Рішення

від 14.02.2024 по справі 903/28/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2024 року Справа № 903/28/24

за позовом: Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

до відповідачів: Устилузької міської ради, м. Устилуг, Володимирський р-н., Волинська обл;

-Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк;

-Володимирської районної державної адміністрації, м. Володимир, Волинська обл.

про визнання незаконними рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чемерис Т.О., виписка з ЄДРПОУ

від відповідача: Устилузька міська рада - Котович Б.В., ордер від 31.01.2024, Батоговська Т.П., виписка з ЄДРПОУ, ГУ Держгеокадастру у Волинській області Ковальчук О.В., виписка з ЄДРПОУ

у судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Присяжнюк І.Б.

встановив: 02.01.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Устилузької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Володимирської районної державної адміністрації про:

-визнання незаконним та скасування розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 414 від 09.12.2013 Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га;

-визнання незаконним та скасування п. 339 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 № 3-1359/15-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

- визнання незаконним та скасування п. 340 додатку до рішення Устилузької міської ради № 44/14 від 24.01.2019 Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Устилузької міської ради щодо передачі земельної ділянки площею 6, 4112 га з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282 у комунальну власність Устилузької міської ради;

- усунення перешкод державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;

- усунення перешкод державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 6, 4112 га з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, що розташована за межами населених пунктів Устилузької міської ради Володимирського району Волинської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Устилузької міської ради повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах прикордонної смуги вздовж державного кордону України, відтак має належати до земель оборони.

Ухвалою суду від 04.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.01.2024 о 10 год 00 хв. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати прокурору, позивачу, докази чого подати суду; прокуратурі, позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачам; відповідачам - заперечення на відповідь прокуратури, позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокуратурі, позивачу.

Відповідачі ухвалу суду отримали 04.01.2024 (том 1, а.с. 141-143).

Строк для подання відзивів по 19.01.2024.

17.01.2024 надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Волинській області, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення відсутні будь які документи, які свідчать про належність спірної земельної ділянки до земель оборони. Жодного рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося. Перебування земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони. Скасування спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не захищає права держави, оскільки земельна ділянка перестане бути об`єктом цивільно-правових відносин. Прокурором подано позов в інтересах держави з вимогами до фактично самої держави (том 1, а.с. 144-155).

Прокуратура, позивач відзив отримали 17.01.2024 (том 1, а.с. 152-155).

Строк для подання відповіді на відзив по 22.01.2024.

Через електронний суд 19.01.2024 Устилузькою міською радою подано відзив, згідно якого позовну заяву заперечує. Зазначає, що спірна земельна ділянка до кінця 2018 року перебувала у державній власності з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення. 21.12.2018 держава в особі ГУ Держгеокадастру у Волинській області передала її відповідачеві у комунальну власність у відповідності до ст. 117 ЗК України. Докази звернення позивача чи іншого уповноваженого органу щодо надання спірної земельної ділянки їм у користування відсутні. Згідно висновку сертифікованого інженера-землевпорядника від 18.01.2024 позначення, які б свідчили про наявність на території колишньої Лудинської сільської ради земель оборони, відсутні. Згідно пояснень 6 прикордонного Волинського загону ДПСУ спірна земельна ділянка не перетинається та не накладається на землі, які відведені у їх постійне користування. Будь які документи на підтвердження належності земельної ділянки до земель оборони відсутні. Жодних скарг на матеріали інвентаризації в частині спірної земельної ділянки не надходило. У заяві від 19.01.2024 просить застосувати строки позовної давності, оскільки відомості про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо інвентаризації, її реєстрація в ДЗК, подальше затвердження та передача Устилузькій міській раді відбулося у 2013, 2014 та 2018 роках, були відображені у вільному доступі, а тому були відомі позивачу та прокурору.

Учасники справи відзив отримали 19.01.2024 (том 1, а.с. 185-189).

Строк для подання відповіді на відзив по 22.01.2024.

22.01.2024 надійшла відповідь прокуратури на відзив ГУ Держгеокадастру у Волинській області, згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом. Встановлення факту розміщення земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги. Згідно листа сертифікованого інженера-землевпорядника від 19.12.2023 та графічних матеріалів, спірна земельна ділянка розташована між державним кордоном, який проходить по річці Західний Буг та смугою інженерно-технічних споруд, відтак знаходиться у прикордонній смузі. Землі прикордонної смуги відносяться до земель оборони та не можуть передаватися у комунальну власність. Заявлені позовні вимоги є єдиним ефективним способом захисту порушених інтересів держави, які обґрунтовано заявлені до ГУ Держгеокадастру у Волинській області (том 1, а.с. 190-157).

24.01.2024 надійшла відповідь прокуратури на відзив Устилузької міської ради, згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що надані відповідачем картографічні матеріали не встановлюють категорію земельних ділянок за межами населених пунктів, а лише відображають їх межі. Надані на дослідження підприємцю Бішальському П.Б. картографічні матеріали, зокрема план землекористування колгоспу «Слава» та проект роздержавлення і приватизації земель відносять спірну земельну ділянку до земель запасу, при цьому карта не відображає до якої категорії земель належать землі запасу, оскільки вона не була проінвентаризована (том 1, а.с. 158-214).

ГУ Держгеокадастру у Волинській області відповідь на відзив отримало 24.01.2024, Устилузька міська рада - 26.01.2024.

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 29.01.2024.

25.01.2024 надійшли заперечення ГУ Держгеокадастру у Волинській області, згідно яких позовні вимоги заперечує. Зазначає, що перебування земельних ділянок в прикордонній смузі не відносить їх до земель оборони, оскільки до таких земель відносяться землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, закладів, організацій, ЗСУ. У даній справі не встановлено обставин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання позивачем обов`язку щодо самостійного звернення до суду, у зв`язку з чим позов просить залишити без розгляду. Причини пропуску строку позовної давності позивачем не викладені (том 1, а.с. 215-236).

29.01.2024 надійшло клопотання прокуратури про закриття провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 414 від 09.12.2013 Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га у зв`язку з відсутністю предмету спору та повернення сплаченого за вказану вимогу судового збору (том 2, а.с. 1-15).

У клопотанні від 29.01.2024 прокуратура просить визнати поважними причини пропуску для подання доказів та долучити до матеріалів справи лист 6 прикордонного Волинського загону від 26.01.2024, згідно якого спірна земельна ділянка знаходиться між річкою Західний Буг та смугою інженерно-технічних споруд (том 2, а.с. 16-22).

Узтилузька міська рада у клопотанні від 31.01.2024 просить долучити листи-відповіді позивача до матеріалів справи (том 2, а.с. 23-34).

Волинська обласна прокуратура у додаткових поясненнях від 31.01.2024 зазначає, що позивачем у листах-відповідях на запити прокуратури не зазначено про самостійне звернення до суду з метою захисту інтересів держави, тобто виявив бездіяльність, що й слугувало підставою представництва. Вимога про визнання спірних актів незаконними, скасування державної реєстрації земельної ділянки є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою. Позовна заява заявлена в межах строків позовної давності, оскільки правопорушення є триваючим (том 2, а.с. 35-53).

30.01.2024 надійшло клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 414 від 09.12.2013 Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га у зв`язку з відсутністю предмету спору (том 2, а.с. 53-67).

Суд протокольною ухвалою від 31.01.2024 долучив всі заяви по суті спору, про долучення доказів до матеріалів справи, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 14.02.2024 о 10 год 00 хв.

14.02.2024 надійшло клопотання Устилузької міської ради про долучення доказів до матеріалів справи.

З метою повного та всебічного розгляду справи, враховуючи відсутність заперечень учасників справи, суд протокольною ухвалою від 14.02.2024 поновив строк Устилузькій міській раді для подання доказів та долучив їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні учасники справи дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Обласна Рада депутатів трудящих Волинської області 15.09.1946 прийняла постанову №39/599 про заборонну прикордонну зону, 2-кілометрову та 800- метрову прикордонні смуги, якою встановлено в межах Волинської області прикордонні зони та смуги: заборонну прикордонну зону, до якої включений, зокрема Володимирський район; 2- кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги, які визначено на місцевості від лінії кордону з позначенням відповідними показниками. Голів відповідних районних рад зобов`язано здійснити відселення жителів 800-метрової прикордонної полоси; землі цієї полоси постановлено передати в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг (том 1, а.с. 17-19).

Відповідно до інформації 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України від 28.11.2023 лінія прикордонних інженерних споруд на ділянці українсько-польського державного кордону в межах Узтилузької міської територіальної громади Володимирського району облаштована за часів Радянського Союзу та за період незалежності України значною мірою не змінювалася. Питання передачі в комунальну власність земель, які знаходяться в межах прикордонної смуги, не погоджувалось (том 1, а.с. 75 на звороті-76).

Згідно листа Волинської обласної військової адміністрації від 29.11.2023 розпоряджень про вилучення вказаних земель з користування прикордонних військ не приймалось (том 1, а.с. 80).

Визначення розмірів та ширини прикордонної смуги підтверджені рішеннями Любомльського районного суду №163/955/20 від 05.02.2021, №163/985/20 від 19.02.2021, №163/981/20 від 19.02.2021.

Розпорядженням Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 21.08.2013 №28 Головному управлінню Держземагентства у Волинській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2725,9 га (том 1, а.с. 62)

Наказом Головного управління Держземагентства у Волинській області від 19.11.2013 № 58 надано дозвіл Державному підприємству «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів Волинської області, в тому числі Володимирського району (том 1, а.с. 27-29).

На підставі зазначених розпорядчих документів розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів Лудинської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області. В ході проведення робіт проінвентаризовано 129,0159 га земель вказаної сільської ради, в тому числі спірну земельну ділянку з цільовим призначенням землі запасу, не надані у власність чи користування.

Відомості про вказану земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру 16.10.2013, що підтверджується витягом від 24.10.2016, згідно якого уся земельна ділянка знаходиться у прикордонній смузі (том 1, а.с. 23-25).

Згідно листа сертифікованого інженера-землевпорядника від 19.12.2023 та графічних матеріалів спірна земельна ділянка розташована між державним кордоном, який проходить по річці Західний Буг та смугою інженерно-технічних споруд, яка внесена до Державного земельного кадастру з номером 0720583400:00:001:1282, відтак знаходиться у прикордонній смузі (том 1, а.с. 114-116).

Перебування спірної земельної ділянки між річкою Західний Буг та смугою інженерно-технічних споруд підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 (том 2, а.с. 19).

Розпорядженням Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 09.12.2013 № 414 вказану технічну документацію затверджено, в тому числі щодо земель з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282 площею 6,4112 га (том 1, а.с. 89-113).

Згідно розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 121 від 05.12.2022, виданого відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанов Верховної Ради України від 15.12.2021 року №1959 «Про перейменування міста Володимир-Волинський Володимир-Волинського району Волинської області», від 18.07.2022 року №2405 «Про перейменування Володимир-Волинського району Волинської області», розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 року №1030-р «Про перейменування Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області» Володимир-Волинську районну державну адміністрацію перейменовано на Володимирську районну державну адміністрацію.

Відповідно до п. 339 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 № 3-1359/15-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» спірну земельну ділянку передано Устилузькій міській раді (том 1, а.с. 64-65).

На підставі вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, відповідно до п. 340 додатку до рішення Устилузької міської ради № 44/14 від 24.01.2019 спірну земельну ділянку прийнято у комунальну власність Устилузької міської ради (том 1, а.с. 67-69).

Право власності земельної ділянки за Устилузькою міською радою зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.09.2019, що також підтверджується розділом 3 поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282 площею 6,4112 га (том 1, а.с. 26, 30-61).

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони.

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України Про використання земель оборони військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України Про використання земель оборони уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про використання земель оборони землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про використання земель оборони військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України Про державний кордон України передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про державний кордон України у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 Про прикордонний режим з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України Положення про прикордонний режим прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України Про державний кордон України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 Про прикордонний режим.

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Володимирського району Волинської області затверджені постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946.

Враховуючи вищевикладене, оскільки землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг (п. 4 постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської областівід 15.09.1946 № 39/599), відтак належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельна ділянка з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282 площею 6,4112 га незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу, що у свою чергу вказує на її приналежність до земель комунальної власності.

При цьому судом враховано, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність. При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2-ох кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області.

У постанові Верховного Суду №910/19932/17 від 23.07.2020 вказано, що « колегія суддів касаційного суду погоджуються з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розташування земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про землеустрій в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України Про землеустрій).

Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (надалі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки) інвентаризація земель проводиться з метою забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Інвентаризація земель проводиться виходячи з принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення (п. 3 Порядку).

Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги, книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17.10.2003; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, які посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.

Згідно з п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України Про землеустрій.

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України. Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (п.п. 27, 29 Порядку).

Приписами ч.13 ст. 186 Земельного кодексу України у редакції, чинній на дату формування спірної земельної ділянки, передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Документація із землеустрою на спірну земельну ділянку затверджена розпорядженням Володимир-Волинської районної державної адміністрації №414 від 09.12.2013.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст.24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Під час інвентаризації неправильно визначено цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.

Згідно ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка зареєстрована на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.09.2019 №48670121 на праві комунальної власності за Устилузькою міською радою (том 1, а.с. 70-71).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожному гарантується його право на судовий захист цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способами, визначеними ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 №910/2861/18, від 04.06.2019 №916/3156/17, від 11.09.2018 № 905/1926/16).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282 площею 6,4112 га є обґрунтованими.

Відповідно до абзацу 5 ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України та абзацу 5 ч. 10 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до п. 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Оскільки п. 4 постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 землі прикордонної смуги постановлено передати в повне розпорядження прикордонних військ (за виключенням райцентру Устилуг) і вказана постанова залишається чинною до цього часу, відтак, спірну земельну ділянку без зміни цільового призначення неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення.

З урахуванням викладеного, приймати рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів Волинської області на території Володимир-Волинського району та її затвердження вправі був лише розпорядник земель оборони - Волинська обласна державна адміністрація.

Згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 3-5 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації та Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового визначення та інвентаризації земель оборони.

Розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 09.12.2013 №414 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення» в частині затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки, наказ ГУ Держеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 №3-1359/15-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», зокрема п. 339 додатку, рішення Устилузької міської ради №44/14 від 21.01.2019 «При прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Устилузької міської ради», зокрема п. 340 додатку прийняті за відсутності відповідного розпорядчого акту власника землі - Волинської обласної державної адміністрації про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282 площею 6,4112 га із земель оборони на землі сільськогосподарського призначення, з порушенням вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 3, 15-2, 17, 20, 77, 122 ЗК України, ст. 3 ЗУ «Про використання земель оборони», а тому підлягають скасуванню.

У клопотаннях від 29.01.2024, 30.01.2024 прокуратура та позивач просять закрити провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 414 від 09.12.2013 Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Володимирською районною військовою адміністрацією прийнято розпорядження від 16.01.2024 «Про внесення змін до розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 №339», яким виключено спірну земельну ділянку із переліку площ, щодо яких затверджені матеріали інвентаризації.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, прийняття Володимирською районною військовою адміністрацією розпорядження 16.01.2024, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 414 від 09.12.2013 Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено оборотоздатних земель та оформлення речових прав на них, відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 № 487/10128/14, від 15.09.2020 № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 на час розгляду справи в силу вимог закону перебуває у комунальній власності Устилузької міської ради, що дає можливість її використання як землі сільськогосподарського призначення та передачі фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства вона не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладене, порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання Устилузької міської ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 №487/10132/14-ц та від 07.04.2020 № 372/1684/14-ц.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - де строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель оборони, тому не може бути змінено її цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення, про що детально зазначено в обґрунтуванні позову.

Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель сільськогосподарського призначення свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цими землями оборони, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, постановах від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц.

Вимога про визнання вищезазначених актів незаконними, скасування державної реєстрації земельної ділянки є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка земель оборони із кадастровим номером 0720583400:00:001:1282 продовжує значитися зареєстрованою на праві комунальної власності за Устилузькою міською радою і порушення прав її законного володільця держави, зазначений позов заявлено в межах позовної давності, у зв`язку з чим клопотання про відмову у позові у зв`язку з пропуском позивачем строків позовної давності є необгрунтованим.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що зазначені законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною дівою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення по суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального Кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Віднесення земельної ділянки до земель запасу комунальної власності (не наданих у власність або у користування), яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується для захисту державного кордону, свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу.

Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

В умовах запровадженого в Україні воєнного стану питання забезпечення безпеки держави набуває першочергового значення.

З огляду на викладене, для інтересів держави важливим є питання збереження земель оборони та їх використання для забезпечення безпеки держави.

Внаслідок державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або у користування, держава позбавлена можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.

Віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу створює загрозу її передачі у приватну власність, що ускладнить або навіть може унеможливити її повернення до земель державної власності.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Волинська обласна державна адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності.

Отже, держава як власник земель оборони делегувала Волинській обласній державні адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Листом від 27.11.2023 Волинська обласна прокуратура звернулась до Волинської обласної державної адміністрації з проханням повідомити чи вживались нею будь які заходи щодо скасування в судовому порядку права власності та повернення спірної земельної ділянки до державної власності, наявність заперечень щодо представництва її інтересів прокуратурою в суді (том 1, а.с. 79).

Волинська обласна державна адміністрація у листі від 29.11.2023 повідомила, що їй не було відомо про передання у комунальну власність Устилузької територіальної громади спірної земельної ділянки. Волинською облдержадміністрацією розпорядження про вилучення земельних ділянок з користування прикордонних військ не приймалися та не вживалися заходи в судовому порядку щодо скасування права власності та повернення земельних ділянок у державну власність. Адміністрація не заперечує проти подання прокуратурою позову в її інтересах, оскільки вона обмежена в коштах на сплату судового збору (том 1, а.с. 80).

Листом від 20.12.2023 Волинська обласна прокуратура повідомила Волинську обласну державну адміністрацію про ініціювання пред`явлення позову до суду про визнання незаконними рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282 та її повернення до земель державної власності (том 1, а.с. 125).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Наведені прокурором обставини відповідно до ст. 131і Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру свідчать про наявність підстав для представництва прокурором права та інтересів держави у суді.

Щодо тверджень ГУ Держгеокадастру у Волинській області, що звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Волинській області фактично є зверненням з позовом держави до самої себе суд зазначає таке:

Обґрунтовуючи вказані твердження, ГУ Держгеокадастру у Волинській області посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, предметом розгляду у якій було, зокрема, й визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області.

Однак, правовідносини, які виникли у цих справах, не є аналогічними та подібними тим, які виникли між сторонами у даній справі.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/1830/19 була вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, яким фермерському господарству передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

У справі №826/3115/17 обставини справи стосуються адміністративного процесу.

Предметом судового розгляду справи №915/86/23 були земельні ділянки лісового фонду, а тому характер прийнятих Держгеокадастром рішень суттєво відрізняється від спірних рішень в межах даної справи.

Посилання ГУ Держгеокадастру у Волинській області на постанову Великої Палати Верховного Суду №5023/10655/11 від 20.11.2018 також є безпідставним, оскільки стосується провадження у справі про банкрутство та пред`явлених в її межах вимог Слобожанського ОУ Пенсійного фонду України м.Харкова про відшкодування пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах.

Правові висновки в межах справи №915/478/18, на які посилається відповідач, стосуються правовідносин, пов`язаних із наданням ветеринарно-санітарних послуг Одеською регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті та стягнення заборгованості за надані послуги.

Водночас, предметом розгляду у даній справі (позовна вимога, яка звернута безпосередньо до ГУ Держгеокадастру у Волинській області) є усунення перешкод державі в особі Волинської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що наведені відповідачем справи № 922/1830/19, №5023/10655/11, №915/478/18, №915/86/23, №915/478/18 не є релевантними (тотожними) даній справі, а тому викладені у них правові висновки не можуть братись до уваги.

Окрім цього, ГУ Держгеокадастру у Волинській області визначено відповідачем у справі за позовною вимогою про усунення перешкод державі в особі Волинської обласної державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Як пояснював прокурор, ця позовна вимога спрямована до ГУ Держгеокадастру у Волинській області з урахуванням того, що органами Держземагенства (Держгеокадастру) незаконно проведено інвентаризацію спірної земельної ділянки, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільовим призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням ст.ст. 77, 83 та п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор обрав такий спосіб захисту, який може відновити порушені інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме: скасування у земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га є ефективним способом захисту порушених інтересів держави, які обґрунтовано заявлені до ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області у процесі судового розгляду не спростувало належними і допустимими доказами доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112, належить до земель оборони та знаходиться у межах прикордонної смуги, а також те, що відповідач з порушенням вимог закону провів інвентаризацію спірної земельної ділянки та вніс відповідні відомості про неї у Державний земельний кадастр, внаслідок чого земельну ділянку віднесено до земель комунальної власності.

З метою захисту інтересів держави було обрано негаторний спосіб захисту, оскільки він передбачає як скасування державної реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка здійснюється кадастровими реєстраторами ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, оскільки у кадастрі зазначені неправильні відомості про категорію землі сільськогосподарського призначення, а не землі оборони.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У клопотанні від 03.02.2023 Волинська обласна прокуратура просить повернути сплачений судовий збір в сумі 2 684 грн. 00 коп. у зв`язку з закриттям провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір).

Враховуючи вищевикладене, закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Володимирської районної військової адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 09.12.2013 №414, суд дійшов висновку про повернення Волинській обласній прокуратурі сплачений судовий збір в сумі 2 684 грн. 00 коп.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Устилузької міської ради то витрати по сплаті судового збору в сумі 13 420 грн. 00 коп. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на них пропорційно.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 414 від 09.12.2013 Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га закрити.

3. Визнати незаконним та скасувати п. 339 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 № 3-1359/15-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

4. Визнати незаконним та скасувати п. 340 додатку до рішення Устилузької міської ради № 44/14 від 24.01.2019 Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Устилузької міської ради щодо передачі земельної ділянки площею 6, 4112 га з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282 у комунальну власність Устилузької міської ради.

5. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366926) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

6. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366926) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 6, 4112 га з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, що розташована за межами населених пунктів Устилузької міської ради Володимирського району Волинської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

7. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Устилузької міської ради (вул. Володимирська, 4, с. Устилуг, Володимирський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04051388) повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0720583400:00:001:1282, площею 6, 4112 га.

8. Стягнути з Устилузької міської ради (вул. Володимирська, 4, с. Устилуг, Володимирський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04051388) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915)

- 6 710 грн 00 коп (шість тисяч сімсот десять грн 00 коп) витрат по сплаті судового збору.

9. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915)

- 6 710 грн 00 коп (шість тисяч сімсот десять грн 00 коп) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

10. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Волинській обласній прокуратурі (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 2 684 грн 00 коп судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №2859 від 21.12.2023.

11. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

12. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 19.02.2024.

Суддя А. М. Кравчук