Ухвала

від 15.02.2024 по справі 810/4155/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 лютого 2024 року м. Київ№ 810/4155/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій в розмірі 10 159,48 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2018 позовом задоволено.

Вказане рішення набрало законної сили 02.02.2018.

28.11.2023 до суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до якої просить суд замінити Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області на Головное управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області у зв?язку із зміною органу місця перебування боржника на обліку.

Розгляд заяви про заміну сторони призначено на 15.02.2024 у судове засідання, призначене у справі заявник та особи, що беруть участь у справі не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили.

З огляду на зазначене та керуючись приписами частини 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України протокольною ухвалою суд вирішив подальший розгляд заяви здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи суд вважає за можливе відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 15 зазначеного Закону у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Цим нормам кореспондують положення ч. 1 ст. 379 КАС України, згідно з якими у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Аналізуючи наведені нормативні положення, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 зазначив, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

Водночас ч. 4 ст. 379 КАС України визначено, що її положення застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За приписами ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У згаданій справі № 812/1408/16 Верховний Суд також зробив такі висновки.

«Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва:

1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та

2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача».

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Як слідує зі змісту заяви та доданих до неї документів, заявник пов`язує необхідність заміни стягувача у виконавчому листі з зі зміною боржником місцезнаходження та взяття на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Водночас суд зазначає, що позивач у цій справі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не перебуває в стані припинення або ліквідації, а тому немає підстав стверджувати про процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Не відбулось у спірному випадку і фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво, оскільки відсутні врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

Керуючись ст. 243, 248, 253, 379 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Головенко О.Д.