Рішення

від 14.02.2024 по справі 380/26998/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 рокусправа № 380/26998/23м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 134650027558 від 20.10.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно зі ст. 26 Закону України N Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період служби в армії з 03.07.1983 по 13.05.1985 та періоди роботи з 15.10.1987 по 02.10.1988, з 03.10.1988 по 28.02.1989, з 01.03.1989 по 31.01.1992, з 01.02.1992 по 31.07.1994, з 01.08.1994 по 05.05.1997;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому протиправно не зараховано страховий стаж, з тих підстав, що у трудовій книжці НОМЕР_1 на першій сторінці трудової книжки дату народження дописано чорнилом іншого кольору, а також період проходження військової служби з 03.07.1983 по 13.05.1985, оскільки запис про звільнення позивача в запас не засвідчено відбитком печатки. Позивач зазначає, що обов`язок з правильного заповнення трудової книжки покладено на роботодавця, а військового квитка на уповноважених осіб, та невиконання такого обов`язку не може бути додатковим тягарем для позивача щодо реалізації права на отримання соціальної виплати (пенсії), у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 21.11.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23580ел від 11.12.2023), в якому проти позову заперечив. Вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1987, оскільки на першій сторінці дату народження дописано чорнилом іншого кольору, а також період проходження військової служби з 03.07.1983 по 13.05.1985, оскільки звільнення в запас не засвідчено відбитком печатки. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058, Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення/перерахунку пенсії. Згідно з п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства. Аналіз наведеного свідчить, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства. Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якій наводить спростування доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 96218 від 14.12.2023), в якому проти позову заперечив. Вказав, що позивач 13.10.2023 року звернувся з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з проханням призначити пенсію за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.10.2023 №134650027558 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком. Пенсія за віком призначається відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно статті 26 згаданого закону необхідний страховий стаж становить 30 років, а необхідний вік становить 60 років. На дату звернення вік позивача становив 60 років 1 місяць. Страховий стаж становить 23 роки 10 місяців 07 днів. До страхового стажу не зараховано: -період проходження військової служби з 03.07.1983 по 13.05.1985, оскільки звільнення в запас не засвідчено відбитком печатки. -трудову книжку НОМЕР_2 , дата заповнення 15.10.1987, оскільки на першій сторінці трудової книжки дату народження дописано чорнилом іншого кольору. Зазначив, що суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема-функції щодо призначення пенсії та зобов`язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якій наводить спростування доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.10.1987, ОСОБА_1 у період з:

- 03.07.1983 по 13.05.1985 проходив службу в Радянській Армії (01 р. 10 м. 12 д.);

- 15.10.1987 по 02.10.1988 працював на посаді старшого техніка «Науково-дослідного інституту побутової радіоелектронної апаратури» (11 м. 19 д.);

- 03.10.1988 по 28.02.1989 на посаді інженера «Науково-дослідного інституту побутової радіоелектронної апаратури» (1 р. 4 м. 27 д.);

- 01.03.1989 по 31.01.1992 на посаді інженера-конструктора «Науково-дослідного інституту побутової радіоелектронної апаратури» (2 р. 10м.);

- 01.02.1992 по 31.07.1994 на посаді інженера-конструктора 3 категорії «Науково-дослідного інституту побутової радіоелектронної апаратури» (2 р. 6 м.);

з 01.08.1994 по 05.05.1997 на посаді заступника начальника відділу «Науково-дослідного інституту побутової радіоелектронної апаратури» перетвореного згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна № 743 від 28.03.1996 року у ВАТ «Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури» (2 р. 09 м. 05 д).

ОСОБА_1 звернувся до відповідача-1 із заявою від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуто за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії та прийнято рішення № 134650027558 від 20.10.2023 про відмову у призначенні пенсії. Вказав, що до загального страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 15.10.1987 оскільки на першій сторінці трудової книжки дату народження дописано чорнилом іншого кольору та період проходження військової служби з 03.07.1983 по 13.05.1985, оскільки звільнення в запас не засвідчено відбитком печатки.

Зазначеним рішенням відповідача-2 також встановлено, що страховий стаж позивача становить 23 роки 10 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи, що у нього є право на призначення пенсії за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV (далі-Закон України № 1058-ІV) регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 113 Закону України № 1058-ІV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема при призначенні пенсії в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч.2 пункту 1 статті 26 Закону України № 1058).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Наявними матеріалами справи підтверджується те, що відповідачем-2 визначено розмір страхового стажу 23 років 10 місяців 07 днів.

При цьому судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не враховано стажу, зазначеного у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.10.1987, оскільки на першій сторінці трудової книжки дату народження дописано чорнилом іншого кольору.

З цього приводу суд зазначає таке.

В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно підпунктів 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17.08.1993 року за № 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 15.10.1987 в розділі «Відомості про роботу» містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких зауважень стосовно записів трудової книжки відповідачем у рішенні про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком від 20.10.2023 не зазначено.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 слідує, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство - роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що в трудовій книжці роботодавцем заповнено із порушенням дату народження особи.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Відтак, доводи відповідача, щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Відтак суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача, відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 13.05.1985 підлягають зарахуванню до страхового стажу роботи ОСОБА_1 .

Крім того, судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не враховано період проходження військової служби з 03.07.1983 по 13.05.1985, оскільки звільнення в запас не засвідчено відбитком печатки.

З цього приводу суд зазначає таке.

У військовому квитку позивача серія НОМЕР_3 у графі 12 вказано « 13 травня 1987 року звільнений запас на підставі пр. (очевидно наказу) МО СРСР № 72 від 28.3.85 звільнений (демобілізований) в запас і скерований» далі факсиміле «Залізничний військкомат полковник» та підпис посадової особи.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються військові квитки.

Суд зазначає, що відповідальність за правильність заповнення військового квитка покладена на уповноважених осіб військового комісаріату, а не особу, що проходить службу в армії.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість рішення відповідача-2 від 20.10.2023 № 134650027558 про відмову в призначенні пенсії.

Разом з тим, відповідачем-2 встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 , без урахування відомостей трудової книжки позивача та військової служби, становить 23 роки 10 місяців 7 днів. При цьому, розмір не зарахованого страхового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1989 становить 12 років 04 місяці 02 дні. Таким чином, загальний обсяг страхового стажу позивача становить 36 років, 02 місяці 09 днів, отже позивач має право на призначення пенсії за віком.

Відтак, з огляду на вказані висновки суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди служби в армії та період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та призначити позивачу пенсію за віком з 04.09.2023(наступний день за днем досягнення пенсійного віку).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволенні шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 134650027558 від 20.10.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно зі ст. 26 Закону України № Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період служби в армії з 03.07.1983 по 13.05.1985 та періоди роботи з 15.10.1987 по 02.10.1988, з 03.10.1988 по 28.02.1989, з 01.03.1989 по 31.01.1992, з 01.02.1992 по 31.07.1994, з 01.08.1994 по 05.05.1997 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04.09.2023 року.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним документом №0.0.3287899294.1 від 06.11.2023 за подання цього позову сплачено 1073,60 грн.

Оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позовні вимоги задоволено, отже судовий збір належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду:

- договір № 31102302 від 31.10.2023 про надання правової допомоги / юридичних послуг, укладеним між ТОВ Центр правової допомоги Україна та позивачем;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 31102302 від 2023 до договору про надання правової допомоги / юридичних послуг № 31102302, складеним між ТОВ Центр правової допомоги Україна та позивачем;

- договір про надання правової допомоги № 1 від 06.11.2023 року, укладений між адвокатом Таратулою Р. С. та позивачем;

- акт надання послуг від 15.12.2023 за договором про надання правової допомоги № 1 від 06.11.2023 року, складений між адвокатом Таратулою Р. С. та позивачем;

- договір № 31102303 від 31.10.2023 про надання правової допомоги / юридичних послуг, укладений між ТОВ Центр правової допомоги Україна та позивачем;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 31102303 від 15.12.2023 до договору про надання правової допомоги / юридичних послуг № 31102303, складений між ТОВ Центр правової допомоги Україна та позивачем;

- договір про надання правової допомоги №2 від 06.11.2023 року, укладеним між адвокатом Таратулою Р. С. та позивачем;

акт надання послуг від 15.12.2023 за договором про надання правової допомоги №2 від 06.11.2023 року, складеним між адвокатом Таратулою Р. С. та позивачем.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу виснувати про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи серед іншого позивачем додано:

- договір № 31102302 від 31.10.2023 про надання правової допомоги / юридичних послуг, укладеним між ТОВ Центр правової допомоги Україна та позивачем;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 31102302 від 2023 до договору про надання правової допомоги / юридичних послуг № 31102302, складеним між ТОВ Центр правової допомоги Україна та позивачем;

- договір № 31102303 від 31.10.2023 про надання правової допомоги / юридичних послуг, укладений між ТОВ Центр правової допомоги Україна та позивачем;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 31102303 від 15.12.2023 до договору про надання правової допомоги / юридичних послуг № 31102303, складений між ТОВ Центр правової допомоги Україна та позивачем.

Судом встановлено, що відповідно до договорів про надання правової допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги юрист онлайн» ЄДРПОУ 44920420 надало Лазарєву О.О. наступні послуги:

- за договором №31102302 від 31.10.2023 підготовка позовної заяви про оскарження відмови від ПФУ, подання позову від імені адвоката;

- за договором №31102303 від 31.10.2023 представництво в суді до 2х судових засідань.

Судом встановлено, що «Центр правової допомоги юрист онлайн» (код ЄДРПОУ 44920420) зареєстровано юридичною особою 10.07.2023 та здійснює основний вид діяльності за КВЕД: 69.10 Діяльність у сфері права

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч.1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З аналізу наведеної норми, судом встановлено, що відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, можливо лише у випадку надання правничої допомоги адвокатом.

Послуги за актами приймання-передачі наданих послуг від 14.11.2023 та 15.12.2023 надані ТОВ «Центр правової допомоги Україна» (ЄДРПОУ 44436724) іншою юридичною особою аніж зазначеною в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що «Центр правової допомоги юрист Україна» (код ЄДРПОУ 44436724) зареєстровано юридичною особою 27.09.2021 та здійснює основний вид діяльності за КВЕД: 69.10 Діяльність у сфері права.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до статей 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокати здійснюють адвокатську діяльність індивідуально або через створення адвокатського бюро або адвокатського об`єднання.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Суд зазначає, що дана справа відповідно до п.6 ч.6 ст.12 КАС України є справою незначної складності.

Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

При цьому, поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку статей 134, 139 КАС України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.08.2022 у справі № 496/3134/19.

Додатково суд зазначає, що за договором №31102303 від 31.10.2023 та актом приймання-передачі наданих послуг та 15.12.2023 ТОВ «Центр правової допомоги Україна» надано послуги з представництва в суді до 2х судових засідань, вартість за які склала 10000,00 грн, при цьому, ухвалою суду від 21.11.2023 провадження у даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судові засідання у даній справі не призначались.

Крім того, до матеріалів справи серед іншого позивачем додано:

- договір про надання правової допомоги № 1 від 06.11.2023 року, укладений між адвокатом Таратулою Р. С. та позивачем;

- акт надання послуг від 15.12.2023 за договором про надання правової допомоги № 1 від 06.11.2023 року, складений між адвокатом Таратулою Р. С. та позивачем;

- договір про надання правової допомоги №2 від 06.11.2023 року, укладеним між адвокатом Таратулою Р. С. та позивачем;

- акт надання послуг від 15.12.2023 за договором про надання правової допомоги №2 від 06.11.2023 року, складеним між адвокатом Таратулою Р. С. та позивачем.

Разом з тим, зі змісту вказаних договорів про надання послуг слідує, що такими не визначено способу розрахунків між адвокатом та клієнтом Лазарєвим О.О.

В актах надання послуг за договорами №1 від 06.11.2023 та №2 від 06.11.2023 також не вказано вартість наданих послуг.

Ба більше, матеріали справи не містять жодних доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що позивачу звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, то, в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016; ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (адреса: Майдан Волі, 3 м. Тернопіль, 46001; ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії № 134650027558 від 20.10.2023

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період служби в армії з 03.07.1983 по 13.05.1985 та періоди роботи з 15.10.1987 по 02.10.1988, з 03.10.1988 по 28.02.1989, з 01.03.1989 по 31.01.1992, з 01.02.1992 по 31.07.1994, з 01.08.1994 по 05.05.1997 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04.09.2023 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 к. сплаченого судового збору.

6. У стягненні 15000,00 витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Грень Наталія Михайлівна