Постанова

від 15.02.2024 по справі 320/13052/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13052/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬХАОЙЛ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЬХАОЙЛ» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 24200 від 17.02.2023 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬХАОЙЛ» пункту 8 Критеріїв ризикованості платника податку на додану вартість;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 8243861/42510408 від 09.02.2023; № 8243862/42510408 від 09.02.2023; № 8324995/42510408 від № 8324994/42510408 від 23.02.2023; № 8324993/42510408 від 23.02.2023, якими відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛЬХАОЙЛ» в реєстрації податкових накладних № 10 від 14.01.2023; № 11 від 14.01.2023; № 12 від 19.01.2023; № 16 від 20.01.2023; № 22 від 28.01.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЬХАОЙЛ» податкові накладні № 10 від 14.01.2023; № 11 від 14.01.2023; № 12 від 19.01.2023; № 16 від 20.01.2023; № 22 від 28.01.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем рішення про відповідність критеріям ризиковості є безпідставним та прийнятим останнім з порушенням та неправильним застосуванням норм діючого законодавства. Обґрунтовуючи свою позицію позивач звернув увагу, що в оскаржуваному рішенні міститься лише цитування нормативного змісту п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, і не міститься розшифрування того, які саме обставини та податкова інформація стали підставою для віднесення позивача до платників податку, які відповідають п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Отже, рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві не містить належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивач зауважив, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено. Крім того, позивач зауважив, що останнім було підтверджено податковому органу реальність здійснення господарської діяльності та підтверджено формування податкового кредиту належними та допустимими документами, що безпосередньо підтверджують господарські відносини з покупцями. З поміж вказаного, позивач звернув увагу, що в оскаржуваних рішеннях відповідачем, в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість, контролюючим органом лише процитовано зміст п.8 Критеріїв ризиковості платника податків, в той час, як будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону. Щодо відмови у реєстрації податкових накладних представник позивача зауважив, що відповідач протиправно не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані позивачем податкові накладну датою подання для реєстрації.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №24200 від 17.02.2023 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬХАОЙЛ» пункту 8 Критеріїв ризикованості платника податку на додану вартість.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 8243861/42510408 від 09.02.2023; № 8243862/42510408 від 09.02.2023; № 8324995/42510408 від № 8324994/42510408 від 23.02.2023; № 8324993/42510408 від 23.02.2023, якими відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛЬХАОЙЛ» в реєстрації податкових накладних № 10 від 14.01.2023; № 11 від 14.01.2023; № 12 від 19.01.2023; № 16 від 20.01.2023; № 22 від 28.01.2023.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЬХАОЙЛ» податкові накладні № 10 від 14.01.2023; № 11 від 14.01.2023; № 12 від 19.01.2023; № 16 від 20.01.2023; № 22 від 28.01.2023.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 14.02.2024.

03.01.2024, під № 381 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

09.01.2024, під № 805 товариством позивача подано додаткові пояснення по справі.

Розгляд апеляційної скарги 14.02.2024 не здійснювався, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо позивача, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, прийнято рішення від 20.01.2023 № 9113, згідно з яким, визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку. Підставою для винесення вказаного рішення слугувало те, що в ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що підприємство здійснює формування ПК від ризикових контрагентів-постачальників.

Позивачем 30.01.2023, 09.02.2023 було надано відповідачу документи, згідно з переліком визначеним п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165.

Проте, рішенням від 17.02.2023 № 24200, дані позивачем документи до розгляду не прийняті, рішення про невідповідність критеріям ризиковості не прийнято.

Крім того, позивачем складено податкові накладні № 10 від 14.01.2023; № 11 від 14.01.2023; № 12 від 19.01.2023; № 16 від 20.01.2023; № 22 від 28.01.2023 та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Однак, рішеннями № 8243861/42510408 від 09.02.2023; № 8243862/42510408 від 09.02.2023; № 8324995/42510408 від № 8324994/42510408 від 23.02.2023; № 8324993/42510408 від 23.02.2023 про відмову в реєстрації податкових накладних № 10 від 14.01.2023; № 11 від 14.01.2023; № 12 від 19.01.2023; № 16 від 20.01.2023; № 22 від 28.01.2023ґ. контролюючий орган відмовив позивачу у реєстрації вказаних вище податкових накладних. Підставою для відмови слугувало те, що платником податків не надано повний пакет документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у реєстрації податкових накладних протиправними, позивачем було направлено до Державної податкової служби України скарги на рішення комісії ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак такі скарги залишено без задоволення, а рішення без змін.

Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в оскаржуваному рішенні міститься лише цитування нормативного змісту п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, і не міститься розшифрування того, які саме обставини та податкова інформація стали підставою для віднесення позивача до платників податку, які відповідають п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Отже, рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві не містить належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Також, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не містять в собі належної та достатньої мотивації; у спірних рішеннях фактично було лише викладені загальні норми без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки судом не було враховано норм та вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019. Апелянт вказує на те, що судом не враховано, що надані позивачем документи не відповідають визначеному законом переліку, а зміст наданих документів не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до норм п. п. «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

При цьому, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Додатком 1 до Порядку № 1165, встановлено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема: п.8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку № 1165, передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 6 вказаного Порядку № 1165, також визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, фактично є підставою для зупинення реєстрації в ЄРПН в подальшому всіх складених платником податку податкових накладних/розрахунків коригування.

Так, п. 6 Порядку № 1165, визначено, що комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що комісією контролюючого органу було прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У графі Податкова інформація зазначено: відповідність п.8 Критеріїв - у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

З метою виключення платника податків з переліку ризикових, позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення та копії відповідних документів.

Однак, за результатами їх розгляду контролюючим органом прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким залишено рішення про те, що позивач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У графі Податкова інформація зазначено: відповідність п. 8 Критеріїв - у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, виходячи з аналізу оскаржуваних рішень та наданих до матеріалів справи документів, вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийняті оскаржувані рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, суду надано не було, як і не надано доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації, шляхом направлення відповідного запиту платнику, крім того, контролюючим органом у оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано та не наведено цифрових показників та розрахунків нібито відповідності підприємства п.8 Критеріїв ризиковості платника податків, у зв`язку з чим та на підставі.

Окрім вказаного, з аналізу оскаржуваного рішення вбачається, що контролюючим органом в рядку оскаржуваного рішення «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції, не наведено конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, натомість контролюючим органом лише наведено перелік СГ - контрагентів позивача, які здійснюють ризикову діяльність.

Тож, комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації. Однак, відповідач не надав жодного належного доказу, який би досліджувався в ході засідання Комісії, і який би слугував підставою для прийняття оскаржуваних рішень та був покладений в основу їх прийняття. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.

Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність та наявність підстав для скасування рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості.

Як вже зазначалось вище, на підставі вказаного вище рішення, позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних, що становлять предмет цього спору.

Згідно із пунктом 201.16. статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10. статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).

За пунктом 4 Порядку № 1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Відповідно до змісту пункту 5 Порядку № 1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Згідно пункту 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Згідно пунктів 2, 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520), прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі по тексту - комісія регіонального рівня). У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За п. 5 Порядку № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктом 11 Порядку № 520, передбачено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Критерії ризиковості здійснення операцій оформлені у вигляді Додатку № 3 до Порядку № 1165. Згідно з вимогами пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що контролюючим органом було зупинено реєстрацію поданих позивачем податкових накладних та у висновку вказано: відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Використовуючи своє право щодо подання додаткових документів, позивачем на адресу податкового органу було направлено відповідні пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Крім того, додано копії первинних документів, які належно підтверджують факт здійснення господарських операцій на підставі яких складено податкові накладні.

В результаті поданих документів відповідач спірним рішенням відмовив позивачу у реєстрації вищевказаної податкової накладної.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з наявної в матеріалах справи квитанції надісланої позивачу встановлено, що остання містить вимоги щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Отже, під час зупинення реєстрації спірних накладних, податковим органом застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, що не відповідає наведеним вище приписам п. 6, 7 Порядку № 1165 та свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації податкової накладної.

У спірних рішеннях підставою для відмови відповідач зазначив, що платником не надано достатній пакет документів для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Втім, з матеріалів справи встановлено, що позивачем було надано копії бухгалтерських документів, якими підтверджується законність та реальність господарських операцій.

При цьому, в квитанціях наявних в матеріалах справи на підставі яких в подальшому були прийняті оскаржувані рішення, відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Слід наголосити, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Аналіз п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає здійснена операція, чого вимагає п. 11 Порядку № 1165.

Також, колегія суддів зауважує, що позивачем були надані документи, відсутність яких стала підставою для відмови у реєстрації податкових накладних, проте як вбачається з рішень про відмову в реєстрації накладних, контролюючим органом не була надана їм оцінка.

Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, позивачем була надана достатня кількість копій господарських договорів, первинних документів бухгалтерського обліку та платіжних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом, тому підстави для відмови у реєстрації спірних податкових накладних були відсутні саме у контексті наданої відповідачем мотивації, зважаючи й на те, що в цих рішеннях не було враховано подані позивачем пояснення та документи, що не дає суду підстав для перевірки обставин, що були покладені в основу прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладених.

Сам по собі факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН, не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Крім того, факт здійснення господарської операції, на виконання якої складено податкову накладну, є предметом документальних перевірок, а обов`язком контролюючого органу при реєстрації податкових накладних є перевірка відповідності вказаних документів формі, встановленій чинним законодавством.

Проте, відповідачем не було доведено надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкових накладних.

Колегія суддів наголошує на тому, що сама оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних, фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

Тому, суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Тож, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню із зобов`язанням ДПС України зареєструвати її.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу стороною позивача було заявлено клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 63830 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За приписами ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.

Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат з розкриттям складових, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу його представником надано суду копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 23.02.2022 № 5/22; ордер; платіжну інструкцію № 1233 від 10.11.2023; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8498/10; додаток до договору.

З урахуванням відсутності опису кожної складової наданих послуг, зазначених в акті, складності справи (розгляд справи здійснювався в письмовому провадженні без проведення судового засідання, судова практика по даній категорії справ є сталою, нових обставин не зазначено), колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 63830 грн до 7000 грн. У цій частині така сума відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною/співмірною, а витрати реально понесеними.

Тож, заява позивача про стягнення судових витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 р. - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬХАОЙЛ" понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 7000 грн (сім тисяч гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко