Постанова

від 16.02.2024 по справі 761/23361/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/88/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 року місто Київ

справа №761/23361/21

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Савицького О.А., у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех-Плаза» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року позивачі звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на користь:

ОСОБА_3 майному шкоду у розмірі 38683 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та витрати на правову допомогу у урозмірі 20000 грн.;

ОСОБА_4 майному шкоду у розмірі 46601 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та витрати на правову допомогу у урозмірі 20000 грн.

В мотивування вимог посилалися на те, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_2 в цьому ж будинку.

Вказували, що 18 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб.

Зазначали, що 01 листопада 2019 року за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є відповідач, проводилися ремонтні роботи.

Посилалися на те, що згідно акту про залиття від 08 листопада 2019 року, затвердженого директором ОСББ «Політех-Плаза», у квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 трапилось залиття з вини власника квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 , що розташована поряд на 16 поверсі 23 поверхового будинку, внаслідок самовільного відкриття вентиля холодної води квартири АДРЕСА_1 будівельником з квартири АДРЕСА_3 на загальному щитку у парадному, що перекривав доступ до холодної води у квартирі АДРЕСА_1 , мережі якої не використовувалися в продовж кількох років, що спричинило прорив заглушки в трубі системи холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_1 та залиття квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

Вказували, що внаслідок залиття їх квартир наявні пошкодження, що потребують ремонту.

Зазначали, що згідно звіту №2021050321/1 від 20 листопада 2020 року, виконаного ПП АН «Експерт-Рієлт-Сервіс», вартість матеріального збитку завданого внаслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_2 , з врахуванням фізичного зносу визначений витратним методичним підходом становить 55921 грн. з врахуванням ПДВ та 46601 грн. без врахування ПДВ.

Згідно звіту №2021050321/2 від 20 листопада 2020 року, виконаного ПП АН «Експерт-Рієлт-Сервіс» вартість матеріального збитку завданого внаслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_1 , з врахуванням фізичного зносу визначений витратним методичним підходом становить 46420 грн. з врахуванням ПДВ та 38683 грн. без врахування ПДВ.

Посилався на те, що неправомірними діями відповідача, їм було завдано моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 59591 грн., з яких: 38683 грн. - матеріальна шкода, завдана внаслідок залиття квартири; 908 грн. - витрати по сплаті судового збору; 20000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а також стягнуто на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 67509 грн., з яких: 46601 грн. - матеріальна шкода, завдана внаслідок залиття квартири; 908 грн. - витрати по сплаті судового збору; 20000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а також стягнуто на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що складений акт від 08 листопада 2019 року свідчить про те, що комісія, яка робила огляд залитих квартир, складалась виключно з керівного та адміністративного персоналу ОСМБ «Політех-Плаза», тобтоне було залучено до комісії, ані майстра технічної дільниці, ані майстра ремонтної дільниці, ані слюсаря-сантехніка (слюсаря- електрика).

Вважає, що складений акт не відповідає вимогам Правил, а томуне може бути належним доказом в розумінні ст.77 ЦПК України.

Вказувала, що в рішенні судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Посилалася на те, що звіт №202.105.0321/2 про незалежну оцінку вартості, матеріального збитку завданого внаслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_1 та звіт №202.1050321/1 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку завданого внаслідок залиття, житлової квартири АДРЕСА_2 містять розрахунок виключного матеріального збитку.

Вказувала, що позивачами не було обґрунтовано, в чому саме полягала моральна шкода в контексті ст.23ЦК України, не було надано жодних доказів в обґрунтування необхідності відшкодування моральної шкоди та розміру такої моральної шкоди.

27 листопада 2023 року від представника позивачів до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що скарга є необґрунтованою, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_3 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 червня 2021 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 червня 2021 року позивачу ОСОБА_4 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про зміну імені ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_4 », про що складено відповідний актовий запис за №72.

18 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Судом першої інстанції встановлено, що квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 об`єднані в одну.

Квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 з 27 липня 2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 червня 2021 року.

У позовній заяві позивачі вказували на те, що 01 листопада 2019 року за адресою: АДРЕСА_3 проводилися ремонтні роботи.

Комісією у складі: голови правління ОСМД «Політех-Плаза» - Конденка І.С., директора ОСББ «Політех-Плаза» - Заяць Ю.В., власника квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_8 , члена правління ОСМД «Політех-Плаза» - ОСОБА_9 , власника квартири АДРЕСА_9 - ОСОБА_10 було складено акт про залиття, що трапилось на системі холодного водопостачання від 08 листопада 2019 року, згідно якого встановлено, що залиття квартир позивачів АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 сталось з вини власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , що розташована поряд на 16 поверсі 23 поверхового будинку 2016-2017 року побудови, внаслідок самовільного відкриття його будівельником вентиля холодної води квартири АДРЕСА_1 на загальному щитку у парадному, мережі якої не використовувалися впродовж декількох років, що спричинило прорив заглушки в системі холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 та залиття квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Комісією встановлено, що під час залиття в квартирі АДРЕСА_2 постраждали:

паркет у коридорі, залі, кухні, дитячій, спальні (паркетна дошка Hoco Mountain Oak) - 25 кв.м;

підкладка ізоляційна Steico Underfloor Flex - 24 кв.м;

плита OSB-3 СВІСС КРОНО 15мм, що знаходиться під паркетною дошкою - 25 кв.м;

плінтус Orac decor SX156 - 15 пог. метрів.

Під час залиття в квартирі АДРЕСА_2 постраждали:

паркет у коридорі, залі, кухні, дитячій, спальні (паркетна дошка Hoco Mountain Oak) - 20 кв.м;

підкладка ізоляційна Steico Underfloor Flex - 25 кв.м;

плита OSB-3 СВІСС КРОНО 15мм, що знаходиться під паркетною дошкою - 20 кв.м;

плінтус Orac decor SX156 - 15 пог. метрів.

За висновками комісії: причиною залиття, що трапилась на системі ХВП є втручання мешканців квартири АДРЕСА_3 в роботу системи ХВП, а саме: відкриття вентиля холодної води квартири АДРЕСА_1 на загальному щитку у парадному, що перекривав доступ холодної води у квартирі АДРЕСА_1 , що спричинило прорив заглушки в системі холодного водопостачання. Зі слів будівельника з квартири АДРЕСА_3 , він відкрив вентиль холодної води квартири АДРЕСА_1 на загальному щитку у парадному, оскільки власник квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 не пам`ятав яка в нього квартира. Через відкриття холодної води квартири АДРЕСА_1 , мережі якої не використовувалися впродовж декількох років, сталося залиття квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 водою.

Згідно звіту №2021050321/1 від 20 листопада 2020 року, виконаного ПП АН «Експерт-Рієлт-Сервіс», вартість матеріального збитку завданого внаслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_2 , з врахуванням фізичного зносу визначений витратним методичним підходом становить 55921 грн. з врахуванням ПДВ та 46601 грн. без врахування ПДВ.

З звіту №2021050321/2 від 20 листопада 2020 року, виконаного ПП АН «Експерт-Рієлт-Сервіс» вбачається, що вартість матеріального збитку завданого внаслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_1 , з врахуванням фізичного зносу визначений витратним методичним підходом становить 46420 грн. з врахуванням ПДВ та 38683 грн. без врахування ПДВ.

Відповідно до рецензії на звіт №2021050321/1 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку завданого в наслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_2 , наданої резензентом: Членом Експертної ради ВАФО ОСОБА_11 , кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 01 жовтня 2005 року, звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

З рецензії на звіт №2021050321/2 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку завданого в наслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_1 , наданої резензентом: Членом Експертної ради ВАФО ОСОБА_11 , кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 01 жовтня 2005 року, вбачається, що звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.10 ЖК України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов`язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 24 січня 2006 року №45, власники квартир зобов`язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. У ч.2 цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов`язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.

Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Факт залиття належних позивачам квартир з вини відповідача та розмір завданої шкоди підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: актом про залиття від 08 листопада 2019 року, звітами №2021050321/1 та №2021050321/2 від 20 листопада 2020 року, виконаними ПП АН «Експерт-Рієлт-Сервіс».

Вказані докази у суду апеляційної інстанції не викликають сумнівів щодо їх правильності.

При цьому, відповідачем не спростовано презумпцію його вини у заподіянні шкоди майну позивачів та не надано доказів того, що шкода була спричинена саме не з його вини, доказів, які б спростовували вимоги позивачів і надані ними докази.

А відтак, доводи сторони відповідача про те, що вина відповідача у заподіянні шкоди позивачам відсутня, відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Встановивши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 довели завдану їм шкоду, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартир позивачів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдані позивачам збитки викликані залиттям квартир підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що складений акт від 08 листопада 2019 року свідчить про те, що комісія, яка робила огляд залитих квартир, складалась виключно з керівного та адміністративного персоналу ОСМБ «Політех-Плаза», тобто не було залучено до комісії, ані майстра технічної дільниці, ані майстра ремонтної дільниці, ані слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), тобто акт не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №927/11207 колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

Акт про залиття - це відповідний документ, який підтверджує подію, що трапилась. Цей документ складається комісією та затверджується балансоутримувачем, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд або іншою особою, що обслуговує відповідний будинок.

Згідно Додатку №4 в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Як вбачається з акту про залиття від 08 листопада 2019 року він за формою та змістом відповідає вимогам вказаного Додатку №4, у ньому відображено: членів комісії, які склали акт, місце залиття, конкретні пошкодження квартири, висновки та причини залиття.

Доказів того, що залиття належних позивачам квартир, відбулося з вини інших осіб та як наслідок відповідальність за спричинену шкоду має бути покладена не на відповідача, останнім суду не надано. Будь-яких доказів на спростування зазначених у актівідомостей про події залиття, причини та обсяги пошкоджень апелянт не надав.

При цьому слід зазначити, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.

Не залучення до комісії для складання акту про залиття майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря- електрика) не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття, у разі доведеності факту залиття.

Колегія суддів враховує, що стороною відповідача не оспорюється сам факт залиття.

Таким чином, відповідач не спростував доказами відсутність своєї вини у залитті квартир позивачів, не надав доказів на підтвердження своїх заперечень, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях,яких фізична особа зазнала у звязку із пошкодженням її майна (п.3 ч.2 ст.23 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У п.9 постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням того, що при розгляді справи встановлено склад цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Розмір моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції обґрунтовано визначив у розмірі по 5000 грн. на кожного позивача з урахуванням дійсних обставин справи та правильно виходив із того, що в результаті винних дій відповідача, позивачам завдано моральної шкоди, оскільки у зв`язку із залиттям квартир вони перенесли моральні переживання та незручності.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрат на правову допомогу у розмірі по 20000 грн. на кожного, оскільки вони підтверджені належними доказами.

Відповідач ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення не висловлював заперечень та не заявляв про зменшення розміру витрат на правову допомогу понесену позивачами у розмірі по 20000 грн. кожним.

Апеляційна скарга відповідача також не містить доводів щодо розміру та відсутності підстав для стягнення суми правової допомоги у розмірі по 20000 грн. на кожного позивача.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: