Ухвала

від 06.02.2024 по справі 519/2094/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/314/24

Справа № 519/2094/23 1-кс/519/9/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

06.02.2024 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши в порядку ст.398 КПК України апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 12.01.2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області щодо не розгляду клопотань та зобов`язання слідчого вислати поштою повідомлення, постанови про результати розгляду клопотань на адресу скаржника,

установив

Ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 12.01.2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області щодо не розгляду клопотань та зобов`язання слідчого вислати поштою повідомлення, постанови про результати розгляду клопотань на адресу скаржника.

Не погодившись із зазначеною ухвалою ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та оскаржувану ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач дійшов висновку про те, що слід відмовити у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.

Згідно із ч.1 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Проте, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст.129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».

Специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.

Тому главою 26 КПК України і передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадій досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.

Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в частині 1 та 2 ст.309 КПК України, що містить вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Такими рішеннями слідчого судді є ухвали про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому; продовження відсторонення від посади; відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; закриття кримінального провадження на підставі частини дев`ятої статті 284 цього Кодексу.

До вказаного переліку, який є вичерпним, не входить ухвала слідчого судді, постановлена за результатами розгляду скарги, яка полягає у не розгляду клопотань та зобов`язання слідчого вислати поштою повідомлення, постанови про результати розгляду клопотань на адресу скаржника.

Водночас в ч.3 ст.309 КПК України передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, згідно з правилами статей 314-315 цього Кодексу.

Таким чином, кримінальним процесуальним законом України не встановлені заборона або обмеження в реалізації права на оскарження до суду певних судових рішень під час досудового розслідування, а визначена особлива процедура оскарження апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, яка в даному випадку не була дотримана апелянтом, що не позбавляє його права звернення в подальшому до суду за захистом своїх прав у відповідній стадії кримінального провадження.

Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 року (провадження № 51-7276 км 18).

Статтею 422 КПК України передбачений порядок перевірки ухвал слідчого судді, однак в зазначеній нормі закону не передбачені дії апеляційного суду, щодо апеляційних скарг на ухвали слідчого судді, що не підлягають оскарженню.

При цьому, на думку судді-доповідача, в подібних випадках слід керуватися положеннями ч.6 ст.9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього кодексу.

Враховуючи те, що в своїй апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування ухвали слідчого судді, на яку, згідно із кримінальним процесуальним законом, не може бути подана апеляційна скарга, вважаю, що в даному випадку необхідно застосувати загальне правило, передбачене ч.4 ст.399 КПК України, а саме відмовити у відкритті апеляційного провадження, та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала разом із доданими матеріалами.

Керуючись статтями 7, 9, 24, 309, 399, 422 КПК України суддя-доповідач, -

ухвалив

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 12.01.2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області щодо не розгляду клопотань та зобов`язання слідчого вислати поштою повідомлення, постанови про результати розгляду клопотань на адресу скаржника.

Відповідно до положень ч.5 ст.399 КПК України копію ухвали разом з апеляційною скаргою та всіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати апелянту.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2