Ухвала

від 19.02.2024 по справі 403/160/20

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 403/160/20

Провадження №1-кп/472/26/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора- ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120290000222 від 09.09.2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2024 року обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду в електронному вигляді заяву, в якій просить змінити, визначений йому ухвалою суду від 01.02.2024 року обов`язок "не відлучатися з Миколаївської області без дозволу суду", та просить дозволити йому відлучатися з Миколаївської області з метою навчання, працевлаштування, роботи та для вирішення питань, пов`язаних із переїздом на інше постійне місце проживання для того, щоб його дитина могла отримати повноцінну освіту безпосередньо у школі, а не дистанційно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свою заяву та просив її задовольнити з підстав, які викладені в його заяві, та зокрема зазначив, що знайти роботу в Миколаївській області проблематично, оскільки в Миколаївській області не дуже великий вибір вакантних місць та можливість працевлаштуватися по спеціальностям, які в нього є, а тому він просить дозволити йому відлучатися з Миколаївської області для працевлаштування водієм-далекобійником, чи водієм на евакуатор, або газоелектрозварювальником по Україні. Крім того, професія водія передбачає роботу по перевезенню вантажів по всій підконтрольній території України, але він не може працевлаштуватися на таку роботу, так як в нього є обмеження суду у його вільному пересуванні по території України без дозволу суду. Крім того, в нього є малолітня дитина, яка проживає в м. Баштанка Миколаївської області, але у зв`язку з тим, що Миколаївська область є прифронтовою зоною і відсутні укриття, то в них не працюють школи в м. Баштанка в штатному режимі і дітей навчають дистанційно, що на його думку погано впливає на розвиток дитини, а тому в його планах є також змінити місце проживання із Миколаївської області на центральну чи західну Україну, де працюють школи у штатному режимі і більш-менш спокійно в плані обстрілів зі сторони непідконтрольної території України.

Захисник ОСОБА_5 підтримав заяву свого підзахисного, вважає, що є підстави для її задоволення.

Прокурор ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення заяви обвинуваченого, оскільки вона є необгрунтованою, а також на апеляційному розгляді перебуває апеляційна скарга прокурора на ухвалу суду від 01.02.2024 року.

Заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою судувід 01лютого 2024року відноснообвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжнийзахід увигляді особистогозобов`язання, зобов`язавши його прибувати за кожною вимогою до Веселинівського районного суду Миколаївської області, не відлучатися з Миколаївської області без дозволу суду, повідомляти Веселинівський районний суд Миколаївської області про зміну місця свого проживання/перебування, роботи, навчання, утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню.

В своїй заяві ОСОБА_4 фактично просить пом`якшити встановлений відносно нього обов`язок "не відлучатися з Миколаївської області без дозволу суду", та просить дозволити йому відлучатися з Миколаївської області з метою навчання, працевлаштування, роботи та для вирішення питань, пов`язаних із переїздом на інше постійне місце проживання для того, щоб його дитина могла отримати повноцінну освіту безпосередньо у школі, а не дистанційно.

Відповідно до ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбаченістаттею 194цього Кодексу.

Особисте зобов`язання є найм`якішим запобіжним заходом. З моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_4 (01.02.2024 року) запобіжного заходу пройшло лише півмісяця, тобто незначний проміжок часу, а тому суд на даний час ще не впевнився, що ОСОБА_4 добросовісно виконуватиме покладені на нього судом обов`язки.

Крім того, суд вважає, що в межах Миколаївської області тимчасово, на період розгляду кримінального провадження в суді можна знайти якусь роботу, не обов`язково по спеціальності, з метою оперативного розгляду справи та дотримання розумних строків, оскільки далекобійні перевезення передбачають тривалі відрядження, що прямо вплине на тривалість розгляду справи та може призвести до безпідставних відкладень судових засідань через неявку обвинуваченого.

До того ж, з моменту звільнення ОСОБА_4 з місць позбавлення волі (05.02.2024 року) пройшло менше півмісяця, а тому суд вважає необгрунтованим посилання ОСОБА_4 на те, що в Миколаївській області не дуже великий вибір вакантних місць та можливість працевлаштуватися, адже за такий невеликий проміжок часу робити такий висновок є передчасним. Доказів того, що в ОСОБА_4 існують перешкоди у працевлаштуванні в межах Миколаївської області його заява не містить.

Крім того, ОСОБА_4 не надав доказів, що його малолітня дитина перебуває на його самостійному утриманні (рішення суду або документи від органу опіки і піклування за місцем проживання), оскільки в неї є також її матір. Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 тривалий період відбував покарання у виді позбавлення волі. Тобто, його дитина весь цей час проживає в м. Баштанка, і в неї склались певні соціальні зв`язки, а тому різка зміна місця проживання та навчання може негативно вплинути на дитину.

Твердження ОСОБА_4 про те, що його дитина навчається лише дистанційно, суд вважає також необгрунтованими, оскільки таких доказів з місця навчання дитини не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява обвинуваченого ОСОБА_4 про дозвіл відлучатися з Миколаївської області не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.194, 371, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про надання дозволу відлучатися з Миколаївської області з метою навчання, працевлаштування, роботи та для вирішення питань, пов`язаних із переїздом на інше постійне місце проживання, відмовити.

Ухвала суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_1