Рішення

від 16.02.2024 по справі 460/26487/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2024 року м. Рівне№460/26487/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Агріко-Тех"

доВолинської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Агріко-Тех" (далі по тексту позивач) до Волинської митниці (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000609 від 31.10.2023, рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000179/2 від 31.10.2023.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем подані до митного органу декларації з метою оформлення товарів разом з документами, які підтверджують митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей. Позивач вказує, що жодних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. У подальшому митним органом сформовані Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості, відповідно до яких скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Позивач вказує, що такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки до митного оформлення декларант надав усі без винятку належні документи щодо заявленої ціни товарів. Просив задовольнити позов повністю.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення зазначає, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено наявність в документах неточностей. Вищевказане свідчило про наявність ризиків заявлення до митного оформлення недостовірних відомостей стосовно вартості товарів. Оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

17.08.2023 між ПП «АГРІКО-ТЕХ» (Покупець) та EZ TECH EQUIPMENT INC (США) (Продавець) було укладено Контракт №196/23 від 17.08.2023, згідно п. 1.1 якого, Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів сільськогосподарську техніку: Комбайн зернозбиральний Claas Lexion 750, бувший у використанні, 2012 року випуску, серійний номер С4800058.

Відповідно до розділу 2 Контракту загальна вартість діючого Договору становить 92000,00 доларів США. Ціна на товар визначається в інвойсах і встановлюються в доларах США.

На підставі договору Продавцем було здійснено поставку товару на загальну суму 92000 доларів США, що підтверджується інвойсом №129 від 17.08.2023, експортною декларацією №23DE245272531450J6 від 25.10.2023, товарно-транспортною накладною №13561-113UA/8000058 від 24.10.2023, довідкою про транспортні витрати №74/2023 від 26.10.2023 року.

Для підтвердження вартості товару позивачем митниці також було надано висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження №2498/23 від 30.10.2023, згідно якого, вартість комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 750 заводський номер C4800058, що ввозиться на митну територію України (без врахування ПДВ, вартості доставки, митних платежів, зборів та інших платежів за його розмитнення й реєстрацію в Україні), станом на момент виконання даного дослідження, згідно наданих документів та вихідних даних становить 91700,00 USD (дев`яносто одна тисяча сімсот доларів США).

З метою переміщення через митний кордон товару, позивачем 27.10.2023 було подано до Волинської митниці електронну митну декларацію №23UA205030020445U3 про декларування даного товару митною вартістю 94242,73 доларів США (з врахуванням вартості перевезення вантажу) разом з вищеперерахованими та іншими документами на підтвердження достовірності даних, зазначених в митній декларації.

Проте, незважаючи на всі подані документи, Волинською митницею було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000609 від 31.10.2023 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000179/2 від 31.10.2023 року.

Своє рішення про відмову в прийнятті митної декларації митний орган обґрунтував тим, що відповідно до пункту 6 статті 54 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012: неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- згідно п.12.4 вказано що до контракту додаються відвантажувальні Інструкції, додаткові угоди та додатки (специфікації), про що в митного органу відсутня інформація;

- країною відправлення у поданій декларації вказано США, однак до митного оформлення не надано коносамент.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно статті 54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль за явленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є також містять розбіжності Вам необхідно згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ в 10-ти денний термін надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; в) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Додатково декларантом подано лист від 30.10.2023 про відсутність додаткових документів та про неврахування 10 денного терміну.

Також, у додатково наданому висновку експерта №2498/23 від 30.10.2023 здійснено розрахунок середньої вартості з використанням інформації з американських аукціонів без врахування вартості транспортування товару до країн Європи.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 102 063,64 дол. США/од. за МД №UА205050/23/13507 від 16.02.2023.

Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.

В результаті декларантом було подано нову митну декларацію №23UA205030020699U7 від 31.10.2023, після якої у зв`язку із забезпеченням сплати гарантійних митних платежів згідно розділу Х Митного кодексу України, в т.ч. і надмірні 56819,07 грн. (з врахуванням рішення про коригування митної вартості), товар було випущено на митну територію України.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

В силу вимог частини шостої цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

А за правилами частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього небезпідставних підозр з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- або надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару: рахунок-фактуру (інвойс) №129 від 17.08.2023, автотранспортну накладну №13561-113UA800058 від 24.10.2023; супровідний документ Т1 №24DE245272531450J6 від 25.10.2023; декларацію про походження товару №129 від 17.08.2023; довідку про транспортні витрати №74/2023 від 26.10.2023; некласифікований документ, який підтверджує митну вартість витяг з аукціону lot №6357 від 19.07.2023; некласифікований документ, який підтверджує митну вартість витяг з аукціону lot №8044 від 06.07.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №196/23 від 17.08.2023; договір про надання послуг митного брокера №20230412 від 12.04.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю №10646528 від 27.10.2023.

Надання зазначених документів не заперечує Волинська митниця, проте вказує, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості.

Так, у графі 33 спірно рішення про коригування митної вартості митний орган зазначає, що згідно п.12.4 вказано що до контракту додаються відвантажувальні Інструкції, додаткові угоди та додатки (специфікації), про що в митного органу відсутня інформація.

Однак, судом встановлено, що відповідно до пункту 12.4. Контракту №196/23 від 17.08.2023 Сторони визнають дійсними факсові копії наступних документів, що додаються до діючого Договору: відвантажувальні інструкції; інвойси (рахунки-фактури); автотранспортні накладні CMR; додаткові угоди і Додатки (Специфікації).

Окрім того, як вже зазначалося, відповідно до розділу 2 Контракту №196/23 від 17.08.2023 ціна на товар визначається в інвойсах і встановлюються в доларах США.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачу до митного оформлення було надано інвойс №129 від 17.08.2023, яким підтверджується вартість придбаного товару. Також відповідачу надано автотранспортну накладну.

Суд зазначає, що відсутність при митному оформленні відвантажувальних інструкцій та додаткових угод і Додатків (Специфікації) не може бути підставою, яка свідчить про відсутність відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Заявлена у МД загальна вартість товару підтверджується інвойсом, в якому передбачено всі витрати на придбання товару.

Таким чином, позивачем надано усі наявні в нього документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження зазначеної ним у МД митної вартості.

Щодо тверджень відповідача, що країною відправлення у поданій декларації вказано США, однак до митного оформлення не надано коносамент, суд зазначає наступне.

Коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Водночас, суд зазначає, що відсутність коносаменту жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару.

Сам по собі факт ненадання коносаменту жодним чином не свідчить про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Отже, ненадання коносаменту не свідчать про те, що надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, тобто про наявність підстав, передбачених частиною третьої статті 53 Митного кодексу України, для витребування додаткових документів.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1 Контракту №196/23 від 17.08.2023 товари будуть поставлені на умовах FCA (Bremerhaven, Germany), згідно правил Інкотермс 2010.

Термін FCA Інкотермс 2010 означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Таким чином, за доставку товару до Bremerhaven, Germany відповідає Продавець за Контрактом №196/23 від 17.08.2023, саме він є відправником товару, саме йому був наданий коносамент морським перевізником.

Відповідно до наданої під час митного оформлення товару довідки про транспортні витрати №74/2023 від 26.10.2023, вартість транспортних витрат по перевезенні комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 750 автомобілем MAN НОМЕР_1 з причіпом НОМЕР_2 по маршруту Bremerhaven, Germany село Лішня, Демидівський р-н, Рівненська обл (Україна) складають 91867,00 грн.

Таким чином, позивачем до митного оформлення надано документи на підтвердження понесених транспортних витрат.

Щодо тверджень відповідача щодо того, що у додатково наданому висновку експерта №2498/23 від 30.10.2023 здійснено розрахунок середньої вартості з використанням інформації з американських аукціонів без врахування вартості транспортування товару до країн Європи, суд зазначає наступне.

Так, по-перше, в силу пункту 8 частини третьої статті 53 Митного кодексу України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами та подаються лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

По-друге, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту визнання таких висновків неправомірними та скасування їх, в тому числі в судовому порядку.

Таким чином, відповідачем фактично не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявність ознак підробки або те, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Разом з тим, виявлені митним органом розбіжності, ніяким чином не стосуються числового значення оцінюваного товару.

Суд наголошує, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені статтею 53 Митного кодексу України заборонено.

За наведеного, вищезазначені доводи відповідача, суд вважає безпідставними.

Судом встановлено, що декларант позивача надав відповідачу усі, передбачені частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Надані до митного оформлення документи не місять жодних розбіжностей ні про умови поставки, ні про номенклатуру товарів, ні про їхню ціну.

Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товарів.

Також, судом встановлено, що декларантом позивача до складу митної вартості імпортованих товарів додано витрати на транспортування до митного кордону України в силу положень частини десятої статті 58 Митного кодексу України.

Належні документи щодо транспортних витрат, долучалися до митного оформлення, узгоджуються між собою та не місять жодних розбіжностей.

Тож, позивачем надано усю належну документацію, яка стосується витрат на транспортування товарів до митного кордону України, як складових митної вартості.

Фактично в основу оскаржуваного рішення покладено лише ті обставини, що Волинська митниця володіє інформацією про подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 102 063,64 дол. США/од. за МД №UА205050/23/13507 від 16.02.2023.

Суд зазначає, що інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Крім того, на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Так, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як встановлено з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Отже, вищенаведене не являється та не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Крім того, суду слід зазначити, що всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, жодних митних декларацій, до ціни товару по яких прирівнювалася митна вартість імпортованих позивачем товарів, суду не надав, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість відповідних тверджень суб`єкта владних повноважень.

За наведеного, спірне рішення відповідача не відповідає ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості.

З досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості і похідної від нього картки відмови у прийнятті митних декларацій.

Також суд зауважує на тому, що відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 57 Митного кодексу України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З даного приводу суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальні формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

Таким чином, стороною відповідача не надано жодного доказу на підтвердження тому, що зазначена процедура взагалі проводилась, як і тому, що ним здійснювався саме послідовний вибір методу.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А в силу вимог частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Волинською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

За наведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 5368,00 грн., що сплачена згідно з платіжною інструкцією № 2905 від 08.11.2023.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства "Агріко-Тех" до Волинської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000609 від 31.10.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000179/2 від 31.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Волинської митниці на користь Приватного підприємства "Агріко-Тех" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "Агріко-Тех" (вул. Млинівська, 4 Р,с. Лішня,Рівненська обл., Дубенський р-н,35200. ЄДРПОУ/РНОКПП 43445775)

Відповідач - Волинська митниця (вул. Призалізнична, 13,с. Римачі,Волинська обл., Ковельський р-н,44350. ЄДРПОУ/РНОКПП 43958385)

Повний текст рішення складений 16.02.2024.

Суддя Олег ГРЕСЬКО