Рішення

від 14.02.2024 по справі 440/18297/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18297/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Солтис О.О.,

представника позивача Смольського Ю.С.,

представника відповідача Черниченко І.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ТОВ "Біланівський ГЗК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 47735000702 від 07.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням РНБО України від 18 червня 2021 року та указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 до позивача застосовані санкції у вигляді обмежувальних заходів, а саме анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3571 від 20 грудня 2004 року. На виконання рішення РНБО України 05 липня 2021 року Державною службою геології та надр України прийнято наказ № 502, яким анульовано дозвіл на користування надрами № 3571.

Водночас, судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/15642/21, що набрало законної сили, встановлено, що обмежувальні заходи (санкції) по відношенню до ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" застосовані рішенням РНБО України від 12.06.2022 виконані в повному обсязі.

Враховуючи, що у рішенні РНБО України жодних інших заходів обмежувального характеру відносно ТОВ "Біланівський ГЗК" не наведено, то відповідно Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України протиправно відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування.

Крім того, позивач зауважив, що позбавляючи підприємства права на бюджетне відшкодування відповідач керувався нормою пункту 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, яка на момент прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення не набрала законної сили.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09.01.2024 судом отримано відзив, у якому контролюючий орган наполягав на правомірності спірного податкового повідомлення - рішення, вказуючи, що останнє прийняте з урахуванням рішення РНБО України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (Указ Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021), застосування судом арешту корпоративних прав позивача та на підставі змін, внесених до Податкового кодексу України Законом України № 3317-ІХ від 10.08.2023.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

В період з 05.09.2023 по 28.09.2023 Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Біланівський ГЗК" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 05.10.2023 № 543/35-00-07/36601298 (далі - Акт перевірки) /а.с. 12-22/.

Перевіркою встановлено порушення платником податків п. 200.4, п. 200.7, п. 200.14 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування задекларованого платником податків в декларації з ПДВ за липень 2023, реєстраційний № 9209517743 від 17.08.2023 з урахуванням уточнюючого розрахунку № 9222934324 від 31.08.2023 в сумі 16410142,0 грн.

На підставі Акту перевірки Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення - рішення № 47735000702 від 07.11.2023 про відсутність у ТОВ "Біланівський ГЗК" права на отримання бюджетного відшкодування від`ємного значення ПДВ за липень 2023 року у розмірі 16410142,0 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до підпунктів 14.1.18., 14.1.178., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пунктів 200.1., 200.4. статті 200 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 Кодексу).

Таким чином, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.

Як вбачається зі змісту п.п. 3.3.1 п. 3.1 Акту перевірки перевіркою достовірності і правильності визначення сум від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) порушень не встановлено.

Отже, правильність визначення суми бюджетного відшкодування відповідачем під сумнів не ставиться, що також підтверджено і представником відповідача в судовому засіданні.

Натомість відповідач керуючись пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Біланівський ГЗК" права на бюджетне відшкодування від`ємного значення ПДВ за липень 2023 року з посиланням на санкції, накладені на позивача рішенням РНБО від 18.06.2021 та на арешт корпоративних прав позивача, накладений ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23.

Надаючи оцінку вищенаведеним підставам відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення ПДВ за липень 2023 року суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України "Про санкції" №1644-VII від 14 серпня 2014 року (далі по тексту Закон №1644) встановлено, що закон спрямований на невідкладне та ефективне реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Із змісту частини першої статті 1 Закону №1644 видно, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Частиною першою статті 2 Закону №1644, визначено що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Частиною третьою статті 5 Закону №1644 визначено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

03 липня 2021 року у газеті "Урядовий кур`єр" опубліковано Указ Президента України №266/2021 від 24 червня 2021 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Відповідно до пункту 1 Рішення РНБОУ, Рада національної безпеки та оборони України вирішила підтримати внесені Національним банком України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та застосувати такі заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з Додатком 2.

Пунктом 536 додатку 2 до рішення РНБОУ визначено юридичну особу, до якої застосовуються обмежувальні заходи (санкції): ТОВ "Біланівський ГЗК" (ідентифікаційний код юридичної особи №36601298. Місцезнаходження юридичної особ: Україна, 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16) та Спеціальний дозвіл № 3571 з видом обмежувальної санкції - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, строком застосування безстроково.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що пунктом 536 додатку 2 до рішення РНБОУ від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" визначено вичерпний перелік санкцій, які застосовуються до ТОВ "Біланівський ГЗК", а саме - анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання рішення РНБОУ, наказом Державної служби геології та надр України № 502 від 05 липня 2021 року спеціальний дозвіл на користування надрами № 3571 від 20 грудня 2004 року, виданий ТОВ "Біланівський ГЗК", для видобування залізних руд на Кременчуцькому (Галещинському) родовищу, що знаходиться в Кременчуцькому районі Полтавської області анульований .

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд, приходить до висновку, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення обмежувальні заходи (санкції) по відношенню до ТОВ "Біланівський ГЗК" застосовані до комбінату рішенням РНБОУ від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (пункт 536 Додатку 2 до рішення) виконані в повному обсязі.

Будь-яких інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно ТОВ "Біланівський ГЗК" встановлених у рішенні РНБОУ від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", додатку №2 до нього (пункт 536) та Указі Президента України №266/2021 від 24 червня 2021 року судом не встановлено.

Стосовно посилання контролюючого органу в Акті перевірки на пункт 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, як підставу для прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення суд зазначає таке.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" № 3317 - ІХ від 10.08.2023 до Податкового кодексу України внесено низку змін (далі - Закон № 3317 - ІХ).

Зокрема, доповнено повноваження контролюючого органу виконанням рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", у сферах відносин, які регулюються цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи" (підпункт 20.1.19-1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Статтю 200 Податкового кодексу України доповнено пунктом 200.4-1 такого змісту: "Платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення. Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду", а також пунктом 200.12-1 такого змісту: "З дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею".

Згідно пункту 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3317 - ІХ цей Закон набирає чинності з дня введення в дію підпункту 2 пункту 3 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій" від 13 липня 2023 року № 3223-IX, крім підпункту 1 (щодо внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"), абзаців другого - четвертого підпункту "а" підпункту 3 пункту 4 (щодо редакції частини четвертої статті 4 Закону України "Про санкції") та пункту 5 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Водночас, за приписами Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій" від 13 липня 2023 року № 3223-IX підпункт 2 пункту 3 розділу I цього Закону вводиться в дію з дня початку функціонування Державного реєстру санкцій, але не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, вищезазначені зміни до Податкового кодексу України набули чинності 29.01.2024.

Отже, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС під час проведення перевірки та під час прийняття податкового повідомлення-рішення № 47735000702 від 07.11.2023 керувалося нечинними нормами Податкового кодексу України, зокрема, пунктом 200.12-1 статті 200 цього кодексу.

Враховуючи вищенаведене відмова ТОВ "Біланівський ГЗК" у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення ПДВ за липень 2023, обґрунтована рішенням РНБОУ від 18 червня 2021 року є протиправною.

Також відповідачем не доведено і наявності підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення ПДВ з огляду на арешт корпоративних прав позивача, накладений ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23.

Окрім того, суд зауважує, що за змістом пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, чинної на момент винесення відповідачем оскарженого податкового повідомлення - рішення, який процитований контролюючим органом в Акті перевірки та зазначений в податковому повідомленні - рішенні № 47735000702 від 07.11.2023, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (підпункт "в").

Отже, підстави для винесення Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС податкового повідомлення - рішення № 47735000702 від 07.11.2023 були відсутні.

Натомість у спірних правовідносинах контролюючий орган, встановивши, що ТОВ "Біланівський ГЗК" не має права на бюджетне відшкодування від`ємного значення ПДВ за липень 2023, надіслав позивачу не податкове повідомлення, а податкове повідомлення - рішення.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками Державної податкової служби України № 47735000702 від 07.11.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи сплату позивачем судового збору у розмірі 26840,00 грн зазначена сума підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, 16, Горішні Плавні, Полтавська область, ідентифікаційний код 36601298) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, ідентифікаційний код 44131658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України № 47735000702 від 07.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26840,00 грн

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 лютого 2024 року.

Суддя К.І. Клочко