Рішення

від 15.02.2024 по справі 320/6210/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року № 320/6210/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Екорм» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, наказу, податкової вимоги, акту та рішення про опис майна у податку заставу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Екорм» (далі також ТОВ «Завод «Екорм», позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі також ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому позивач просить суд, з урахуванням уточнення позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області форми «Р» від 31 березня 2020 року №0008510510;

- визнати протиправним наказ ГУ ДПС у Київській області від 14 лютого 2020 року №409 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Завод «Екорм»;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Київській області від 02 вересня 2020 року № 204503-50;

- визнати протиправними та скасувати акт опису майна від 12 серпня 2020 року № 100 та рішення про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ТОВ «Завод «Екорм».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням наведених положень, суд 10 листопада 2020 року перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Як наслідок, через прийняття спірного рішення відповідачем також неправомірно винесено податкову вимогу та складено акт про опис майна у податкову заставу та рішення про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ТОВ «Завод «Екорм».

Також позивач наголошує на тому, що у контролюючого органу взагалі були відсутні підстави для відносно нього документальної позапланової виїзної перевірки, а відтак наказ про її призначення має бути визнано судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані в межах даної справи податкове повідомлення-рішення, наказ, податкова вимога, акт опису та рішення про опис майна у податку заставу прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для їх скасування відсутні.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наполягає на заявлених позовних вимогах, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Крім того позивачем в ході судового розгляду справи заявлено клопотання про витребування додаткових доказів, яке суд, з урахуванням предмету і підстав позов визнав таким, що не підлягає задоволенню.

За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, до якого входить Головне управління ДФС у Київській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого входить Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) та утворено відокремлений підрозділ юридичної особи публічного права Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

04 грудня 2019 року ГУ ДПС у Київській області направлено на адресу ТОВ «Завод «Екорм» письмовий запит № 10669/10/10-36-05-11 про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження, зокрема але не виключно, копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій і розрахунків, що здійснювалися платником податків ТОВ «Завод «Екорм» (код ЄДРПОУ 37483493) по взаємовідносинах з ТОВ «АГРО ОПТ» (код ЄДРПОУ 42119534) за липень 2019 року.

Наказом відповідача від 14 лютого 2020 року № 409 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Завод «Екорм» (код ЄДРПОУ 37483493), 09500, Київська область, Таращанський район, місто Тараща, вулиця Степанова, будинок 9-А, з 17 лютого 2020 року тривалістю 5 робочих днів з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АГРО ОПТ» (код ЄДРПОУ 42119534) за липень 2019 року.

28 лютого 2020 року відповідачем складено акт документальної позапланової виїзної перевірки позивача № 214/10-36-05-10/37483493 (далі також акт перевірки), згідно з висновком якого ТОВ «Завод «Екорм» порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі також ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 202 279, 00 грн за липень 2019 року.

Позивачем були подані заперечення за вих. № 26 від 16 березня 2020 року на акт перевірки від 28 лютого 2020 року.

ГУ ДПС у Київській області листом від 23 березня 2020 року повідомило позивача, що в межах компетенції завдань визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2020 р. № 93-р «Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», у зв`язку з максимальним обмеженням безпосереднього спілкування працівників з відвідувачами, розгляд заперечень відбудеться 27 березня 2020 року буз участі представників ТОВ «Завод «Екорм».

За результатами розгляду заперечень позивача контролюючим органом прийнято рішення, що висновки, викладені в акті перевірки від 28 лютого 2020 року № 214/10-36-05-10/37483493 є обґрунтованими та залишаються без змін, про що повідомлено платника податків листом від 30 березня 2020 року № 11268/10/10-36-05-10.

ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2020 року № 0008510510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 202 279, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 50 570, 00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, Державна податкова служба України прийняла рішення від 09 червня 2020 року про залишення без змін податкового повідомлення-рішення, а скарги без задоволення.

ГУ ДПС у Київській області винесено податкову вимогу від 02 вересня 2020 року № 204503-50, якою сума заборгованості ТОВ «Завод «Екорм» визначена на рівні 212 039, 35 грн.

12 серпня 2020 року відповідачем складено акт про опис майна № 100 та прийнято рішення про опис майна ТОВ «Завод «Екорм» у податкову заставу.

Не погоджуючись із наказом, податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пп. 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави як виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пунктів 78.4-78.5 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

За правилами пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Матеріалами справи встановлено, що позивач попустив посадових осіб відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної наказом ГУ ДПС у Київській області від 14 лютого 2020 року № 409.

Перевірка була проведена з 17 лютого 2020 року по 21 лютого 2020 року за наслідками якої складено акт від 28 лютого 2020 року № 214/10-36-05-10/37483493.

Таким чином, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки був реалізований у строки, визначені ним для проведення перевірки.

Суд зазначає, що такий наказ за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, який діє у часі від моменту набрання ним чинності (в даному випадку від моменту прийняття). Припинення дії такого наказу відбувається у зв`язку з виконанням його приписів.

Оскільки, приписи наказу від 14 лютого 2020 року № 409 щодо організації проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача у зазначені ним строки та вказаним складом осіб були виконані в повному обсязі, та вказаний наказ вичерпав свою дію до звернення позивача до суду з позовом.

Отже, позовна вимога про скасування наказу від 14 лютого 2020 року № 409 не підлягає задоволенню виходячи з того, що скасування акту індивідуальної дії можливо тільки за умови, що він є діючим.

Згідно пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі також Закон 996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі також Положення № 88), за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 821/4564/14 та від 09 серпня 2023 року № 560/3841/19.

Відтак, як вбачається із матеріалів справи, податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ «АГРО-ОПТ» (код ЄДРПОУ 42119534) в період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2019 року, за якими позивачем сформовано податковий кредит.

07 лютого 2019 року між ТОВ «Завод «Екорм» (покупець) та ТОВ «АГРО-ОПТ» (продавець) укладено договір поставки № 0702-19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товари.

Відповідно до пунктів 1.2, 4.2 цього договору, якість, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, терміни поставки, загальна вартість товару, якість товару узгоджується сторонами та визначається специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору за домовленістю сторін.

Продавець зобов`зується поставити товар продавцю на умовах «СРТ» - зі складу продавця з завантаженням в транспортний засіб продавця. Умови поставки відповідають Правилам Інкотермс-2010 за винятком умов, прямо передбачених у даному договорі.

Впродовж липня 2019 року контрагент позивача здійснив поставку макухи соєвої, внаслідок чого сторони склали наступні документи:

- специфікації від 06 липня 2019 року № 4 до договору поставки від 07 лютого 2019 року № 0702-19, від 15 липня 2019 року № 5 до договору поставки від 07 лютого 2019 року № 0702-19;

- рахунки на оплату від 06 липня 2019 року № 4, від 15 липня 2019 року № 9, від 25 липня 2019 року № 14;

- видаткові накладні від 06 липня 2019 року № 3, від 15 липня 2019 року № 10, від 25 липня 2019 року № 16;

- податкові накладні від 06 липня 2019 року № 3, від 15 липня 2019 року № 12, від 25 липня 23019 року № 20;

- товарно-транспортні накладні від 06 липня 2019 року, від 15 липня 2019 року, від 25 липня 2019 року;

- протоколи випробувань продукції від 06 липня 2019 року, від 15 липня 2019 року, від 25 липня 2019 року.

Також позивач надав суду копії платіжних доручень від 08 липня 2019 року № 1284 на суму 100 000, 00 грн, від 09 липня 2019 року № 1288 на суму 100 000, 00 грн, від 10 липня 2019 року № 1290 на суму 100 000, 00 грн, від 11 липня 2019 року № 1296 на суму 96 804, 64 грн, від 16 липня 2019 року № 1307 на суму 100 000, 00 грн, від 17 липня 2019 року № 1309 на суму 100 000, 00 грн, від 18 липня 2019 року № 1311 на суму 100 000, 00 грн, від 19 липня 2019 року № 1315 на суму 110 323, 03 грн, від 25 липня 2019 року № 1339 на суму 100 000, 00 грн, від 26 липня 2019 року № 1340 на суму 60 000, 00 грн, від 26 липня 2019 року № 1343 на суму 25 000, 00 грн, від 29 липня 2019 року № 1347 на суму 100 000, 00 грн, від 30 липня 2019 року № 1353 на суму 700 000, 00 грн, від 31 липня 2019 року № 1357 на суму 51 545, 84 грн; картку руху 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за липень 2019 року; штатний розпис; декларацію з податку на додану вартість за липень 2019 року.

Наведені вище документи також надавались контролюючому органу під час проведення ним документальної позапланової виїзної перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентом, до матеріалів справи долучено наступні документи: договір поставки, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Зазначені документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Стосовно доводів контролюючого органу щодо надання товарно-транспортних накладних, складених із порушеннями суд зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 2а-10089/11/1370 та від 08 липня 2021 року у справі № 826/10939/16.

Фактично ТТН може бути лише доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується представленими товариством до перевірки первинними бухгалтерськими документами (видатковими і податковими накладними, договорами поставки, банківськими виписками і платіжними документами), які відповідають вимогам, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять вичерпні і необхідні дані, втому числі щодо самого факту переміщення/постачання товару.

Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача з договору поставки власних чи орендованих основних засобів, залучення транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності підлягають відхиленню, зважаючи на характер господарської діяльності контрагента, в даному випадку господарські операції, які мав позивач з вказаним контрагентом передбачали, що товар покупцю доставлявся його контрагентом, а тому організація таких послуг з постачання та відповідальність за їх здійснення належать контрагенту-продавцю, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 826/17257/13-а.

Суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Крім того, відсутність інформації щодо зберігання, транспортування товарів не може бути аргументом для того, аби вважати інформацію, викладену у первинних документах, недостовірною.

З приводу покликання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень по контрагенту позивача, суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

Крім того, під час розгляду даної справи контролюючим органом не надано вироків суду стосовно ТОВ «АГРО-ОПТ». Відсутні також судові рішення і в порядку цивільного судочинства з приводу вище вказаних договорів щодо їх недійсності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ «Завод «Екорн» та ТОВ «АГРО-ОПТ», відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по таких операціях, а тому збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням по вказаних операціях є безпідставним.

Відтак суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області форми «Р» від 31 березня 2020 року №0008510510.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Положеннями пункту 88.1 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Київській області від 02 вересня 2020 року № 204503-50, акт опису майна від 12 серпня 2020 року № 100 та рішення про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ТОВ «Завод «Екорм», то варто зауважити, що вони прийняті на основі податкового повідомлення-рішення, за яким відповідачем безпідставно визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, яке через його несвоєчасну сплату стало податковим боргом і наслідком формування спірної вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Враховуючи визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2020 року №0008510510, є такими що підлягають задоволенню похідні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки вони не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно з ч. 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких умов, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 7 283, 65 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Р» від 31 березня 2020 року №0008510510.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 02 вересня 2020 року № 204503-50.

Визнати протиправними та скасувати акт опису майна від 12 серпня 2020 року № 100 та рішення про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Екорм».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Екорм» (місцезнаходження: 09500, Київська область, місто Тараща, вулиця Степова, будинок 9А; код ЄДРПОУ 37483493) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) судовий збір у розмірі 7283, 65 грн (сім тисяч двісті вісімдесят три гривні шістдесят п`ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.