Рішення

від 16.02.2024 по справі 200/7582/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 року Справа№200/7582/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області до Комарської сільської ради, Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року керівник Волноваської окружної прокуратури Донецької області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комарської сільської ради, Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів з проведення інвентаризації та державної реєстрації права комунальної власності Комарської сільської територіальної громади на протирадіаційне укриття з обліковим № 16387, розташоване за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Октябрьська), буд. 24а, с. Мирне (попередня назва Карла Маркса), Великоновосілківський (нині Волноваський) район, Донецька область ; 2) зобов`язати Комарську сільську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області вжити заходи щодо проведення інвентаризації протирадіаційного укриття з обліковим № 16387, розташованого за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Октябрьська), буд. 24а, с. Мирне (попередня назва - Карла Маркса), Великоновосілківський (Волноваський) район, Донецька область (реєстраційний номер майна - 37988865); 3) зобов`язати Комарську сільську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області вжити заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності Комарської сільської територіальної громади на протирадіаційне укриття з обліковим № 16387, розташоване за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Октябрьська), буд. 24а, с. Мирне (попередня назва - Карла Маркса), Великоновосілківський (Волноваський) район, Донецька область (реєстраційний номер майна - 37988865).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідачів щодо не проведення інвентаризації протирадіаційного укриття з обліковим № 16387, розташованого за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Октябрьська), буд. 24а, с. Мирне (попередня назва - Карла Маркса), Великоновосілківський (Волноваський) район, Донецька область (реєстраційний номер майна - 37988865).

Окрім того, на думку позивача, оскільки приміщення захисної споруди цивільного захисту №16387 є об`єктом нерухомого майна, речові права на нього в обов`язковому порядку повинні бути зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що вказана бездіяльність порушує інтереси держави у сфері належного управління об`єктами права комунальної власності, наполягав на задоволенні позовних вимог.

01 січня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, а також витребувано з відповідачів докази, які свідчать про вчинення заходів щодо проведення інвентаризації протирадіаційного укриття з обліковим № 16387, розташованого за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Октябрьська), буд. 24а, с. Мирне (попередня назва - Карла Маркса), Великоновосілківський (Волноваський) район, Донецька область .

Вищевказана ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідачів 01.01.2024 року.

Окрім того, скановану копію вищевказаної ухвали направлено на адресу електронної пошти відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3

Відзив на позовну заяву до суду не поданий без поважних причин, а отже суд кваліфікує такі дії відповідачів як визнання позову, з огляду на положення ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Реєстр) в межах Комарської сільської територіальної громади Донецької області за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Октябрьська), буд. 24а, с. Мирне (попередня назва - Карла Маркса), Великоновосілківський (нині - Волноваський) район, Донецька область розташоване протирадіаційне укриття з обліковим номером 16387 (реєстраційний номер майна - 37988865).

Згідно свідоцтва про право власності від 25.10.2012, виданого Піддубненською сільською радою на підставі рішення виконкому від 10.10.2012 № 47, власником протирадіаційного укриття з обліковим № 16387 зазначено територіальну громаду сіл Піддубне, Грушівське, Карла Маркса, Новохатське, Толстой та селища Перебудова в особі Піддубненської сільської ради. Форма власності - комунальна, розмір частки у праві власності складає 1/1.

Право комунальної власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстроване 25.10.2012, про що комунальним підприємством «Вєликоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації» видано витяг про державну реєстрацію прав від 26.10.2012 № 35992686.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» створена Комарська сільська територіальна громада у складі Комарської, Іскрівської, Піддубненської, Шевченківської громад з адміністративним центром в с. Комар.

Комарською сільською радою 10.12.2020 прийнято рішення за № 8/2-23 «Про початок реорганізації Піддубненської, Іскрівської, Шевченківської сільських рад, що діяли на територіях, які увійшли до складу територіальної громади Комарської сільської ради» .

Згідно з п.п. 5,6 вказаного рішення розпочато процедуру реорганізації Піддубненської сільської ради (код ЄДРПОУ 04340945) шляхом її приєднання до Комарської сільської ради (код ЄДРПОУ 04342424), правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків Піддубненської сільської ради визначено Комарську сільську раду.

На виконання вказаного рішення 31.01.2021 комісією з реорганізації Піддубненської сільської ради складено передавальний акт щодо передачі Комарській сільській раді майна, активів та зобов`язань Піддубненської сільської ради. Передавальний акт підписано головою комісії з реорганізації Піддубненської сільської ради Масловою О.М. та Комарським сільським головою Ходосом Г.М.

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що згідно з даними бухгалтерського обліку за рахунком 1013 «Будинки, споруди та передавальні пристрої» обліковуються 13 об`єктів нерухомого майна, які є основними засобами. Водночас відомості щодо протирадіаційного укриття № 16387 серед вказаного майна відсутні.

Згідно листа Волноваської районної державної адміністрації від 31.10.2022 року, у 2021 році усі захисні споруди цивільного захисту Волноваського району були передані територіальним громадам з урахуванням їх територіального місцезнаходження.

Згідно з актом приймання-передачі облікових карток, затвердженого головами Волноваської РДА та Комарської сільської ради, остання у 2021 році прийняла від Волноваської РДА облікову документацію (облікову картку) та технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту № 16387.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Піддубненська сільська рада як юридична особа з 03.02.2021 перебуває в стані припинення.

Верховною Радою України прийнято постанову від 30.08.2022 № 2542-ІХ, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування Комарську сільську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області тимчасово уповноважено на виконання функцій Комарської сільської ради як органу місцевого самоврядування.

Волноваською окружною прокуратурою до Комарської сільської військової адміністрації неодноразово спрямовувались запити від 13.09.2023 № 51-2118ВИХ-23, від 18.10.2023 № 51-2471ВИХ-23, від 01.11.2023 № 51-2628ВИХ-23, в яких повідомлено про наявність порушень у сфері управління об`єктом права комунальної власності у вигляді невжиття дій щодо інвентаризації, подальшого оприбуткування та державної реєстрації речових прав на ПРУ № 16387, а також витребувано відомості щодо заходів, вжитих з метою усунення такого порушення.

Листом від 12.10.2023 № 02/01-29/876 Комарська сільська військова адміністрація повідомила, що Комарській сільській раді було надано доручення щодо оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту типу протирадіаційне укриття № 16387. За результатами цього доручення Комарська сільська рада листом від 12.10.2023 повідомила, що відповідно до рішення ради від 10.12.2020 №8/2-23 «Про початок реорганізації Піддубненської, Іскрівської, Шевченківської сільських рад, що діяли на територіях, які увійшли до складу територіальної громади Комарської сільської ради» та передавального акту від 31.01.2021 протирадіаційні укриття по Піддубненській сільській раді не обліковувалися та на баланс Комарської сільської ради не передавались.

Листом від 26.10.2023 року № 02/01-29/916 Комарська сільська військова адміністрація повідомила позивача, що на сьогоднішній день відсутній доступ до захисної споруди цивільного захисту типу протирадіаційне укриття №16387 з метою проведення інвентаризації та подальшого оформлення правоустановчих документів на дану захисну споруду.

Позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів з проведення інвентаризації та державної реєстрації права комунальної власності Комарської сільської територіальної громади на протирадіаційне укриття з обліковим № 16387.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Тобто, Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону № 1697-VII врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 1697-VII під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною 1 статті 24 Закону № 1697-VII визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частин 3-5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Верховним Судом в постанові від 05.11.2019 р. в справі № 804/4585/18 сформована наступна правова позиція в аналогічних правовідносинах, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України має враховуватися судом.

«…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Разом з тим, незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту підлягають інтереси держави у сфері належного управління об`єктами права комунальної власності, які порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

Звернення прокурора з даним позовом зумовлено відсутністю органу, уповноваженого на звернення до суду з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, та необхідністю врегулювання відносин у сфері належного управління об`єктами права комунальної власності.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у даній справі подання прокурором адміністративного позову мало на меті захист «інтересів держави».

Стосовно наявності спірної протиправної бездіяльності з боку відповідачів у межах їх компетенції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

При цьому згідно зі ст. 1 вказаного Закону України активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (із змінами) (далі - Положення), останнє визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів.

Згідно з п. 4 розділу І Положення проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим.

Відповідно до п. 5 розділу І Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку.

Проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, у разі припинення підприємства (п.7 розділу І Положення).

В ході проведення інвентаризації відповідними комісіями складаються матеріали інвентаризації (описи, акти, звіряльні відомості, протоколи), які оформляються не менше ніж у двох примірниках. При цьому основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об`єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, заводського номера (у разі його наявності), року випуску, первісної (переоціненої) вартості, суми зносу, строку корисного використання та інших відомостей. У разі виявлення об`єктів, що не знаходяться на обліку, а також об`єктів, дані про які відсутні в обліку, до інвентаризаційного опису відсутні відомості і технічні показники про такі об`єкти вносяться, наприклад, так: про будівлі - зазначаються їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об`єм (зовнішній чи внутрішній обмір), площа (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо (п.п. 1.3, 1.5 розділу III Положення).

Згідно з розділом IV зазначеного Положення результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація. Виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємствами в такому порядку, зокрема, основні засоби, нематеріальні активи, які виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню зі збільшенням доходів майбутніх періодів (доходів спеціального фонду бюджетної установи).

Таким чином, як вбачається із зазначених вище норм, у разі припинення юридичної особи інвентаризація її активів та зобов`язань є обов`язковою.

Разом з цим, згідно із наведеними вище нормами Положення, відсутність певного активу (об`єкта нерухомості) на балансі юридичної особи, що припиняється, не свідчить про його фактичну відсутність як об`єкта нерухомого майна та неможливість його подальшого оприбуткування її правонаступником.

Саме в ході проведення інвентаризації у порядку, визначеному вказаним вище Положенням, є можливим виявлення факту наявності захисної споруди цивільного захисту як об`єкта нерухомого майна та оприбуткування такої захисної споруди на бухгалтерському обліку як матеріального активу з подальшим оформленням відповідних документів бухгалтерського обліку на даний об`єкт нерухомості.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту населення України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту населення України до захисних споруд цивільного захисту належать протирадіаційні укриття, які є негерметичними спорудами для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Відповідно до пункту 1 розділу II Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, та Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2009 № 390 захисні споруди цивільного захисту підлягають технічній інвентаризації, на які складаються окремі інвентаризаційні справи і технічні паспорти.

Наказом МНС України від 10.06.2009 № 390 затверджені Методичні рекомендації щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 3 Методичних рекомендацій, об`єктами технічної інвентаризації є захисні споруди (сховища, протирадіаційні укриття) усіх форм власності, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку та знаходяться на обліку в органах виконавчої влади та інших державних органах і установах, органах місцевого самоврядування.

На підставі матеріалів технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна, складається (оновлюється) на кожну захисну споруду комплект необхідних технічних документів (інвентаризаційна справа, технічний паспорт інше) з дотриманням установлених норм та правил (пункт 21 Методичних рекомендацій).

Відповідно до пункту 8 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018, захисні споруди ставляться на облік після їх уведення в установленому порядку в експлуатацію на підставі документів, передбачених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою КМУ від 13.04.2011 №461, та технічного паспорта, складеного за результатами проведення їх технічної інвентаризації, як об`єктів нерухомого майна.

Частиною 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (далі - Закон) визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 та ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Спеціальним законом, яким врегульоване питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами) (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтями 2, 3 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав здійснюється на засадах обов`язковості державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У державному реєстрі прав відповідно до ст. 5 Закону № 1952-IV реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Таким чином, національним законодавством передбачено обов`язковість державної реєстрації прав на будівлі та споруди як об`єкти нерухомого майна шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 182 ЦК України, ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду.

Згідно пунктів 6, 44 "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013, за відсутності документа, що посвідчує набуті права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частин 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно […]. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Таким чином, протягом 2021-2022 років уповноваженим суб`єктом у сфері розпорядження об`єктами комунальної власності, які фактично перейшли у власність новоствореної Комарської сільської територіальної громади, був орган місцевого самоврядування - Комарська сільська рада.

З огляду на вказане, саме Комарська сільська рада, маючи необхідні для цього підстави та повноваження, протягом розумних строків була зобов`язана здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту типу ПРУ № 16387 за новоствореною Комарською сільською територіальною громадою.

Разом з тим, з лютого 2021 по серпень 2022 року Комарською сільською радою не вчинено жодних дій, спрямованих на державну реєстрацію такого права в Реєстрі.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.08.2022 № 2542-IX на виконання функцій органу місцевого самоврядування з управління об`єктами комунальної власності територіальної громади тимчасово на період воєнного стану уповноважено Комарську сільську військову адміністрацію.

Враховуючи викладене, Комарська сільська військова адміністрація як єдиний уповноважений орган з управління комунальним майном зобов`язана та має реальну можливість згідно з вимогами законодавства вжити належні заходи щодо державної реєстрації права власності на захисну споруду цивільного захисту типу ПРУ № 16387.

Відповідно до п. 49 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються: 1) документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи); 3) передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи); 4) розподільний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи).

Як зазначалося вище, Комарською сільською радою, уповноваженою управляти комунальним майном, зокрема і спірною захисною спорудою, було прийняте рішення від 10.12.2020 № 8/2-23 «Про початок реорганізації Піддубненської, Іскрівської, Шевченківської сільських рад, що діяли на територіях, які увійшли до складу територіальної громади Комарської сільської ради», згідно з яким розпочато процедуру реорганізації Піддубненської сільської ради шляхом її приєднання до Комарської сільської ради. Рішенням визначено, що Комарська сільська рада є правонаступником всіх активів та зобов`язань Піддубненської сільської ради.

З метою фактичного виявлення таких активів та зобов`язань, зазначеним рішенням уповноважено Комарського сільського голову на проведення інвентаризації нерухомого майна, що обліковувалось за Піддубненською сільською радою станом на 31.12.2020, з подальшим прийняттям та оприбуткуванням Комарською сільською радою такого майна.

Отже, Комарська сільська рада, отримавши статус правонаступника всіх активів та зобов`язань Піддубненської сільської ради на підставі рішення від 10.12.2020 № 8/2-23, володіючи правовстановлюючими документами на ПРУ № 16387, як суб`єкт, уповноважений на управління об`єктами права комунальної власності, за наявності необхідних на те законодавчих повноважень та умов, була зобов`язана вжити заходи щодо проведення інвентаризації спірного об`єкту нерухомості з його подальшим взяттям на бухгалтерський облік та проведенням державної реєстрації права комунальної власності за новим власником - Комарською сільською територіальною громадою

З серпня 2022 року повноваження Комарської сільської ради на підставі постанови Верховною Радою України від 30.08.2022 № 2542-ІХ та відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» виконує Комарська сільська військова адміністрація.

Суд звертає увагу, що Комарською сільською військовою адміністрацією не надано доказів вжиття заходів щодо проведення інвентаризації та державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за новим фактичним власником.

Щодо непроведення інвентаризації та державної реєстрації права власності на протирадіаційне укриття № 16387 через відсутність доступу до вказаної захисної споруди суд зазначає наступне.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 (із змінами), територія Комарської сільської територіальної громади, до складу якої входить с. Мирне (де розташована спірна захисна споруда), не належить до зони активних бойових дій, а є територією можливих бойових дій.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV на підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Наказом Міністерства юстиції України від 30.08.2022 № 3642/5 «Про внесення змін до наказів Міністерства юстиції України від 28 березня 2016 року № 898/5 та від 25 листопада 2016 року № 3359/5» визначено, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, місцезнаходженням якого є, зокрема, Донецька область, проводиться незалежно від місцезнаходження такого майна.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами, як суб`єктами управління комунальним майном, що належить Комарській сільській територіальній громаді, за наявності законодавчих підстав та відповідних повноважень допущено бездіяльність, що полягає у невжитті ними дій, спрямованих на проведення інвентаризації та державної реєстрації права комунальної власності Комарської сільської територіальної громади на спірний об`єкт нерухомості.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області до Комарської сільської ради, Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області (вул. Героїв 51 ОМБр, буд. 4, м. Волноваха, Донецька область, 85700) до Комарської сільської ради (місцезнаходження: вул. Єгорова, буд. 19, с. Комар, Волноваський район, Донецька область, 85520, код ЄДРПОУ 04342424), Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області місцезнаходження: вул. Єгорова, буд. 19, с. Комар, Волноваський район, Донецька область, 85520, код ЄДРПОУ 44693624) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Комарської сільської ради, Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області щодо невжиття заходів з проведення інвентаризації та державної реєстрації права комунальної власності Комарської сільської територіальної громади на протирадіаційне укриття з обліковим № 16387, розташоване за адресою: вул. Центральна (вул. Центральна (попередня назва - Октябрьська), буд. 24а, с. Мирне (попередня назва - Карла Маркса), Великоновосілківський (Волноваський) район, Донецька область (реєстраційний номер майна - 37988865).

Зобов`язати Комарську сільську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області вжити заходи щодо проведення інвентаризації протирадіаційного укриття з обліковим № 16387, розташованого за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Октябрьська), буд. 24а, с. Мирне (попередня назва - Карла Маркса), Великоновосілківський (Волноваський) район, Донецька область (реєстраційний номер майна - 37988865).

Зобов`язати Комарську сільську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області вжити заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності Комарської сільської територіальної громади на протирадіаційне укриття з обліковим № 16387, розташоване за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Октябрьська), буд. 24а, с. Мирне (попередня назва - Карла Маркса), Великоновосілківський (Волноваський) район, Донецька область (реєстраційний номер майна - 37988865).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв