Постанова

від 19.02.2024 по справі 335/1034/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1034/24 2-а/335/35/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Апаллонової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департамент патрульної поліції України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Доррем Технології» про визнання протиправної та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департамент патрульної поліції України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Доррем Технології» про визнання протиправної та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15.01.2024 серії БАД № 021351.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.01.2024року старший інспектор ВБДР УПП в Запорізькій області капітан поліції Худолій Миколай Володимирович знаходячись у м. Запоріжжі по вул. Космічна ,123 виніс Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 021351 в якому зазначив, 15.01.2024року 10 годин 00 хвилин Запорізький район, Запорізька область в районі с.Богатирьовка с.Матвіївка гр. ОСОБА_2 будучі посадовою особою не вчинив заходів щодо своєчасного очищення доріг від зимої слизькості чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП. В постанові зазначена не його прізвище а зазначено ОСОБА_3 замість ОСОБА_4 , також зазначена невідома адреса. В графі керуючи транспортним засобом (марка, модель) відсутні запис, реєстраційний номер відсутній, але чомусь зазначено директор ТОВ «Рем Технології» , але такого підприємства також він не знає, є підприємство ТОВ «Доррем - Технології».

Згідно положень ст. 16, 17, 21 Закону № 2862-1V, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Служба автомобільних доріг у Запорізькій області є балансоутримувачем автомобільних доріг загального користування державного значення і несе відповідальність за їх експлуатаційний стан (Інформація розміщена на офіційному сайті: https://zp.ukravtodor.gov.ua

Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» утворене з метою забезпечення утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Запорізької області в належному експлуатаційному стані відповідно до вимог нормативно-правових актів, норм, стандартів, розвитку мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення, сталого функціонування, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них.

Предметом діяльності Підприємства є організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення.(1нформація розміщена на офіційному сайті.

Приймаючи до уваги, що балансоутримувачем доріг, як зазначалось вище є Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» то він відповідно не є суб`єктом даного правопорушення.

Оскаржувана постанова не містить посилання на достатні та допустимі докази, які доводять факт вчинення правопорушення.

З огляду на викладені обставини, посилаючись на нормиКУпАПтаКАС України, просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД№ 021351 від 15.01.2024 провадження у справі закрити; стягнути з відповідачів сплачений судовий збір у сумі 605.60 грн та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 30.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст.268-272,286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов.

16.02.2024 року від Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, надійшов відзив на позовну заяву в якому заначено, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Під час несення служби 15.01.2024 інспектором ВБДР управління патрульної поліції було виявлено правопорушення за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Матвіївка, скоєне громадянином ОСОБА_1 , який будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан автомобільної дороги, не вжив своєчасно заходів, щодо очищення проїзної частини від ожеледиці та ліквідації зимової слизькості, чим порушив п.6.2, п.6.4 ДСТУ 3587-22 та п.1.5 ПДР України.

В наступному, в ході розгляду справи, було роз`яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно статті 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач будь-яких клопотань не заявляв. З огляду на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2статті 2Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що 15.01.2024 інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 021351 за змістом яко: 15.01.2024року 10 годин 00 хвилин Запорізький район, Запорізька область в районі с.Богатирьовка с.Матвіївка гр. ОСОБА_2 будучі посадовою особою не вчинив заходів щодо своєчасного очищення доріг від зимої слизькості чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно допункту 1.5.Правил дорожнього рухуУкраїни, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 року № 1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Згідност. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів),частина перша статті 44,стаття 89,частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109,стаття 110, частина четверта статті 116-2,стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1,121-2,частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122,частина перша статті 123,статті 124-1,125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127,статті 128-129,частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1,стаття 135,стаття 136(за винятком порушень на автомобільному транспорті),стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140,статті 148,151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1,статті 161,164-4,стаття 175-1(за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради),статті 176,177, частини перша і друга статті 178,статті 180, 181-1,частина перша статті 182,статті 183,192,194,195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1ст. 140 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Приписами частини 1 статті 140КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони.

Суб`єкт адміністративногоправопорушення - це фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність.

Відповідно диспозиції частини 1 статті 140 КУпАП передбачено, що: «Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху».

Об`єктом правопорушенняза ч.1ст.140КУпАП є суспільні відносини у сфері є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторонаправопорушення зач.1ст.140КУпАП передбачає об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:

1) порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху;

порушення визначеного законодавством порядку погодження з Державною автомобільною інспекцією: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування;

порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП адміністративного проступку є лише посадові особи.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України`з года на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

За змістом ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VІІІ визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КпАП України, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно ч.ч. 1, 2 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КпАП України.

Відповідно до п.3 розділу II Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1-3 ст. 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

Законом України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862-1У з усіма змінами та доповненнями (надалі по тексту - Закон № 2862-1У) встановлено правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.

За змістом статті 8 Закону № 2862-ІУ автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Приписами статті 16 Закону № 2862-ІУ визначено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування є комунальною власністю.

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.

Проїзна частина доріг, штучні споруди (мости і шляхопроводи), технічні засоби організації дорожнього руху та зовнішнє освітлення на вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів можуть передаватися безоплатно в державну власність, а також з державної в комунальну власність за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень статті 17 Закону № 2862-ІУ управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Нормами статті 19 Закону № 2862-ІУ встановлено, що основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є:

забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів;

організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами;

видача дозволів на прокладання нових та ремонт існуючих мереж у межах «червоних ліній» вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

завчасне оповіщення учасників руху і мешканців міст та інших населених пунктів про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів;

здійснення статистичного обліку та паспортизації вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавства у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

видача в установленому порядку дозволів на тимчасове припинення руху.

Статтею 21 Закону № 2862-ІУ регламентовано, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;

2)якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

3)розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

4)відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Згідно положень ст. 16, 17, 21 Закону № 2862-1V, вулиці ідороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Служба автомобільних доріг у Запорізькій області є балансоутримувачем автомобільних доріг загального користування державного значення і несе відповідальність за їх експлуатаційний стан (Інформація розміщена на офіційному сайті: https://zp.ukravtodor.gov.ua

Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» утворене з метою забезпечення утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Запорізької області в належному експлуатаційному стані відповідно до вимог нормативно-правових актів, норм, стандартів, розвитку мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення, сталого функціонування, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них.

Предметом діяльності Підприємства є організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення.(1нформація розміщена на офіційному сайті: https://dpmdzo.zoda.gov.ua/pro_dp/osnovni_zavdanna)

Згідно пункту 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ посадові особи, які відповідають за експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць зобовязані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху: своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Пунктом 11 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 визначено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобовязані: своєчасно, якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх обєктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Згідно статті 9 Закону № 3353-ХІІ, до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості

невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

Відповідно до статті 24 Закону № 3353-ХІІ власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Розділом 1 ДСТУ № 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» передбачено, що: цей стандарт поширюється на автомобільні дороги, вулиці і дороги міст та населених пунктів, залізничні переїзди; установлює вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року № 2807-ІУ з усіма змінами та доповненнями (надалі по тексту - Закон № 2807-ІУ) до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою (ч. 1 ст. 15 Закону № 2807-ІУ).

Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації (ч. 2 ст. 15 Закону № 2807-ІУ).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ з усіма змінами та доповненнями (надалі по тексту - Закон № 3353-ХІІ) встановлено, що: «Посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху».

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 3353-ХІІ власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо- експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.

З огляду на те, що балансоутримувачем доріг, як зазначалось вище є Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області», то ОСОБА_1 відповідно не є суб`єктом даного правопорушення.

До того ж, в оспорюваній постанові зазначено не прізвище позивача, так як зазначено про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 замість ОСОБА_1 , також зазначена адреса яка не є місцем проживання ОСОБА_1 . Також в постанові зазначено директор ТОВ «Рем Технології», але ОСОБА_1 не є дирекором цієї юридичної особи, бо є директором ТОВ «Доррем - Технології». Фактичні обставини справи свідчать, що оспорювану постанову складено відносно ОСОБА_1 , а зазначення прізвища Перонь є опискою.

Відповідно до ст.62Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно зі ст.293КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 3ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має, в тому числі, право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст.293КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

Отже враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 021351за таких обставин підлягає скасуванню.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання оскаржуваної постанови протиправною, то вона задоволенню не підлягає, у зв`язку з наступним.

Згідно з ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, КАС України, встановлено вичерпний перелік рішень суду, які він уповноважений постановити за результатами розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, що унеможливлює задоволення позову в частині визнання постанови протиправною, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Частиною третьоюстатті 132 КАС Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3ст. 134 КАС Українипередбачено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4ст. 134 КАС України).

На підтвердження розміру витрат, які позивач поніс на оплату послуг адвоката, позивачем не надано жодного підтвердження.

Частиною 6ст. 134 КАС Українивизначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданому до суду відзиві відповідач заперечує проти стягнення з нього понесених позивачем витрат, посилаючись на те, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та наданих адвокатом послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, відповідно до ч. 7ст. 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на ті обставини, що позовна заява подана та підписана позивачем і до позову не долучено жодного доказу на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд приходить висновку, що у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити.

За звернення до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією від 25.01.2024, отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до приписів ч. 1ст. 139 КАС Українивсі судові витрати, які підлягають відшкодуванню позивачеві, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.9,14,73-78,90,143,242,246,250,255 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України, Департамент патрульної поліції України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальності «Доррем Технології» про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 021351 від 15.01.2024 року якою ОСОБА_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.140Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 , за ч. 1 ст.140Кодексу Українипро адміністративніправопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, 23).

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 246 КАС України:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН_ НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-1Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 02140892, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96;

Відповідач-2Департамент патрульної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальності «Доррем Технології», ЄДРПОУ 41179608, м.Запоріжжя, с.Креміно, буд. 8 «А».

Суддя Ю.В. Апаллонова