Рішення

від 16.02.2024 по справі 480/5055/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 року Справа № 480/5055/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5055/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2023 року позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1, м. Суми, Сумська область, 40009) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, і просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 року по 06.03.2020 рік на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна, лікарня № 4" Сумської міської ради;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 з 06.03.2020 р. до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 року по 06.03.2020 рік на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна лікарня № 4" Сумської міської ради, а також здійснити виплату недоплаченої перерахованої суми коштів пенсійних виплат із врахуванням раніше виплачених сум від 06.03.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивачка перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за вислугу років. При цьому, при обчислені страхового стажу відповідачем, всупереч вимогам статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, не було зараховано в подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 року по 06.03.2020 року на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна, лікарня № 4" Сумської міської ради. Позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Сумській області щодо зарахування до стажу роботи спірного періоду у подвійному розмірі та перерахунку пенсії. Проте, рішенням від 03.08.2022 року ГУ ПФУ в Сумській області повідомило про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки робота на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету обчислюється у подвійному розмірі у тому разі, якщо первинними документами у період роботи особи підтверджується, що кабінет був окремим структурним підрозділом (статут закладу або положення, положення про кабінет, штатний розклад у період роботи особи). Відповідно до наданих документів кабінет дерматовенеролога поліклінічного відділення № 1 КНП «Клінічна лікарня №4» СМР входить до кабінетної служби та не є окремим структурним підрозділом.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права на належне пенсійне забезпечення.

Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а також у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.

Ухвалою суду від 01.06.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 в період з 01.08.1989 по 06.03.2020 працювала на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в КНП «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради. (а.с.11(зв.б 11).

Це також підтверджується Довідкою вих. № 650/01-14/2 від 04.06.2022 р., виданою КНП «Клінічна лікарня №4» (а.с.14)

Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою від 04.06.2020 року, в якій просила призначити мені пенсії за вислугою років в подвійному розмірі згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 18).

Листом від 12.08.2021 № 1800-035-8/39803 ГУ ПФУ в Сумській області повідомило позивача, що відмовив мені в призначенні пенсії в подвійному розмірі, зазначивши, що робота на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету обчислюється у подвійному розмірі у тому разі, якщо первинними документами у період роботи особи підтверджується, що кабінет був окремим структурним підрозділом. (а.с. 9).

01.08.2022 позивач повторно звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області з аналогічною заявою, в якій просила зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 по 06.03.2020 на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради. (а.с.20-21)

Проте, відповідач рішенням від 03.08.2022 № 959240810173 повторно відмовив позивачу з огляду на те, що робота на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету обчислюється у подвійному розмірі у тому разі, якщо первинними документами у період роботи особи підтверджується, що кабінет був окремим структурним підрозділом. (а.с. 23)

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначно, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В той же час, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 7 ч. 1 статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу", заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Отже з аналізу статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вбачає, що робота у відповідних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

При цьому, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Крім того, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу у подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.

Зазначені висновки суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.04.2019 року по справі № 689/872/17, від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17 та від 27.04.2023 року у справі № 160/14078/23.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом; Міністрів України.

В п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 закріплено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 в період з 01.08.1989 р. по 96.03.2020 р. позивачка працювала на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в КНП «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради. (а.с.11(з.б.11)

Це також підтверджується Довідкою вих. № 650/01-14/2 від 04.06.2022 р., виданою КНП «Клінічна лікарня №4» (а.с.14), та відповіддю на скаргу із структурним розписом КНП «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради вих. № П-12/29-04 від 6.07.2022 р. (а.с. 15)

А відтак, враховуючи викладене та оскільки відповідачем не заперечується той факт, що період роботи позивача з 01.08.1989 року по 06.03.2020 року набутий у закладах, передбачених ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 року по 06.03.2020 року на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна, лікарня № 4" Сумської міської ради.

Щодо позовних вимог зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити виплату недоплаченої перерахованої суми коштів пенсійних виплат із врахуванням раніше виплачених сум від 06.03.2020, суд зазначає, що вказана вимога є зайвою, оскільки охоплюється позовною вимогою про зобов`язання зарахувати до стажу роботи в подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 року по 06.03.2020.

Щодо позовних вимог зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, суд зазначає, що пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Оскільки ОСОБА_1 не досягла віку, передбаченого статтею 26 даного Закону, та отримує пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", то на виплату грошової допомоги, передбаченої Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" права не має.

Вказана обставина позбавляє позивачку права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи наведене, дії відповідача щодо відмови в призначені зазначеної грошової допомоги відповідають нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 в подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 року по 06.03.2020 року на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна, лікарня № 4" Сумської міської ради та зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 по 06.03.2020 на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна лікарня № 4" Сумської міської ради.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 1073,60 грн. (а.с. 10).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 року по 06.03.2020 рік на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна, лікарня № 4" Сумської міської ради.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Берестовська, 1, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 06.03.2020 у подвійному розмірі період роботи з 01.08.1989 року по 06.03.2020 рік на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету МСЧ в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна лікарня № 4" Сумської міської ради.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Берестовська, 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко