Постанова

від 19.02.2024 по справі 921/548/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2024 р. Справа №921/548/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації №01-13/1888 від 01.12.2023 (вх. №01-05/3701/23 від 05.12.2023)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.11.2023 (суддя Руденко О.В., повний текст складено 14.11.2023)

у справі №921/548/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.11.2023 у справі №921/548/23 позов задоволено; стягнуто з Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» основний борг у сумі 34 271,78 грн., пеню в сумі 5 060,96 грн., 3% річних в сумі 1 450,68 грн., інфляційні втрати у сумі 10 522,51 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.11.2023 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ Нафтогаз Україна відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 26.01.2024.

11.01.2024 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

16.01.2024 на електронну адресу суду надійшла відповідь апелянта на відзив, у якій відповідач просить не брати до уваги поданий позивачем відзив.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації про стягнення 51 305,93 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині повної та своєчасної сплати коштів за постачання природного газу, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказував, що протягом жовтня - листопада 2021 року та до 28.12.2021 між позивачем та відповідачем не було укладено договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії» відповідно до норм чинного законодавства та з дотриманням Бюджетного кодексу України, а договір про постачання природного газу №428 між сторонами було укладено 28.12.2021 на суму 6249,60 грн, відповідно до якого бюджетною організацією було проведено розрахунки. Крім того, Управлінням було сплачено за спожитий газ в грудні 2021 року в сумі 74 492,98 грн, на підставі договору №18-1340/21-БО-Т від 29.11.2021, укладеного з ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» згідно з виставленим рахунком - фактурою №18-1340/21-БО-Т/12/21 від 23.12.2021, а від позивача до кінця грудня 2021 року не надходили рахунки чи акти приймання-передачі природного газу, окрім акту приймання-передачі №22892 від 28.12.2021 на суму 6249,60 грн.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення дійшов висновку про те, що позовні вимоги є документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що викладені в оскарженому рішенні висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам. На підтвердження зазначеного апелянт наводить такі доводи:

- суд безпідставно відкрив провадження у справі, оскільки ухвалою від 20.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, а саме для надання копії типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», укладеного з Управлінням соціального захисту населення Чортківської РВА, для можливості визначити чи дійсно ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» надавались послуги відповідачу на умовах цього типового договору, однак позивач виконав цю вимогу лише 04.10.2023, тобто після відкриття провадження у справі 04.09.2023;

- відповідно до п.2 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», суб`єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники «останньої надії»), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі типового договору, а відповідно до вимог ст.ст.173, 174, 180 ГК України для виникнення договірних зобов`язань суб`єкти господарювання мають погодити істотні умови договору та підписати такий договір;

- у мотивувальній частині рішення суду йдеться про те, що постачання природного газу постачальником «останньої надії» відповідачу здійснювалось відповідно до умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», однак суд є непослідовним в баченні необхідності укладення договору між постачальником і споживачем, оскільки долучений до матеріалів справи типовий договір, укладений з відповідачем, через відсутність якого було зупинено провадження у справі, суд до уваги не взяв, як не взяв до уваги і посилання у відзиві на законодавчі та нормативно-правові акти щодо необхідності укладення договору, та не дослідив його укладення чи неукладення;

- суд не врахував, що позивач також не впевнений в своїх діях щодо існування договору, оскільки до позовної заяви не надано договору як доказу виникнення у відповідача боргового зобов`язання, а подано його пізніше на вимогу суду, при цьому відповідач у відзиві заперечував факт існування договору на момент постачання природного газу та на момент подання позовної заяви, на адресу відповідача такий договір з листом від 12.11.2021 не надходив, а список №12.11.2021р.-юріки-1 розсилки кореспонденції не є належним доказом надсилання договору на адресу другої сторони;

- позивач як постачальник не дотримався вимог Правил постачання природного газу та не оприлюднив діючий договір постачання природного газу та актуальну інформацію щодо споживача (ЕІС-код, ЄДРПОУ та назву споживача, адресу об`єкта, кінцевий строк постачання) на офіційному сайті, що свідчить про відсутність укладеного договору;

- суд не врахував, що договір не було укладено, а отже, не виникли договірні зобов`язання та боргові зобов`язання, а згідно з бухгалтерськими та фінансовими звітами станом на 01.02.2022 у відповідача, який є бюджетною організацією не було зареєстровано кредиторської заборгованості взагалі, в тому числі і перед позивачем;

- сума 34 271,78 грн., що складає вартість природного газу не є борговим зобов`язанням відповідача, а є сумою збитку позивача внаслідок недотримання позивачем вимог чинного законодавства, відповідно, бюджетна організація не може нести відповідальність за упущення зі сторони ТзОВ «Нафтогаз України»;

- суд не врахував, що відповідач є бюджетною організацією, тому взяття бюджетних фінансових зобов`язань, здійснення платежів та реєстрація кредиторської заборгованості проводиться з дотриманням вимог Бюджетного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі»;

- протягом жовтня - листопада 2021 року та з 01.12.2021 до 28.12.2021 між постачальником «останньої надії» та відповідачем не було укладено договору про постачання природного газу відповідно до норм чинного законодавства та з дотриманням Бюджетного кодексу України (ціна є обов`язковою для реєстрації бюджетних зобов`язань в органах Казначейства на відповідність бюджетним асигнуванням відповідно до ст.48 БК України), натомість договір про постачання природного газу між позивачем та відповідачем був укладений 28.12.2021 за №428 на суму 6249,60 грн та, відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», в електронній системі закупівель був оприлюднений звіт про договір, укладений без використання електронної системи закупівель, на підставі чого відповідач здійснив розрахунки за спожитий газ;

- суд першої інстанції не взяв до уваги того, що договірні зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору №428 від 28.12.2021, укладеного за ініціативою споживача, будь-яких інших угод щодо постачання природного газу з позивачем не укладалось, в тому числі на суму 34 271,78 грн, тому відповідач як розпорядник бюджетних коштів не зміг би оплатити вартість природного газу;

- суд не врахував, що з 08.12.2021 постачання природного газу відповідачу здійснювало ТзОВ «Нафтогаз Трейдінг», тому акт приймання-передачі природного газу №22892 від 28.12.2021, що був надісланий постачальником відповідачу, мав би включати вартість за період з 02.12.2021 до 07.12.2021, оскільки комерційний вузол обліку природного газу по двох наших відділах в установленому порядку обладнані засобами дистанційної передачі даних, по яких обсяг природного газу, спожитий за попередню газову добу, визначається виходячи із фактичних даних, зчитаних з комерційного вузла обліку природного газу, щоденно;

- від позивача до кінця грудня 2021 не надходили рахунки-фактури чи акти приймання-передачі природного газу (окрім акту №22892 від 28.12.2021 на суму 6249,6 грн), хоча згідно з умовами типового договору позивач має обов`язок надати споживачу рахунок на оплату не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу;

- суд в оскарженому рішенні покликався на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19 та від 30.03.2020 у справі №910/3011/19 про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, проте ця правова позиція не підходить до спірних правовідносин, адже її викладено щодо господарських зобов`язань, які виникли з умов договору, в цьому ж випадку відповідач не стверджував про відсутність коштів для сплати боргу, а заперечення відповідача полягають в тому, що позовні вимоги не є його борговим зобов`язанням;

- що стосується сплати пені, трьох процентів річних та інфляційних, то суд не врахував, що відповідач не мав бюджетних зобов`язань чи зареєстрованої кредиторської заборгованості перед позивачем, відповідно не було прострочення виконання грошового зобов`язання та підстав для відповідних нарахувань позивача;

- у позовній заяві постачальник стверджував, що спожитий відповідачем газ в період з 01.11.2021 до 31.01.2022 включено до портфеля постачальника «останньої надії» у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником природного газу на підставі інформації, наданої оператором ГТС, однак з доданої до позовної заяви відповіді ТзОВ «Оператор газорозподільної системи України» випливає, що такий період становить з 29.10.2021 до 30.11.2021 та з 02.12.2021 до 07.12.2021; на період закупівлі природного газу за листопад 2021 року грудень 2022 року відповідач уклав договір з ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» і за спожитий в грудні газ Управління сплатив 74 492,98 грн. згідно з виставленим рахунком та зареєстрував відповідне бюджетне зобов`язання;

- незрозумілим є висновок суду щодо обчислення строку дії договору з 26.11.2021 до 25.01.2022, оскільки суд покликається на абз.4 п1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, відповідно до якого договір постання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», а дія цієї угоди не повинна перевищувати 60 діб та припиняється в разу укладення споживачем договору з іншим постачальником, в цьому випадку з 29.11.2021 було укладено договір з ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу навів такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (міститься в матеріалах справи), відповідно до якої позивач зазначив, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання, між позивачем та відповідачем фізично договір постачання природного газу не підписувався, такий договір був укладений через факт споживання природного газу відповідачем, при цьому сам договір є типовим для всіх споживачів;

- відповідно до вимог п.4, 4-6 розділу VI Правил постачання природного газу, на офіційному сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/postachalnik-ostannoyi-nadiyi-pon-b розміщено всю необхідну інформацію щодо споживача;

- суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), мають право користування ресурсами Інформаційної платформи, тому відповідач може відповідно до даних Інформаційної платформи перевіряти дані щодо власного споживання природного газу (постачальника, періоди, обсяги спожитого газу);

- позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, доступ до якої має також відповідач;

- позивач направляв на адресу відповідача відповідний рахунок №2494 на оплату поставленого природного газу (докази наявні в матеріалах справи), однак останнім такий рахунок було проігноровано, більш того, 14.07.2022 на адресу відповідача направлялась вимога про сплату заборгованості №119.4.3-9137-2022, яка також останнім не була виконана;

- обов`язок оформлення та надсилання акту приймання-передачі покладено на відповідача, саме відповідач повинен був оформити відповідний акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року на підставі фактичних показань свого комерційного вузла обліку та направити його на адресу позивача, до 05.01.2022, при цьому, вже 08.12.2021 відповідач був обізнаний про розмір заборгованості, яку він мав сплатити позивачу та здійснити таку оплату не очікуючи надходження рахунку на оплату;

- відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.04.2020 у справі №915/641/19, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар; така правова позиція є усталеною в судовій практиці;

- посилання відповідача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на 2022 рік для виконання зобов`язань за 2021 рік перед позивачем не виключає вину відповідача, оскільки ним не додано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували подання на затвердження проекту кошторису на 2022 та 2023 роки з сумою відповідних зобов`язань, відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228;

- позивачем в повній мірі дотримано вимоги Правил та Типового договору, в тому числі в частині строків постачання природного газу, адже відповідно до листа ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 07.10.2022 №ТОВВИХ-22-10815, позивач постачав відповідачу природний газ як постачальник останньої надії, споживання відбулось у наступні періоди : - з 26.11.2021 до 30.11.2021 372,00 куб.м; - з 02.12.2021 до 07.12.2021 769,92 куб.м., тобто, фактично в кожен вищезазначений період поставки діяв окремий договір, укладений між позивачем та відповідачем, таких договорів між сторонами було укладено два, при цьому, спірним періодом є саме постачання природного газу у грудні 2021 року, тобто за договором від 02.12.2021, таким чином, предметом спору є стягнення заборгованості за договором від 02.12.2021, що виключає укладення додаткової угоди до договору, за яким постачання природного газу відбувалось в листопаді 2021 року та не перевищує строки поставки за договором, що встановлені чинним законодавством.

Відповідач також подав суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до п.3 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У відповіді на відзив апелянт звертає увагу на таке:

- позивач стверджує про те, що договір постачання природного газу з постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання, натомість доводи апеляційної скарги полягають у тому, що такий договір взагалі не був укладений;

- позивач зобов`язаний розмістити на головній сторінці свого сайту діючу редакцію договору постачання природного газу з постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладення та іншу інформацію, передбачену чинним законодавством щодо споживача, однак на головній сторінці сайту позивача розміщено тільки типовий договір, а не діючу редакцію договору, укладеного між позивачем і відповідачем;

- оплатити суму виставленого боргу в розмірі 34 271,78 грн в 2022 році за спожитий газ 2021 року було неможливо не через відсутність відповідних бюджетних асигнувань на 2022 рік для виконання зобов`язань за 2021 рік, а через відсутність бюджетних зобов`язань, які неможливо було взяти через відсутність укладеного договору та відсутність кредиторської заборгованості;

- з 08.12.2021 поставку природного газу відповідачу здійснював ТзОВ «Нафтогаз Трейдинг», тому навіть за наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем, акт приймання-передачі природного газу №22892 від 28.12.2021 мав би включати вартість поставленого природного газу за період з 02.12.2021 до 07.12.2021;

- щодо твердження позивача про два договори поставки природного газу, то відповідач наголошує, що діяв один договір - №428 від 28.12.2021, ціна договору 6249,6 грн, відповідно до якого було проведено процедуру закупівель природного газу, інший договір від 02.12.2021 укладений не був.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТзОВ Оператор ГТС України, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТзОВ Оператор газотранспортної системи України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТзОВ ГК Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року №1236 на АТ Магістральні газопроводи України, ТзОВ Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем покладені зобов`язання забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 до 30.01.2022 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії ТзОВ ГК Нафтогаз України, і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРКЕП №2496 від 30.09.2015, ЕІС код це персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).

ЕІС-код Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації 56XS000035FH100O.

Згідно з листом ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-22-10815 від 07.10.2022 (а.с.52, том 1):

- в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS000035FH100O був закріплений за постачальником «останньої надії» ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» у періоди з 29.10.2021 до 30.11.2021, з 02.12.2021 до 07.12.2021;

- обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000035FH100O та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» становить з 26.11.2021 до 30.11.2021 372,00 м.куб, з 02.12.2021 до 07.12.2021 769,92 м.куб;

- інформація щодо обсягу використаного природного газу споживачем з 29.10.2021 до 25.11.2021 оператором газорозподільної системи до інформаційної платформи не надавалась.

До листа додано інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (форма №10, згідно з пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС), відповідно до якої Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації з ЕІС-кодом 56XS000035FH100O включене до реєстру споживачів, зокрема, ЕІС-коди точки комерційного обліку відповідача мають порядкові номери з 113 до 117 в реєстрі (а.с.56, том 1).

Такі ж дані щодо ЕІС-кодів споживача, ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача, періодів постачання природного газу споживачу, містяться у принт-скрині з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС (а.с.66, том 1).

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з пунктом 1.1. договору, цей типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії.

Відповідно до пункту 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2496, та є однаковими для всіх споживачів України.

За приписами пункту 1.3. договору, цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У пункті 2.1. договору визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п.2.2. договору, обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів). Відповідно до п.2.3. договору відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України Про ринок природного газу, Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494.

За умовами п.3.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Згідно із п.3.3. договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

За приписами пункту 4.1. договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Відповідно до п.4.2. договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно із п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. договору встановлено обов`язок споживача оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За умовами п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пп.1 п.5.1. та пп.1 п.5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

За приписами пп.3 п.6.2. договору постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором.

Згідно із п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. За умовами п. 8.2. договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Відповідно до п.11.1. договору договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

За приписами п.11.3 договору протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до даних з інформаційної платформи оператора ГТС, ТзОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України здійснювала постачання природного газу відповідачу, як постачальник останньої надії.

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №102.

Цією ж Постановою на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 29.10.2021 до 30.11.2021 відповідачу поставлено 372 м.куб. природного газу, отже, вартість поставленого в цей період газу становить 6249,6 грн.

Рахунок №35631 на оплату природного газу на суму 6249,6 грн. за розрахунковий період 01-30 листопада 2021 року позивач направив відповідачу 09.12.2021 (а.с. 76, 78, том 1).

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Вартість природного газу також підтверджується довідкою позивача «архів ціни ПОН для непобутових споживачів» від 29.09.2022 (а.с.18-31), відповідно до якої у грудні 2021 року ціна (з ПДВ) становила: 02 грудня 46,703552 грн., 03 грудня 45,111804 грн., 04 та 05 грудня 43,411430 грн., 06 грудня 43,720661 грн., 07 грудня 43,954567 грн.

За період з 02.12.2021 до 07.12.2021 споживачу поставлено 769,92 м.куб. природного газу загальною вартістю 34 271,78 грн. (02 грудня 0,12667 тис.м3, 03 грудня 0.1997 тис.м3, 04-05 грудня 0,22260 тис.м3, 06 грудня 0,12058 тис.м3, 07 грудня 0,10030 тис.м3, послуга транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС за грудень 2021 року 0,76992 тис.м3/д об 95,59 грн.).

Рахунок №2494 на оплату природного газу на суму 34 271,78 грн. за розрахунковий період з 1-31 грудня 2021 року позивач направив відповідачу 17.01.2022 (а.с. 83, 84, том 1).

28.12.2021 відповідач сплатив позивачу 6249,6 грн. за природний газ за листопад 2021 року (договір №428 від 28.12.2021, акт №22892 від 28.12.2021).

Доказів оплати решти поставленого природного газу на суму 34 271,78 грн. матеріали справи не містять.

14.07.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» в сумі 34 271,78 грн. до 27.07.2022.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого природного газу споживачу постачальником останньої надії, позивач, відповідно до ст.625 ЦК України нарахував 1450,68 грн 3% річних за період з 01.02.2022 до 30.06.2023 та 10 522,51 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2022 до 30.06.2023, а також 5 060,96 грн. пені за період з 01.02.2022 до 31.07.2022 в порядку п.4.5 договору.

Проведені нарахування є арифметично правильними.

Відповідач надав суду копії договору №428 постачання природного газу з постачальником останньої надії від 28.12.2021, акту №22892 від 28.12.2021 приймання-передачі природного газу до цього договору на суму 6249,60 грн. та платіжного доручення №670 від 28.12.2021 на суму 6249,60 грн.

На спростування факту постачання природного газу позивачем в грудні 2021 року відповідач надав суду копію договору №18-1340/21-БО-Т від 29.11.2021, укладеного між відповідачем та ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», який набув чинності з дати його укладання та діє до 31.12.2022, а також копію рахунку-фактури №18-1340/21-БО-Т/12/21 від 23.12.2021, виставленого ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за грудень 2021 року на суму 74492,98 грн. за поставлений газ об`ємом 4,500 тис.куб.м.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1, 2 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п.3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу за договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу як між постачальником «останньої надії» та споживачем.

Укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачу за період з 02 грудня до 07 грудня 2021 року природного газу в обсязі 769,92 тис.м.куб на суму 34 271,78 грн., зокрема, відомостями з інформаційної платформи оператора ГРМ щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Укладення 29.11.2021 відповідачем договору постачання природного газу з іншим постачальником не спростовує факту постачання природного газу в період з 02.12.2021 до 07.12.2021 позивачем як постачальником останньої надії. Слід зауважити, що в апеляційній скарзі відповідач сам вказує, що згідно з даними оператора ГРМ постачання природного газу ТзОВ «Нафтогаз Трейдінг» здійснювалось з 08 грудня 2021 року.

Колегія суддів зазначає, що згідно з розділом VI Правил постачання природного газу, постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника (пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу).

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.

На письмове звернення споживача постачальник останньої надії зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Слід наголосити, що ТзОВ ГК Нафтогаз України не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника останньої надії та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 02.12.2021 до 07.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених саме позивачем.

Апелянт стверджує, що п.2 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» зобов`язує суб`єктів господарювання, визначених Кабінетом Міністрів України як постачальники «останньої надії», оформлювати свої договірні відносини зі споживачами на підставі типового договору, а відповідно до вимог ст.ст.173, 174, 180 ГК України для виникнення договірних зобов`язань суб`єкти господарювання мають погодити істотні умови договору та підписати такий договір.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що відповідно до п.1.1. типового договору, затвердженого вказаною постановою, цей типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Відповідно до ч.2 ст.633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч.5 ст.633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

У п.1.3. типового договору визначено, що цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

З матеріалів справи вбачається, що днем початку постачання природного газу споживачу (відповідачу) в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» зазначено - 26.11.2021.

Місцевий господарський суд, дійшов висновку про те, що оскільки дія угоди не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником, строк дії укладеного сторонами договору з 26.11.2021 до 25.01.2022 включно.

Колегія суддів погоджується з цим висновком та відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що сторони фактично уклали два договори від 26.11.2021 та від 02.12.2021.

Так, відповідно до п.11.1. типового договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Відповідно до абз.1 п.11.3. типового договору протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС).

Оскільки 29.11.2021 споживач уклав договір з іншим постачальником, договір з постачальником «останньої надії» припинив свою дію 07.12.2021 включно.

Щодо укладення договору №428 від 28.12.2021 слід зазначити таке.

Позивач надав суду типовий договір постачання природного газу з постачальником «останньої надії» (а.с.154-157, том 1), який не містить номера та дати, повністю відповідає тексту типового договору, та містить реквізити ТзОВ «ГК «Нафтогаз України», підпис начальника відділу супроводу юридичних осіб Чорного І.В. та зображення печатки юридичної особи, а також реквізити Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації, без підпису відповідальної особи.

Відповідач надав суду договір (а.с.200-205, том 1), в якому вручну проставлено номер 428 та день « 28» грудня 2021 року, внесено в п.1.1. типового договору відомості щодо відповідальних осіб постачальника та споживача, внесено у п.2.1. зазначення «ДК 021:2015-09120000-6» (код закупівлі газового палива), внесено у п.4.1. ціну договору 6249,60 грн., у п.11.1 внесено строк дії договору до 31 грудня 2021 р. Після пункту 11.5., в кінці сторінки містяться незаповнені поля «реквізити постачальника» та «реквізити споживача». Наступна, остання, сторінка договору викладена іншим шрифтом, знову розпочинається з пункту 6.1. договору і містить текст типового договору до пункту 11.5 (проте, без зазначення строку дії договору), а також містить реквізити сторін та підписи відповідальних осіб з відтисками печаток юридичних осіб.

Враховуючи те, що спожиті відповідачем з 26 до 30 листопада та з 2 до 7 грудня 2021 року обсяги природного газу було внесено в алокацію постачальника «останньої надії» і, відповідно, в силу вимог закону, 26.11.2021 між позивачем та відповідачем був укладений публічний договір постачання природного газу, що не потребує підписання сторонами (адже вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»), колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що договірні зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору №428 від 28.12.2021, укладеного за ініціативою споживача, а будь-яких інших угод щодо постачання природного газу з позивачем не укладалось.

Апелянт стверджує, що позивач не надав актів приймання-передачі природного газу у грудні 2021 року, однак, відповідно до п.5.2.5 типового договору споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Отже, саме відповідач мав обов`язок оформити акт приймання-передачі газу та надіслати його позивачу.

Також колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають дійсності, доводи апелянта про непослідовність висновків суду в оскаржуваному рішенні, про зупинення провадження у справі до подання позивачем письмового договору та про недослідження судом факту укладення чи неукладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області віл 21.08.2023 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача подати суду належним чином засвідчену копію Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої дії», укладеного з відповідачем. 31.08.2023 суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, у якій було вказано, що між позивачем та відповідачем фізично договір постачання природного газу не підписувався, такий договір був укладений через факт споживання природного газу відповідачем, при цьому договір є типовим для всіх споживачів. До заяви додано роздруківку Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.3015 №2501. Відтак суд ухвалою від 04.09.2023 відкрив провадження у справі, що відповідає вимогам ст.ст. 174, 176 ГПК України. 10.10.2023 позивач подав суду письмову форму типового договору з доказами направлення на адресу відповідача. Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що недоліки позовної заяви усунуто після відкриття провадження у справі.

Разом з цим, слід зазначити, що подані 10.10.2023 докази направлення письмового договору на адресу відповідача не відповідають вимогам достовірності чи вірогідності, оскільки список №12.11.2021-юріки-1 згрупованих рекомендованих відправлень містить відбиток поштового штемпеля з датою 13.11.2021 та копію фіскального чека, датованого 13.11.2021, натомість, як було встановлено, публічний договір укладено сторонами 26.11.2021. Також доречними є доводи апелянта про те, що список згрупованих поштових відправлень не є належним доказом надсилання на адресу другої сторони саме тих документів, про які стверджує відправник.

Відповідно до п.4 розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Вказані вимоги позивачем дотримано, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті позивача як визначеного Кабінетом міністрів України постачальника «останньої надії» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/postachalnik-ostannoyi-nadiyi-pon-b.

Відповідно до п.6 розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу, розміщено на

веб-сайті позивача за вказаним вище посиланням, в активному полі під назвою «Повний перелік непобутових споживачів, які потрапили на ПОН». Станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на веб-сайті позивача розміщені відомості щодо споживачів за договорами з 01.01.2024. В матеріалах справи відсутні докази розміщення таких відомостей щодо договору, укладеного з відповідачем, однак жодних доказів на спростування розміщення цих відомостей у 2021 році на сайті позивача теж немає. Натомість, факт постачання обсягів природного газу відповідачу підтверджується відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС, що свідчить про укладення договору з постачальником «останньої надії», та не було спростовано відповідачем.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що не оприлюднення позивачем на офіційному сайті актуальної інформації щодо відповідача (ЕІС-коду, ЄДРПОУ та назви споживача, адреси об`єкта, кінцевого строку постачання) свідчить про неукладеність договору.

Стосовно доводів апелянта про неврахування судом того, що відповідач є бюджетною установою і здійснення платежів та реєстрація кредиторської заборгованості проводиться з дотриманням вимог Бюджетного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/2867/22 у подібних правовідносинах викладено правову позицію, відповідно до якої метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Водночас, дотримання наведених вище принципів у спірних правовідносинах забезпечується через процедуру проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії» та нормативного регулювання умов постачання природного газу постачальником «останньої надії», адже відповідний договір на постачання природного газу укладається на умовах і в порядку, що визначені нормативними приписами, а ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМ від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ №1102. З огляду на викладене вище, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не впливає на можливість самостійного обрання суб`єкта, на якого будуть покладені обов`язки постачальника газу «останньої надії» та на визначення ціни природного газу, який ним фактично споживається, за відсутності інших постачальників газу, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для проведення переговорної процедури для укладення договору постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

У постанові від 20.02.2023 у справі №910/15411/21 Верховний Суд зазначив, що визначені ч.2 ст.625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Жодних доводів щодо правильності нарахування позивачем трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені апеляційна скарга не містить.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 51 305,93 грн., в тому числі 34 271,78 грн. основного боргу, 5 060,96 грн пені, 1 450,68 грн - 3% річних та 10 522,51 грн інфляційних втрат в повному обсязі.

Відтак доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.11.2023 у справі №921/548/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.