Рішення

від 19.02.2024 по справі 910/18991/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/18991/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 41348526)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвера» (вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 3/45 м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 41240153)

про стягнення 9 072,69 грн,

Представники сторін: не викликались

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - Управління, Позивач, Робочий орган) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвера» (далі за текстом - ТОВ «Інвера», Відповідач, Рекламорозповсюджувач) про стягнення 4 582,74 грн - основного боргу, 687, 41 грн - 15% штрафу, 1 385, 08 грн - пені, 406, 42 грн - 3% річних та 2 011, 04 грн - інфляційних втрат, що в загальній сумі становить - 9 072,69 грн заборгованості за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу № 618/19 від 23.07.2019 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на той факт, що Відповідачем не здійснено оплату за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу за період з 01.02.2020 по 15.11.2023 за вказаним Договором, що призвело до виникнення у Відповідача заборгованості в розмірі 4 582, 74 грн. та стало підставою для нарахування на підставі пунктів 7.2 та 7.3 Договору штрафу і пені, а на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала суду від 18.12.2023 надсилалась на офіційну адресу місцезнаходження Відповідача - вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 3/45 м. Київ, 01042 поштовим повідомленням № 0600240330277, однак конверт із зазначеною ухвалою повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/18991/23 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23.07.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого на підставі відповідного наказу Робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рекламорозповсюджувачу надається право тимчасово платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасове користування).

Рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2212 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати всі свої обов`язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства. (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується Робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Рекламорозповсюджувачем плати є рішення Робочого органу про встановлення / продовження пріоритету, рішення виконавчого органу КМР (КМДА) про надання / продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки Рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для РЗ) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 ЦК України, цей Договір (пункт 6.3. Договору).

Відповідно до пункту 6.4 Договору плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 6.13 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Згідно з пунктом 6.14 Договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Робочим органом щомісячно та переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України в м. Києві (отримувач: ГУК в м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва в розмірах, зазначених в рахунках.

Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Пунктом 7.2 та 7.3 Договору сторонами погоджено, що Робочий орган застосовує до Рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та / або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем (пункт 8.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору затверджено адресний перелік на розміщення Рекламорозповсюджувачем рекламних засобів на транспорті.

Згідно розпорядження № 1435 від 09.08.2018 виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Відповідачу (14 Додатку) надано дозвіл № 66245-18 на розміщення зовнішньої реклами, строком дії з 09.08.2018 по 08.08.2023.

На підтвердження виконання Позивачем пункту 4.2.1 Договору до позову додано рахунки на оплату тимчасового користування місцем для розміщення реклами за Договором за період лютий 2020 по жовтень 2023 та відповідні розрахунки коригування.

Згідно наданої Позивачем довідки про стан розрахунку Відповідача за Договором станом на 15.11.2023 ним не здійснено оплати за Договором за спірний період, що в результаті призвело до виникнення заборгованості за вказаний період в розмірі 4 582, 74 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до Відповідача із претензією - вимогою від 14.02.2023 № 076-283 про необхідність погашення існуючого боргу за Договором, однак остання залишена без задоволення.

Так, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору Позивачем здійснено нарахування штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат згідно наданих розрахунків.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оплати Відповідачем рахунків за Договором, а відтак і доказів належного виконання договірного зобов`язання.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договорами оренди.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 Господарський кодекс України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» (далі за текстом - Закон 270/96-ВР) зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 № 2067 (далі за текстом - Типові правила № 2067) дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Пунктом 24 Типових правил № 2067 виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Пунктом 1.1 Порядку закріплено, що останній регулює відносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та фізичними особами - підприємцями і юридичними особами (незалежно від форми власності та підпорядкованості), що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами на території м. Києва, та визначає порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, демонтажу, а також порядок контролю за дотриманням вимог цього Порядку.

Відповідно до пункту 2.11.5 Порядку плата щомісячно перераховується розповсюджувачем реклами на транспорті до бюджету міста Києва згідно умовами договору тимчасового користування місцем.

Як встановлено судом вище, Позивачем на підставі Договору та дозволу № 66245-18 надано Відповідачу у тимчасове платне користування місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва для розміщення рекламного засобу, а відтак у Відповідача фактично виник обов`язок здійснювати плату за користування місцями для розміщення реклами згідно пункту 6.3 Договорів.

Також судом враховано, що матеріали справи не місять доказів демонтажу та відповідно не користування Відповідачем місцями комунальної власності для розміщення рекламного засобу та/або ж анулювання наданого Позивачем дозволу.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи надані Позивачем до матеріалів справи докази, а також відсутність заперечень з боку Відповідача та відсутність аргументів на спростування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення плати за користування місцями комунальної власності для розміщення рекламних засобів за період з лютого 2020 по жовтень 2023, наданого у користування Позивачу згідно дозволу № 66245-18, а відтак заявлена Позивачем до стягнення сума основного боргу в розмірі 4 582, 74 грн є правомірною.

Що стосується нарахованих Позивачем штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з положень статей 610, 611, 612 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає, що останній розрахований у відповідності до вимог чинного законодавства та є арифметично вірним.

Що стосується наданого Позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат суд вказує, що Позивачем здійснюється нарахування останніх з 20-го числа поточного місяця, що є неправомірним, оскільки 20-й день поточного місяця згідно пункту 6.14 Договору є останнім днем для здійснення оплати, а тому такі розрахунки повинні починатися з 21-го відповідного місяця, як це здійснено Позивачем при нарахування пені.

Так, за підрахунками суду сумою нарахування 3 % річних є 406, 05 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 011, 04 грн.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, враховуючи положення пункту 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України, в також строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), нарахування пені в сумі 1 385, 08 грн є правомірним та обґрунтованим.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи відсутність доказів на спростування заявлених вимог, а також встановлені судом обставини щодо порушення Відповідачем умов Договору в частині здійснення плати за тимчасове користування місцями, що перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва для розміщення рекламного засобу, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвера» (вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 3/45 м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 41240153) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 41348526) основний борг - 4 582 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дві) грн 74 коп, штраф - 687 (шістсот вісімдесят сім) грн 41 коп, пеню - 1 385 (одна тисяча триста вісімдесят п`ять) грн 08 коп, 3 % річних - 406 (чотириста шість) грн 05 коп, інфляційні втрати - 2 011 (дві тисячі одинадцять) грн 04 грн, судовий збір - 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) 89 коп.

3. В задоволені іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 19.02.2024

Суддя Антон ПУКАС