Ухвала

від 19.02.2024 по справі 303/623/20

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Мукачево Справа №303/623/20

6/303/25/24

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Кость В.В.

секретар судового засідання Чухайло К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево подання старшого державного виконавця Відділу державного виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Веремчук О.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Веремчук О.І. (далі Старший державний виконавець) звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України, до виконання зобов`язань за виконавчим листом №303/623/20 від 23.10.2020.

Необхідність задоволення подання обґрунтовується тим, що в неї на виконанні перебуває виконавче провадження №64340408 з примусового виконання виконавчого листа №303/623/20 виданого 23.10.2020 про стягнення з ОСОБА_1 витрат понесених закладом охорони здоров`я у сумі 6911,76 гривень

У зв`язку з невиконанням боржником даного зобов`язання, ухиленням від його виконання, не вжиттям заходів щодо його виконання, виникла необхідність у тимчасовому обмеженні боржника у праві виїзду за кордон.

У відповідності до приписів ч. 4 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Поряд з цим, до матеріалів подання долучено заяву Старшого державного виконавця про розгляд подання без її участі.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

На примусовому виконанні Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавчий лист №303/623/20 виданий 23.10.2020 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 накористь держави в особі відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Мукачівської міської ради коштів на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 6911,76 гривень.

02.02.2021 старшим державним виконавцем Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Олаг Г.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

У поданні містяться посилання на те, що Старшим державним виконавцем вжито ряд заходів, спрямованих на примусове виконання рішення, однак вказані заходи не забезпечили виконання боржником рішення.

По відношенню до вказаних фактичних обставин справи суд приймає до уваги наступне.

В ст. 13 Загальної декларації прав людини зазначено, що кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.73 №2148-VIII встановлено, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згадані вище права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших осіб і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому Пакті.

Частиною першою статті 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною четвертою ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Системний аналіз наведених вище норм міжнародного та національного законодавства свідчить про те, що застосування судом обмеження права у вигляді виїзду фізичної особи за кордон має відбуватись з урахуванням його природи як конституційного права громадянина, яке встановлюється ст. 33 Конституції України, ст.313 Цивільного кодексу України та низкою міжнародних угод, які є частиною національного законодавства України, зокрема Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (статті 5, 8, 18 Конвенції).

Враховуючи правову природу права особи на вільне пересування як одного із основоположних прав людини і громадянина та переважно майновий характер цивільних спорів, можна дійти висновку про обмеження права на виїзд за кордон у порядку цивільного судочинства як виняткового заходу.

Частиною третьою статті 441 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Поряд з цим, підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачено приписами Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» .

Статтею 6 (п. 5) названого Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Аналіз вищевказаних приписів свідчить про те, що обов`язковою умовою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України є ухилення його від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб).

При цьому, під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Сама пособі наявністьсуми заборгованостіза виконавчимдокументом абовідсутність дійстосовно добровільногопогашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань, без надання суду достовірних даних про факт такого ухилення.

Крім того, у поданні не наведено доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє дії, які б унеможливлювали виконання виконавчого листа №303/623/20 від 23 жовтня 2020 року, чи доказів, які підтверджують отриманням боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника, та інших документів, що виносились у ході виконавчого провадження, як це передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження», а також те, що боржник виїжджає за кордон з метою ухилення від виконання такого рішення.

Обмеження свободи пересування боржника, що є додатковим заходом забезпечення виконання судового рішення, якщо загальновживані заходи стягнення є недостатніми, вичерпані, не повинно застосовуватися, якщо не є конче необхідним і обґрунтованим.

Виходячи з матеріалів подання та з урахуванням вищевказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що факт свідомого ухиленняборжника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, залишився доказово непідтвердженим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що подання Старшого державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань.

За таких обставин, з урахуванням гарантованого конституційними нормами права особи на вільне пересування, у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 260, 441 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання старшого державноговиконавця Відділудержавної виконавчоїслужби умісті МукачевіМукачівського районуЗакарпатської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції Веремчук О.І. про тимчасовеобмеження управі виїздуза межіУкраїни боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань за виконавчим листом №303/623/20 від 23.10.2020 відмовити.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Кость