Постанова

від 15.02.2024 по справі 910/15303/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2024 р. Справа№ 910/15303/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 (повний текст підписано 05.09.2022)

у справі № 910/15303/21 (суддя Ю.В. Картавцева)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС-Т" (відповідач-1)

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (відповідач-2)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Океаніка Лоджистік» (відповідач-3)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

ОСОБА_1

про стягнення 44 291,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 у справі № 910/15303/21 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 по справі № 910/15303/21; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (ПАТ «Страхова компанія «АРКС», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» (ТОВ «Експрес-Т», відповідач) про стягнення завданих збитків у розмірі 44 291, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 48142а9еа від 22.02.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Audi A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, страховою компанією за Полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності було відшкодовано нанесену шкоду у розмірі 70 919, 40 грн, до стягнення заявлено суму збитків у розмірі 44 291, 13 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції: ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Океаніка Лоджистік» та ОСОБА_1 ;

ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 залучено до участі у справі № 910/15303/21 співвідповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна»; ухвалою суду від 21.06.2022 співвідповідачем залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Океаніка Лоджистік» (ідентифікаційний код: 42129804).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 у справі № 910/15303/21 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного:

- визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц);

- пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі; за результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача;

- позивачем в межах розгляду даної справи було визначено трьох відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Океаніка Лоджистік», разом з тим, позовна вимога про стягнення 44 291,13 грн заявлена лише до ТОВ «Експрес-Т»;

- заяв про зміну предмета позову у справі № 910/15303/21 в межах передбаченого процесуальним законодавством строку, позивачем до суду подано не було;

- оскільки, позовні вимоги про стягнення 44 291,13 грн заявлено саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т», щодо якого в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена юридична особа є особою, відповідальною за збитки, завдані власнику транспортного засобу Audi A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 , відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Згідно доводів апеляційної скарги судом першої інстанції, при розгляді справи неправильно застосовані норми процесуального законодавства до спірних правовідносин, що порушує принцип «jura novit curia» («суд знає закони»); судом було залучено співвідповідачів, проте, фактично рішення суду першої інстанції не стосувалось їх прав та обов`язків, що свідчить про формальний підхід до вчинення таких процесуальних дій.

В апеляційній скарзі позивачем зроблені посилання на постанову Верховного Суду у справі № 703/2166/16-ц від 21.12.2020, зазначено, що володільцем автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_2 відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України є саме відповідач-3 (ТОВ «Океаніка Лоджистік»), як особа яка орендує вказаний транспортний засіб, проте суд при розгляді справи не вирішив питання про стягнення з відповідача-3 завданої шкоди, у зв`язку з тим, що до нього не було заявлено позовних вимог. Позовні вимоги були встановлені у позовній заяві, а саме стягнення спірних коштів у розмірі 44 291, 13 грн., і при розгляді справи вони стосувались усіх співвідповідачів, так як предмет спору є однорідними правовідносинами, які стосуються відшкодування шкоди і зміни предмету спору або уточнення позовних вимог не потребували.

Також, за твердженнями скаржника, ГПК України не вимагає уточнювати позовні вимоги у разі залучення співвідповідачів, а отже вимога в позовній заяві виставлена до всіх відповідачів, тобто суд повинен був належним чином обгрунтувати підстави для відмови у задоволенні позову щодо кожного із відповідачів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 у справі №910/15303/21, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До справи під час апеляційного провадження відповідачем-1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Експрес-Т» просить апеляційну скаргу ТОВ «Страхова компанія «АРКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» відхилити, рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/15303/21 залишити без змін.

Також зареєстровано надходження відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між ТОВ «Експресс-Т» (Орендодавець) та ТОВ «Океаніка Лоджистік» (Орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу № 17/01/2019/ЕХ-ОЛ від 17.01.2019, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в платне користування на умовах оренди транспортні засоби, зокрема: «Renault Premium» державний номер НОМЕР_2 .

Актом приймання-передачі №1 до Договору оренди транспортних засобів №17/01/2019/ЕХ-ОЛ від 17.01.2019 підтверджено передачу орендарю транспортні засоби, зокрема: «Renault Premium» державний номер НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Океаніка Лоджистік» в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 . була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на підставі укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АО/4229519), з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн.

Відповідно до Договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 011007-2201-1000235 від 06.09.2019 укладеного між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (страховик) та ТОВ «Океаніка Лоджистік» (страхувальником, орендарем) забезпеченим транспортним засобом є «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 (п. 6 Договору); страхова сума - 300 000,00 грн (п.7.1 Договору).

Разом з тим, між ПАТ «Страхова компанія «АРКС» (страховик, позивач) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №48142а9ае від 22.02.2019, відповідно до п. 4 якого предметом договору є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього Договору - автомобілем «Audi А6» д.н.з. НОМЕР_1 (п. 5 Договору № НОМЕР_3 від 22.02.2019).

16.11.2019 на просп. Пушкіна 5 в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Audi А6» д.н.з. НОМЕР_1 та «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2019 у справі №203/4215/19, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.02.2020 у справі №203/4215/19, ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

18.11.2019 до позивача звернувся страхувальник із Заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспорту №1.003.19.0021259.

Згідно рахунку ТОВ «Агротехкомплект» від 23.11.2019 №Z0000001126 вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 115 210,53 грн.; вказана сума виплачена як сума страхового відшкодування відповідно до страхового акту № ARX2524199 від 03.12.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 620314 від 04.12.2019.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність особи, відповідальної за відшкодування збитків була застрахована за полісом обов`язкового страхування АО 004229519, то ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відшкодувало позивачу шкоду у розмірі 70 919,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2496 від 13.05.2020, внаслідок чого, позивач звернувся до відповідача (ТОВ «Експрес-Т») із Претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу від 25.03.2021 №0021259/ІНС у розмірі 44 291,13 грн.

У заяві від 10.02.2022 позивачем зазначено, що «Audi А6» д.н.з. НОМЕР_1 на момент придбання мав пошкодження, які були в подальшому відремонтовані, а тому відповідно до п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів застосовується коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до встановлених вище обставин справи, за висновками суду першої інстанції:

- позивачем у позові зазначено, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» сплатило позивачу 70 919,40 грн страхового відшкодування. Дана сума була визначена, зокрема, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, оскільки, автомобіль «Audi А6» д.н.з. НОМЕР_1 на момент придбання мав пошкодження, які були в подальшому відремонтовані, а тому відповідно до п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів застосовується коефіцієнт фізичного зносу;

- коефіцієнт фізичного зносу визначається у висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, тоді як в матеріалах справи відсутній висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, яким визначено, зокрема, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля, з огляду на що обставини щодо обґрунтованості виплаченої відповідачем-2 суми страхового відшкодування встановити не можливо;

- відповідно до пп.37.1.4. п. 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

- позовна заява у даній справі подана до суду (направлена засобами поштового зв`язку), 17.09.2021, тобто, поза межами однорічного строку, разом з тим, доказів звернення позивача до відповідача 2 в межах встановленого строку, матеріали даної справи не містять;

- визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц);

- позивачем в межах розгляду даної справи було визначено трьох відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Океаніка Лоджистік», разом з тим, позовна вимога про стягнення 44 291,13 грн заявлена лише до ТОВ «Експрес-Т»;

- заяв про зміну предмета позову у справі № 910/15303/21 в межах передбаченого процесуальним законодавством строку, позивачем до суду подано не було;

- оскільки, позовні вимоги про стягнення 44 291,13 грн заявлено саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т», щодо якого в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена юридична особа є особою, відповідальною за збитки, завдані власнику транспортного засобу «Audi А6» д.н.з. НОМЕР_1 , відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача (страховика, який виплатив потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 115 210,53 грн.) відшкодувати частину збитків, внаслідок настання 16.11.2019 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів «Audi А6» д.н.з. НОМЕР_1 та «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 .

Обгрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на отримання від страхової компанії (відповідач-2 у справі) 70 919,40 грн. за полісом обов`язкового страхування АО 004229519, у зв`язку з чим, невідшкодованою є частина суми завданих збитків у розмірі 44 291,13 грн.

В межах заявленого позову, під час розгляду справи в суді першої інстанції було залучено до участі у справі відповідачем-2 ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (страховика особи, винної у ДТП), відповідачем-3 - ТОВ «Океаніка Лоджистік» (володільця транспортного засобу, водія якого визнано винним у ДТП, що відбулась 16.11.2019).

Зміст рішення господарського суду регламентовано положеннями ст. 238 ГПК України (в редакції на час прийняття рішення), у ч. 7 вказаної статті визначено, що суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

В свою чергу, спір у даній справі вирішено у відношенні лише першого відповідача (який є власником транспортного засобу, водія якого визнано винним у ДТП), тобто без зазначення в якій частині рішення стосується кожного відповідача, що є порушенням вимог ч. 7 ст. 238 ГПК України, при цьому, слід погодитися з доводами апелянта, що ГПК України не вимагає уточнювати позовні вимоги у разі залучення співвідповідачів, а отже вимога в позовній заяві виставлена до всіх відповідачів, тобто суд повинен був належним чином обгрунтувати підстави для відмови у задоволенні позову щодо кожного із відповідачів.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить стаття 993 ЦК України.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика. Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

З урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, правовідносини, що виникли у зв`язку з виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні. Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.

Так, у ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Отже, зазначені норми свідчать, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 985 ЦК України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру слід виходити з фактичної суми, встановленої документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. При цьому, колегія суддів в силу ч. 4. ст. 236 ГПК України приймає до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.

У справі, що розглядається, позивачем документально підтверджено розмір ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО - ТОВ «Агротехкомплект») наданим до справи рахунком № Z0000001126 від 22.11.2019 де загальна сума ремонту складає 115 210, 53 грн., ремонтною калькуляцією № 1.003.19.0 від 22.11.2019 тощо.

Згідно страхового акту № ARX2524199 від 03.12.2019 позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту №48142а9ае від 22.02.2019 визначено суму страхового відшкодування у розмірі 115 210, 53 грн., яка виплачена 04.12.2019 на рахунок ремонтної організації (ТОВ «Агротехкомплект») згідно платіжного доручення № 620314.

В даному випадку, визначення розміру збитків здійснювалось ПАТ «Страхова компанія «АРКС» з метою виплати страхового відшкодування на умовах укладеного договору добровільного страхування наземного транспорту №48142а9ае від 22.02.2019, що регулюється Законом України «Про страхування».

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) обмежено розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За змістом ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, а також встановлено судом першої інстанції, що цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на підставі укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АО/4229519), з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн., франшиза - 2000,00 грн. та на підставі Договору № 011007-2201-1000235 від 06.09.2019 укладеного з ТОВ «Океаніка Лоджистік» (страхувальником, орендарем), страхова сума за яким становить - 300 000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Проте суд першої інстанції цих обставин справи і вищенаведених вимог законодавства не врахував, спір щодо стягнення частини суми збитків завданих у ДТП 16.11.2019 у відношенні таких вимог до особи, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (в частині встановлених законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком), та до страховика з яким укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 011007-2201-1000235 від 06.09.2019 не вирішив.

Здійснення відповідачем-2 виплати на користь позивача страхового відшкодування на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно полісу АО/4229519 підтверджено поданим до суду платіжним дорученням № 2496 від 13.05.2020 на суму 70 919, 40 грн.

Посилаючись на правову позицію у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, суд першої інстанції правильно врахував, що у вказаній постанові також зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду.

Натомість, отримана сума страхового відшкодування у розмірі 70 919, 40 грн. як виплата ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» за полісом обов`язкового страхування № АО/4229519 свідчить про звернення позивача в межах встановлених законом строків до страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винного у ДТП, відповідно звернення з позовом у межах цієї справи не може розцінюватися як подання заяви про страхове відшкодування в порядку, встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики.

Згідно наданої позивачем інформації, автомобіль «Audi А6» д.н.з. НОМЕР_1 був придбаний на аукціоні в США та мав пошкодження, які були відремонтовані вже в Україні, а тому відповідно до п. 7.39 Методики при здійсненні оцінки пошкоджень у ДТП враховується коефіцієнт зносу, до матеріалів справи долучені відомості з AudaHistory, а також фото транспортного засобу «Audi А6» з аукціону з наявними пошкодженнями, що є підтвердженням наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики.

Позивачу відповідачем-2 виплачене страхове відшкодування на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах ліміту відповідальності з урахуванням передбаченої договором франшизи (2 000 грн.). Доказів того, що розмір страхового відшкодування визначений страховою компанією неправильно матеріали справи не містять.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих; страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. (пункт 12.1 статті 12 Закону).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону).

З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки.

Таким чином франшиза у розмірі 2 000 грн. має бути стягнута з відповідача-3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем-2 відповідно до полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів АО/4229519.

Враховуючи ці обставини, позовні вимоги про стягнення частини суми заявленого збитку у розмірі 2 000 грн. підлягають задоволенню за рахунок відповідача-3.

Разом з тим, автомобіль Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 було застраховано/дозастраховано за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 011007-2201-1000235, виданим ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 06.09.2019 (строком дії договору з 30.09.2019 по 29.09.2020).

Оскільки, відповідачем-2 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 70 919, 40 грн., а така з урахуванням розміру франшизи, передбаченої полісом № АО/6273360 (2 000 грн.) має становити 72 919, 40 грн., вимоги про стягнення з відповідача-2 в межах заявленого позову частини недоплаченого страхового відшкодування є правомірними по сумі 42 291, 13 грн. в межах та відповідно до укладеного договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №011007-2201-1000235.

Відповідач-1 ТОВ «Експрес-Т», який є власником транспортного засобу Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 , не є особою відповідальною за завдані збитки власнику автомобіля «Audi А6» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки на момент ДТП такий був переданий в оренду відповідачу-3 (ТОВ «Океаніка Лоджистік»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок задоволення апеляційної скарги ТОВ «Страхова компанія «АРКС», рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 у справі №910/15303/21 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги покладаються на відповідачів-2,-3 пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 у справі № 910/15303/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 у справі № 910/15303/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 102, ідентифікаційний код 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська 8, ідентифікаційний код 20474912) суму відшкодування 42 291, 13 грн. (сорок дві тисячі двісті дев`яносто одну гривню 13 копійок) відповідно до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 011007-2201-1000235; 2 156, 50 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят шість гривень 50 копійок) витрат по сплаті судового зору за подання позовної заяви; 3 234, 75 грн. (три тисячі двісті тридцять чотири гривні 75 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Океаніка Лоджистік» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська 2, ідентифікаційний код 42129804) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська 8, ідентифікаційний код 20474912) 2 000 грн. (дві тисячі гривень), як відшкодування суми франшизи за полісом АО/4229519; 113, 50 грн. (сто тринадцять гривень 50 копійок) витрат по сплаті судового зору за подання позовної заяви; 170, 25 грн. (сто сімдесят гривень 25 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» відмовити.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи № 910/15303/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко