Постанова

від 14.02.2024 по справі 904/3018/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024 року м. Дніпро Справа № 904/3018/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокуратури: Чулей О.Ю. - прокурор відділу

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 р.

( суддя Золотарьова Я.С., м. Дніпро, повний текст рішення складено 27.09.2023 р. )

у справі

за позовом

Керівника Берегівської окружної прокуратури,

м. Берегове, Закарпатська область

в інтересах держави в особі

позивача-1:

Західного офісу Держаудитслужби,

м. Львів

позивача-2:

Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат"

Закарпатської обласної ради,

м. Виноградів, Закарпатська область

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12",

м. Дніпро

про визнання недійсними додаткових угод та

стягнення 159 914,72 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Берегівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12" та просив суд: визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 19.02.2021 р. до договору № 7 від 17.02.2021 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" та Комунальною установою Виноградівський геріатричний пансіонат Закарпатської області; визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 22.02.2021 р. до договору № 7 від 17.02.2021 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповілальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" та Комунальною установою Виноградівський геріатричний пансіонат Закарпатської області; стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" на користь Комунальної установи Виноградівський геріатричний пансіонат Закарпатської обласної ради кошти в сумі 159 914,72 грн..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 р. позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 19.02.2021 р. до договору № 7 від 17.02.2021 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю КВІНТІС ПРОМ 12 та Комунальною установою "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради. Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 22.02.2021 р. до договору № 7 від 17.02.2021 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" та Комунальною установою "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" на користь Комунальної установи Виноградівський геріатричний пансіонат Закарпатської обласної ради грошові кошти в сумі 48 522,66 грн. В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням, Перший заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 20.09.2023 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 111 392,06 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги, про стягнення 111 392,06 грн. задовольнити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема: ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 20 ГК України, ст. ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що додаткові угоди № 1-2 до Договору укладено всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а всі наступні додаткові угоди до Договору укладені відповідно до приписів Закону України «Про публічні закупівлі». Разом з тим, судом не взято до уваги, що збитки в сумі 111 392,06 грн завдані Замовнику саме внаслідок незаконного укладення додаткових угод № 1 та № 2, а не всіх послідуючих додаткових угод, відтак вказана сума коштів мала бути стягнута судом як наслідок недійсності перших двох угод. Тобто збільшення ціни у додаткових угодах № 3-10,12-20 повинно було змінюватися не більше ніж на 10% від ціни, визначеноої в договорі, а саме від 6 599 грн з ПДВ за 1000 куб. м..

При цьому, Скаржник зазначає, що незаконне укладення додаткових угод від 19.02.2021 р. № 1 та від 22.02.2021 р. № 2 про збільшення ціни за одиницю товару призвело в подальшому до не правильного розрахунку ціни за природний газ при укладанні додаткових угод № 3-10 та № 12-20.

Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно послався на необхідність визнання недійсними додаткових угод № 3-10 та № 11-20 задля стягнення вказаних 111 392,06 грн, позаяк вбачається, що такі є збитками, завданими саме внаслідок незаконного укладення додаткових угод № 1 та № 2 до основного Договору.

Відтак, на думку Скаржника, суд не в повній мірі застосував наслідки недійсності правочину, визнаючи недійсними додаткові угоди № 1 та № 2 та відмовляючи у стягненні 111 392,06 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Комунальної установи Виноградівський геріатричний пансіонат Закарпатської обласної ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника установи, в якій Позивач просить апеляційну скаргу Прокурора задовольнити.

Західний офіс Держаудитслужби, Комунальна установа "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12" не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3018/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 р. у справі № 904/3018/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

01.11.2023 р. матеріали справи № 904/3018/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 14.02.2024 р..

Від заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури до суду надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечити участь в судовому засіданні в режимі відеокоференції просить доручити Господарському суду Закарпатської області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024 р. судове засідання у справі № 908/3018/23 вирішено провести в режимі відеоконференції 14.02.2024 р. Забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Закарпатської обласної прокуратури з Центральним апеляційним господарським судом 14.02.2024 р. доручено Господарському суду Закарпатської області.

Позивачі та Відповідач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Західного офісу Держаудитслужби, Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12".

У судовому засіданні 14.02.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Комунальна установа Виноградівський геріатричний пансіонат Закарпатської обласної ради на веб-порталі електронної системи публічних закупівель Prozorro провела відкриті торги щодо закупівлі «природного газу» ДК 021:2015:09120000-6» - 255 тис. метрів кубічних з очікуваною вартістю 1 719 797 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті Prozorro за № UА-2021-01-14-002942-а.

17.02.2021 р. між Виноградівським геріатричним пансіонатом ( Споживач ) та ТОВ "Квінтіс пром 12" ( Постачальник ) укладено договір № 7 про закупівлю природного газу, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ в необхідних для нього обсягах, а Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірах, строки та порядки, що визначені Договором.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору загальний обсяг постачання газу складає 255 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору загальна вартість цього Договору становить 1 682 745 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.1.2 Договору № 7 передбачено - ціна природного газу визначена за 1000 куб.м. з урахуванням вартості замовлення потужності та складає 5 499,17 грн. Крім того, ПДВ (20%) 1 099,83 грн. Ціна природного газу до сплати за 1000 куб.м. 6 599,00 гривень. Загальна сума договору становить 168274-5^00 гривень з ПДВ. Строк дії 31.12.2021 року.

Відповідно до пункту 3.3. загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів природного газу, згідно актів приймання - передачі, складених Сторонами протягом періоду постачання.

Відповідно до пункту 3.4. Ціна природного газу підлягає зміні з наступних підстав: 3.4.1. зміна кон`юнктури ринку (зміна закупівельної ціни природного газу у власників ресурсу (газодобувних підприємств, оптових продавців, власників імпортованого ресурсу газу); 3.4.2. набрання чинності нормативно-правовими актами, що безпосередньо впливають на Ціну природного газу, включаючи але не обмежуючись, введенням в дію актів законодавства, що покладають на Постачальника обов`язок укладання договорів транспортування та/або розподіл природного газу або договорів, що унеможливлюють постачання природного газу Споживачу, без укладання Постачальником такого роду договорів; прийняття нормативно-правових актів, що створюють для Постачальника додаткові фінансові витрати пов`язані із постачанням природного газу Споживачу (будь-які види фінансових забезпечень, гарантій (без відкладної, безумовної банківської гарантії)); вимоги щодо збільшення страхового запасу природного газу; збільшення тарифів на транспортування та/або розподіл природного газу, тощо; 3.4.3. надання Споживачем заявки на коригування договірних планових обсягів природного газу та/або підтверджених обсягів природного газу, у сторону збільшення; 3.4.4. з будь-яких інших підстав, що випливають із відповідної письмової домовленості Сторін, оформлених відповідною додатковою угодою до Договору.

Відповідно до пункту 3.5. у випадку настання обставин, визначених в п. 3.4 Договору, Сторони зобов`язуються врегулювати питання, щодо зміни Ціни природного газу, шляхом укладання відповідної додаткової угоди, у наступні строк: 3.5.1, у випадку передбачено п. 3.4.1 Договору у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів, від дати настання змін; 3.5.2 у випадку передбаченому п. 3.4.2 Договору, у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів, від дати набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами; 3.5.3 у випадку передбаченому п. 3.4.3 договору передбачені Кодексом Газотранспортної системи; 3.5.4. у випадку передбаченому п. 3.4.4 договору, у строки визначені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 11.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині постачання природного газу з 17.02.2021 р. до 31.12.2021 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

Відповідно до пункту 11.2 усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами Сторін. У випадку, якщо установчими документами Сторони передбачена наявність печатки, Договір має бути скріплений печаткою такої Сторони.

19.02.2021 р. між Виноградівським геріатричним пансіонатом ( Споживач ) та ТОВ "Квінтіс пром 12" ( Постачальник ) укладено додаткову угоду № 1, внаслідок чого змінено ціну за одиницю товару з 17.02.2021 р. і встановлено у розмірі 7 258, 90 грн.

22.02.2021 р. між Виноградівським геріатричним пансіонатом ( Споживач ) та ТОВ "Квінтіс пром 12" ( Постачальник ) укладено Додаткову угоду № 2, де ціна природного газу до сплати за 1 000 куб.м. становить 7 984,79 грн.

В подальшому між Виноградівським геріатричним пансіонатом ( Споживач ) та ТОВ "Квінтіс пром 12" ( Постачальник ) укладалися такі Додаткові угоди: № 3 від 06.04.2021 р.; № 4 від 07.05.2021 р.; № 5 від 31.05.2021 р.; № 6 від 07.06.2021 р.; № 7 від 06.07.2021 р.; № 8 від 06.07.2021 р.; № 9 від 16.07.2021 р.; № 10 від 06.08.2021; № 11 від 25.08.2021 р.; № 12 від 06.09.2021 р.; № 13 від 20.09.2021 р.; № 14 від 21.09.2021; № 15 від 22.09.2021 р.; № 16 від 23.09.2021 р.; № 17 від 28.09.2021 р.; № 18 від 01.10.2021; № 19 від 19.10.2021 р.; № 20 від 26.10.2021 р.. Цими додатковими угодами також змінювалась ціна на природній газ.

Прокурором до матеріалів справи надано копії платіжних доручень за природний газ та акти виконаних робіт на 35 аркушах, підписані між позивачем 2 та відповідачем (т.1, арк.с. 94-128).

Прокурор вказав, що внаслідок укладання додаткових угод № № 1, 2, які є предметом розгляду в цій справі, Позивачем -2 проведено зайву оплату Відповідачу за поставлений природний газ в сумі 159 914,72 грн.

Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області проведено перевірку закупівлі, та складено акт перевірки вказаної закупівлі № 13-07-04/09 від 24.10.2022 р., відповідно до якого зафіксовані порушення ст. 632 ЦК України та п.п. 2,7 ч.5 ст. 41 Закон України «Про публічні закупівлі» щодо внесення зміни до істотних умов договорів ( при укладенні додаткових угод ) без документального підтвердження коливання ціни природного газу на ринку та встановленого порядку зміни ціни з врахуванням індексу споживчих цін, які призвели до зайвої оплати вартості спожитого природного газу впродовж дії договору на загальну суму 159 914, 72 грн..

За твердженням Прокурора, укладаючи оспорювані додаткові угоди № 1, № 2 Відповідачем не дотримано вимоги п.2 ч. 5 ст. 41 Закон України «Про публічні закупівлі», що стало підставою для звернення Прокурора із позовною заявою в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12" про визнання недійсними додаткові угоди № 1 від 19.02.2021 р. до договору № 7 від 17.02.2021 р. та додаткову угоду № 2 від 22.02.2021 р. до договору № 7 від 17.02.2021 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" та Комунальною установою Виноградівський геріатричний пансіонат Закарпатської області, а також про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" на користь Комунальної установи Виноградівський геріатричний пансіонат Закарпатської обласної ради коштів в сумі 159 914,72 грн..

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ( ч. 1 ). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї ( ч. 2 ). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього ( ч. 3 ). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 4 ).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Прокурора, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду скасувати, виходячи з наступного.

Здійснюючи апеляційний перегляд судового рішення у цій справі, в якій подано апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції з огляду на положення частини 4 ст. 269 ГПК України вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги та врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 р. у справі № 914/2656/21, зокрема щодо застосування положень статей 53, 226 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" стосовно підстав представництва Прокурором інтересів держави в суді в особі органу, який не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу Позивача.

Відповідно до частини 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення Прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 ст. 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 ст. 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.11) констатувала, що заборона на здійснення Прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункт 85). Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові у пунктах 82- 84 зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 925/929/19). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від Прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 р. у справі № 923/876/16 (пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18 (пункт 71)).

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав Прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не Прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану Прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

Згідно з пунктом 2 частини 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вже зазначалося, позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" з посиланням на їх бездіяльність стосовно захисту інтересів держави у бюджетній сфері, що полягає у порушенні вимог закону під час укладення спірних додаткових угод шляхом завищення ціни на одиницю товару газового палива в сторону збільшення, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів. Тобто одним із Позивачів у позові у цій справі Прокурор визначив Комунальну установу "Виноградівський геріатричний пансіонат".

Проте, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, попередня судова інстанція помилково не врахувала, що Комунальна установа "Виноградівський геріатричний пансіонат", яка визначена Прокурором у позові одним із позивачів у цій справі, з огляду на викладене, не є належним Позивачем, в особі якої Прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а отже, звернення Прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі названої установи є неправомірним.

Аналогічний правовий висновок викладений в у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського від 18.11.2022 р. у справі № 914/2656/21, яка визнала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права, а саме щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 15.06.2022 р. у справі № 924/674/21.

Таким чином, у зв`язку із тим, що позовні вимоги Прокурора у цій справі у наведеній частині, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а комунальної установи, то вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву у частині позовних вимог, заявлених Прокурором в інтересах держави в особі Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат", фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах комунальної установи, натомість Прокурор, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, не має повноважень на ведення справ за такими вимогами. Звідси подана позовна заява у частині позовних вимог, заявлених Прокурором в інтересах держави в особі комунальної установи, підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 226 ГПК України.

Отже, позовні вимоги Прокурора пов`язані із стягненням із ТОВ "КВІНТІС ПРОМ 12" на користь Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради кошти в сумі 159 914,72 грн. підлягають залишенню без розгляду ( аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського від 18.11.2022 р. у справі № 914/2656/21 ).

Стосовно подання позову Прокурором в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби ( Позивач -1 ), слід зазначає таке.

Зі змісту преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Статтею 7 зазначеного вище Закону визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №293 9-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У пункті 8 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. № 43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4, 9 п.4 Положення).

Таким чином, органом уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Західний офіс Держаудитслужби.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відобразивши його у постанові від 09.09.2021 р. у справі № 925/1276/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2022 р. Державна аудиторська служба звернулась до Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради з листом № 130704-14/2739-2022 в якому зазначила, що після проведеної перевірки виявлено фінансові порушення, що призвели до втрат на загальну суму 159 914,72 грн, які після завершення перевірки залишаються не усунутими.

Листом № 07.50-101-1691ВИХ-23 Берегівська окружна прокуратура 13.04.2023 р. звернулась до Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради та зазначила про обставини укладення додаткових угод до договору та запропоновала звернутися до суду за захистом порушених інтересів держави.

Листом № 07.50-101-1690ВИХ-23 Берегівська окружна прокуратура 13.04.2023 р. звернулась до Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради та до Державної аудиторської служби та повідомила, що прокуратурою буде подано позовну заяву в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради до Господарського суду Дніпропетровської області.

Таким чином, заходи цивільно-правового характеру до відновлення інтересів держави та фактичного повернення сплачених коштів не вживалися, за відсутності підстав, що свідчить про бездіяльність такого органу та не вжиття ним заходів для поновлення порушених інтересів держави.

Тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що звернення Прокурора до суду в інтересах цього органу є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у лютому 2021 року, однак уповноваженим органом заходів, до усунення порушень та фактичного стягнення зайво сплачених коштів не вжито, хоча достеменно було відомо про дані обставини.

Щодо визнання недійсними додаткових угод № 1 від 19.02.2021 р. та № 2 від 22.02.2021 р. до договору № 7 від 17.02.2021 р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської області, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю ( ст. 216 ЦК України ).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині у зв`язку із неврахуванням під час ухвалення оскаржуваного судового рішення як висновку щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України ( в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину ), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 р. у справі № 125/2157/19, так і висновків щодо застосування положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21, з огляду на таке.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом Позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження ( аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 р. у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 р. у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 р. у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц ).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача ( наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 р. у справі № 910/7122/17 ).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16 ( провадження № 14-208цс18, пункт 70 ), від 29.05.2019 р. у справі № 367/2022/15-ц ( провадження № 4-376цс18, пункт 66 ), від 07.07.2020 р. у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 р. у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним Відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 910/15792/20).

Вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 1 та № 2, пред`явленої лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину (Товариства), не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 р. у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню ( сторонами справи мають бути всі сторони правочину ), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Комунальна установа «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської області фактично втратило процесуальний статус Позивача в справі ( учасника справи ) в зв`язку із попереднім залишенням апеляційним судом позову Прокурора без розгляду в частині захисту інтересів Позивача -2 з мотивів відсутності підстав для представництва інтересів держави в особі Комунальної установи.

Схожі за змістом висновки ( щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину ) викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 р. в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 р. у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 р. у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 р. у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 р. у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 р. у справі № 910/2392/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин.

Пред`явлення позову не до всіх учасників цього правочину, є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність апеляційного суду надавати оцінку іншим аргументам Скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин ( схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 910/15792/20, а також в постановах Верховного Суду: від 30.01.2024 р. у справі № 924/564/22, від 10.01.2024 р. у справі № 922/1130/23 ).

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради підлягає залишенню без розгляду, а в іншій частині позову слід відмовити, у зв`язку з чим апеляційна скарга Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури задоволенню не підлягає.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, в позові відмовлено.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 р. у справі № 904/3018/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Берегівської окружної прокуратури, поданий у справі № 904/3018/23 в інтересах держави в особі Комунальної установи "Виноградівський геріатричний пансіонат" Закарпатської обласної ради залишити без розгляду.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.02.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін