Постанова

від 07.02.2024 по справі 190/908/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1189/24 Справа № 190/908/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1-3), в обґрунтування якого посилалось на те, що 30.11.2018 між ТОВ «СІНГЛ АВТО» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1388 купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого Продавець зобов`язався передати Позичальнику новий автомобіль, а Позичальник зобов`язався оплатити і прийняти у власність переданий Продавцем новий автомобіль з наступними характеристиками: марка Citroen СЗ 1,2 PureTech 82 МКПП FEEL, колір EUM0 пісочний металік, рік випуску 2018.

03.12.2018 між АТ «Державний ощадний банк України» та Позичальником було укладено Договір про споживчий кредит №0636/015 (для придбання транспортного засобу) за умовами якого Позичальнику надано кредит в сумі 351 135,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,99% річних, з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше 01.12.2025 строком на 84 місяці для придбання транспортного засобу за Договором купівлі-продажу.

Свої зобов`язання Банк виконав своєчасно та сумлінно, а саме: Позичальнику було надано кредит в порядку, встановленому в п.2.2 та п.3.2.1 Кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням №0636/015 (#226553600705) від 03.12.2018 та випискою по рахунку НОМЕР_1 .

В зв`язку із неналежним виконанням Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором (невнесення чергових платежів за основним боргом та відсотками починаючи з 15.01.2022) Банком на поштову адресу Відповідача направлена вимога за вих.№103.20-12/1-1226 від 21.09.2022 про відкликання кредиту.

Зазначеною вимогою AT «Ощадбанк» у відповідності до п.3.9.1 Кредитного договору вимагав достроково повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті згідно чинного законодавства, надавши при цьому Позичальнику 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання цієї вимоги для вирішення питання виконання зобов`язань за Кредитним договором в добровільному порядку.

Вказана вимога Відповідачем не отримана у зв`язку із закінченням терміну зберігання та повернута назад до Банку, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конверті та виписка по номеру трекінгу з офіційного сайту AT «Укрпошта» (дата повернення - 01.11.2022).

Враховуючи умови п.3.9.2 Кредитного договору із зазначеного слідує, що після спливу тридцяти календарних днів з дня не вручення вимоги AT «Ощадбанк» та її повернення до Банку, строк повернення кредиту вважається таким, що настав, внаслідок чого 07.12.2022 вся сума основного боргу перенесена на рахунок простроченої заборгованості.

Отже, внаслідок неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 09.12.2022 заборгованість Відповідача перед AT «Ощадбанк» становить 281 154,83 грн, із них:

- заборгованість за основним боргом (кредитом) - 245 002,88 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом - 34 799,22 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 102,98 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 358,70 грн;

- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту)- 146,98 грн;

- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 744,07 грн.

Таким чином, Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав оскільки на сьогоднішній день Відповідачем належним чином не виконуються взяті на себе зобов`язання.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про споживчий кредит №0636/015 (для придбання транспортного засобу) від 03.12.2018 року у у розмірі 281 154,83 грн та судовий збір.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року позовні вимоги АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Не погодившись частково із рішенням суду першої інстанції, АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" подало апеляційну скаргу (а.с. 164-166), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_1 не скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду в оскаржуваній частині скасувати, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 30 листопада 2018 року між ТОВ «СІНГ АВТО» та ОСОБА_1 було укладено договір №1388, купівлі-прдажу автомобіля згідно якого продавець зобов`язався передати позичальнику новий автомобіль, а позичальник зобов`язався оплатити і прийняти у власність переданий продавцем новий автомобіль марки Citroen C3 1,2 PureTech82 MKПП FEEL. Колір EUMO пісочний метал, рік випуску 2018 (а.с. 7-9).

03.12.2018 року між ПАТ «Державний ощадний банк Україна» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №0636/015 згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 351 135,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,99% річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 01.12.2025 року строком на 84 місяці для придбання транспортного засобу за договором купівлі-продажу (а.с.10-16).

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені кредитним договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

У відповідності до п. 2.4.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 16,99 % річних.

Згідно із пунктом 3.3.3. кредитного договору, позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 7 173,70 гривень та оплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 01 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з 01 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 4.3. кредитного договору позичальник зобов`язаний: належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов`язання, у строки, обумовлені цим договором повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а у порушення умов-цього договору, достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити неустойку (штрафні санкції), як це передбачено в договорі, а також відшкодувати банку в повному обсязі збитки.

В свою чергу, в підпункті 4.2.1 кредитного договору позивач та відповідач домовились, що банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань по укладеному договору.

Згідно з пунктом 4.2.2 кредитного договору, при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами, більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованості, станом на 13.04.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором №0636/015 від 03/12/2018 становить: 281 154,83 грн, в тому числі: 245 002,88 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом); 34 799,22 грн - проценти за користування кредитом; 102,98 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 358,70 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 146,98 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 744,07 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с. 24-28).

З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується лише в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом суд виходив з того, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому неодноразово було продовжено.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року у справі №754/5108/17 (провадження №61-15938св20), з посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі №643/11542/15-ц (провадження №61-26св18) зроблено висновок, що: «згідно з пунктом 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктом 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30 грудня 1998 року №556, пунктами 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року №254 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп`ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації, зокрема і первинної, складеної в момент вчинення господарської операції, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Таким чином, наявні в матеріалах справи письмові докази (розрахунки заборгованості, виконані в автоматизованому режимі, та виписки з особового рахунку клієнта) є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України».

Факт виконання Банком своїх зобов`язань щодо надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 351 135,00 грн, підтверджується платіжним дорученням №0636/015 від 03.12.2018 (а.с. 23), розрахунками заборгованості (а.с. 24-25) та випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 29-59), також вказаними виписками підтверджується факт здійснення ОСОБА_1 часткового погашення заборгованості за кредитним договором. Факт отримання кредитних коштів, користування ними та часткового погашення відповідачем не заперечується.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаціного цивільного суду від 12 липня 2021 року у справі №404/6241/19 (провадження №61-7165св21) зазначено, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі №2-6460/11 (провадження №61-14479св20) вказано, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана у повному обсязі, кредитор має лише право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а тому після вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, банк мав право на стягнення з позичальника тільки сум, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не на стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, комісії та пені».

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору - 30 (тридцять) років (пункт 11.1.2.), так і строки виконання зобов`язань з погашенням щомісячних платежів, останній з яких і підлягав виконанню у строк не пізніше 01 грудня 2025 року (пункт 2.2).

У розділі 3 вищевказаного договору зазначений порядок виконання його умов.

Пунктом 3.9 розділу 3 договору, передбачені підстави та випадки, коли позичальник зобов`язаний повернути кредит достроково за вимогою банку.

Зокрема, п.п.3.9.2 договору передбачено, що повернення кредиту та платежів, строк яких не настав, повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання такої вимоги від банку.

В частині другій підпункту 3.9.2 договору визначено, що датою одержання позичальником вимоги банку є дата вручення йому поштового відправлення, яка зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення, або дата проставлена на такому листі особисто позичальником при отриманні ним такого листа, або з дня зазначення поштовою службою в повідомленні про вручення поштового відправлення відомостей про причини невручення такого відправлення позичальнику.

21.09.2022 року Банком на адресу ОСОБА_1 було надіслано вимогу щодо повернення суми кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно кредитного договору у загальній сумі 270 777,25 грн та в порядку п. 3.9.2. надає 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення для виконання порушеного зобов`язання в добровільному порядку.

Вказана вимога була отримана ОСОБА_1 01.11.2022 року.

Отже, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання з 01 грудня 2025 року на 01.12.2022. Тобто банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Згідно розрахунку Банком нараховані проценти за користування кредитними коштами до 01.12.2022 року, тобто в межах строку кредитування, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку проценти за користування кредитними коштами у розмірі 34 799,22 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 18 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Колегією суддів встановлено, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з повернення позики, колегія суддів приходить до висновку про те, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно розрахунку заборгованості Банком були нараховані 3% річних та втрати від інфляції до 02.02.2022 року, тобто з урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) у розмірі 102,98 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 358,70 грн, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) у розмірі 146,98 грн, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 744,07 грн підлягаю задоволенню.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції було допущено невірне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду у відповідності до ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", а рішення суду скасувати в оскаржуваній частині.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" - задовольнити.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ: 00032129) заборгованість за договором про споживчий кредит №0636/015 (для придбання транспортного засобу) від 03 грудня 2018 року, станом на 09 грудня 2022 року у розмірі 36 151 (тридцять шість тисяч сто п`ятдесят одна) грн 95 коп, яка складається з: 34 799 (тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто д`ять) грн 22 коп - заборгованість за процентами за користування кредитом; 102 (сто дві) грн 98 коп - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 358 (триста п`ятдесят вісім) грн 70 коп - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 146 (сто сорок шість) грн 98 коп - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 744 (сімсот сорок чотири) грн 07 коп - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року в частині стягнення судового збору змінити шляхом його збільшення з 3 674 (три тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 97 коп до 4 217 (чотири тисячі двісті сімнадцять) грн 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ: 00032129) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 6 325 (шість тисяч триста двадцять п`ять) грн 98 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.Ю. Лопатіна