Ухвала

від 06.02.2024 по справі 752/2728/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/2728/24

Провадження № 2-н/752/102/24

У Х В А Л А

06 лютого 2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г., розглянувши заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Супутник» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В :

заявник об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Супутник» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з вказаною заявою.

У ч. 3 ст. 19 ЦПК України розкривається суть наказного провадження як такого, що призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.

Згідно п. 3) ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року зазначається, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови - наявність спору про, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.

Відповідно п. 13 до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011р. «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК в ред. 2005 року), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг є однією з вимог, за результатами розгляду якої судом може бути видано судовий наказ, якщо з поданої заяви та додатків до неї підтверджується наявність у заявника відповідної матеріально-правової вимоги та її безспірність.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Як слідує з положень вказаного нормативно-правового акту, житлово-комунальні послуги надаються виконавцем такої послуги на підставі укладення зі споживачем послуги відповідного договору.

У свою чергу відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» саме на споживача покладається обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Вказані положення узгоджуються та підтверджуються приписами ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», з яких слідує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Таким чином, сукупний аналіз вищенаведених положень законодавства дає можливість зробити висновок, що обов`язок своєчасної оплати за житлово-комунальні послуги покладається саме на споживача такої послуги, тобто або на власника (співвласника) нерухомого майна, що обслуговується, або на іншу особу, яка користується об`єктом нерухомості, житлово-комунальними послугами і з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

В матеріалах заяви відсутній договір між боржниками та заявником про надання житлово-комуналних послуг, а тому не можна зробити висновок про те, що у випадку наявності у боржників заборгованості, заявник має право стягувати заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних саме із вказаного боржника.

Статті 161, 163 ЦПК України визначає вимоги за якими може бути видано судовий наказ.

Згідно ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

У заяві об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Супутник» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги стягувачем зазначено, що у відповідності до витягу з реєстру речових прав на нерухоме власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Однак заява про виплачу судового наказу з доданими до неї додатками не містить будь-яких інших відомостей щодо наявності речового права у боржника.

Відтак судом не встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є саме ОСОБА_1 .

За відомостями, що отримані судом на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, від відділу з питань реєстрації місця проживання /перебування фізичних осіб Голосіївської районної державної адміністрації зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою - АДРЕСА_3 .

Таким чином, з поданої суду заяви та додатків до неї наявність матеріально-правової вимоги об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Супутник» до ОСОБА_1 як індивідуального споживача житлово-комунальних послуг, що надаються за адресою: АДРЕСА_4 тим більше безспірність такої встановити та підтвердити неможливо.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Таким чином, вивчивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу за заявою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Супутник» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 166, 263, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

відмовити об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Супутник» у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К.Г. Плахотнюк