Постанова

від 16.02.2024 по справі 953/12577/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 953/12577/23

н/п 3/953/299/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

"16" лютого 2024 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судових засідань Кот Я.А.,

захисника адвоката Косінської О.В.,

розглянувши адміністративний матеріал по справі про адміністративне правопорушення, який надійшов з Головного управління ДПС у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, який займає посаду головного бухгалтера ТОВ «ПРОФІТ АГРО», РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №1974, складеного 18.12.2023 Головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Науменко Аллою Олексіївною при перевірці ТОВ "ПРОЦЙФ БГСП" код за ЄДРПОУ38385877, місцезнаходження м. Харків, вул. Алчевських, 24, кв. (офіс) 28, встановлено, що посадова особа ОСОБА_1 , головний бухгалтер ТОВ "ПРОФІТ АГРО" порушив п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140, п.п. 188.1. ст.188, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі890143грн, у т. ч. за2022рік -865824грн., за півріччя2023року в сумі 24319 грн, суму податку на додану вартість на загальну суму827172грн. Факт порушення встановлено актом від 24.11.2023№ 36416/20-40-07-01-03/38385877.

Дії головного бухгалтера ТОВ «ПРОФІТ АГРО» ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч.1ст.163-1 КУпАП.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 27.12.2023 визначено головуючу суддю: Лисиченко С.М.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокат Косінська О.В. у судовому засіданні просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Також до канцелярії суду подано заперечення, зі змісту яких вбачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №1974 від 18.12.2023, адміністративне правопорушення, яке інкримінують ОСОБА_2 фактично було вчинено у 2022 році, та у 1 півріччі 2023 року, а матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП надійшли до суду 27.12.2023 року, таким чином, з моменту вчинення правопорушення на момент розгляду справи сплинуло більше, ніж три місяці. Разом з цим, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності категорично не погоджується з вищевказаним протоколом та вважає, що його складено з порушенням норм чинного законодавства України, а зміст протоколу не відповідає фактичним обставинам з огляду на наступне. Так, ОСОБА_1 дійсно займає посаду головного бухгалтера у ТОВ «ПРОФІТ АГРО». Вказує, що було порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення: по-перше, акт перевірки датований 24.11.2023, але протокол про адміністративне правопорушення складений 18.12.2023 (тобто з грубим порушенням «24 годин» з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення); по-друге, протокол про адміністративне правопорушення не складався у присутності ОСОБА_1 , а відповідно ОСОБА_2 і не роз`яснювались права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП; по-третє, ОСОБА_1 не вручався під розпис сам протокол, ОСОБА_3 не ознайомлювали з його змістом та він його не підписував; по-четверте, з урахуванням всього вищепереліченого ОСОБА_4 не мав можливості подати, зокрема, пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.Одним з обов`язкових реквізитів протоколу про адміністративне правопорушення є «місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення» (ч.1 ст.256 КУпАП). Аналіз самого протоколу №1974 від 18.12.2023 свідчить про те, що вказані вимоги не дотримані, оскільки зазначено наступне: «Дата, час і місце вчинення правопорушення 24.11.2023 (встановлено актом перевірки №36416/20-40-07-01-03/38385877 від 24.11.2023); АДРЕСА_2 ». Тобто, замість «дати та часу вчинення правопорушення» зазначено дату фіксації правопорушення (дату складання акту перевірки), що у жодному разі не є тотожнім.

Крім того, зазначає, що у графі протоколу «суть адміністративного правопорушення» зазначається «порушення ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 890 143 грн., у т.ч. за 2022 рік - 865 824 грн., за півріччя 2023 року в сумі 24 319 грн., суму податку на додану вартість на загальну суму 827 172 грн., чим порушено п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст. 140, п.п.188.1 ст. 188, п.198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України», що не є валідним. Так, по-перше, акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки останній є лише службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм інформації про виявлені порушення. Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПКУ: Акт перевірки документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків. Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); Згідно п.п. 86.7.5. п. 86.7 ст. 86 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту. Відповідно до п.п.14.1.157.п.14.1. ст.14 ПКУ податкове повідомлення-рішення письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Відповідно до п. 54.3. ст. 54 ПК України у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ст. 54 ГПК України). Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення- рішення. При цьому у пункті статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь- яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України). Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України). Отже, висновки, які містяться в акті перевірки, самі по собі не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов`язки та законні інтереси. У свою чергу, якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком прибуток або від`ємного значения суми податку на додану вартість, розрахованої на платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом податкове приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Зауважує, що у справі, відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення- рішення на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 24.11.2023 року. Проте, закономірно допускати, що у ході перевірки визначене у такому повідомленні- рішенні грошове зобов`язання може бути визнане невірно нарахованим, а самостійно розрахований платником податків розмір податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню не є завищеним і сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не є заниженою, а тому за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення може бути скасоване. Відтак, не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

З огляду на зазначене зазначає, що скоєння податкового порушення неможна вважати встановленим, а відповідні твердження податкового органу, які відображають лише позицію однієї із сторін спору, не можуть бути підставою для висновку про наявність в діях ОСОБА_3 вини у порушенні встановленого порядку ведення податкового обліку і відповідно бути підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Захисник у судовому засіданні підтримала доводи, зазначені у письмовихз запереченнях, крім того зазначила, що на сьогоднішній день ТОВ «ПРОФІТ АГРО» отримано ППР, винесені за результатами проведення документальної перевірки та, в порядку ст.56 ПКУ, оскаржено до Державної податкової служби України податкові повідомлення-рішення, які були прийняті ГУ ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки від 24.11.2023. Таким чином, в силу положень п.56.15. ст.56 ПКУ: «Скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.»Враховуючи вищевикладене, просить суд закрити справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.1631 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Суд, заслухавши пояснення захисника , дослідивши матеріали справи, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, зміст заперечень з документами, поданих захисником головного бухгалтера ТОВ «ПРОФІТ АГРО» ОСОБА_1 адвокатом Косінською О.В. в їх сукупності, встановив наступне.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Відповідно дост.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів щодо інкримінованого особі адміністративного правопорушення, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення (ч.2 ст. 251 КУпАП).

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані суду особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення докази, які свідчать про наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак проступку для притягнення особи до відповідальності: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Диспозиція ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Так,об`єктом правопорушення є суспільні відносини в сфері оподаткування. Платниками податків і зборів (обов`язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов`язок сплачувати податки і збори (обов`язкові платежі). Об`єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), зокрема, митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об`єкти, визначені законами України про оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у: а) відсутність податкового обліку; б) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Перше правопорушення вчинюється у формі бездіяльності і полягає у нездійсненні передбачених законодавством України заходів щодо ведення податкового обліку. Друге правопорушення вчинюється у формі активних дій, які порушують встановлений законом порядок ведення податкового обліку або у формі бездіяльності шляхом неподання аудиторських висновків. Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов`язкових платежів) зобов`язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Правила ведення податкового обліку визначені у ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також регламентуються наказами та інструкціями Державної податкової адміністрації України.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб`єктами правопорушення можуть бути керівники та інші посадови особи підприємств, установ, організацій (заступники керівників з фінансово-економічних питань, головні бухгалтери тощо).

Щодо наявності об`єктивної сторони у даному правопорушенні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюютьсяПК України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначенихпідпунктом 140.4.8пункту 140.4 тапідпунктом 140.5.16пункту 140.5статті 140цього Кодексу),визначені відповіднодо положеньцього розділу,не більшеодного разупротягом безперервноїсукупності роківв кожномуз якихвиконується цейкритерій щодорозміру доходу.Про прийнятерішення платникподатку зазначаєу податковійзвітності зцього податку,що подаєтьсяза першийрік втакій безперервнійсукупності років.В подальшіроки такоїсукупності коригуванняфінансового результатутакож незастосовуються (крімвід`ємного значенняоб`єкта оподаткуванняминулих податкових(звітних)років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначенихпідпунктом 140.4.8пункту 140.4 тапідпунктом 140.5.16пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно допідпункту 137.4.1пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

Відповідно до п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно достатті 39цього Кодексу), реалізованих на користь: нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно допідпункту 39.2.1.2підпункту 39.2.1пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу; нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно допідпункту "г"підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно достатті 39цього Кодексу), реалізованих на користь у нерезидентів, визначених абзацами другим та третім цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов`язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положеньстатті 39цього Кодексу.При цьомуінші коригування,передбачені цимпідпунктом,не застосовуються,а сумацього коригуваннящодо такоїоперації зменшуєтьсяна сумукоригування,передбаченого абзацомпершим цьогопідпункту,якщо платникподатку самостійновже застосувавце коригуваннящодо такоїоперації. Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленоїстаттею 39цього Кодексу, але без подання звіту. При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу "витягнутої руки", встановленогостаттею 39цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки", та вартістю реалізації. У випадку незастосування вимог цього підпункту на підставі абзацу п`ятого цього підпункту, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно достатті 39цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченомуабзацом першимпідпункту 140.5.2-1пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом шостим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції. Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

Статею 188 ПК України врегульовано порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Згідно з п.198.5, 198.6 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1статті 189цього Кодексу,та скластине пізнішеостаннього днязвітного (податкового)періоду ізареєструвати вЄдиному реєстріподаткових накладнихв терміни,встановлені цимКодексом длятакої реєстрації,зведену податковунакладну затоварами/послугами,необоротними активами,придбаними/виготовленимиз податкомна доданувартість (длятоварів/послуг,необоротних активів,придбаних абовиготовлених до1липня 2015року,-у разіякщо підчас такогопридбання абовиготовлення сумиподатку буливключені доскладу податковогокредиту),у разіякщо такітовари/послуги,необоротні активипризначаються дляїх використанняабо починаютьвикористовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом 196.1.7пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197,підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом 197.1.28пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбаченихпунктом 197.11статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбаченихпунктом 189.9статті 189цього Кодексу). Уразі якщотакі товари/послуги,необоротні активив подальшомупочинають використовуватисяв оподатковуванихопераціях умежах господарськоїдіяльності,у томучислі переведенняневиробничих необоротнихактивів доскладу виробничихнеоборотних активів,платник податкуможе зменшитисуму податковихзобов`язань,що булинараховані відповіднодо цьогопункту,на підставірозрахунку коригуваннядо податковоїнакладної,зазначеної вабзаці першомуцього пункту,зареєстрованого вЄдиному реєстріподаткових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних длявикористання внеоподатковуваних операціях-на датуїх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно доЗакону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу. У разіколи намомент перевіркиплатника податкуконтролюючим органомсуми податку,попередньо включенідо складуподаткового кредиту,залишаються непідтвердженими зазначенимиу абзаціпершому цьогопункту документами,платник податкунесе відповідальністьвідповідно доцього Кодексу. Податковінакладні,отримані зЄдиного реєструподаткових накладних,є дляотримувача товарів/послугпідставою длянарахування сумподатку,що відносятьсядо податковогокредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманихподаткових накладних/розрахунківкоригування дотаких податковихнакладних,зареєстрованих вЄдиному реєстріподаткових накладних,таке правозберігається заним протягом365календарних днівз датискладення податковоїнакладної/розрахункукоригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені вподаткових накладних/розрахункахкоригування дотаких податковихнакладних,зареєстрованих вЄдиному реєстріподаткових накладнихз порушеннямстроку реєстрації,включаються доподаткового кредитуза звітнийподатковий період,в якомузареєстровано податковінакладні/розрахункикоригування дотаких податковихнакладних вЄдиному реєстріподаткових накладних,але непізніше ніжчерез 365календарних днівз датискладення податковихнакладних/розрахунківкоригування дотаких податковихнакладних. Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені вподаткових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно допідпункту 191.1.2пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимогЗакону України"Проелектронну ідентифікаціюта електроннідовірчі послуги"та зареєструватиїї вЄдиному реєстріподаткових накладниху встановленийцим Кодексомтермін. Із зазначенням обов`язкових реквізитів такої накладеної.

Згідно із вимогами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 86.3 ст.86 ПК України Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначеностаттями 77і78цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Абзацами 1,2 та 4 п.86.7ст.86ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеномустаттею 58 цього Кодексудля надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що проведення документальної перевірки є процедурним заходом зі збору контролюючим органом інформації на підставі даних податкової звітності платника податків, щодо дотримання таким платником вимог законодавства. Встановлення за наслідками такого контрольного заходу факту порушення законодавства має наслідком складення податковим органом відповідного акта перевірки, на який платником податків можуть бути подані заперечення. У свою чергу, результати розгляду заперечень на акт перевірки викладаються у формі відповіді та підлягають врахуванню контролюючим органом при прийнятті рішення за результатами перевірки.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог законодавства платниками податків за результатами здійсненого контрольного заходу, а відповідь контролюючого органу за результатами розгляду заперечень на акт перевірки - інформації щодо оцінки доводів платника податків з приводу незгоди з висновками в акті перевірки.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки та у відповіді за результатами розгляду заперечень на акт перевірки обставини і власні висновки щодо таких обставин.

Акт перевірки, так само, як і відповідь за результатами розгляду заперечень на акт перевірки та інші листи контролюючого органу, направлені на адресу платника податків з приводу оскарження ним акта перевірки, є лише службовими документами контролюючого органу, пов`язаними із збирання податкової інформації, не створюють для платника податків правових наслідків у вигляді зміни (припинення) прав чи встановлення обов`язків, однак, в подальшому можуть враховуватися контролюючим органом при прийнятті актів індивідуальної дії.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом (в тому числі податкові повідомлення-рішення), можуть бути оскарженів адміністративному або судовому порядку. До таких рішень, зокрема, відноситься податкове повідомлення-рішення(п.п.14.1.157 п.14.1 ст. 14ПК України). З огляду на зазначене, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, останній може спростувати такі висновки шляхом оскарження в адміністративному або судовому порядку рішення, прийняті контролюючим органом на підставі такого акту.

Зазначене узгоджується з позицією ВС, яка викладена у постанові від 31.05.2021 у справі №520/10718/19.

Відповідно до п.56.15 ст.56 ПК України, скарга подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з п.56.8. ст.56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначенихпунктом 42.4статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Відповідно до п.56.22 ст.56 ПК України, якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

Судом встановлено, що Головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Науменко Аллою Олексіївною при перевірці ТОВ "ПРОФІТ АГРО" код за ЄДРПОУ38385877, місцезнаходження м. Харків, вул. Алчевських, 24, кв. (офіс) 28, встановлено, що посадова особа ОСОБА_1 , головний бухгалтер ТОВ "ПРОФІТ АГРО" порушив п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140, п.п. 188.1. ст.188, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі890143грн, у т. ч. за2022рік -865824грн., за півріччя2023року в сумі 24319 грн, суму податку на додану вартість на загальну суму827172грн. Факт порушення встановлено актом від 24.11.2023№ 36416/20-40-07-01-03/38385877.

Не погоджуючись із висновками в Акті перевірки, ТОВ "ПРОФІТ АГРО" 31.01.2024 за Вих.№3101/1 направлена до Державної податкової служби України скарга на податкове повідомлення-рішення від 20.12.2023№ 00415280701, № 00415290701, № 00415320701, № 00415890701, № 00415380701, №00415730701, № 00415470701, № 00416252411, № 00416172411.

Листом від 16.02.2024 №4011/6/99-00-06-01-01-06 Державної податкової служби України повідомлено ТОВ "ПРОФІТ АГРО" про продовження строку розгляду скарги до 01.04.2024 (включно).

Докази скасування Податкового рішення-повідомлення чи відмови у задоволені скарги, поданої ТОВ "ПРОФІТ АГРО" 31.01.2024, матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, до закінчення процедури адміністративного оскарження Податкового рішення-повідомлення, закон позбавляє суд можливості врахувати висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "ПРОФІТ АГРО" п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140, п.п. 188.1. ст.188, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: заниженння податку на прибуток у сумі890143грн, у т. ч. за2022рік -865824грн., за півріччя2023року в сумі 24319 грн, суму податку на додану вартість на загальну суму827172грн., викладені в Акті перевірки, який є лише службовими документами контролюючого органу, пов`язаними із збиранням податкової інформації та не створюють для ТОВ "ПРОФІТ АГРО", як платника податків, правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом у даній справі є висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "ПРОФІТ АГРО" п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140, п.п. 188.1. ст.188, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, відображений в Акті перевірки та дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, з посиланням на порушення викладене в Акті перевірки.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт порушення ТОВ "ПРОФІТ АГРО" п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140, п.п. 188.1. ст.188, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: заниженння податку на прибуток у сумі890143грн, у т. ч. за2022рік -865824грн., за півріччя2023року в сумі 24319 грн, суму податку на додану вартість на загальну суму827172грн., контролюючим органом суду не надано.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положення якої закріплює принцип невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010,адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах іправовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ, зокрема, у рішенніпо справі «Аллене деРібемонпроти Франції»від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, якийвирішує питанняпро обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв проти Росії" та "Карелін проти Росії"), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.

Судом встановлено, що на день розгляду даної справи строки накладення адміністративного стягнення сплинули.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень ст.38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 ч.1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

З точки зору матеріального підходу нереабілітуючими визнаються обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним Верховним Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 686/4557/18

Незважаючи на те, що на час розгляду справи сплили строки накладення адміністративного стягнення за вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, разом з цим тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на орган, який склав адміністративний протокол, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення, а також те, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом давали підстави суду вважати про порушення ТОВ "ПРОФІТ АГРО" п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140, п.п. 188.1. ст.188, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: заниженння податку на прибуток у сумі890143грн, у т. ч. за2022рік -865824грн., за півріччя2023року в сумі 24319 грн, суму податку на додану вартість на загальну суму827172грн., суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено стягнення.

Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір по даній справі не підлягає стягненню не підлягає.

Керуючись статтями1,7,8,9,44-3,247,268,278,280-287,307,308 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно головного бухгалтера ТОВ «ПРОФІТ АГРО» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.163-1 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає чинність після закінчення 10-ти денного строку на її оскарження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя- С.М. Лисиченко