Рішення

від 19.02.2024 по справі 910/8934/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/8934/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Україна, 36014, м. Полтава, вул. Героїв-пожежників, буд. 13; ідентифікаційний код: 43316700)

до 1) Аграрного фонду (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 33642855)

2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (Україна, 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-А; ідентифікаційний код: 37993783)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (Україна, 03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 107-А; ідентифікаційний код: 21677333)

про стягнення 187 265,65 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Аграрного фонду (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2) про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 187 265,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

28.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), залучено Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

17.07.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову.

18.07.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

24.07.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

31.07.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли заперечення на відзив відповідача-1.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 46990312 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" заборгованості в загальному розмірі 1 950 613,09 грн, до складу якого входять виконавчі провадження:

- № 41044940 з виконання виконавчого напису № 1077, виданого 22.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" на користь Аграрного фонду заборгованості в розмірі 286 350,00 грн;

- № 45474744 з виконання судового наказу № 917/1321/14, виданого 13.10.2014 Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" на користь Аграрного фонду заборгованості в розмірі 504 314,44 грн;

- № 46554895 з виконання виконавчого листа № 539/1471/14-ц, виданого 25.11.2014 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості в розмірі 169 192,04 грн;

- № 46556534 з виконання виконавчого листа № 539/1471/14-ц, виданого 25.11.2014 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості в розмірі 845,96 грн;

- № 48063846 з виконання судового наказу № 917/703/15, виданого 05.06.2015 Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованості в розмірі 206 704,17 грн;

- № 48428737 з виконання виконавчого листа № 539/1814/14-ц, виданого 30.06.2015 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПроКредит Банк" заборгованості в розмірі 609,00 грн;

- № 48428909 з виконання виконавчого листа № 539/1814/14-ц, виданого 30.06.2015 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПроКредит Банк" заборгованості в розмірі 772 511,19 грн;

- № 48653565 з виконання судового наказу № 917/1321/14, виданого 13.10.2014 Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" на користь держави заборгованості в розмірі 10 086,29 грн.

19.06.2018 Державним підприємством "СЕТАМ" було проведено електронні торги з реалізації майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 46990312, а саме колісного транспортного засобу: комбайн зернозбиральний марки CASE, модель CF-80, червоного кольору, ДНЗ НОМЕР_1 , 2000 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 (лот № 283022), яке, своєю чергою, згідно з Договором застави рухомого майна № URL.2908-ДЗ4 від 21.12.2010 було передано Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" у заставу Публічному акціонерному товариству "ПроКредит Банк", про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис № 10643145 від 21.12.2010.

Переможцем зазначених торгів стало Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе-Агро", запропонувавши найбільшу цінову пропозицію - 214 000,00 грн, про що свідчить Протокол проведення електронних торгів № 339853 від 19.06.2018, в якому, зокрема, зазначена сума, яка повинна бути сплачена переможцем на рахунок продавця у строк до 04.07.2018 (за вирахуванням гарантійного внеску).

Як зазначає позивач, кошти від реалізації вищенаведеного майна платіжними дорученнями № 3073 від 21.12.2018 на суму 67 820,83 грн та № 3074 від 21.12.2018 на суму 119 444,82 грн були перераховані на рахунок Аграрного фонду.

У подальшому Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до позивача із запитом про надання інформації щодо реалізації майна, що належить боржнику (вих. № 2022/26/01-1 від 26.01.2022).

Відповідно до постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 29.04.2022, В.о. заступника начальника Управління - начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), з власної ініціативи та у зв`язку з надходженням запиту Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" № 2022/26/01-1 від 26.01.2022, було проведено перевірку під час реалізації майна боржника, що проводилось в рамках зведеного виконавчого провадження № 46990312 старшим державним виконавцем відділу Федьком Є.О., за результатами якої виявлено порушення вимог частини першої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", яке полягає у неперерахуванні отриманих коштів у сумі 203 300,00 грн від реалізації заставного майна - колісного транспортного засобу: комбайн зерновий марки CASE, CF-80, червоного кольору, заводський номер НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , на рахунок заставодержателя - Акціонерного товариства "ПроКредит Банк".

З метою усунення виявлених порушень позивачем було направлено на адресу Аграрного фонду вимогу виконавця № 6192 від 29.04.2022 про повернення помилково перерахованих кошів від реалізації заставного майна.

Листом № 40-07/167 від 17.06.2022 Аграрний фонд надав відповідь, у якій повідомив про неможливість їх повернення, з огляду на їх повернення до Державного бюджету України.

У подальшому позивач направив вимогу виконавця № 25355 від 05.12.2022 до органів казначейського обслуговування, у якій просив повернути помилково перераховані кошти на свій рахунок, та вимогу виконавця № 253554 від 05.12.2022 до Аграрного фонду, у якій вимагав направити заяву про повернення коштів з бюджету.

Органами казначейського обслуговування вимогу виконавця було скеровано за належністю до Аграрного фонду.

Листом № 40-07/03 від 04.01.2023 Аграрний фонд повідомив, що зазначені кошти не є такими, що перераховані помилково.

Позивач зазначає, що державним виконавцем під час розподілу одержаних від реалізації майна боржника грошових сум не враховано пріоритету обтяжень та відповідно розподілено кошти із порушенням установленої законом черговості, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача-1 на свою користь безпідставно збережені кошти в сумі 187 265,65 грн для їх подальшого перерахування третій особі.

Узагальнені доводи відповідача-1, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що публічне обтяження всього рухомого майна боржника, зареєстроване 21.11.2014 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, має вищій пріоритет над приватним обтяженням майна на користь третьої особи, зареєстрованим 26.01.2017. Крім того, відповідач-1 вказує на відмінність державного реєстраційного номера реалізованого транспортного засобу, вказаного у Договорі застави рухомого майна № URL.2908-ДЗ4 від 21.12.2010 та Протоколі проведення електронних торгів № 339853 від 19.06.2018. Кошти, які позивач просить стягнути, були перераховані відповідачу-1 в рамках виконавчих проваджень № 41044940 та № 45474744, а тому не є такими, що набуті або збережені ним без достатньої правової підстави, при цьому орган державної виконавчої служби не є потерпілим в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, відтак положення зазначеної статті не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Відповідач-2 зазначає про те, що він не є учасником спірних правовідносин та не порушував прав позивача, а тому є неналежним відповідачем.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, підтримує вимоги позову з підстав, аналогічних тим, що викладені у позовній заяві.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження майна (коштів), а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Безпідставним можна назвати збагачення особи за наявності наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Питання, що пов`язані з розподілом стягнутих з боржника грошових сум врегульовано Розділом VI Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частинами першою та другою статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми;

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Водночас, у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги (ч. 1 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження").

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2010 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе" (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (заставодержатель) було укладено Договір застави рухомого майна № URL.2908-ДЗ4, згідно з пунктами 2.1, 2.2 якого для забезпечення повного виконання основних зобов`язань та вимог заставодержателя, заставодавець передає у заставу на умовах, визначених Договором, майно, яке належить заставодавцю на праві власності, зокрема, комбайн зернозбиральний, марка CASE CF-80, випуску 2000 року, заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_6 , видане Лубенською ІДТН 23.05.2018.

Того ж дня до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис № 10643145 про обтяження на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" рухомого майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе", згідно з переліком наведеним у п. 2.2 Договору застави рухомого майна № URL.2908-ДЗ4 від 21.12.2010.

26.01.2017 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис № 16129539, яким виключено один з об`єктів із переліку об`єктів обтяження.

Спірне майно продовжувало перебувати під приватним обтяженням, встановленим на користь третьої особи.

Крім того, 21.11.2014 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис № 1647905 на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції від 19.11.2014 у виконавчому провадженні № 45474744 про арешт усього рухомого майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Квітневе".

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначає Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 2 цього закону, пріоритет - це переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - це переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна; нижчий пріоритет - це пріоритет одного обтяжувача, який підпорядковується пріоритету іншого обтяжувача, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно зі статтею 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п`яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов`язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Статтею 40 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що звернення стягнення на предмет публічного обтяження здійснюється в порядку, встановленому законом. Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов`язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.

Наведене дає підстави для висновку про помилковість доводів відповідача-1 щодо пріоритетності зареєстрованого 21.11.2014 публічного обтяження над зареєстрованим 21.12.2010 приватним обтяженням майна боржника.

Суд встановив, що під час реалізації майна боржника виконавцем було проігноровано наявність зареєстрованого обтяження вищого пріоритету.

Відтак, враховуючи пріоритет обтяжень та з огляду на встановлену статтями 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" черговість задоволення вимог стягувачів, кошти, отримані Аграрним фондом від реалізації майна боржника, в загальній сумі 187 265,65 грн утримуються ним за рахунок потерпілого - Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", як стягувача, вимоги якого мали бути задоволені в першу чергу.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 щодо відмінності державного реєстраційного номера реалізованого транспортного засобу, вказаного у Договорі застави рухомого майна № URL.2908-ДЗ4 від 21.12.2010, та Протоколі проведення електронних торгів № 339853 від 19.06.2018, оскільки наявність інших ідентифікуючих ознак дає можливість дійти висновку про те, що це одне й те саме майно.

Також посилання у призначеннях платежів на виконавчі провадження № 41044940 та № 45474744, стягувачем у яких є відповідач-1, не може слугувати належною підставою для утримання відповідачем-1 зазначених коштів, оскільки майно було реалізовано саме в межах зведеного виконавчого провадження № 46990312, що вбачається із Протоколу проведення електронних торгів № 339853 від 19.06.2018.

Відтак, з огляду на встановлені судом фактичні обставини щодо порушення державним виконавцем встановленої черговості задоволення вимог стягувачів, внаслідок чого кошти в загальній сумі 187 265,65 грн були перераховані не тертій особі, а відповідачу-1, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення зазначених коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України з відповідача-1 на користь позивача, для їх подальшого перерахування третій особі.

Щодо правових підстав для залучення відповідача-2 суд дійшов наступних висновків.

Аграрний фонд є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізовувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки, що належить до сфери управління Мінекономіки, є підзвітним і підконтрольним йому. Аграрний фонд утримується за рахунок коштів державного бюджету в межах кошторису, затвердженого Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц виклала правову позицію, відповідно до якої держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом з тим залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Суд вважає наведену правову позицією релевантною і до спірних правовідносин, оскільки належним відповідачем у цій справі є Аграрний фонд, який утримується за рахунок коштів державного бюджету. Натомість залучення органу, через який грошові кошти мають перераховуватись, не впливає ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16).

Щодо доводів відповідача-1 про те, що позивач не є потерпілим у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне звернутися до принципу "належного урядування", зміст якого розкрито Європейським судом з прав людини.

Так, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04) принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача-1 на користь позивача підлягають безпідставно набуті кошти в сумі 187 265,65 грн, для їх подальшого перерахування третій особі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Аграрного фонду (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 33642855) на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Україна, 36014, м. Полтава, вул. Героїв-пожежників, буд. 13; ідентифікаційний код: 43316700) безпідставно набуті кошти в сумі 187 265 (сто вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят п`ять) грн 65 коп., для їх подальшого перерахування Акціонерному товариству "ПроКредит Банк".

3. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 808,98 грн покласти на позивача.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.02.2024

Суддя О.В. Нечай