право на які гарантоване законом та які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, оскільки зокрема є взятими з офіційних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦК України, право на повагу до гідності та честі є особистим немайновим правом фізичної особи.

Констатуючи сам факт поширення приведеної в позові інформації, як недостовірної, наполягаючи на порушенні честі, гідності та ділової репутації, позивач не зазначає, в чому саме полягало порушення права, тобто, що поширення інформації відбулось за зловмисним наміром другої сторонни, завдало шкоди відповідним особистим немайновим благам чи перешкоджало їй повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Дані висновки, зроблені судом на підставі наявних матеріалів у справі та наданих доказів сторонами та на підставі того, що стороною відповідача не заперечувалась така публікація.

Окрім цього, важливим є факт того, що станом на момент ухвалення рішення, судом при дослідженні всіх обставин справи було виявлено, що при переході за посиланням, на якому була розміщена спірна стаття відносно позивача, сайт не працює, та, як наслідок, відсутня будь-яка інформація про позивача.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № , вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відтак, станом на день розгляду справи, у суду відсутній належний доказ на підтвердження факту поширення інформації, на яку позивач посилається у позові, що порушує її права на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.

З врахуванням даних обставин, суд був позбавлений належним чином дослідити спірну статтю, надати їй оцінку, що приводить до висновку, що відсутня актуальність даної статті.

Так, посилання на саму сторінку та вставлена інформація у позовній заяві та розруківки, не є доказами в розумінні статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, так як найперше не є достовірними даними, з яких можна встановити дійсні обставини, не є офіційними документами, достовірність інформації на зробленому фото не підтверджена. Отже, не є письмовим і електронним доказом в розумнні вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, суд прийшов до висновку, що доводи позивача були належним чином спростовані стороною відповідача.

З урахуванням викладеного вище аналізу національного та міжнародного законодавства, практики Європейського суду, публічності позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, Закону України «Про інформацію», Закону України "Про доступ до судових рішень", Закону України "Про захист персональних даних" суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Громадської організації «Центр протидії корупції», про захист немайнових прав, не доторканості ділової репутації та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 26.01.2024 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА