Рішення

від 13.02.2024 по справі 160/31142/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 рокуСправа №160/31142/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000098/2 від 16.06.2023р., -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" звернулося з адміністративним позовом до Тернопільської митниці та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000098/2 від 16.06.2023р.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по даній справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення товару (мотоблоків, грунтофрез, запасних частин) було подано ЕМД №23UA403070001370U8 від 31.05.2023р., за ціною договору відповідно до умов поставки, до якої додані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорюване рішення №UA403070/2023/000098/2 від 16.06.2023р. про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих Товарів №№1, 2, 12-17 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. Позивач вважає наведене оспорюване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки: 1) твердження відповідача щодо ненадання позивачем страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, є безпідставним зважаючи на те, що відповідно до умов поставки FOB, визначених міжнародними торговельними правилами Інкотермс 2010 не передбачено здійснення обов`язкового страхування поставленого товару. У листі №30 від 31.05.2023 року, декларант повідомив відповідача про те, що страхування поставлених товарів не здійснювалось, що підтверджується наданими митниці документами - Заявкою №5 від 28.02.2023 року, довідкою перевізника про вартість транспортно-експедиторських послуг №2704/1Т від 27.04.2023 року; 2) на підтвердження транспортних витрат, під час декларування спірної партії товару, разом з ЕМД підприємство надало до митного органу всі наявні документи, зокрема: Заявку на перевезення №5 від 28.02.2023 року, Коносамент №ZJSM23030219 від 09.03.2023 року, залізничні накладні від 18.05.2023 року №33947430 та №33947442, рахунок на оплату ТЕО №2023/PF063 від 27.04.2023 року та надану перевізником довідку про транспортні витрати №2704/1Т від 27.04.2023 року. Оплата транспортно-експедиторських послуг була здійснена після митного оформлення товарів 26.06.2023 року, що підтверджується банківською платіжною інструкцією в іноземній валюті №171; 3) під час декларування товару за ЕМД №23UA403070001370U8 від 31.05.2023 року підприємство надало митниці Специфікації №2023-1.2 від 02.01.2023 року та №2023- 1с/2с-z від 07.02.2023 року. Умовою оплати за Специфікацією №2023-2.1 від 02.01.2023 року визначено 100% передоплату. Разом із вищезазначеною ЕМД від 31.05.2023 року, декларантом було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №28 від 13.03.2023 року, яка, в свою чергу, підтверджує факт здійснення повної оплати за Специфікацією №2023-1.2 від 02.01.2023 року. Умовою оплати за Специфікацією №2023-1с/2с-z від 07.02.2023 року є оплата протягом 90 днів з моменту поставки товару. Терміни оплати за Специфікацією №2023-1с/2с-z на дату декларування не сплинув, оплата не проводилась, а отже надання відповідних платіжних документів до митниці було неможливим з об`єктивних причин. В подальшому, після прийняття митницею спірного рішення про коригування митної вартості, підприємство здійснило оплату товару за Специфікацією №2023-1с/2с-z, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №243 від 11.08.2023 року; 4) контрактом № HL/3 (п.3.5, п.3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином, товариство, відповідно до умов та в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені цим контрактом; 5) відповідно до ч.2 ст.53 МКУ митна декларація країни відправлення та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, не відноситься до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів, тому вимоги митниці про їх надання є протиправними; 6) під час декларування товару позивачем було надано контракт HL/3 від 29.12.2022 у підпунктах 11.1, 11.2 якого наявні усі підписи та печатки сторін, які уклали цей контракт, також і у специфікації №2023-1.2 від 02.01.2023 присутні підписи та відповідні печатки; 7) у наданих до митного оформлення документах, чітко зазначені числові показники вартості транспортних витрат, які є тотожними, кореспондуються між собою, не містять розбіжностей, ідентифікуються з задекларованим товаром. Тобто митниця мала можливість здійснити перевірку числових показників вартості перевезення задекларованої товарної партії до кордону з Україною, а тому зауваження до змісту Рахунку №2023/PF063 від 27.04.2023 року та вимога про надання банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, є необґрунтованими та безпідставними; 8) заявка №5 від 28.02.2023 року містить перелік пунктів, в яких зазначена інформація, визначена в п.1.2 Договору ТЕО №84 від 04.01.2023 року; 9) за умовами договору ТЕО, експедитор має право залучати до перевезення вантажу третіх осіб, укладати із ними договори та, відповідно, виставляти Замовнику єдиний рахунок з оплати транспортно-експедиторських послуг; 10) ідентифікація наданої Заяви на купівлю валюти №30 з платіжним дорученням №28 може бути здійснена за наявною в них інформацією, а саме: за номером контракту № HL/1 та номером специфікації №2023-1.2, датою замовлення валюти та сплати коштів постачальнику (13.03.2023 року), а також з урахуванням Виписки з банківського рахунку декларанта за березень 2023 року, яка надавалась митниці під час консультацій; 11) жодна з зазначених розбіжностей у поданих товариством документах не була зазначена відповідачем в процесі консультацій в ході митного оформлення задекларованої товарної партії та у електронному повідомленні від митниці декларанту, тобто, жодна з підстав для коригування не була пов`язана з недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи, а зазначена лише у гр. 33 спірного рішення; 12) факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів та лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів (а.с.1-13).

Ухвалою суду від 15.12.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.103).

27.12.2023р через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог повністю посилаючись на те, що під час здійснення митного контролю за МД № 23UA403070001370U8 від 31.05.2023 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено: 1) декларантом подано до митного оформлення: зовнішньоекономічний контракт від 29.12.2022 №HL/3. Всі доповнення і додатки до цього Контракту мають юридичну силу, тільки якщо вони оформлені письмово і підписані повноважними представниками сторін. (п.10.2). Контракт 29.12.2022 №HL/3, специфікацію (додаток) №2023-1.2 від 02.01.2023 подано без підписів повноважних представників; 2) згідно договору транспортно експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 «під кожне конкретне перевезення Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтверджені заявки Експедитор вказує в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати Експедитору…» (п.1.2). Заявка від 28.02.2023 №5 не містить всіх відомості передбачених п.1.2 договору; 3) згідно договору транспортно експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 та відповідно до залізничних накладних від 18.05.2023 № 33947430, № 33947442, «IMOGATE SOLUTION» Sp z.o.o. залучає до виконання перевезення вантажу та виконання інших послуг, що безпосередньо пов`язані з таким перевезенням OOO«CAPTRAIN POLSKA». Проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу; 4) копії заяви про купівлю іноземної валюти від 13.03.2023 №30 та платіжна інструкція в іноземній валюті від 13.03.2023 №28 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: у графі 70 платіжної інструкцій від 13.03.2023 №28 міститься посилання лише на реквізити контракту від 29.12.2022 №HL/3, специфікацію (додаток) №2023-1.2 від 02.01.2023, а інші документи не стосуються даної поставки; не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/ електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника. З огляду на неведені вище розбіжності в поданих до митного оформлення документах та враховуючи те, що позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів, а саме: рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці додатково було надано: довіреність №0103-1 від 01.03.2023; виписка банку від 03.04.2023; прайс-лист № б/н від 22.12.2022; комерційна пропозиція № б/н від 22.12.2022 та листом №30 від 31.05.2023 позивач повідомив Тернопільську митницю, що ним надано всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митної вартості товарів: №1 на рівні 2,5200 USD/кг., (239,27 USD/шт) згідно ЕМД UA403030/2022/014018 від 18.07.2022; №2 на рівні 2,2200 USD/кг., (54,6130 USD/шт) згідно ЕМД UA403020/2023/001897 від 07.02.2023; №12 на рівні 7,5500 USD/кг згідно ЕМД UA403020/2023/001897 від 07.02.2023; №13 на рівні 6,2000 USD/кг згідно ЕМД UA403070/2023/000354 від 27.03.2023; №14 на рівні 6,1600 USD/кг згідно ЕМД UA401020/2023/027827 від 30.05.2023; №15 на рівні 6,1600 USD/кг згідно ЕМД UA403070/2023/000231 від 08.03.2023; №16 на рівні 5,7600 USD/кг згідно ЕМД UA403020/2023/001897 від 07.02.2023; №17 на рівні 5,0100 USD/кг згідно ЕМД UA403020/2022/024948 від 21.11.2022 (а.с.109-118).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 15.01.2024р. у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено (а.с.161-162).

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 13.02.2024р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" з 07.11.2022 року зареєстроване як юридична особа за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 70, приміщення 9, основним видом економічної діяльності товариства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, що підтверджується копією Витягу з ЄДРПОУ, наявною у справі (а.с.67-68).

29.12.2022 року між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро), як покупцем, та компанією «CHONGQING HUA TIAN HAO LI MACHINERY MANUFACTURING CO.», LTD (Китай), як продавцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт №HL/3, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до п.2.1., п.2.2. Контракту поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного Контракту. Товар, що поставляється повинен відповідати кількості, зазначеній в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту або у Інвойсі, у разі поставки товару декількома партіями за однією Специфікацією. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за вагою згідно вазі, зазначеній у товарно-транспортній накладній (CMR або залізничній накладній або коносаменті).

Поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставка партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди. Реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються у Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту (п.3.1 Контракту).

Відповідно до п.3.1.1. Контракту, у разі використання правил Інкотермс FOB (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або у межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок за фрахтувати судно, своєчасно сповістити продавця про терміни, умови, місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення (а.с.24-25).

Окрім того, 04.01.2023р. між ТОВ "МОТОТЕХІМПОРТ" як клієнтом та компанією «IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o.», Польща як експедитором було укладено договір №84 транспортно-експедиторського обслуговування, згідно п.1.1 якого предметом цього договору є надання експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах і надання інших узгоджених сторонами послуг.

Згідно п.1.2, пп.2.1.2 п.2.1, п.4.2 Договору визначено, що під кожне окреме перевезення клієнт подає експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількості вантажу; маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу); планову дату надання вантажу відправником; тип транспортного засобу; дані про відправника вантажу і вантажоодержувача; іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО.

В рамках цього Договору експедитор має право, зокрема, укладати від свого імені або від імені клієнта та за рахунок клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, пов`язані з виконанням даного Договору.

Оплата послуг за даним Договором та винагороди експедитора здійснюється клієнтом протягом 45 днів з моменту виставлення рахунку-фактури (а.с.33 зворот - 35).

На підставі вищенаведеного контракту HL/3 від 29.12.2022 року, 31.05.2023р. на адресу позивача від вказаного вище постачальника згідно специфікацій № 2023-1.2 від 02.01.2023 року та №2023-1с/2с-z від 07.02.2023 року надійшло 17 товарів (мотоблоків, грунтофрез, запасних частин), зазначені товари поставлялись на умовах FОВ Чонгкінг або FОВ Нінгбо, Китай на умовах згідно правилам Інкотермс 2010, 100% передплата по специфікації № 2023-1.2 від 02.01.2023р. та оплата товару протягом 90 днів з моменту поставки товару по специфікації №2023-1с/2с-z від 07.02.2023, що підтверджується змістом копій відповідних специфікацій та митної декларації (а.с.25-зворот, 26, 90-94, 123-127).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезених товарів, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, містять повні відомості про ціну товарів, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД №23UA403070001370U8 від 31.05.2023р. (а.с.90-94, 123-127).

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.18,129).

Листом №30 від 31.05.2023 декларант додатково надав довіреність №0103-1 від 01.03.2023; виписка банку від 03.04.2023; прайс-лист № б/н від 22.12.2022; комерційна пропозиція № б/н від 22.12.2022 і повідомив митницю про те, що ним були надані всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть (а.с.18 зворот 19, 130-131).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації та додатково наданих на повідомлення митного органу, Митницею було встановлено наступне: 1) декларантом подано до митного оформлення: зовнішньоекономічний контракт від 29.12.2022 №HL/3. Всі доповнення і додатки до цього Контракту мають юридичну силу, тільки якщо вони оформлені письмово і підписані повноважними представниками сторін. (п.10.2). Контракт 29.12.2022 №HL/3, специфікацію (додаток) №2023-1.2 від 02.01.2023 подано без підписів повноважних представників; 2) згідно договору транспортно експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 «під кожне конкретне перевезення Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтверджені заявки Експедитор вказує в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати Експедитору…» (п.1.2). Заявка від 28.02.2023 №5 не містить всіх відомості передбачених п.1.2 договору; 3) згідно договору транспортно експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 та відповідно до залізничних накладних від 18.05.2023 № 33947430, № 33947442, «IMOGATE SOLUTION» Sp z.o.o. залучає до виконання перевезення вантажу та виконання інших послуг, що безпосередньо пов`язані з таким перевезенням OOO«CAPTRAIN POLSKA». Проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу; 4) копії заяви про купівлю іноземної валюти від 13.03.2023 №30 та платіжна інструкція в іноземній валюті від 13.03.2023 №28 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: у графі 70 платіжної інструкцій від 13.03.2023 №28 міститься посилання лише на реквізити контракту від 29.12.2022 №HL/3, специфікацію (додаток) №2023-1.2 від 02.01.2023, а інші документи не стосуються даної поставки; не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/ електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, що підтверджується копією оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, наявною у справі (а.с.15).

Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею було прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000098/2 від 16.06.2023р., за яким митна вартість ввезеного товару скоригована митницею згідно ст.64 МК України та за основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення товарів: товару №1 - на рівні 2,5200 USD/кг., (239,27 USD/шт) згідно ЕМД UA403030/2022/014018 від 18.07.2022; товару №2 - на рівні 2,2200 USD/кг., (54,6130 USD/шт) згідно ЕМД UA403020/2023/001897 від 07.02.2023; товару №12 - на рівні 7,5500 USD/кг згідно ЕМД UA403020/2023/001897 від 07.02.2023; товару №13 - на рівні 6,2000 USD/кг згідно ЕМД UA403070/2023/000354 від 27.03.2023; товару №14 - на рівні 6,1600 USD/кг згідно ЕМД UA401020/2023/027827 від 30.05.2023; товару №15 - на рівні 6,1600 USD/кг згідно ЕМД UA403070/2023/000231 від 08.03.2023; товару №16 - на рівні 5,7600 USD/кг згідно ЕМД UA403020/2023/001897 від 07.02.2023; товару №17 - на рівні 5,0100 USD/кг згідно ЕМД UA403020/2022/024948 від 21.11.2022, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.15).

Позивач не погоджується із вищевказаним оспорюваним рішенням відповідача, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2023р. видно, що воно не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару (а.с.15).

В той же час, зі змісту проаналізованих судом доданих до митної декларації документів, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, копій зовнішньоекономічного контракту №HL/3 від 29.12.2022; специфікацій № 2023-1.2 від 02.01.2023 року та №2023-1с/2с-z від 07.02.2023 року; інвойсу № HL2023-1С/2С від 22.02.2023 року; пакувального листа від 22.02.2023; сертифікату країни походження № 23C840000314/00005 від 04.05.2023 року; технічної характеристики від 22.02.2023; довіреності №0103-1 від 01.03.2023; виписки банку від 03.04.2023; прайс-листа № б/н від 22.12.2022; комерційної пропозиції № б/н від 22.12.2022; банківської платіжної інструкції №28 від 13.03.2023 року, заяви про купівлю валюти №30 від 13.03.2023 року; договору ТЕО № 84 від 04.01.2023 року; коносаменту № ZJSM23030219 від 09.03.2023 року; заявки на перевезення №5 від 28.02.2023 року; рахунку на оплату №2023/PF/063 від 27.04.2023 року; довідки про транспортні витрати №2704/1Т від 27.04.2023 року; залізничної накладної №33947430 та №33947442 від 18.05.2023 року, вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.24-37,99).

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту повідомлення від митниці та оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2023р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 16.06.2023р. є протиправним, так як наведене оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень не містить обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорюване рішення не містить причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у ньому також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Так, відповідачем, у оспорюваному рішенні, було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) декларантом подано до митного оформлення: зовнішньоекономічний контракт від 29.12.2022 №HL/3. Всі доповнення і додатки до цього Контракту мають юридичну силу, тільки якщо вони оформлені письмово і підписані повноважними представниками сторін. (п.10.2). Контракт 29.12.2022 №HL/3, специфікацію (додаток) №2023-1.2 від 02.01.2023 подано без підписів повноважних представників; 2) згідно договору транспортно експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 «під кожне конкретне перевезення Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтверджені заявки Експедитор вказує в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати Експедитору…» (п.1.2). Заявка від 28.02.2023 №5 не містить всіх відомості передбачених п.1.2 договору; 3) згідно договору транспортно експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 та відповідно до залізничних накладних від 18.05.2023 № 33947430, № 33947442, «IMOGATE SOLUTION» Sp z.o.o. залучає до виконання перевезення вантажу та виконання інших послуг, що безпосередньо пов`язані з таким перевезенням OOO«CAPTRAIN POLSKA». Проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу; 4) копії заяви про купівлю іноземної валюти від 13.03.2023 №30 та платіжна інструкція в іноземній валюті від 13.03.2023 №28 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: у графі 70 платіжної інструкцій від 13.03.2023 №28 міститься посилання лише на реквізити контракту від 29.12.2022 №HL/3, специфікацію (додаток) №2023-1.2 від 02.01.2023, а інші документи не стосуються даної поставки; не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/ електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, що підтверджується копією оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, наявною у справі (а.с.15).

Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД №23UA403070001370U8 від 31.05.2023р. (а.с.90-94,123-127), позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.

Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі Рисовський проти України у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що декларантом подано до митного оформлення: зовнішньоекономічний контракт від 29.12.2022 №HL/3. Всі доповнення і додатки до цього Контракту мають юридичну силу, тільки якщо вони оформлені письмово і підписані повноважними представниками сторін. (п.10.2). Контракт 29.12.2022 №HL/3, специфікацію (додаток) №2023-1.2 від 02.01.2023 подано без підписів повноважних представників, оскільки наведене спростовується копіями наведених документів, які містяться в матеріалах справи (а.с.24-26) та наведене жодним чином не впливає саме на числові значення формування митної вартості товару.

Судом відхиляються як безпідставні аргументи відповідача про те, що згідно договору транспортно експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 «під кожне конкретне перевезення Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтверджені заявки Експедитор вказує в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати Експедитору…» (п.1.2). Заявка від 28.02.2023 №5 не містить всіх відомості передбачених п.1.2 договору, оскільки наведене спростовується аналізом змісту копії заявки №5 від 28.02.2023р., яка містить всі необхідні відомості визначені п.1.2 договору (а.с.35-зворот) та наведене жодним чином не впливає саме на числові значення формування митної вартості товару.

Також, є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що згідно договору транспортно експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 та відповідно до залізничних накладних від 18.05.2023 № 33947430, № 33947442, «IMOGATE SOLUTION» Sp z.o.o. залучає до виконання перевезення вантажу та виконання інших послуг, що безпосередньо пов`язані з таким перевезенням OOO«CAPTRAIN POLSKA». Проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу, з огляду на те, що приписи статей 53-55 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності та за умови надання декларантом до митниці договору ТЕО № 84 від 04.01.2023 року (згідно пп.2.1.2 п.2.1 якого передбачено, що в рамках цього Договору експедитор має право, зокрема, укладати від свого імені або від імені клієнта та за рахунок клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, пов`язані з виконанням даного Договору), коносаменту № ZJSM23030219 від 09.03.2023 року, заявки на перевезення №5 від 28.02.2023 року, рахунку на оплату №2023/PF/063 від 27.04.2023 року, довідки про транспортні витрати №2704/1Т від 27.04.2023 року (згідно якої сума транспортних витрат на перевезення вантажу в контейнерах SEGU4281733, MSKU1074847, BL ZJSM23030219, який прямує з порту Чонкінг, Китай на адресу компанії ТОВ «Мототехімпорт» склала 5800,00 USD, в тому числі перевезення за маршрутом Чонкінг, Китай Пшемисль, Польща 2600,00 доларів США, ТЕО за межами кордону України 2000,00 USD, доставка за маршрутом Мостиська, Тернопіль Україна складає 1200,00 USD; перевалка включена у вартість; за погодженням сторін, страхування вантажу не проводилося), проте, митним органом, враховуючи надання декларантом зазначених документів, не обґрунтовано яким чином вищенаведені встановлені митницею недоліки у поданих декларантом документах могли вплинути на числові значення визначення митної вартості ввезеного товару.

Судом критично надається оцінка доводам відповідача про те, що копії заяви про купівлю іноземної валюти від 13.03.2023 №30 та платіжна інструкція в іноземній валюті від 13.03.2023 №28 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: у графі 70 платіжної інструкцій від 13.03.2023 №28 міститься посилання лише на реквізити контракту від 29.12.2022 №HL/3, специфікацію (додаток) №2023-1.2 від 02.01.2023, а інші документи не стосуються даної поставки, оскільки наведені в копіях зазначених заяви та платіжної інструкції в іноземній валюті відомості в повній мірі надають змогу визначитися із партією імпортованого товару, за яку здійснюється оплата та самі лише сумніви митного органу без наведення причин неможливості перевірки таких відомостей на підставі наданих декларантом документів є безпідставними.

Окрім того, судом враховується і те, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості від 16.06.2023р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Тернопільської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7307 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №37286663 від 22.11.2023р. (а.с.14,80).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000098/2 від 16.06.2023р. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000098/2 від 16.06.2023р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (46004 м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38; код ЄДРПОУ ВП 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 70, приміщення 9; код ЄДРПОУ 44830259) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7307 грн. 00 коп. (сім тисяч триста сім грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва