Рішення

від 19.02.2024 по справі 910/17741/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/17741/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартіс» (вул. Київська, 21, корп. В, п. 1, м. Вишневе, Київська обл., 08132; ідентифікаційний код 34350636)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Жен» (проспект Паладіна, буд. 18/30, офіс 13-А, м. Київ, 03142; ідентифікаційний код 34351708)

про стягнення 539 483 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вартіс» (далі за текстом - ТОВ «Вартіс», Позивач, Постачальник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Жен» (далі за текстом - ТОВ «Ві-Жен», Відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості за договором № 31/22 від 01.02.2022 (далі за текстом - Договір) в розмірі 539 483 грн, яка складається із суми основного боргу - 530 000 грн та 3 % річних - 9 482, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору здійснено поставку товару на суму 716 825, 34 грн, однак Відповідачем поставлений товар оплачено лише в частині та з порушенням договірних строків, у зв`язку чим заборгованість станом на дату подачі позову становить 530 000 грн.

Також Позивачем у відповідності статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) здійснено нарахування 3 % річних.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд зазначає, що ухвала від 23.11.2023 надсилалась на адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0600244334161, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/17741/23 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.02.2022 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Згідно пункту 3.5 Договору оплата товару проводиться на умовах передплати товару, здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Договорі або у рахунках-фактурі в розмірі 100 % вартості товару протягом 3-х банківських днів від дати рахунку-фактури.

Товар вважається переданим Постачальнику і прийнятим Покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до Покупця та всі пов`язані з ним ризики (пункт 5.2 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію Договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік (пункт 9.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на виконання умов Договору виставлено Відповідачу рахунок-фактуру № 19949 від 11.04.2023 на суму 721 606, 58 грн (з ПДВ).

Так, Позивачем передані Відповідачу товар згідно видаткової накладної № 9932 від 18.04.2023 на суму 716 825, 34 грн.

Суд зазначає, що вказана видаткова накладна підписана сторонами без зауважень та претензій, що свідчить про належну поставку товару з боку Позивача, прийняття такого товару Відповідачем без зауважень.

Також на підтвердження обставин здійснення доставки товару Відповідачу, Позивачем надано ТТН № ВР0028934 від 18.04.2023.

Так, Позивач зазначає, що у відповідності до вимог пункту 3.5 Договору Відповідач повинен був здійснити повну передоплату товару на підставі виставленого рахунку-фактури № 19949 від 11.04.2023 на суму 721 606, 58 грн.

Згідно доводів Позивача та що не заперечується Відповідачем, станом на дату поставки товару 18.04.2023 у Відповідача існувала передоплата за Договором в розмірі 124 321, 71 грн.

Після отримання товару Відповідачем також здійснено оплату на суму 62 503, 60 грн, яку Позивачем зараховано за поставку 18.04.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжні інструкції № 274 від 18.08.2023, № 252 від 28.07.2023, № 209 від 28.06.2023 у зв`язку з чим несплаченою залишається сума в розмірі 530 000, 03 грн.

Судом встановлено, що зазначене вище Відповідачем не заперечується, а матеріали справи не містять доказів на спростування заявлених Позивачем вимог.

Враховуючи прострочення виконання грошового зобов`язання Позивачем здійснено нарахування 3 % річних згідно наданого розрахунку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що у відповідності до пункту 3.5 Договору Відповідач зобов`язаний був здійснити попередню оплату товару в розмірі 592 503, 63 грн (із врахування існуючої передплати) у строк до 14.04.2023 включно.

Однак, як встановлено судом вище, оплата товару здійснена з порушення строків 28.06.2023 в розмірі 13 503, 63 грн, 28.07.2023 в розмірі 28 999, 97 грн та 18.08.2023 в розмірі 20 000 грн. та не в повному обсязі, що відповідно призвело до порушення Відповідачем договірного зобов`язання та прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак вимога в частині стягнення суми основного боргу є правомірною

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3 % річних, суд дійшов висновку, що нарахована Позивачем сума 3 % річних є арифметично вірною та такою, що підлягає стягненню з Відповідача з огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення оплати, поставленого Позивачем товару, що відповідно призвело до порушення Відповідачем Договору та правомірності заявлених вимог, а відтак і наявності підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартіс» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Жен» (пр.-т. Паладіна, буд. 18/30, офіс 13-А, м. Київ, 03142; ідентифікаційний код 34351708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартіс» (вул. Київська, 21, корп. В, п. 1, м. Вишневе, Київська обл., 08132; ідентифікаційний код 34350636) суму основного боргу - 530 000 (п`ятсот тридцять тисяч) грн 00 коп, 3 % річних - 9 482 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн 97 коп та судовий збір - 8 092 (вісім тисяч дев`яносто дві) грн 24 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 19.02.2024

Суддя Антон ПУКАС