Рішення

від 07.02.2024 по справі 462/8985/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8985/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

07 лютого 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участю секретаря судового засідання Заболотної Я. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

Позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 , 17.11.2023 року (вх. № 24587) звернулася до Залізничного районного суду м. Львова із письмовим позовомдо ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкуванняна 1/6 частину земельної ділянки площею 0,0918 га, кадастровий номер: 4610165500:01:001:0171 за адресою: ( АДРЕСА_1 ).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Рудно помер ОСОБА_3 1986 року народження. Він був її братом, власником 1/3 ідеальноі частини житлового будинку номер АДРЕСА_1 та 1/3 частини закріпленої за будинком земельної ділянки площею 0,0918 га. ОСОБА_1 як сестра померлого, як спадкоємець другої черги за законом я звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріус лише частково задовольнив останньої заяву, видав вказаний правовстановлюючий документ лише на частину будинку. Як вбачається з листа нотаріуса, відмова в видачі свідоцтва про право на спадщину на частину земельної ділянки полягала в тому що рішенням номер 605 від 13.10.2017 року Рудненської селищної ради земельна ділянка закріплена за їхнім будинком та була передана на праві спільної сумісної власності, а частка брата на день смерті ОСОБА_3 не була визначена. За таких обставин вона як спадкоємець звернулась до суду з позовом про визнання права власності, тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.11.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Витребувано із Другої Львівської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.12.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позиція сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, однак у поданій позовні заяві просила суд проводити розгляд справи за її відсутності, свої вимоги підтримала, просила суд задовольнити такі у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у суд не з`явилась, однак 11.12.2023 року (вх. № 26507) подала письмовий відзив у якому позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи за позовом, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки площею 0,0918 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Суд також приймає до уваги копію спадкової справи № 217/2022 року заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20, 21-90).

Застосоване судом законодавство при розгляді справи.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено: кожна фізична або юридична особа має право володіти мирно своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з п. 4.12, 4.15, 4.18 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених п. 3 гл. 7 розд. І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно ч 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Разом з тим, ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи земельна ділянка площею 0,0918 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610165500:01:001:0171 належала на праві спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 та померлому ОСОБА_3 .

Виділ частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку в натурі за його життя не проводився, а тому розмір часток між трьома співвласниками є рівним.

У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22) зазначено, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право».

Підсумки.

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов висновку що такі слід задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, вирішуючи питання судового збору, суд вважає, що такий не підлягає стягненню з відповідача, оскільки про таке просила позивач у позовній заяві.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 89-90, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст. 16, 328, 368, 372, 1216-1217, 1225-1226, 1268, 1297 ЦК України, ст. 81, 86 Земельного кодексу України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,0918 га, кадастровий номер: 4610165500:01:001:0171 за адресою: ( АДРЕСА_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Повний текст судового рішення складено 19.02.2024 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: