Постанова
від 06.02.2024 по справі 904/1918/22
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1918/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. ( доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Демченко М.М., представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС";

від відповідача:Сиромятников Е.О., представник СП з ІІТОВ "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН"

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" та Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 року (повний текст рішення складено 06.04.2023 року) та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року у справі № 904/1918/22 (суддя Золотарьова Я.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС", м. Київ

до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 3 348 533,76 грн., -

за зустрічним позовом Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН",м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС", м. Київ

про розірвання договору та стягнення пені у розмірі 702 665,70 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" про стягнення заборгованості у розмірі 3 006 193,56 грн., з яких: основний борг - 1 989 338,88 грн., штраф - 885 255,80 грн., інфляційні втрати - 117 046,73 грн.., 3% річних - 14 552,15 грн, а також про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. та судового збору.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 348 533,78 грн., з яких: основний борг - 1 989 338,88 грн., курсова різниця у розмірі 342 340,22 грн., штраф в розмірі 885 255,80 грн., інфляційні втрати - 117046,73 грн., 3% річних - 14 552,15 грн., а також витрати на правничу допомогу - 70 000,00 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору постачання обладнання №140122 від 14.01.2022 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, окрім основної заборгованості, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача курсова різниця, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" про розірвання договору про постачання обладнання №140122 від 14.02.2022 року та стягнення пені у розмірі 702 665,70 грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані посиланням на порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором постачання обладнання №140122 від 14.01.2022 року щодо поставки товару у повному обсязі та у визначений договором строк.

Позивач за зустрічним позовом зазначав, що прострочення поставки товару є суттєвим порушенням умов договору та є підставою для його розірвання. За неналежне виконання умов договору позивачем за зустрічним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом пеню в розмірі 702 665,70 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 року у даній справі первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" основний борг у розмірі 1 989 338,88 грн., курсову різницю у розмірі 342 340,22 грн., 3% річних у розмірі 14 552,15 грн. та судовий збір у розмірі 35 193,47 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. Витрати на правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. залишено за позивачем за первісним позовом.

Зустрічний позов задоволено частково. Розірвано договір про постачання обладнання №140122 від 14.02.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що:

- відповідно до пункту 2.3 договору про постачання обладнання №140122 від 14.02.2022 року строк оплати поставленого товару є таким, що настав 09.04.2022 року. Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло;

- коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України;

- сторонами у договорі змінено порядок нарахування пені, який не може бути застосовано, так як він не відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, тоді як пунктом 6.3 договору передбачено нарахування пені за кожен банківський день;

- враховуючи, що вартість товару перераховується (коригується) на момент розрахунків за поставлений товар, з урахуванням курсу євро до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, суперечить ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України;

- позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних у розмірі 14 552,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;

- відповідач за зустрічним позовом неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, чим істотно порушив умови укладеного договору, тому вимога позивача за зустрічним договором щодо розірвання договору, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року у даній справі заяву Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн залишено за Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН".

Додаткове рішення мотивовано посиланням на часткове задоволення як первісного так і зустрічного позову, у зв`язку з чим судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" слід розподілити порівну між сторонами.

Не погодившись з вказаними рішенням та додатковим рішенням, Спільне підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

В цій частині прийняти нове судове рішення, яким:

- відмовити у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" основного боргу у розмірі 1 989 338,88 грн., курсової різниці 342 340,22 грн., 3% річних у розмірі 14 552,15 грн. та судового збору у розмірі 35 193,47 грн.;

- задовольнити зустрічні позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" пені у розмірі 702 665,70 грн.

Крім того, скаржник просить скасувати додаткове рішення господарського суду від 18.04.2023 року в частині відмови у задоволенні заяви Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- в матеріалах справи відсутні докази, що товар готовий до передання чи був належним чином ідентифікований та промаркований відповідно до умов договору;

- умови договору необхідно розуміти як такі, що, зокрема, покладають на постачальника обов`язок завчасно повідомляти про прибуття товару на склад постачальника та готовність товару до поставки;

- враховуючи той факт, що постачальник не виконав своїх обов`язків з поставки покупець зупинив виконання обов`язку зі своєї сторони (проведення оплати). Зазначена обставина виключає можливість задоволення позову, оскільки відповідач не є особою, яка допустила порушення (прострочення) виконання зобов`язання;

- встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати);

- дійшовши помилкового висновку щодо часткової відмови у зустрічному позові та часткове задоволення первісного позову, місцевий господарський суд також помилково зазначив про необхідність розподілу між сторонами порівну витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ГУД ПАРТНЕРС у поданій апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД ПАРТНЕРС штрафу у розмірі 885 25,80 грн.; залишення витрат на правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. за позивачем за первісним позовом; розірвання договору про постачання обладнання №140122 від 14.02.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН".

Прийняти в цій частині нове рішення, а саме:

- стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" штраф у розмірі 885 255,80 грн.;

- стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" витрати на правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн.;

- відмовити у задоволення зустрічного позову в частині розірвання договору про постачання обладнання №140122 від 14.02.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН";

- в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін;

- стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" посилається на наступні обставини:

- право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України;

- одним із основоположних принципів приватноправного регулювання є закріплений в п.3 ст.3 ст.627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України), договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України);

- в позові позивачем вказувалось про те, що ним понесено витрати на правову допомогу в розмірі 70 000,00 грн. та про подання доказів понесення таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення судом рішення. Проте дана обставина судом врахована не була, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права надати докази у встановленому порядку, тому акт-приймання-передачі наданих послуг на підтвердження надання правничої допомоги додається до апеляційної скарги;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що на час винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції строк дії договору було продовжено сторонами у встановленому договором порядку. Отже, станом на час винесення оскаржуваного рішення строк дії договору закінчився та не підлягав розірванню в судовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" також звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення суду, в якій просить додаткове рішення скасувати, в задоволенні заяви Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" зазначає, що:

- дійшовши висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції не застосував принцип пропорційності розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу;

- в поданому клопотанні про відшкодування витрат на правову допомогу заявником не обґрунтовано необхідність відшкодування заявлених витрат в повному обсязі з урахуванням часткового задоволення заявлених ним позовних вимог та задоволення первісного позову;

- заявлений розмір витрат на правову допомогу не відповідає складності справи, є неспівмірним та обґрунтованим з огляду на те, що предмет спору у цій справі є нескладним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність процесуальних документів не є значними, наведені адвокатом у поданих по справі заявах доводи є тотожними доводам всіх поданих ним заяв, надані розрахунки не потребували значного обсягу часу, юридичної та технічної роботи;

- понесені витрати на правничу допомогу підлягають покладенню виключно на Спільне підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН", оскільки саме його протиправна поведінка сприяла зверненню до суду з позовом позивачем;

- заявлені витрати не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В судове засідання з`явились представники сторін, які надали відповідні пояснення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" (постачальник) та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН" (покупець) укладено договір постачання обладнання № 140122, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) в обумовлені терміни колірувальне обладнання з комплектом товаросупровідних документів на це обладнання.

Відповідно до п.1.2 договору асортимент та кількість обладнання по цьому договору складають:

1. Автоматичний дозатор A 1 (12x1,35L+4x2,3 L ), РОМ, 2Y pump 30 одиниць

2. Гіроміксер з автоматичним затиском тари G5 30 одиниць.

Покупець зобов`язується прийняти обладнання та оплатити його відповідно до умов цього договору (п.1.3 договору).

За умовами п.2.1 договору ціна на обладнання зафіксована в євро та визначається в гривневому еквіваленті за курсом продажу гривня/євро на момент закриття торгів на дату, що передує даті складання цього договору. Станом на 13 січня 2022 року курс продажу становив 31,978 грн/євро. Ціна на обладнання на 14 січня 2022 (дату складання цього договору) є наступна:

- автоматичний дозатор A 1 (12x1,35L+4x2,3L ), РОМ, 2Y pump, кількість 30 одиниць, ціна 3 069,00 євро/81 783,74 грн за 1 одиницю, всього 2 453 512,20 грн;

- гіроміксер з автоматичним затиском тари G5 3, кількість 30 одиниць, ціна 152,00 євро/83995,55 грн за 1 одиницю, всього 2 519 866,50 грн.

Разом з ПДВ 5 968 054,44 грн.

Згідно з п.2.3 договору оплата покупцем рахунку-фактури на поставлене обладнання здійснюється протягом 60-ти календарних днів, починаючи з дати поставки обладнання. Сторони дійшли згоди, що датою поставки вважається дата видаткової накладної.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що при передачі обладнання у власність покупця (продажу) рахунок-фактура виставляється за курсом продажу валюти гривня/євро, який визначається на момент закриття торгів на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури. Сторони погодились, що загальна сума за поставлене обладнання по цьому договору може бути зменшена або збільшена в разі суттєвої зміни курсу валют гривня/євро на момент оплати обладнання. В такому випадку сума рахунку-фактури виставляється за курсом продажу валюти гривня/євро, який визначається на момент закриття торгів на дату, що передує даті оплати.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що сторони домовились про поставку обладнання в такі строки: до 10.02.2022 10 комплектів; до 10.03.2022 7 комплектів; до 10.04.2022 10 комплектів; до 15.05.2022 3 комплекти.

Відповідно до п.3.2 договору поставка обладнання здійснюється на умовах поставки FCA склад постачальника в м.Вишневе Київської області, вул. Київська, 4 (ІНКОТЕРМС 2010). За домовленістю сторін можлива зміна умов поставки обладнання на інші, про що сторони складають додаткову угоду до договору № 140122 від 14.01.2022 (пункт 3.2 договору).

Покупець зобов`язується отримати у власність все поставлене обладнання по договору протягом 10 (десяти) календарних днів з дати прибуття обладнання на склад постачальника (п. 3.2) та оплатити його в строки згідно п. 2.3 договору (п.3.3 договору).

На виконання умов договору, позивач постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 1 989 338,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 67 від 08.02.2022 року, яка підписана представниками сторін.

Вказаний товар прийнятий покупцем без зауважень.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" поставлений товар на загальну суму 1 989 338,88 грн. не оплатило, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" до суду з даним первісним позовом.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН", в свою чергу, посилаючись на істотне порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" умов договору щодо виконання зобов`язань в частині своєчасної поставки товару, звернулось до господарського суду із зустрічним позовом про розірвання договору та стягнення пені за порушення строку поставки товару.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини сторін виникли за договором №140122 від 14.01.2022 року, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частинами 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що згідно з п.2.3 договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав 09.04.2022 року.

Встановивши факт невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань з оплати поставленого товару, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з останнього заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 989 338,88 грн.

З урахуванням п.2.4 договору позивачем здійснено розрахунок курсової різниці станом на 01.08.2022 року та заявлено до стягнення курсову різницю у розмірі 342 340,20 грн.

За приписами ст.224 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Водночас, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак, коригування платежу, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 року у справі № 910/10191/17).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок курсової різниці, колегія суддів вважає, що цей розрахунок є арифметично правильним та нарахованим відповідно до вимог чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.193, ч.1ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за порушення строків оплати з покупця стягується штраф в розмірі 0,5% від вартості обладнання, по якому допущено прострочення виконання за кожний банківський день прострочення.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 885 255,80 грн. за період з 10.04.2022 року по 07.07.2022 року.

Судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що заявлений позивачем до стягнення штраф в розмірі 0,5% від вартості обладнання за своєю правовою природою є пенею.

Разом з цим, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення пені з посиланням на те, що п.6.3 договору не відповідає ст.549 Цивільного кодексу України.

Щодо цього колегія суддів зауважує наступне:

Так, ст.204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (п. 3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

У даному випадку сторони при укладенні спірного договору, керуючись принципом свободи договору, визначили інший порядок нарахування пені, ніж передбачений ст.549 Цивільного кодексу України та встановили, що за порушення строків оплати з покупця стягується штраф в розмірі 0,5% від вартості обладнання, по якому допущено прострочення виконання за кожний банківський день прострочення (п.6.3 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів доходить до висновку, що позивачем розрахунок пені здійснено з порушенням узгодженого сторонами порядку нарахування пені, зокрема розраховано пеню за кожен день прострочення виконання, тоді як умовами п.6.3 договору сторони дійшли згоди про нарахування пені за кожний банківський день прострочення.

За перерахунком апеляційного господарського суду розмір пені, нарахованої за банківські дні прострочення за період з 10.04.2022 року по 07.07.2022 року становить 636 588,44 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

Позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14 552,15 грн. за період з 10.04.2022 року по 07.07.2022 року та інфляційні втрати у розмірі 117 046,73 грн. за період квітень травень 2022 року.

Встановивши факт порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 14 552,15 грн.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, тому ст.625 Цивільного кодексу України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 25.11.2019 року у справі № 130/1058/16; від 23.10.2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23.09.2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20.02.2019 року у справі № 638/10417/15-ц, від 11.10.2018 року у справі № 905/192/18.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 117 046,73 грн. є аргументованим та правильним.

Колегія суддів відхиляє посилання Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" на наявність підстав для зупинення виконання обов`язку з його сторони (проведення оплати) у зв`язку з невиконанням постачальником своїх обов`язків з поставки товару.

Так, відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Приписами ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Передбачене ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України право на зупинення виконання зобов`язань, спрямовано на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2023 року у справі № 927/211/22, від 22.08.2023 року у справі № 920/845/22)

Відповідно до ч.5 ст.692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов`язку, продавець, не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов`язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов`язань (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справи № 910/23003/16).

При цьому, проаналізувавши положення вказаних правових норм, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою застосування ч.5 ст.692 Цивільного кодексу України, щодо права продавця зупинити подальше передання товару, крім поставленого, є встановлення судами належного виконання продавцем своїх зобов`язань до такого зупинення.

Як вже зазначалося позивачем за первісним позовом поставлено відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 1 989 228,88 грн. відповідно до наданої суду накладної.

Строк оплати поставленого товару відповідно до п.2.3 договору є таким, що настав 09.04.2022 року.

Водночас, відповідачем за первісним позовом не було доведено суду відсутність його обов`язку щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" правомірно зупинено виконання договірних зобов`язань з поставки продукції на підставі ч.5 ст.692 Цивільного кодексу України.

При цьому, у Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" були відсутні підстави для зупинення виконання зобов`язань з оплати поставленої за договором продукції.

Щодо зустрічних позовних вимог про розірвання договору та стягнення пені у розмірі 702 665,70 грн., колегія суддів враховує наступні обставини.

За загальним правилом, визначеним у ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.4 ст.188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.

Верховний Суд, у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 року у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 року у справі № 911/991/19, від 14.07.2021року у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 року у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 року у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 року у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 року у справі № 910/4725/22 зробив висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.

Відповідно до п.10.1 укладеного сторонами договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2022 року, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

З матеріалів справи вбачається, що із зустрічною позовною заявою Спільне підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" звернулось до господарського суду 16.09.2022 року.

Тобто, станом на час звернення позивача за зустрічним позовом до суду першої інстанції спірний договір був чинним.

Враховуючи викладене, встановивши факт істотного порушення постачальником (відповідачем за зустрічним позовом) умов договору, зокрема щодо виконання обов`язку поставки товару у повному обсязі та у визначений договором строк, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем (за зустрічним позовом) своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки товару, позивачем за зустрічним позовом нараховано ТОВ "ГУД ПАРТНЕРС" пеню у розмірі 702 665,70 грн. за період з 11.03.2022 року по 14.09.2022 року.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки з постачальника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання, по якій допущено прострочення виконання за кожний банківський день прострочення.

Отже, сторони при укладенні спірного договору, керуючись принципом свободи договору, визначили інший порядок нарахування пені за порушення строків поставки, ніж передбачений ст.549 Цивільного кодексу України.

Встановивши факт порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання за спірним договором щодо своєчасної поставки товару, здійснивши перерахунок пені, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично правильним та нарахованим відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в частині стягнення пені у загальному розмірі 702 665,70 грн. за період з 11.03.2022 року по 14.09.2022 року.

Щодо витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів враховує такі обставини.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами першою та другою ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 року у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15- ц);

- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру. Так неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Водночас неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №161/5317/18, від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22).

Колегія суддів враховує, якщо справа в суді першої інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (близькі за змістом правові висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 07.04.2020 року у справі №910/2022/19 та в ухвалі від 03.03.2021 року у справі №908/1238/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом у позовній заяві навів попередній розрахунок судових витрат та зазначив, що детальний опис наданих адвокатом послуг та розмір витрат на правничу допомогу буде поданий у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також попросив стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.

Отже, позивачем своєчасно подано заяву про відшкодування судових витрат та зазначено, що детальний опис наданих адвокатом послуг та розмір витрат на правничу допомогу буде поданий у відповідності до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд першої інстанції залишив поза увагою вказане клопотання позивача про подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України та дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи під час апеляційного перегляду справи питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат на правничу допомогу, які понесені ТОВ "ГУД ПАРТНЕРС" під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів враховує наступні обставини.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні приписів ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними частинами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі №910/8342/21.

За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної правової норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем разом з позовною заявою надано копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №ЮО-16/06/2022 від 16.06.2022 року та копію платіжного доручення №4898 від 08.07.2022 року.

Крім того, до апеляційної скарги позивачем додано акт №01 приймання-передачі адвокатських послуг за договором №ЮО-16/06/2022 від 16.06.2022 року.

Колегія суддів приймає вказаний акт до розгляду, оскільки, як вже зазначалося, судом першої інстанції в порушення ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передчасно залишено без розгляду клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.06.2022 року між адвокатським об`єднанням "ЮО Феміда" (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" (клієнт) укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №ЮО-16/06/2022 від 16.06.2022 року, предметом якого є надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" за договором №140122 від 14.01.2022 року.

Відповідно до п.2.2 договору до переліку юридичних послуг входить: надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" за договором №140122 від 14.01.2022 року, зокрема представляти інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах, органах державної виконавчої служби, правоохоронних органах, всіх інших державних органах, а також підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та галузевої належності з усіх питань, що стосується реалізації прав клієнта у відповідності до чинного законодавства України, надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, що стосується діяльності клієнта; вчиняти інші дії та надавати послуги, передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок адвокатського об`єднання, зазначений у реквізитах до даного договору.

Вартість послуг складає 100 000,00 грн., з яких 70 000,00 грн. сплачуються до звернення до суду з відповідним позовом, 30 000,00 грн. після зарахування заборгованості на розрахунковий рахунок клієнта. Послуги сплачуються на протязі 3-х днів з моменту отримання рахунку (п.9.1 договору).

На виконання умов договору клієнтом сплачено на рахунок адвокатського об`єднання 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4898 від 08.07.2022 року.

Акт №01 приймання-передачі адвокатських послуг за договором №ЮО-16/06/2022 від 16.06.2022 року свідчить про те, що на виконання умов договору адвокатським об`єднанням надані такі послуги:

- усна консультація щодо справи за документами, які надані клієнтом;

- аналіз судової практики у аналогічних правовідносинах та формування правової позиції клієнта для звернення з відповідним позовом до суду;

- підготовка позовної заяви, виготовлення його копій відповідно до кількості сторін у справі та надсилання сторонам та суду;

- підготовка відповіді на відзив та надсилання сторонам та суду;

- аналіз поданого зустрічного позову;

- підготовка та подання відзиву на зустрічний позов та надсилання сторонам та суду;

- підготовка та подання заперечень проти відповіді на відзив та надсилання сторонам та суду;

- підготовка клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду та подання його до суду;

- участь в судових засіданнях у господарському суді Дніпропетровської області у справі №904/1918/22 (10 засідань).

Вартість наданих послуг становить 70 000,00 грн., які сплачені в повному обсязі 08.07.2022 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач надав заперечення проти заявленого позивачем розміру судових витрат, зазначивши, що сумма витрат, яку заявив позивач, не відповідає обсягу фактично виконаної роботи, є неспівмірною зі складністю справи.

Колегія суддів враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).

Оцінюючи розмір судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів приймає до уваги, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. є завищеними з огляду на предмет та обставини справи, адже правовідносини сторін у даній справі не є складними (не містять окремих нетипових обставин), приймаючи до уваги і те, що, позиція позивача за первісним позовом не змінювалась, що свідчить про вже сформовану його правову позицію щодо розгляду даної справи, обсяг документів, їх зміст, що не потребувало від адвоката значного обсягу часу та зусиль, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності.

З огляду на викладене, надаючи оцінку наведеному ТОВ "ГУД ПАРТНЕРС" розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням наданих доказів, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг, враховуючи принцип пропорційності, диспозитивності та змагальності, колегія суддів, вважає, обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційних скарг.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для скасування додаткового рішення, колегія суддів враховує такі обставини.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом - Спільне підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" 04.04.2023 року подав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач за зустрічним позовом 10.04.2023 року подав заперечення на клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вказав, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не є співмірним зі складністю справи, а тому просив відмовити в задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Встановлено судом, що 05.09.2022 року між Адвокатським об`єднанням "Новум" та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" укладено договір про надання правової допомоги, за умовами п.1.3 договору, правова допомога надається в порядку та обсязі узгодженому між сторонами, в тому числі шляхом укладення додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору за послуги, що виконуються та надаються об`єднанням, обсяг яких передбачений додатком до договору, клієнт перераховує об`єднанню гонорар, погоджений сторонами в додатку до договору. Гонорар перераховується клієнтом на поточний рахунок об`єднання та/або сплачується в готівковій формі. За кожний наступний або інший етап та/або обсяг послуг сторони узгоджують подальшу оплату послуг об`єднання на підставі підписаного ними додатку до договору, який є його невід`ємною частиною.

05.09.2022 року між Адвокатським об`єднанням "Новум" та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги, відповідно до п.1 якої Адвокатське об`єднання "Новум" представляє інтереси Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" під час розгляду справи №904/1918/22 в суді першої інстанції. Також, АО "Новум" подає зустрічну позовну заяву по справі № 904/1918/22 про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Згідно з п.3 додаткової угоди № 1, за представництво інтересів Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" в суді першої інстанції, воно сплачує АО "Новум" гонорар у розмірі 50 000 грн. не пізніше п`яти робочих днів після ухвалення рішення суду першої інстанції.

28.03.2023 року між сторонами складено та підписано акт виконаних (наданих) послуг.

Відповідно до акту виконаних (наданих) послуг, Адвокатським об`єднанням "Новум" надано Спільному підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" такі послуги:

- аналіз позовної заяви, а також складення та подання до господарського суду Дніпропетровської області відзиву на позовну заяву по справі № 904/1918/22 14 000, 00 грн;

- складення та подання до господарського суду Дніпропетровської області зустрічної позовної заяви по справі № 904/1918/22, про стягнення пені та розірвання договору 14 000,00 грн;

- аналіз клопотання про закриття провадження у справі в частині зустрічного позову, а також, складення та подання до господарського суду Дніпропетровської області заперечень проти клопотання про закриття провадження по справі в частині зустрічного позову по справі № 904/1918/22 2 000, 00 грн;

- аналіз відповіді на відзив, а також складення та подання до господарського суду Дніпропетровської області заперечень на відповідь на відзив по справі № 904/1918/22 5 000, 00 грн;

- аналіз відзиву на зустрічну позовну заяву, а також складення та подання до господарського суду Дніпропетровської області відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву по справі № 904/1918/22 5 000, 00 грн;

- участь партнера об`єднання, адвоката Сиромятникова Е.О. у судових засіданнях по справі № 904/1918/22, на стадії підготовчого засідання, та на всіх засіданнях по суті справи 10 000, 00 грн.

На виконання умов договору позивач за зустрічним позовом сплатив Об`єднанню 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7484 від 03.04.2023 року.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, подані позивачем за зустрічним позовом докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, заперечення позивача за первісним позовом та вважає, що заява Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу обгрунтовано задоволена судом першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні в сумі 25 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційних скарг щодо законності додаткового рішення суду у даній справі необґрунтованими, а оскаржуване додаткове рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційних скарг та скасування додаткового рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовних заяв та апеляційних скарг покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року у справі № 904/1918/22 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року у справі № 904/1918/22 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 року у справі № 904/1918/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 7-б; ідентифікаційний код 31158382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" (04071, м. Київ, вул. Дегтярна, б. 31, оф. 25; ідентифікаційний код 36538352) суму основного боргу у розмірі 1 989 338,88 грн., курсову різницю у розмірі 342 340,22 грн., 3% річних у розмірі 14 388,64 грн., пеню у розмірі 636 588,44 грн., судовий збір за розгляд первісної позовної заяви у розмірі 44 739,84 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

В іншій частині первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Розірвати договір про постачання обладнання №140122 від 14.02.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАБЕРН".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" (04071, м. Київ, вул. Дегтярна, б. 31, оф. 25; ідентифікаційний код 36538352) на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 7-б; ідентифікаційний код 31158382) пеню у розмірі 702 665,70 грн., судовий збір за розгляд зустрічного позову у розмірі 13 020,99 грн.

Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року у справі № 904/1918/22 залишити без змін.

Стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 7-б; ідентифікаційний код 31158382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" (04071, м. Київ, вул. Дегтярна, б. 31, оф. 25; ідентифікаційний код 36538352) судові витрати за розгляд апеляційної скарги у розмірі 14 323,24 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ПАРТНЕРС" (04071, м. Київ, вул. Дегтярна, б. 31, оф. 25; ідентифікаційний код 36538352) на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФФЕРТ ГАНЗА ФАРБЕН" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 7-б; ідентифікаційний код 31158382) судові витрати за розгляд апеляційної скарги у розмірі 15 810,00 грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 19.02.2024 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Ю.Б.Парусніков

Суддя: О.Г.Іванов

Дата ухвалення рішення06.02.2024
Оприлюднено21.02.2024
Номер документу117070730
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/1918/22

Постанова від 27.03.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 27.03.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 26.02.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 26.02.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Постанова від 06.02.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 22.09.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 01.08.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 07.06.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Вечірко Ігор Олександрович

Ухвала від 05.06.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Вечірко Ігор Олександрович

Ухвала від 17.05.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Вечірко Ігор Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні