Постанова

від 15.02.2024 по справі 185/7303/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 185/7303/23

Номер провадження 22-ц/818/640/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Супрун Я.С.,

представника відповідача адвоката Савіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2023 року в складі судді Теслікової І.І. у справі №185/7303/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, відновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мальцева Ганна Юріївна, звернулась до суду з позовом до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» (далі КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області») про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, відновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 прийнята на посаду соціального робітника в КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» з 02 лютого 2021 року.

З 24 лютого 2022 року, тобто з моменту початку збройної агресії рф проти України, оголошення в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 працювала згідно штатного розкладу на посаді соціального робітника КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області».

З перших днів збройного протистояння с.Чистоводівка Ізюмського району Харківської області перебувало під обстрілами з боку збройних сил рф. Як визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, що набрав законної сили 27 грудня 2022 року, Куньєвська сільська територіальна громада перебувала в тимчасовій окупації рф з 26 лютого 2022 по 11 вересня 2022 року та з 11 вересня 2022 року включена лише до Території можливих бойових дій.

У зв`язку із окупацією збройними силами рф Куньєвської сільської територіальної громади - КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» було позбавлено можливості функціонувати у повному обсязі. У зв`язку з чим керівництвом КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прийнято наказ від 29 березня 2022 року №7-к про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .

Після деокупації Куньєвської сільської територіальної громади, КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» почав відновлювати свою діяльність з жовтня 2022 року. Багато працівників КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» вже стали до роботи та працюють на умовах повного робочого часу, отримують заробітну плату.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася з приводу відновлення дії трудового договору до керівництва КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області». 29 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до директора КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» із заявою про поновлення дії трудового договору у зв`язку із можливістю нею виконувати роботу, а також із заявою про надання пояснень поважних причин не поновлення дії її трудового договору з жовтня 2022 року.

Директором КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» 04 квітня 2023 року за вих. №01/13-1 надано відповідь ОСОБА_1 на всі її заяви щодо відновлення дії трудового договору, в якій міститься лише посилання на наказ № 7-к від 29 березня 2022 року та вказівка на те, що дія трудового договору призупинена до кінця дії воєнного стану та 30 днів після його закінчення. Ніяких інших поважних причин не поновлення дії трудового договору ОСОБА_1 не наведено. Таким чином 04 квітня 2023 року ОСОБА_1 стало відомо про порушення її прав щодо відновлення дії трудового договору, тобто право на працю.

Зазначає, що роботодавець на заяви ОСОБА_1 від 29 березня 2023 року обґрунтовані причини для продовження призупинення дії трудового договору з позивачем не надав, що підтверджує відсутність обставин, які б свідчили про неможливість виконання виробничих завдань та функцій, так як інші працівники вже приступили до виконання роботи в КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» ще з жовтня 2022 року. 3 огляду на викладене та враховуючи, що з позивачем не припинено трудовий договір, а призупинено його дію, ефективним способом відновлення порушеного права позивачки є поновлення з 29 березня 2023 року його дії, тобто з моменту подання працівником заяви про реальну можливість та бажання виконувати свої посадові обов?язки. Таким чином, позивачкою додатково заявляються вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2023 року по дату винесення судового рішення.

Посилаючись на вказане, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ директора КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» від 29 березня 2022 року № 7-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » в частині призупинення дії трудового договору із соціальним робітником ОСОБА_1 з 29 березня 2023 року; поновити з 29 березня 2023 року дію трудового договору соціального робітника КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» ОСОБА_1 ; стягнути з КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2023 року по 20 вересня 2023 року в розмірі 46153, 80 грн.

28 серпня 2023 року КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» подала до суду відзив в якому просило відмовити у задоволенні позову.

Відзив мотивовано тим, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підстав для його скасування немає. Крім того, зазначив, що позивачці неможливо надати роботу та поновити трудовий договір, оскільки на теперішній час кількість підопічних яким надається соціальна допомога значно зменшилась в наслідок того, що велика кількість людей виїхали з території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, але очікується їх повернення після припинення бойових дій на території Харківської області та скасування режиму військового стану, після чого трудовий договір з позивачем буде поновлений. Також відповідачем подано заяву про те, що позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності.

08 листопада 2023 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , згідно яких у березні 2023 року їй стало відомо про відновлення діяльності КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» з жовтня 2022 року після деокупації Куньєвської сільської територіальної громади, про що їй повідомили працівники КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» та її підопічні особи, за якими вона здійснює догляд. Спочатку, у березні 2023 року вона усно звернулась до керівництва КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» з приводу відновлення дії трудового договору. Проте, так як ніяких дій не відбувалось, то 20 березня 2023 року та 29 березня 2023 року вона вже звернулась до відповідача із відповідними письмовими заявами. За результатами розгляду її заяв вона отримала від КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» лише копію наказу від 29 березня 2022 року № 7-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », засвідчену 22 березня 2023 року, та відповідь від 04 квітня 2023 року за вих. № 01/13-1, в якій містилось лише посилання на наказ № 7-к від 29 березня 2022 року та вказівка на те, що дія трудового договору призупинена до кінця дії воєнного стану та 30 днів після його закінчення. Більше їй причини не поновлення з боку роботодавця з нею дії трудового договору не відомі. Працювати вона готова та бажає.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2023 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» від 29 березня 2022 року № 7-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » в частині призупинення дії трудового договору із соціальним робітником ОСОБА_1 з 29 березня 2023 року.

Поновлено з 29 березня 2023 року дію трудового договору соціального робітника КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» ОСОБА_1 .

Стягнуто з КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2023 року по 20 вересня 2023 року в розмірі 46153, 80 грн, суму виплати зазначено без урахування податків і зборів.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення в частині поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення мотивовано тим, що позивач у своїй заяві від 29 березня 2023 року про поновлення з нею дії трудового договору вказала про готовність виконувати свої трудові обов`язки з огляду на функціонування установи. Разом з тим, відповідач не надав відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги і свідчили б про неможливість виконання відповідачем виробничих завдань та функцій установи, з урахування відновлення її діяльності 15 вересня 2022 року. Крім того, позивач не знала і не могла дізнатися до 29 березня 2023 року про існування наказу про призупинення дії трудового договору, оскільки він їй під розписку не вручався і жодним іншим способом відповідачем до відома його положення не доводилися, як наслідок строк позивачем був пропущений з поважних причин. Також, відповідно довідки про доходи № 01-23/1 від 20 березня 2023 року середньоденна заробітна плата позивача складає 366,30 грн. Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 46 153,80 грн (366,30 грн. середньоденного заробітку х 126 робочих днів за період з 29 березня 2023 року по 20 вересня 2023 року).

13 грудня 2023 року КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована доводами які є аналогічними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву. Крім того, призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. Таким чином законодавство надало работодавцеві право самостійно, у разі необхідності призупиняти трудові відносини з робітником. Також, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Зазначає, що позивачу було відомо про те, що відповідач відновив свою роботу мінімум, ще в жовтні 2022 року, проте з письмовою заявою про поновлення дії трудового договору вона звернулась лише 29 березня 2023 року значно порушивши строк передбачений частиною 1 статті 233 ЦПК України. Зазначає, що в рішенні суду вказано, що представник відповідача не з`явився в судове засідання, хоча відповідно до протоколу ВКЗ представник був в судовому засіданні, після чого зв`язок був розірваний, що позбавило можливості приймати участь у судовому засіданні.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Всудовезасіданняапеляційногосуду позивачка не з`явилась. Про розгляд справи 15 лютого 2024 року була повідомлена телефонограмою (а.с. 155).

Апеляційнийсудвважаєможливим розглянутисправу у відсутність учасника справи, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Савіна О.С., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно дочастин 1,2,4,5статті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Устатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 рокута протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 згідно наказу № 7-к від 01 лютого 2021 з 02 лютого 2021 року працює на посаді соціального робітника в КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» (а.с. 11).

29 березня 2022 року директором КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» було видано наказ № 7-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », з огляду на військову агресію Російської Федерації проти України, у зв`язку з неможливістю надавати роботу, та забезпечувати всі виробничі, організаційні, технічні можливості установи, та виконувати її без загрози життю та здоров?ю, та відповідно достатті 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»,дію трудового договору з ОСОБА_1 призупинено з 01 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення, або скасування воєнного стану (а.с. 13).

20 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» з заявою про надання їй для ознайомлення та копію наказу про призупинення трудових відносин, та наказу про звільнення (у разі його існування) (а.с. 12).

29 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» з заявою про поновлення дії трудового договору з нею, оскільки установа відновила свою роботу (а.с. 15).

Згідно відповідей КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» від 04 квітня 2023 року №01/13-1, наданих на заяви ОСОБА_1 від 20 березня 2023 року та від 29 березня 2023 року, останню повідомлено, шо на період дії військового стану з нею призупинено дію трудового договору з 01 квітня 2022 року до кінця дії військового стану та 30 днів після його закінчення (наказ № 7-к від 29 березня 2022 року), у зв`язку з тим, що КУ «Терцентр Куньєвської сільської ради» не може надати їй роботу в зв`язку з відсутністю потреби (відсутня необхідна кількість підопічних). Після закінчення дії військового стану на території України, буде переглянута структура комунальної установи з огляду щодо кількості підопічних, які матимуть право на обслуговування, та буде прийнято рішення стосовно поновлення її на роботі, або скорочення штатної одиниці (а.с. 17).

Згідно довідки начальника Куньєвської сільської військової адміністрації № 02-01-22/515 від 11 серпня 2023 року, Куньєвська сільська рада Ізюмського району Харківської області всі її органи, в тому числі КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» відновили роботу після деокупації 15 вересня 2022 року (а.с. 56).

Відповідно до довідки про доходи від 20 березня 2023 року № 01-23/1, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 у КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» складає суму в розмірі 366, 30 грн (а.с.14).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано беззаперечних доказів щодо абсолютної неможливості надати роботу працівнику та доказів, що працівник не може її виконувати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно частини 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбаченістаттями 43-46 Конституції України.

Разом з тим відповідно достатті 64 Конституції Українив умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 квітня 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Воєнний стан введено на всій території України та його дію на теперішній час продовжено.

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

В указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю Українидоповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положенняЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКодекс законів про працю- мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положеннямЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Частиною 1статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Згідно із частиною 3статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Таким чином,Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1статті 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Вказана норма передбачає призупинення дії трудового договору не само по собі - у зв`язку з військовою агресією проти України, а лише за умови виключення можливості надання та виконання роботи.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що Верховний Суд в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження 61-283св23) дійшов висновку про те, що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України у разі настання обставин, за яких виключена можливість надання та виконання роботи.Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості узв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в суді першої інстанції, та подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, відповідачем не надано беззаперечних доказів щодо абсолютної неможливості надати роботу працівнику та доказів, що працівник не може її виконувати.

Так, відповідачем не надано суду належних доказів, які доводять неможливість забезпечити ОСОБА_1 роботою, зокрема, не надано інформацію про кількість підопічних яким надається соціальна допомога та не надано доказів неможливості переведення позивачки на іншу роботу.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано беззаперечних доказів щодо абсолютної неможливості надати роботу працівнику та доказів, що працівник не може її виконувати у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

У даній справі відповідачем не надано беззаперечних доказів щодо абсолютної неможливості надати роботу працівнику та доказів, що працівник не може її виконувати у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача, тому висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог позивача є обґрунтованим та узгоджується з судовою практикою Верховного Суду.

За результатами розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив період вимушеного прогулу з 29 березня 2023 року по 20 вересня 2023 року та розмір середнього заробітку за цей період у сумі 46 153,80 грн із розрахунку: 366,30 грн середньоденного заробітку х 126 робочих днів, який підлягає стягненню.

Відповідно до положень пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08 лютого 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачу було відомо про те, що відповідач відновив свою роботу мінімум з жовтня 2022 року, проте з письмовою заявою про поновлення дії трудового договору вона звернулась лише 29 березня 2023 року значно порушивши строк передбачений частиною 1 статті 233 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції, позивачка не знала і не могла дізнатися до 29 березня 2023 року про існування наказу про призупинення дії трудового договору, оскільки він їй під розписку не вручався і жодним іншим способом відповідачем до її відома не доводився.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідно до протоколу ВКЗ представник відповідача був в судовому засіданні, однак після чого зв`язок був розірваний, що позбавило можливості приймати участь у судовому засіданні, суд не приймає до уваги, оскільки ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (частина 5 статті 212 ЦПК України).

Щодо доводу апеляційної скарги про безпідставність прийнятого судом рішення, який допустив негайне його виконання в частині поновлення дії трудового договору, що не передбачено законом, апеляційний суд відзначає, що відсторонення позивачки від роботи може тривати невизначений проміжок часу, що по своїй суті є аналогічним звільненню працівника, тому прийняте судом першої інстанції рішення вважає таким, що прийнято за аналогією закону с застосуванням положень статті 235 КЗпП України.

Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогстатті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтуваннясвоїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина