Рішення

від 16.02.2024 по справі 904/2858/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2024м. ДніпроСправа № 904/2858/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртемп" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Криворіжсталі, буд. 21, офіс 306; ідентифікаційний код 39149658)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Лоджистик" (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 26; ідентифікаційний код 38944907)

про стягнення 13 000 грн. 00 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртемп" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2743/23 від 02.06.2023) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Лоджистик" про стягнення 13 000 грн. 00 коп. - грошових коштів щодо заборгованості в частині оплати понаднормового простою транспортних засобів при наданні послуг перевезення вантажу за Заявкою-договором від 05.04.2023 №04.2023

Також просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 180 грн. 00 коп.; розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№28398/23 від 12.06.2023) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 07.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№31421/23 від 22.06.2023) на позовну заяву просить відмовити позивачеві у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що: - предметом позовних вимог є стягнення з підприємства відповідача понаднормативного простою транспортних засобів в сумі 13 000 грн. 00 коп. за заявкою-договором (договором перевезення) від 05.04.2023 №.04.2023, що нібито був укладений між позивачем та підприємством відповідача; - до позовної заяви долучена скан-копія заявки-договору від 05.04.2023 №.04.2023 не підписана відповідачем, згідно якої визначено сторони такої угоди - замовник ТОВ "Сав Лоджистик", виконавець - ТОВ "Укртемп"; - в тексті заявки-договору від 05.04.2023 №.04.2023 зазначається, що перевізник при оформленні товарно-транспортної документації керується спільним наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.1996 №228/253; - до позовної заяви позивачем на підтвердження своїх позовних вимог долучено низку товарно-транспортних накладних, згідно з якими перевізником зазначено ТОВ "Сав Лоджистик", а замовником - ТОВ "Дом трейд ПС", тобто жодна з наданих товарно-транспортних накладних не містить взагалі інформацію про позивача - ТОВ "Укртемп", як учасника транспортного процесу; - акти наданих послуг, що складено позивачем з посиланням на заявку-договір №04.2023 від 05.03.2023 містять лише підпис позивача; - позивачем при поданні позовної заяви не було надано належних та допустимих доказів здійснення ним перевезень на користь відповідача, що свідчить про неукладеність такого договору та безпідставність позовних вимог; - предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення суми заборгованості за понаднормативний простій транспортного засобу; - при цьому у заявці-договорі №.04.2023 від 05.04.2023 не визначеного документального порядку встановлення понаднормативного простою, спосіб його нарахування та оплати за таке порушення; - у товарно-транспортних накладних, що долучені позивачем до позовної заяви у графі "вантажно-розвантажувальної операції" взагалі відсутня інформація про прибуття/вибуття та простої транспортних засобів; - позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що відповідачем було допущено порушення господарського зобов`язання, яке в свою чергу призвело до понаднормативного простою транспортних засобів; - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 5 000 грн. 00 коп.

Позивач у відповіді (вх.№34483/23 від 12.07.2023) на відзив просить врахувати зазначені у відповіді на відзив обставини під час розгляду справи та зазначає про те, що: - 05.04.2023 позивач отримав електронною поштою від відповідача пропозицію укласти договір №04.2023 від 05.04.2023 шляхом надсилання проекту договору; - в електронній переписці сторони підтвердили укладання заявки-договору від 05.04.2023 №04.2023, погодивши істотні умови надання послуг перевезення (маршрут, вартість, назва та характеристики вантажу, умови оплати тощо), при цьому заявка-договір від 05.04.2023 №04.2023 не був підписаний сторонами як єдиний письмовий документ; - в подальшому сторонами були виконані дії на виконання заявки-договору від 05.04.2023 №04.2023 у вигляді надання послуг з перевезення вантажів та часткової оплати наданих послуг; - так, позивачем було надано послуги перевезення вантажу на загальну суму 354 836 грн. 00 коп., а відповідачем сплачено за надані послуги перевезення вантажу 341 836 грн. 00 коп., на підставі рахунків, виставлених позивачем; - зважаючи на погодження сторонами істотних умов надання послуг перевезення (маршрут, вартість, назва та характеристики вантажу, умови оплати тощо), виконання узгоджених умов як з боку позивача (перевезення вантажу за визначеним маршрутом), так і з боку відповідача (часткова оплата послуг), позивач вважає, що сторони уклали заявку-договір від 05.04.2023 №04.2023; - відповідно до умов Заявки - договору № 04.2023 від 05.04.2023 ТОВ "Укртемп", як виконавець (перевізник), зобов`язується доставити ввірений йому ТОВ "Сав Лоджистик", як замовником, вантаж (пшеницю) за маршрутом: адреса завантаження -Дніпропетровська область, Незабудино Солонянський р-н - адреса вивантаження - Одеса (термінал Бруклін), перевізна плата складає 1700 грн за тонну вантажу, порядок розрахунку - безготівкий разрахунок з ПДВ; - додатково сторони погодили, що простій визначається по закінченні нормативного часу для завантаження/розвантаження вантажу на складі замовника/відправника/вантажоодержувача із розрахунку 24 години для завантаження/ розвантаження одного транспортного засобу; - сторони домовилися, що перебіг простою починається з 25 години після подачі (реєстрації) транспортного засобу на завантаження/розвантаження та 49 години після подачі (реєстрації) транспортного засобу на завантаження/розвантаження в портах; - вартість простою транспортного засобу після третьої доби складає 1000 грн.; - в період з 06.04.2023 по 12.02.2022 року включно ТОВ "Укртемп" на виконання умов Заявки - договору № 04.2023 від 05.04.2023 року виконало перевезення вантажу за маршрутом: ТОВ "Незабудинський елеватор", 52420. Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, селище Незабудине, вул. Привокзальна, буд. 1 - ТОВ ЗПК "Бруклін-Київ", Одеський Морський Торгівельний Порт через ТОВ "Одеса Ленд Компані", що підтверджується відповідними ТТН, всього було надано послуг перевезення вантажу згідно Заявки - договору № 04.2023 від 05.04.2023 року на загальну суму 354 836,00 грн з урахуванням часу понаднормового простою (який підтверджується даними GPS-моніторингу); - ТОВ "Укртемп" для оплати наданих послуг перевезення вантажу згідно Заявки - договору № 04.2023 від 05.04.2023 року були направлені ТОВ "Сав Лоджистик" рахунки на оплату від 10.04.2023 №123 року на суму послуги з перевезення вантажу у кількості 43,92 т на суму 74 664,00 з урахуванням ПДВ та простою за 2 доби на суму 2 000,00 грн з урахуванням ПДВ, від 10.04.2023 №124 на суму послуги з перевезення вантажу у кількості 66,4 т на суму 112 880,00 з урахуванням ПДВ, від 11.04.2023 №128 на суму послуги з перевезення вантажу у кількості 21,96 т на суму 37 332,00 з урахуванням ПДВ та простою за 2 доби на суму 2 000,00 грн з урахуванням ПДВ, від 12.04.2023 №129 на суму послуги з перевезення вантажу у кількості 68,8 т на суму 116 960,00 з урахуванням ПДВ та простою за 9 діб на суму 9 000,00 грн з урахуванням ПДВ; - відповідно вимогам п. 201.10 ст. 201 ПК України та умовами Договору ТОВ "Укртемп" в період з 10.04.2023 року по 12.04.2023 включно було складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні (далі - ПН): - ПН № 8 від 10.04.2023 року на суму 76 664,20 гривень разом з ПДВ та РК №4 від 10.04.2023 року; - ПН № 9 від 10.04.2023 року на суму 112 880,00 гривень разом з ПДВ; - ПН № 12 від 11.04.2023 року на суму 39 338,00 гривень разом з ПДВ; - ПН № 13 від 12.04.2023 року на суму 125 960,00 гривень разом з ПДВ; - плата за понаднормативний простій транспортних засобів є складовою вартості послуги перевезення; - в даному випадку сторони передбачили саме вартість простою транспортного засобу після третьої доби, яка складає 1 000 грн. 00 коп.; - відповідач у справі не надав доказів того, що ним здійснені витрати на правничу допомогу, не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртемп" до позовної заяви додано копію заявки-договору від 05.04.2023 №.04.2023, відповідно до положень якої замовник (відповідач у справі) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сав Лоджистик" та виконавець (позивач у справі) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртемп" погодили перевезення вантажу - пшениці вагою від 20 на наступних умовах: - дата завантаження: 07-12.04.2023; - адреса завантаження: Дніпропетровська обл., Незабудино; - дата вивантаження: 48 годин; - адреса вивантаження: Одеса (зерновий терминал); - перевізна плата/порядок: 1 700 грн. 00 коп. за тону, безготівковий розрахунок з ПДВ; - термін і порядок розрахунку: щодо отримання документів; - автомобіль: DAF НОМЕР_1 , н/п НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 НОМЕР_3 ; - тип транспорту: самоскиди; - додаткові відомості: після третьої доби простій ТЗ 1000 грн. 00 коп. (надалі - Заявка-договір) (а.с.17).

Вбачається, що надана позивачем копія Заявки-договору підписана з боку позивача, підпису з боку відповідача вказана Заявка-договір не містить.

Пунктом 1 Заявки-договору визначено перевізнику при оформленні товарно-транспортної документації керуватися спільним наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.1996 №228/253.

Відповідно до пункту 2 Заявки-договору перевізнику виконувати перевезення вантажу строго відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363.

Підпис і печатка (в разі наявності) в даному разовому договорі-заявці свідчить про те, що виконавець отримав повну інформацію про надані ним послуги, був ознайомлений з інструкцією, Правилами, умовами даного разового договору-заявки, вони йому зрозумілі і виконавець зобов`язується виконати їх в повному обсязі (пункт 3 Заявки-договору).

Виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної або часткової втрати, пошкодження або псування при перевезенні у розмірі фактичної шкоди, при транспортуванні з моменту прийняття його для перевезення, а так само зобов`язаний звірити фактичну кількість і якість вантажу із записом в супровідних документах ТТН (пункт 4 Заявки-договору).

Виконавець повинен забезпечити своєчасне надання автомобільного рухомого складу до пункту завантаження в години, зазначені замовником. Простій визначається по закінченні нормативного часу для завантаження/розвантаження вантажу на складі замовника/відправника/вантажоодержувача із розрахунку 24 години для завантаження/розвантаження одного транспортного засобу. Сторони домовилися, що перебіг простою починається з 25 години після подачі (реєстрації) транспортного засобу на завантаження/розвантаження та 49 години після подачі (реєстрації) транспортного засобу на завантаження/розвантаження в портах (пункт 5 Заявки-договору).

Відповідно до розділу "Інші умови" Заявки-договору разовий договір-заявка переданий факсимільним зв`язком, скріплений підписами і печатками обох сторін, має юридичну силу нарівні з оригіналом.

На підтвердження здійснення перевезення вантажу за Заявкою-договором від 05.04.2023 №.04.2023 у період з 06.04.2023 по 12.04.2023 включно позивачем надано товарно-транспортні накладні, а саме:

- від 06.04.2023 №307, перевезення здійснено транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_4 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_5 ; водій ОСОБА_2 (а.с. 21-22);

- від 06.04.2023 №308, перевезення здійснено транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_6 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_7 ; водій ОСОБА_3 (а.с. 23-24);

- від 07.04.2023 №150 від 07.04.2023 року, перевезення здійснено транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_8 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_9 ; водій ОСОБА_4 (а.с. 26-27);

- від 07.04.2023 №239, перевезення здійснено транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_10 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_11 ; водій ОСОБА_5 (а.с. 28-29);

- від 07.04.2023 №245 від 07.04.2023, перевезення здійснено транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_12 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_13 ; водій ОСОБА_6 (а.с. 34-35);

- від 08.04.2023 № 144, перевезення здійснено транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_14 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_15 ; водій ОСОБА_7 (а.с. 31-32);

- від 12.04.2023 №242, перевезення здійснено транспортним засобом реєстраційний номер тягач НОМЕР_16 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_17 ; водій ОСОБА_8 (а.с. 43-33);

- від 12.04.2023 №243, перевезення здійснено транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_18 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_19 ; водій ОСОБА_9 (а.с. 40-41);

- від 12.04.2023 №244 від 12.04.2023 року, перевезення здійснено транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_20 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_1 (а.с. 37-38);

Як вбачається, в наданих позивачем товарно-транспортних накладних в графі "Автомобільний перевізник" вказано: ТОВ "Сав Лоджистик"; в графі "Замовник" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дом трейд ПС" (код ЄДРПОУ 39220508); в графі "Вантажовідправник" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дом трейд ПС" (код ЄДРПОУ 39220508).

Також позивачем надано копії договорів найму (оренди) транспортних засобів, укладених між позивачем, як наймачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртемп КР", як наймодавцем, за якими позивачем прийнято в найом транспортні засоби, якими здійснено перевезення вантажу за наданими товарно-транспортними накладними (а.с. 25, 30, 33, 36, 39, 42, 45).

Крім того, позивачем на підтвердження позовних вимог надано копії актів надання послуг за період з 10.04.2023 по 12.04.2023 на загальну суму 354 836 грн. 00 коп. включно, а саме:

- від 10.04.2023 №121 на суму 76 664 грн. 00 коп., в тому числі простій - 2 000 грн.; акт складено до заявки-договору від 05.03.2023 №04.2023 (а.с. 54);

- від 10.04.2023 №122 на суму 112 880 грн. 00 коп.; акт складено до заявки-договору від 05.03.2023 №04.2023 (а.с. 55);

- від 11.04.2023 №126 на суму 39 332 грн. 00 коп., в тому числі простій - 2 000 грн. 00 коп.; акт складено до заявки-договору від 05.03.2023 №04.2023 (а.с. 56);

- від 12.04.2023 №127 на суму 125 960 грн. 00 коп., в тому числі простій - 9 000 грн. 00 коп.; акт складено до заявки-договору від 04.03.2023 №04.2023 (а.с. 57).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як постачальником, було оформлено рахунки на оплату відповідачу, як покупцю, на загальну суму 354 836 грн. 00 коп. а саме:

- від 10.04.2023 №123 на загальну суму 76 664 грн. 00 коп., в тому числі простій - 2 000 грн. 00 коп.; вказаний рахунок складено до заявки-договору від 05.03.2023 №04.2023 (а.с. 46-47);

- від 10.04.2023 №124 на загальну суму 112 880 грн. 00 коп.; вказаний рахунок складено до заявки-договору від 05.03.2023 №04.2023 (а.с. 48-49);

- від 11.04.2023 №128 на загальну суму 39 332 грн. 00 коп., в тому числі простій - 2 000 грн. 00 коп.; вказаний рахунок складено до заявки-договору від 05.03.2023 №04.2023 (а.с. 50-51);

- від 12.04.2023 №129 на загальну суму 125 950 грн. 00 коп., в тому числі простій - 9 000 грн. 00 коп.; вказаний рахунок складено до заявки-договору від 05.04.2023 №04.2023(а.с.52-53).

Також позивачем надано звіти щодо використання палива (а.с. 58-61).

Позивач стверджує, що відповідач частково здійснив оплату наданих позивачем послуг перевезення вантажу за Заявкою-договором від 05.04.2023 №04.2023 на загальну суму 341 836 грн. 00 коп. та надає копії платіжних доручень, а саме:

- від 14.04.2023 №3472 на суму 112 880 грн. 00 коп.; призначення платежу: "Сплата за послуги перевезення згідно рах. №124 у сумі 94 066 грн. 67 коп., ПДВ - 20% - 18 813 грн. 33 коп." (а.с. 62);

- від 19.04.2023 №3491 на суму 114 478 грн. 00 коп.; призначення платежу: "Сплата 50% за послуги перевезення згідно рах. №128 від 11.04.2023, №123 від 10.04.2023, №129 від 12.04.2023 у сумі 95 398 грн. 33 коп., ПДВ - 20% - 19 079 грн. 67 коп." (а.с. 63);

- від 25.04.2023 №3523 на суму 114 478 грн. 00 коп.; призначення платежу:"Сплата 50% за послуги перевезення згідно рах. №128 від 11.04.2023, №123 від 12.04.2023, №129 від 12.04.2023 У сумі 95 398 грн. 33 коп., ПДВ - 20% - 19 079 грн. 67 коп. (а.с. 64).

В матеріалах справи містяться також копії податкових накладних та квитанції про реєстрацію (а.с. 65-73).

Позивач стверджує, що позивач та відповідач в електронній переписці підтвердили укладання між ними Заявки-договору від 05.04.2023 №04.2023, при цьому вказана заявка-договір не була підписана сторонами як єдиний письмовий документ. В подальшому сторонами були виконані дії на виконання Заявки-договору від 05.04.2023 №04.2023 у вигляді надання позивачем послуг з перевезення вантажів та часткової оплати наданих послуг відповідачем. Так, позивач зазначає, що надав послуги перевезення вантажу на загальну суму 354 836 грн. 00 коп., а відповідачем сплачено за надані послуги 341 836 грн. 00 коп., на підставі рахунків, виставлених позивачем. На думку позивача відповідачем не погашено заборгованість в частині оплати понаднормового простою транспортних засобів в розмірі 13 000 грн. 00 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням послуг з перевезення вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з частиною 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 2 статті 9 цього ж закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: - дата і місце складання; - вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); - автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; - вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); - транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; - пункти завантаження і розвантаження.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Главою 1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов1язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11 цих же Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.

Відповідно до пункту 11.2 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Згідно з пунктом 11.3 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 921/49/17-г/3.

Щодо наданих позивачем товарно-транспортних накладних суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вже зазначалося вище, жодна з наданих позивачем товарно-транспортних накладних взагалі не містить інформації про позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртемп", натомість, перевізником у наданих товарно-транспортних накладних зазначено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сав Лоджистик", тоді як з позовної заяви вбачається, що саме позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу.

Також, суд звертає увагу, що тільки в одній товарно-транспортній накладній - від 12.04.2023 №244 в графі "Автомобіль" зазначено "DAF НОМЕР_20 , причеп НОМЕР_2 ", що відповідає відомостям, вказаним у заявці-договорі від 05.04.2023 №04.2023, а також в графі "водій" зазначено водія - ОСОБА_1 , що також відповідає відомостям, що містяться в заявці-договорі від 05.04.2023 №04.2023.

Інші товарно-транспортні накладні в графах "автомобіль" та "водій" містять інші відомості, ніж ті, що вказані у заявці-договорі від 05.04.2023 №04.2023.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що між сторонами було укладено заявку-договір від 05.04.2023 №04.2023 в редакції та на умовах заявки-договору, доданої позивачем до позовної заяви.

Так, як вбачається, матеріали справи містять низку документів, що мають посилання на заявку-договір 05.04.2023 №04.2023, зокрема: рахунок на оплату від 12.04.2023 №129, акт від 12.04.2023 №127 надання послуг, платіжні інструкції відповідача від 19.04.2023 та від 25.04.2023 №3523 (якими відповідачем сплачено, зокрема, рахунок від 12.04.2023 №129, проте зі змісту вказаних документів не вбачається, що вони складені саме до заявки-договору від 05.04.2023 №04.2023 в тій редакції, копія якої додана до матеріалів справи.

Отже, надані докази свідчать лише про наявність між позивачем та відповідачем відносин щодо надання послуг з перевезення вантажу, а не про укладення сторонами у спрощений спосіб заявки-договору від 05.04.2023 №04.2023, копія якої додана до позовної заяви та за якою позивачем нараховано плату за простій.

За змістом статті 142 Статуту автомобільного транспорту УРСР простоєм автомобільного транспорту вважається затримка з вини вантажовідправника або вантажоодержувача автомобілів (автопоїздів), а також обмінних напівпричепів, поданих під вантаження або розвантаження, понад установлені строки.

Як вбачається, в заявці-договорі від 05.04.2023 №4.2023 не визначено документального порядку встановлення понаднормативного простою, спосіб його нарахування та оплати за таке порушення.

У товарно-транспортних накладних, що долучені до позовної заяви, у графі "вантажно-розвантажувальні операції" взагалі відсутня інформація про прибуття/вибуття та простої транспортних засобів.

Також суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо того, що сторонами було погоджено умови заявки-договору від 05.04.2023 №4.2023.

Так, на підтвердження вказаних обставин позивачем надано скриншоти електронного листування (а.с. 74-76).

Дослідивши надані скриншоти суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

У своїх постановах Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Суд зауважує, що з наданих відповідачем скриншотів не вбачається, що листування велося саме між відповідачем та позивачем та стосувалося саме предмета спору у даній справі.

А отже, надані скриншоти не підтверджують доводів позивача щодо погодження сторонами умов заявки-договору від 05.04.2023 №4.2023 та її укладення.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що надана позивачем заявка-договір від 05.04.2023 №4.2023, а також всі акти наданих послуг не підписані відповідачем, а з наданих товарно-транспортних накладних не вбачається, що позивач є стороною договору перевезення, оскільки жодних відомостей про нього товарно-транспортні накладні не містять.

Тобто, з надані позивачем до позовної заяви первинні документи не містять доказів в підтвердження того, що саме позивач брав участь у господарській операції, і що позивач виконував перевезення саме на замовлення відповідача.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 13 000 грн. плати за простій, проте у позовній заяві не обґрунтовує, з якого розрахунку виходив позивач, нараховуючи таку плату до стягнення з відповідача, не обґрунтовує настання строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту укладення між сторонами заявки-договору від 05.04.2023 №4.2023 та надання позивачем на підставі вказаної заяви-договору послуг з перевезення вантажу, а також підстав для нарахування та стягнення з відповідача плати за простій є менш вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо укладення між сторонами заявки-договору від 05.04.2023 №4.2023, надання позивачем на підставі та умовах вказаної заявки-договору послуг з перевезення вантажу, а також підстав для нарахування та стягнення з відповідача плати за простій в розмірі 13 000 грн. 00 коп., є менш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, витрати зі сплати судового збору слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртемп" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Криворіжсталі, буд. 21, офіс 306; ідентифікаційний код 39149658) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Лоджистик" (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 26; ідентифікаційний код 38944907) про стягнення 13 000 грн. 00 коп.

2. Судові витрати у справі віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртемп" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Криворіжсталі, буд. 21, офіс 306; ідентифікаційний код 39149658).

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

19.02.2024