Ухвала

від 19.02.2024 по справі 752/85/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/85/18

Провадження №: 1-кп/752/1492/24

У Х В А Л А

19.02.2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження № 12017100010011673 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

встановив:

03.01.2018 року в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_5 передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100010011673 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.07.2018 року вищевказаний обвинувальний акт було повернуто у зв`язку з тим, що в обвинувальному акті відображено не дійсне місце проживання обвинуваченого, а саме: АДРЕСА_1 , де знаходився хостел і всі повістки повертались без отримання.

08.08.2018 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва було скасовано вищевказану ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва.

21.08.2018 року дане провадження було передано судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .

13.03.2019 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_3 та зупинено провадження. В ухвалі вказано, що у підготовчі судові засідання призначені в період з 07.09.2018 року по 13.03.2019 року обвинувачений не з`являвся, конверти із судовими повістками повертались із закінченням терміну зберігання. Також в ухвалі зазначено, що судом було вжито всіх можливих заходів для встановлення місцезнаходження обвинуваченого, зокрема, направлено запити щодо перетину обвинуваченим кордону, щодо його судимостей та даних про притягнення до відповідальності, проте суду інформації надано не було.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.07.2020 року судове провадження вищевказаної справи було відновлено, у зв`язку з внесенням змін відповідно до п. 5 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 20.12.2019 року та обвинувальний акт повернуто органу досудового розслідування.

01.02.2024 року вищевказаний обвинувальний акт надійшов в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 . В обвинувальному акті вказана адреса проживання обвинуваченого, за якою останній з 2018 року не проживає. Крім того, поштою за вказаною адресою ОСОБА_3 було направлено обвинувальний акт, який останній згідно поштового трекінгу звісно не отримав.

02.02.2024 року ухвалою судді призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.

В підготовче судове засідання 19.02.2024 року ОСОБА_3 до суду не з`явився, у встановленому законом порядку повідомлявся повісткою за місцем свого проживання, яке зазначене в обвинувальному акті. Інформація щодо мобільного телефону останнього в матеріалах справи відсутня.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 у зв"язку з неявкою обвинуваченого просить здійснити його привід за адресою яка вказана в обвинувальному акті: АДРЕСА_1 .

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає що надісланий до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому йому необхідно повернути прокурору, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про місце проживання обвинуваченого.

Всупереч вищевикладеному, місце проживання ОСОБА_3 , зазначене в обвинувальному акті є недійсним, оскільки останній там не проживає, що достовірно відомо стороні обвинувачення. Вказане унеможливлює здійснити належне повідомлення обвинуваченого про час, дату та місце судових засідань, що свідчить про те, що органом досудового розслідування не встановлено дійсних анкетних даних, а саме місця проживання обвинуваченого ОСОБА_3 , що суперечить вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається: зокрема, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до ст. 293 КПК України, одночасно з переданням зокрема, обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором було направлено вищевказаний обвинувальний акт засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за накладною №0315080883421 за тією ж адресою, що вказана в обвинувальному акті, тобто за адресою хостела, за якою обвинувачений ОСОБА_3 не проживає з 2018 року, і це знову ж таки було відомо органу досудового розслідування.

Крім того, на сайті АТ «Укрпошта» https://www.ukrposhta.ua/ua/, в розділі «Трекінг» судом було відстежено поштове відправлення обвинувального акту за №0315080883421. З даних вбачається, що вищевказане поштове відправлення 15.02.2024 року не вручене під час доставки з інших причин.

Вказані обставини свідчать про те, що направлення обвинувального акту за невірною/невстановленою адресою, яка жодним чином не має відношення до обвинуваченого ОСОБА_3 , здійснено формально та без дотримання належної процедури вручення такого обвинувального акту.

Варто зауважити, що право знати та розуміти, в чому особа обвинувачується, є одним із складових елементів визначеного в статті 6 Конвенції права на справедливий суд. Так, стаття 6 § 3 a) вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень Камазінскі проти Австрії. Стаття 6 § 3 a) Конвенції визнає за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про "причину" обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про "характер" обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів Маточча проти Італії. Обов`язок повідомити обвинуваченого повністю покладається на сторону обвинувачення і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, створюючи інформацію і не повідомляючи про це сторону захисту Маточча проти Італії.

Сам факт складання та затвердження письмового тексту обвинувального акту та формальне направлення його засобами поштового зв`язку за неактуальною/невірною адресою обвинуваченого, не може бути розцінений як виконання органом досудового розслідування комплексу дій, що охоплюють поняття «надання копії обвинувального акту підозрюваному».

За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_3 жодного разу не з`явився на виклики до органу досудового розслідування після повернення акту прокурору, тобто з 09.07.2020 року, а також враховуючи і те, що ОСОБА_3 не отримав вищевказаний обвинувальний акт, суд стверджує, що ОСОБА_3 не відомо про те, що відносно нього складено обвинувальний акт та, відповідно, останньому не відомо, що вищевказаний акт відносно нього перебуває на розгляді у суді.

Суду не надано доказів щодо умисного ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від отримання обвинувального акту та від явки до суду, що позбавляє суд можливості застосувати привід чи оголосити його в розшук і зупинити провадження у справі. Тому клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, має як найменш таке право: бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причину обвинувачення проти неї.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що органом досудового розслідування не було здійснено жодних дій для встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_3 , та обвинувальний акт фактично останньому не вручений, із врахуванням вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення вищевказаних недоліків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 3 абзац ч. 4 в ст. 284 КПК України передбачає, що прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК України, зокрема в разі якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.07.2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100010011673 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, було повернуто прокурору у зв`язку з внесенням змін відповідно до п. 5 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 20.12.2019 року, який набрав чинності 01.07.2020 року.

Разом з цим, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, під час досудового розслідування було прийнято такі процесуальні рішення: 26.12.2020 року повідомлено про підозру ОСОБА_3 , 29.12.2020 року складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та реєстр матеріалів досудового розслідування, 31.01.2024 винесено постанову про залучення перекладача, 30.01.2024 року винесено постанову про призначення групи дізнавачів, 30.01.2024 року винесено постанову про призначення групи прокурорів, 31.01.2024 року затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 .

З вищевказаного вбачається, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні тривало з 09.07.2020 року по 31.01.2024 року і повторно акт було направлено за минуванням майже 4 років з дня винесення ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 09.07.2020 року, що не відповідає вимогам ст. 219 КПК України та вимогам ч. 1 ст. 28 КПК України, відповідно до якої кожна процесуальна дія або процесуальні рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.

А тому, суд зазначає, що стороною обвинувачення не було прийнято постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК України, хоча такі підстави наявні і обов"язок закриття справи з даних підстав законом покладений в першу чергу на орган досудового розслідування.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 КПК України, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 283 КПК України, прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру, зокрема, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Суд зазначає, що в разі спливу строку давності на сторону обвинувачення покладається обов`язок роз`яснити обвинуваченому можливість звільнення від відповідальності, а також на стороні обвинувачення лежить обов`язок звернутись до суду з відповідним клопотанням про звільнення від відповідальності.

З обвинувального акту вбачається, що кримінальний проступок обвинуваченим вчинено 08.12.2017 року, а отже станом на дату складення обвинувального акту строки передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України вже сплинули. Проте у зв"язку з даними обставинами орган досудового розслідування свої обов"язки також не виконав.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

При цьому, суд, звертає увагу на те, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу, судовий розгляд справи здійснюється саме на підставі обвинувального акту, складеного у відповідності із законом, при цьому суд не може усувати недоліки, які допущені на стадії досудового розслідування кримінального провадження, оскільки на судову гілку влади покладена функція щодо здійснення правосуддя, а не виконання обов`язків, покладених на сторону обвинувачення.

Вказане свідчить, що сторона обвинувачення перекладає на суд обов`язки, які повинна була виконати у розумні строки самостійно.

Із врахуванням вказаного, розгляд кримінального провадження протягом розумних строків неможливий, обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, тому суд із врахуванням принципів диспозитивності вважає за необхідне повернути прокурору даний обвинувальний акт з метою подальшого спрямування його до суду згідно вимог закону.

Враховуючи викладене, із врахуванням вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд

ухвалив:

обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100010011673 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, повернути прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, у зв?язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

В задоволенні клопотання прокурора про здійснення приводу відносно ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1