Постанова

від 14.02.2024 по справі 758/14643/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 758/14643/19 Головуючий у суді першої інстанції - Петров Д.В.

Номер провадження № 22-ц/824/4737/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Приходька К.П., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Сукач О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року у справі за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромашка ЛТД», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобізнесстиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «99 Продакшн» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Київська міська радазвернулась до суду із позовом до ТОВ «Ромашка ЛТД», приватного нотаріуса КМНО Чижикова О.О., ОСОБА_1 , приватного нотаріуса КМНО Василенка О.А., ТОВ «Автобізнесстиль», ТОВ «99 Продакшн» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, який мотивовано тим, що за результатами здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель, що перебувають у власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що Державним реєстратором Комунального підприємства Лазор І.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 лютого 2017 року № 33955627, яким за ТОВ «Ромашка ЛТД» зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 .

Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу нежилої будівлі, серія та номер: 1-Б, виданий 03 серпня 1997 року, видавник: сторони; Акт приймання-передачі нежилого будинку, серія та номер: б/н, виданий 03 серпня 1997 року, видавник: сторони; довідка, серія та номер: НЖ- 2017№379, виданий 20 лютого 2017 року, видавник: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

У подальшому, приватним нотаріусом КМНО Чижиковим О.О. посвідчено договір купівлі-продажу частини нежитлового будинку від 17 березня 2017 року №303, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2017 року № 34312604, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна.

Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу частини нежитлового будинку, серія та номер: 303, виданий 17 березня 2017 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков О.О.

В той же день, приватним нотаріусом КМНО Чижиковим О.О. посвідчено договір купівлі-продажу іншої частини нежитлового будинку від 17 березня 2017 року № 304, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2017 року № 34313409, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна.

Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу частини нежитлового будинку, серія та номер: 304, виданий 17 березня 2017 року, видавник: Приватний нотаріус КМНО Чижиков О.О.

Позивач вказував, що надалі, приватним нотаріусом КМНО Василенко О.А. посвідчено договір оренди від 12 січня 2018 року № 37, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2018 року № 39186967, яким за ТОВ «АВТОБІЗНЕССТИЛЬ» зареєстровано строкове (тимчасове) платне користування нежитловим будинком (кафе).

Підстава виникнення користування (найму (оренди) будівлею - договір оренди, серія та номер: 37, виданий 12 січня 2018 року, видавник: Приватний нотаріус КМНО Василенко О.А.

Наголошує, що Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ТОВ «РОМАШКА ЛТД», ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймала.

Дані факти дають підстави вважати, що ТОВ «РОМАШКА ЛТД» здійснило самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснило реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладені обставини, Київська міська рада не погоджується з діями ТОВ «РОМАШКА ЛТД», ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Чижикова О.О., державного реєстратора Лазор І.В., вважає їх такими, що прийняті у спосіб, що суперечить законодавству України, враховуючи наступне.

Позивач вказував, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею.

Разом з тим, Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, будь-яких рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки ТОВ «РОМАШКА ЛТД» у власність чи у користування не приймала, документи, що посвідчують право користування нею відсутні.

Отже, в діях ТОВ «РОМАШКА ЛТД» наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:179:0160) у Подільському районі м. Києва не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню.

Станом на момент подачі позовної заяви самовільно зайнята ділянка з самочинним будівництвом на ній, в незаконний спосіб перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

У зв`язку з вище зазначеним, територіальна громада міста Києва, в особі Київської міської ради, вважає, що має право вимагати від ОСОБА_1 повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан від особи, яка незаконно нею заволоділа.

В подальшому під час розгляду вказаної справи Київській міській раді стало відомо, що спірний об`єкт нерухомого майна зареєстровано на праві приватної власності за новим власником - ТОВ «99 Продакшн» на підстав акту приймання-передач нерухомого майна, серія та номер: 23, 24, виданий 13 січня 2022 року, видавник: Гаріфуліна Я.В. , приватний нотаріус КМНО; Рішення одноосібного учасника, серія та номер: 18,19, виданий 13 січня 2022 року, видавник Гаріфуліна Я.В. , приватний нотаріус КМНО.

З урахуванням уточнених позовних вимог ( а.с.141-143, т. 2, а.с. 187-189, т. 3), Київська міська рада просила суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 лютого 2017 року № 33955627 на об`єкт нерухомого майна, знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:179:0160, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1178291780000 за ТОВ «РОМАШКА ЛТД».

2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Чижикова О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2017 року № 34313409 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:179:0160, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1178291780000 за ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Чижикова О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2017 року № 34312604 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:179:0160, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1178291780000 за ОСОБА_1 .

4. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Василенко О.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2018 року № 39186967 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:179:0160, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1178291780000 за ТОВ «АВТОБІЗНЕССТИЛЬ».

5. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Гаріфуліної Я.В. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 20 січня 2022 року № 62957932 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:179:0160, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1178291780000, та припинити право власності за ТОВ «99 ПРОДАКШН».

6. Зобов`язати ТОВ «99 ПРОДАКШН» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0451 га на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:179:0160), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

6. Судові витрати покласти солідарно на відповідачів.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року позовні вимоги Київської міської ради залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо відсутності порушень у реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за першим власником, так і за наступними.

Так, апелянт наголошує, що можливе право власності виникло до 2013 року, а тому позивач звернувся до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», яке листом від 03 жовтня 2019 року № 062/14-13434 (И-2019) повідомило, що згідно з даними реєстрових книг по нежитловому фонду за вказаною адресою нерухоме майно на праві приватної власності не реєструвалося.

Відтак, апелянт вважає, що отримавши відповідь від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо посвідченого права власності за ТОВ «РОМАШКА ЛТД» зазначеного об`єкта нерухомого майна, отримавши відповідь про відсутність такого права, в порушення норм закону, нотаріус все одно зареєстрував право власності, тому таке рішення та похідні від нього є незаконним та таким, що порушують норми законодавства з питань вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та підлягають скасуванню.

Окрім того, Київська міська рада вважає, що судом першої інстанції не досліджено та не враховано наявність ухвали від 19 серпня 2021 року у справі №758/11088/21, якою закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків давності та кваліфіковано її дії за ч. 4 ст. 197-1 КК України як самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці. Сама ж ОСОБА_1 визнала себе винною, що також відображено в даній ухвалі.

Апелянт повторно наголошує, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею, а остання будь-яких рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки будь-якій юридичній чи фізичній особі у власність чи у користування не приймала, документи, що посвідчують право користування нею відсутні. Відтак, в діях ТОВ «РОМАШКА ЛТД» наявні ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

Крім того, апелянт вказує на наявність значного суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки та приведенні її у попереднє становище, через затвердження проєкту та будівництво станції Сирецько-Печерської лінії Київського метрополітену, що має виняткове значення для територіальної громади Подільського району м. Києва та в цілому всіх мешканців міста в контекст впливу оскаржуваного рішення на їх права, свободи та інтереси, пов`язані з переміщенням, комфортним проживанням.

Враховуючи викладене в апеляційній скарзі, Київська міська рада просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Сторони у справі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 224-251 т.3) до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

Представником позивача у справі (апелянта) Київської міської ради - Вікторією Геращенко направлено до суду апеляційної інстанції заяву, в якій остання просить розглядати справу за відсутності представника позивача.

Представником ТОВ «99 Продакшн» подано заяву про відкладення розгляду справи з підстав захворювання.

Інші учасники заяв про відкладення розгляду справи з причин, які б могли бути визнанні поважними, до суду не подали.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частини перша і друга статті 131 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду, вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-233гс18 та постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, провадження № 61-2583св20, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, провадження № 61-3782св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св21.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з`явились на розгляд справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Комунального підприємства Лазор І.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 лютого 2017 року № 33955627, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромашка ЛТД» зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер: 1-Б, виданий 03 серпня 1997 року , видавник: сторони; Акт прийому передачі нежитлової будівлі, серія та номер: б/н, виданий 03 серпня 1997 року, видавник: сторони; довідка, серія та номер: НЖ-2017№379, виданий 20 лютого 2017 року, видавник: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

17 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. посвідчено договір купівлі-продажу частини нежитлового будинку АДРЕСА_2 , на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2017 року № 34312604, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу частини нежитлового будинку, серія та номер: 303, виданий 17 березня 2017 року , видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков О.О.

17 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. посвідчено договір купівлі-продажу іншої частини нежитлового будинку АДРЕСА_3 , на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2017 року № 34313409, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу частини нежитлового будинку, серія та номер: 304, виданий 17 березня 2017 року , видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков О.О.

12 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А. посвідчено договір оренди № 37, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2018 року №39186967, яким за ТОВ «АВТОБІЗНЕССТИЛЬ» зареєстровано строкове (тимчасове) платне користування нежитловим будинком (кафе). Підстава виникнення користування (найму (оренди) будівлею - договір оренди, серія та номер: 37, виданий 12 січня 2018 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О.А.

Також вбачається, що з копії реєстраційної справи № 1178291780000, що міститься у матеріалах даної цивільної справи та яка надана Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради листом від 18.11.2021 № 074/07/1-3461, вбачається наявність копії договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 03 серпня 1997 року.

Відповідно до умов даного договору в АДРЕСА_1 (а.с. 183, т. 1), що міститься у копії Реєстраційної справи № 1178291780000, вбачається, що Мале підприємство «Фірма нові матеріали і технології» продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Ромашка ЛТД» нежилу будівлю, кафе, по АДРЕСА_1 . Факт передачі даного нерухомого майна підтверджується копією акту приймання-передачі нежилого приміщення від 03 серпня 1997 року, що також міститься у даній Реєстраційній справі.

В копії реєстраційної справи № 1178291780000, що міститься у матеріалах справи, також наявна інформаційна довідка № НЖ-2017 № 379 від 20 лютого 2017 року, яка видана Державному реєстратору Лазору І.В. Київським міським бюро технічної інвентаризації зі змісту якої вбачається, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, нежитловий будинок (кафе) по АДРЕСА_1 , на праві власності не зареєстровано (а.с. 188, т. 1).

Вирішуючи поданий Київською міською радою позов та відмовляючи у його задоволенні суду першої інстанції мотивував свій висновок тим, що доводи позивача про те, що державним реєстратором не було зроблено обов`язковий запит не відповідає дійсності та спростовується даною інформаційною довідкою. Відтак, звертаючись до державного реєстратора Лазора Івана Володимировича з метою проведення реєстрації права власності директор ТОВ «Ромашка ЛТД» надав необхідні документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, а державним реєстратором було дотримано процедуру проведення державної реєстрації, у тому числі в частині здійснення обов`язкового запиту для вчинення реєстраційної дії, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 21 лютого 2017 року №33955627.

Оскільки відсутні правові підстави для скасування рішення державного реєстратора Лазора Івана Володимировича від 21 лютого 2017 року № 33955627 тому і похідні від нього рішення від 17 березня 2017 року № 34313409, від 17 березня 2017 року № 34312604, від 12 січня 2018 року № 39186967 скасуванню не підлягають.

Обґрунтовуючи ухвалений у справі висновок, суд першої інстанції зазначив, що на момент укладання договору купівлі-продажу від 03 серпня 1997 року діяв Цивільний кодекс Української РСР, умовами якого не передбачалось укладення договорів купівлі-продажу нежилих будівель в нотаріальній формі, а тому суд виснував, що при вчиненні правочину (договору купівлі-продажу від 03 серпня 1997 року ) всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу нежилої будівлі, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1997 році.

Відмовляючи у задоволенні вимоги Київської міської ради про зобов`язання ТОВ «99 ПРОДАКШН» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0451 га на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:179:0160), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан», суд послався на правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №910/22093/17 про те, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності в особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. За встановлених обставин відсутність у відповідача переоформлених на його ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку користування цією земельною ділянкою не є підставою для застосування до нього положень статті 212 Земельного кодексу України. Для констатації відсутності підстав для повернення спірної земельної ділянки достатнім є наявність на такій ділянці нерухомого майна, яке належить відповідачу, та наявність у нього права на оформлення права користування тією частиною земельної ділянки, на якій вказана будівля розміщена, та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування даної нежитлової будівлі.

Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч. ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову не відповідає з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частина 3 статті 78 Земельного кодексу України)

Згідно п. б ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктами "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, у справі, яка переглядається апеляційним судом, спір, що виник у правовідносинах щодо захисту прав Київської міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем при здійсненні ним, на думку позивача, самочинного будівництва (частина четверта статті 376 ЦК України), власником якого на теперішній час є ТОВ «99 Продакшн», а не ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 212 ЗК України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Київська міська рада у цій справі наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що вона знаходиться у користуванні відповідача ТОВ «99 Продакшн» без законних підстав, вважає, що товариство незаконно набуло право власності на об`єкт нерухомості (нежитлову будівлю), оскільки попередні власники даного майна : ТОВ «Ромашка» та ОСОБА_1 , не набули права власності на дану будівлю, яку потім передали у власність ТОВ «99 Продакшн».

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норми процесуального законодавства при вирішенні вказаного спору колегія суддів враховує наступне.

Так, із матеріалів вказаної справи вбачається, що Київська міська рада, як орган уповноважений діяти від імені територіальної громади міста Києва, звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів: фізичної особи - ОСОБА_1 ; юридичних осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромашка ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобізнесстиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «99 Продакшн», а також до приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича, Василенка Олега Анатолійовича із вимогами про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинених приватними нотаріусами як державними реєстраторами. Також позивач заявив вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «99 Продакшн» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, повернення її Київській міській раді та приведення у придатний для використання стан.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд "встановлений законом" має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При вирішенні спору насамперед необхідно було вирішити питання про його юрисдикційність, а отже, про належний суд, який мав розглядати справу.

У статтях 1 та 2 ЦПК України зазначено про призначення ЦПК України та визначені завдання й основні засади цивільного судочинства.

Зокрема, ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічно статті 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) визначають призначення ГПК України та завдання і основні засади господарського судочинства.

ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги Київської міської ради щодо правомірності набуття та законності реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, повернення даної земельної ділянки та приведення її у стан, придатний для використання, за адресою м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1 Б відносно відповідачів, які є юридичними особами - ТОВ «Ромашка», ТОВ «Автобізнесстиль» та ТОВ «99 Продакшн» не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у справі відносно вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 лютого 2017 року № 33955627 за ТОВ «РОМАШКА ЛТД»; визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Василенко О.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2018 року № 39186967 на об`єкт нерухомого майна, за ТОВ «АВТОБІЗНЕССТИЛЬ»; визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Гаріфуліної Я.В. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 20 січня 2022 року № 62957932 на об`єкт нерухомого майна, припинення право власності за ТОВ «99 ПРОДАКШН» та зобов`язання ТОВ «99 ПРОДАКШН» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, повернення її Київській міській раді, приведення у придатний для використання стан.

Щодо заявлених вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса КМНО Чижикова О.О. про визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса КМНО Чижикова О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2017 року № 34313409 та 34312604 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:179:0160, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1178291780000 за ОСОБА_1 , то колегія суддів враховує наступні положення норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, інститут реєстрації права власності - це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою. При цьому, держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою ведення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон № 1952-IV.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

Відповідно до статті 22 Закону № 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката ( п.1 ч.1 ст. 27Закону № 1952-IV).

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначав наступні положення щодо реєстрації об`єкту незавершеного будівництва. Зокрема пунктом 6 Порядку №1127 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Із матеріалів вказаної справи вбачається, що 17 березня 2017 року між ТОВ «Ромашка ЛТД» та ОСОБА_1 укладено два договори купівлі-продажу по частині нежитлового будинку (кафе), який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 площею 154,8 кв.м. при цьому в Договорі зазначено, що право власності продавця ТОВ «Ромашка ЛТД» зареєстровано ДРРПНМ 14 лютого 2017 року комунальним підприємством Новопетрівської сільської ради «Результат» № 19116994. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1178291780000. (а.с.216-234 т.1).

Вказані правочини нотаріально посвідчені, зареєстровані в реєстрі за №№303, 304 приватним нотаріусом КМНО Чижиковим О.О. у відповідності до положень ст. 54 Закону України «Про нотаріат», «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №282/20595 22 лютого 2012 року.

Також колегія суддів вважає, що приватним нотаріусом КМНО Чижиковим О.О. з дотриманням положень ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 17 березня 2017 року внесено до ДРРПНМ № 34313409 та 34312604 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:179:0160, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1178291780000 за ОСОБА_1 .

Таким чином, роблячи вказаний висновок, колегія суддів враховує, що на момент укладення вище вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 у ТОВ «Ромашка ЛТД» та посвідчення вказаного договору приватним нотаріусом КМНО Чижиковим О.О., право власності продавця - ТОВ «Ромашка ЛТД» було чинним та не скасованим, що підтверджується відповідним записом в ДРРПНМ, а давати оцінку правомірності набуття права власності ТОВ «Ромашка ЛТД» у Малого підприємства «Фірма нові матеріали і технології» та подальшої реєстрації цього права у ДРРПНМ Київський апеляційний суд не має права в силу непідсудності вказаного спору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_1 є не доведеними належними та допустимими доказами.

Щодо вимог, пред`явлених Київською міською радою до приватного нотаріуса КМНО Чижикова О.О., то колегія суддів, враховуючи положення ч.4 ст. 263 ЦПК України, зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 зробила висновок про те, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивач визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає безпідставними вимоги Київської міської ради до приватного виконавця Чижикова О.О., як відповідача у вказаній справі. Отже, приватний нотаріус КМНО Чижиков О.О. є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього, необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Часинами першою та другою статті 379 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Пунктом 1 частини 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову Київської міської ради до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса КМНО Чижикова О.О., а провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромашка ЛТД», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобізнесстиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «99 Продакшн» підлягає закриттю як таке, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахування того, що за наслідками розгляду вказаної справи вимоги позивача Київської міської ради так і не були задоволенні, тому понесенні позивачем судові витрати не підлягають стягненню із відповідачів у справі.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 рокускасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса відмовити.

Провадження у частині позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромашка ЛТД», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобізнесстиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «99 Продакшн» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови складено 14 лютого 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: К.П. Приходько

В.О.Фінагеєв