Рішення

від 16.02.2024 по справі 910/13386/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2024Справа № 910/13386/23Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 13; ідентифікаційний код 36691088)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 93 483, 86 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 93 483, 86 грн, з яких: 87 277, 03 грн - заборгованість за кредитом, 6 206, 83 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення умов кредитного договору № 36691088-КД-2 та приписів законодавства відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив відсотки та винагороду. Оскільки, 06.04.2021 в забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за кредитним договором № 36691088-КД-2 був укладений договір поруки № 36691088-ДП-1/1 поручителем за яким є ОСОБА_1 , то остання є солідарним боржником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви: із зазначенням достовірної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; доказів направлення (касовий чек, поштова квитанція з описом вкладення тощо) копії позовної заяви з доданими до неї документами Товариству з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

18.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви. У поданому клопотанні заявник зазначає, що необхідність у продовженні строку виникла у зв`язку з очікуванням отримання від поштового оператора доказів відправлення копії позовної заяви на нову адресу відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви - задоволено; продовжено Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня вручення даної ухвали.

05.10.2023 через відділ діловодства суду з Господарського суду Київської області надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про усунення недоліків як помилково надіслана.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 № 05-23/1234/23, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу №910/13386/23 передано на розгляд судді Андреїшиній І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 прийнято справу №910/13386/23 до свого провадження; відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

На адресу суду від відповідачів відзивів на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" (позичальник) укладено Кредитний договір №36691088-КД-2, відповідно до умов якого банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту, 297 257,69 грн та на цілі на погашення заборгованості за Договором б/н від 10.01.2014 (реструктуризація).

Відповідно до п. А.3 розділу «Істотні умови кредитування» Кредитного договору №36691088-КД-2 від 06.04.2021 термін повернення кредиту - 05.04.2022.

У п. А.5 розділу «Істотні умови кредитування» Кредитного договору 36691088-КД-2 від 06.04.2021 зазначено, що зобов`язання позичальника забезпечується Договором поруки №36691088-ДП-2/1 від 06.04.2021.

За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 25% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (А.6).

У випадку порушення Позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 35% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом (А.7).

Проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору, відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачене п.7.3. договору (А.8).

Додатком №1 до кредитного договору сторони погодили графік зменшення поточного ліміту.

06.04.2021 між ОСОБА_1 (поручитель) та Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (кредитор) було укладено Договір поруки №36691088-ДП-2/1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ-ТРЕВЕЛ" (боржником) зобов`язань за Кредитним договором №36691088-КД-1 від 06.04.2021 з не відновлювальної кредитної лінії на суму 297 257,69 грн з терміном дії до 05.04.2022.

Сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію (п. 4.1 Договору поруки №36691088-ДП-2/1).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем -1, як боржником, та відповідачем -2, як поручителем не виконано взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором №36691088-КД-2 від 06.04.2021 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 93 483, 86 грн, з яких: 87 277, 03 грн - заборгованість за кредитом, 6 206, 83 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Стаття 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначає наступні поняття:

-електронний підпис електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис;

-кваліфікований електронний підпис удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;

-перевірка процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.

Суд встановив, що позивачем підтверджено, факт укладення кредитного договору №36691088-КД-2 від 06.04.2021 року та договору поруки №36691088-ДП-2/1 від 06.04.2021 року шляхом підписання їх за допомогою електронного цифрового підпису.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №36691088-КД-2 від 06.04.2021 року та виписки з рахунку ТОВ "Велл-Тревел", заборгованість відповідача перед позивачем складає 87 277, 03 грн - заборгованість за кредитом, 6 206, 83 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ "Велл-Тревел".

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Також суд звертає увагу, що статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено можливість використання електронного підпису при укладенні правочину в письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредитні кошти у відповідності до умов договору, проте відповідач-1 своїх зобов`язань щодо належного виконання умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за його користування не виконав.

Крім того, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини 2 статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

При цьому, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачами не було додано належних та допустимих доказів відповідно до норм статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення грошових коштів за кредитним договором №36691088-КД-2 від 06.04.2021 року

Таким чином, відповідачі, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, умов договору не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення грошових коштів у розмірі 87 277,03 грн - заборгованість за кредитом підлягають задоволенню у повному розмірі.

В частині солідарного стягнення грошових коштів у розмірі 6 206,83 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Як було вказано вище у підтвердження заборгованості у розмірі 6 206,83 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, позивачем було долучено виписки з рахунку ТОВ "Велл-Тревел" відповідно до яких, заборгованість за простроченими процентами становить 6 206,83 грн.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак, позовні вимоги в частині солідарного стягнення грошових коштів у розмірі 6 206,83 грн за простроченими процентами підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем-1 кредитних коштів у повному обсязі у відповідності до умов укладених сторонами кредитних договорів, докази виконання зобов`язання відповідача-1 поручителем (відповідачем-2) матеріали справи також не містять, а відтак оскільки відповідач-1 порушив виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту, з нього, а також з відповідача-2 солідарно на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 543, 622, 624, 1049, 1050, 1054 ЦК України підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 87 277, 03 грн, та 6 206, 83 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 13; ідентифікаційний код 36691088) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 87 277 (вісімдесят сім тисяч двісті сімдесят сім) грн 03 коп., заборгованість за відсотками з користування кредитом у розмірі 6 206 (шість тисяч двісті шість) грн 83 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 13; ідентифікаційний код 36691088) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.02.2024

Суддя І.О. Андреїшина