Рішення

від 19.02.2024 по справі 910/18640/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024Справа № 910/18640/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вестдевелопмент»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 92 940,54 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Вестдевелопмент» до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 92 940,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 52.23-85 від 05.04.2023 в частині здійснення розрахунків за поставлений згідно з видатковою накладною № 259 від 01.11.2023 товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18640/23, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

05.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Водночас, суд зазначає, що про відкриття провадження у даній справі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа (ухвали від 20.12.2023 про відкриття провадження у справі № 910/18640/23) у їх електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд».

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.04.2023 між Комунальним підприємством «Київпастранс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вестдевелопмент» (постачальник) укладено договір № 52.23-85 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю: Лампи автомобільні, код 31510000-4 за ДК 021:2015 «Електричні лампи розжарення» (надалі - товар), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в Специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Пунктом 5.1. Договору визначено строк поставки товару: протягом строку дії Договору.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «Київпастранс», перелік яких зазначається у Додатку № 4 до цього Договору (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації (Додаток № 1 до Договору) виходячи з їх виробничої необхідності.

Поставка партії товару здійснюється не пізніше 10 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки або протягом строку, визначеного у самій заявці; порядок приймання-передачі товару наведений у додатку № 3, що є невід`ємною частиною Договору (п. 5.5 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 10.1. Договору).

Додатками №№ 1, 2 до Договору сторонами погоджено специфікацію товару (найменування, кількість та ціну товару) та технічну специфікацію товару.

Додатком № 3 до Договору сторонами погоджено порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов`язання.

Відповідно до п. 1.1. Додатку № 3 до Договору датою поставки товару за Договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.

Право власності товару від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар (п. 1.5. Додатку № 3 до Договору).

На виконання умов Договору відповідачем було надано позивачу заявку на поставку товару від 25.10.2023 № 33/1787.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 92 940,54 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною від 01.11.2023 № 259 та товарно-транспортною накладною № Р29.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з урахуванням умов п. 4.1. Договору та дати підписання сторонами видаткової накладної, кінцевою датою оплати за поставлений відповідачу товар є 01.12.2023. Однак, в порушення своїх зобов`язань за Договором, відповідачем не було здійснено оплати у розмірі 92 940,54 грн, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, відповідач у відзиві на позов зазначив про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за Договором згідно з видатковою накладною від 01.11.2023 № 259, оскільки 05.12.2023 кошти у розмірі 92 940,54 грн було сплачено на користь позивача, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № СУР01623/1 від 05.12.2023 та виписку по особовому рахунку відповідача. У зв`язку з наведеними обставинами відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору поставив, а відповідач прийняв товар на суму 92 940,54 грн, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною № 259 від 01.11.2023.

Таким чином, з урахуванням умов п. 4.1. Договору, обов`язок оплати відповідачем поставленого за вказаною видатковою накладною товару є таким, що настав.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідач 05.12.2023, тобто у день звернення позивача із даним позовом до суду, сплатив на користь позивача кошти за поставлений товар у розмірі 92 940,54 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СУР01623/1 від 05.12.2023, у призначенні платежу якої вказано: «оплата за лампи згідно договору № 52.23-85 від 05.04.2023, (без тенд.зак) рахунок № 323 від 30.10.2023, сума 92 940,54 грн у т.ч. ПДВ 15 490,09».

Так, судом згідно з програмою «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що даний позов зареєстровано канцелярією суду 05.12.2023 о 16:30 год., в той час як із наданої відповідачем виписки по особовому рахунку вбачається, що платіжну операцію за платіжною інструкцією № СУР01623/1 проведено 05.12.2023 об 11:14 год.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наданий відповідачем платіжний документ про сплату заборгованості у розмірі 92 940,54 грн на користь позивача підтверджує відсутність порушеного права останнього станом на момент звернення із даним позовом до суду.

Суд зазначає, що якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив своє існування в процесі розгляду справи, це є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Однак, якщо ж предмет спору був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у справі №13/51-04 (постанова від 26.06.2019) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, встановивши те, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу у розмірі 92 940,54 грн сплачена відповідачем до звернення позивача із даним позовом до суду, суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача відповідачем на момент відкриття провадження у справі.

Водночас, позивачем не було надано будь-яких заперечень щодо викладеного відповідачем у відзиві на позов та сплачених останнім коштів заборгованості.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Крім того, суд встановив, що позивач у позові просив покласти на відповідача судові витрати, у тому числі понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви долучено: додаткову угоду № 1 від 28.09.2023 до договору № 106 про надання правової допомоги від 21.10.2021, протокол доручення № 11 від 04.12.2023, рахунок на оплату № 3 від 05.12.2023 на суму 6000,00 грн та платіжна інструкція № 816 від 05.12.2023 про оплату позивачем на користь адвокатського об`єднання 6000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи встановлені вище судом обставини та висновок про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вестдевелопмент», відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.02.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко