Постанова

від 19.02.2024 по справі 922/4007/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/4007/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" (вх. №2710 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/4007/23 (повний текст складено та підписано 21.11.2023 у м. Харків) суддя Кухар Н.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ", м. Нововолинськ, Волинська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс", м. Харків про стягнення 27 466,75 грн ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НКЮ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15 740,00 грн внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо плати за здійснення перевезення на підставі договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-12012022 від 10.06.2021, пені в розмірі 10 965,65 грн внаслідок невиконання грошового зобов`язання по оплаті здійсненого перевезення в порядку, розмірі та строки, передбачені чинним законодавством України, 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 761,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору та приписів чинного законодавства не в повному обсязі оплатив надані йому позивачем послуги з перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №922/4007/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/4007/23 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" про стягнення 27466,75 грн відмовлено (а.с.59-62).

Рішення суду обґрунтоване недоведеністю позивачем належними доказами факту перевезення вантажу та настання строку оплати за договором про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом №Д-12012022 від 10.06.2021 та заявкою №3-12012022-1 від 12.01.2022.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НКЮ" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/4007/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення заборгованості на загальну суму 27 466,77 грн та витрачених коштів на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. Судові витрати у вигляді сплачених судових зборів в повному обсязі покласти на відповідача (а.с.65-66).

Позивач вважає зазначене рішення суду першої інстанції не правомірним та таким, що порушує конституційні та майнові права апелянта, а відтак підлягає скасуванню.

Апелянт вважає, що в процесі розгляду даної господарської справи суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку стосовно доказів та факту надання таких послуг перевезення, що мали місце згідно договору про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом №Д-12012022 від 10.06.2021 та заявкою №3-12012022-1 від 12.01.2022.

Підставами скасування рішення апелянт вважає наступні обставини:

- відповідач не виконав належним чином умови договору на перевезення вантажу в частині оплати вартості перевезення, сплативши лише частину коштів, що фактично підтверджує факт визнання відповідачем умов договору стосовно надання належних послуг перевезення позивачем у відповідності до умов даного договору;

- документи на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а саме: копія договору про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом №Д-12012022 від 10.06.2021, копія заявки №3-12012022-1 від 12.01.2022, копія рахунку на оплату №14 від 19.01.2022, копія акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №17 від 19.01.2022, на думку скаржника, підтверджують факт здійснення позивачем послуг з перевезення вантажу за заявкою №3-12012022-1 від 12.01.2022, як і факт відсутності відзиву від відповідача на позов, що на думку апелянта, є фактом відсутності заперечень у відповідача;

- копія акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №17 від 19.01.2022, яка не була прийнята судом в якості належного доказу надання послуг з перевезення, оскільки не містила підписів сторін, не може бути фактичним доказом про відсутність договірних зобов`язань відповідача перед позивачем, оскільки позивач надав власний екземпляр акту, що передавався електронним шляхом відповідачу на підпис;

- на виконання умов договору ТОВ «НКЮ» здійснило перевезення вантажу згідно заявки №3-12012022-1 від 12.01.2022 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом Польща-Україна, що є невід`ємною частиною договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-12012022 від 10.06.2021, що підтверджується фактом перетину кордону України. У відповідності до вказаного договору та на підтвердження виконання позивачем зобов`язання про доставку вантажу відповідачу були надіслані всі необхідні документи на електронну адресу, зазначену у договорі, а також оригінали ТОВ «Нова Пошта». Однак, відповідач не виконав належним чином умови договору на перевезення вантажу в частині оплати вартості перевезення, сплативши лише частину коштів.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/4007/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/4007/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк до 02.01.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 02.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

26.12.2023 на виконання вимог ухвали від 18.12.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/4007/23.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду також не надходило.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно ч. 13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НКЮ», код ЄДРПОУ 43087467, згідно відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване: Україна, 45400, Волинська область, Володимирський р-н, місто Нововолинськ, вулиця Сокальська, будинок 1-а. Керівник: Кургалюк Юлія Вікторівна. Види діяльності, зокрема 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Безон-Транс», код ЄДРПОУ 39074409, згідно відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване: Україна, 61124, Харківська область, місто Харків, вулиця Грозненська, будинок 34, квартира 57. Керівник: П`ятак Вікторія Ігорівна. Види діяльності: Основний - 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Додаткові - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у; 73.20 Дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки.

10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НКЮ" (позивач) в особі директора Кургалюк Ю. В., з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" (відповідач) в особі директора П`ятак В.І., з другої сторони, було укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № Д-12012022 (а.с.4-8).

Відповідно до умов п. 1.2 договору виконавець (позивач) на підставі письмових заявок експедитора (відповідач) виконує перевезення вантажів власним автомобільним транспортом згідно з умовами цього договору та заявок, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.2.2 договору експедитор зобов`язаний здійснити оплату послуг в порядку і строки, передбачені договором і заявкою.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що всі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника із сум грошових коштів, фактично отриманих від вантажовідправника протягом 7 банківських днів з моменту отримання від виконавця оригіналів наступних документів: акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН (CMR) та інших документів, передбачених заявкою та договором.

Експедитор оплачує послуги виконавця після надходження грошових коштів від безпосереднього вантажовідправника, з яким у експедитора укладений договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів автомобільним транспортом (п. 5.3 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку між сторонами. У випадку, якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Згідно з п. 16 заявки №3-12012022-1 від 12.01.2022, зокрема, оплата здійснюється по оригіналам документів: рахунок, CMR (оригінал), остання сторінка, заявка з мокрою печаткою, протягом 15-ти банківських днів. Рахунок та акт на перевірку експедитору (а.с.9).

За твердженнями позивача, на виконання умов договору позивач здійснив перевезення вантажу згідно із заявкою №3-12012022-1 від 12.01.2022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом Польща - Україна, що є невід`ємною частиною договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-12012022 від 10.06.2021.

Загальна вартість здійсненого перевезення згідно рахунку №14 від 19.01.2022 складає 15 740,00 грн.

Позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17 від 19.01.2022, у зв`язку з чим позивач вважає, що 27.01.2022 був останнім днем належного виконання обов`язків згідно договору.

Також позивач у позовній заяві вказує, що у відповідності до вказаного договору та на підтвердження виконання позивачем зобов`язання про доставку вантажу, відповідачу були надіслані всі необхідні документи на електронну адресу, зазначену у договорі, а також оригінали за допомогою АТ "Нова Пошта".

Однак, відповідач належним чином умови договору на перевезення вантажу в частині оплати вартості перевезення не виконав.

Починаючи з 27.01.2022 по 08.09.2023 позивачем нараховано на заборгованість 15 740,00 грн пеню в розмірі 10 965,65 грн внаслідок невиконання грошового зобов`язання по оплаті здійсненого перевезення в порядку, в розмірі та строки, передбачені чинним законодавством України та 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 761,10 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" як виконавця послуг з перевезення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" заборгованості в розмірі 15740,00 грн внаслідок невиконання зобов`язання щодо оплати за здійснення перевезення на підставі договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-12012022 від 10.06.2021, пені в розмірі 10 965,65 грн внаслідок невиконання грошового зобов`язання по оплаті здійсненого перевезення в порядку, в розмірі та строки, передбачені чинним законодавством України та 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 761,10 грн.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Приписами ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що 10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НКЮ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" було укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-12012022, який за своєю правовою природою є договором перевезення та регулюється Главою 64 ЦК України.

Згідно із ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно ч. 1 ст. 53 вказаного Закону організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом регулює Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (надалі - Конвенція).

Україна приєдналася до зазначеної Конвенції згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» №57-V від 01.08.2006. Для України Конвенція набрала чинності 17.05.2007.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За приписом п. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

З огляду на те, що виконання спірного перевезення автомобільним транспортом відбувалося з перетином державного кордону України, до вказаних правовідносин сторін слід застосовувати положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (п. 1 ст. 9 Конвенції).

Як вже вказувалось вище позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов"язання з оплати як замовником послуги з перевезення вантажу.

На підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивачем надано: копію договору про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом №Д-12012022 від 10.06.2021; копію заявки №3-12012022-1 від 12.01.2022; копію рахунку на оплату № 14 від 19.01.2022; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 17 від 19.01.2022 (а.с.4-9, 19-20).

Слід зазначити, що факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, для здійснення транспортно-експедиторської діяльності наявність товарно- транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортно-експедиторської послуги.

Будь - яких інших доводів на підтвердження перевезення вантажу (зокрема, СМR- міжнародної автомобільної накладної, яка є товарно - транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажах автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, як приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів) позивачем не надано.

Разом з цим, копія акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №17 від 19.01.2022 не може бути належним доказом надання послуг з перевезення, оскільки не містить підписів сторін.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, до тих пір поки на електронному документі немає підпису автора цього документа, процес його складання не можна вважати завершеним.

Позивач не надав до суду роздруківку з електронної пошти, яка могла б свідчити про пересилання відповідного документу електронним зв`язком.

Крім того, надсилаючи відповідачу електронну копію акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) позивач повинен був підписати вказаний документ електронним цифровим підписом.

Твердження апелянта про те, що документи направлялись на електронну адресу відповідача, яка вказана в договорі та оригінали направлялися АТ «Нова пошта» є необґрунтованими.

Дослідивши умови договору, а саме Розділ 9 «Реквізити та юридичні адреси сторін», суд встановив, що офіційної електронної адреси сторін не вказано; докази (накладних, квитанцій) з АТ «Нова пошта» в матеріалах справи також відсутні, відсутні ці докази і в додатках до позовної заяви.

Також позивачем не надано суду доказів направлення на адресу відповідача оригіналів наступних документів: акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН (CMR) та інших документів з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу та інших, передбачених заявкою та договором, документів, що є необхідною умовою для оплати наданих послуг, що суперечить умовам договору та заявці, на яку посилається сам же позивач (п.3.1.11 договору).

Доводи позивача про часткову сплату коштів в рахунок оплати вартості перевезення також є недоведеними та документально не підтвердженими. В додатках до позовної заяви відсутні докази часткової оплати відповідачем вартості перевезення.

Позивачем також не надано суду доказів направлення на адресу відповідача претензії, про що зазначено в позовній заяві та в пункті 3 орієнтовного розрахунку судових витрат, як і самої претензії.

Відсутність відзиву на позовну заяву не свідчить про згоду відповідача з даним позовом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст.165 ГПК України).

Відзив на позовну заяву належить до тих процесуальних засобів, за допомогою яких відповідач у справі має можливість захищати свої інтереси проти пред`явленого до нього позову. Право відповідача надати відзив на позов є своєрідною реалізацією у господарському судочинстві принципів змагальності і процесуальної рівності, закріплених у Конституції України, ГПК України та законі України "Про судоустрій та статус суддів".

Подання відзиву є правом, а не обов`язком відповідача, тому твердження апелянта про факт відсутності відзиву від відповідача на позов, що, на його думку, підтверджує відсутність заперечень у відповідача, судовою колегією відхиляються.

Відповідно до вимог ч. 1, 3,4 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Так, належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч.1 ст.76 ГПК України)

Згідно ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин позивачем не доведено належними доказами факту перевезення вантажу та настання строку оплати за договором про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом №Д-12012022 від 10.06.2021 та заявкою №3-12012022-1 від 12.01.2022, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів обґрунтованості заявлених вимог, а тому з підстав, зазначених у позові, слід відмовити.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 965,65 грн внаслідок невиконання грошового зобов`язання по оплаті здійсненого перевезення та 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 761,10 грн, судом обґрунтовано відхилені, як похідні від вимоги про стягнення основного боргу.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/4007/23 повинно бути залишено без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/4007/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/4007/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 19.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця