Рішення

від 19.02.2024 по справі 912/2383/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 рокуСправа № 912/2383/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу № 912/2383/23

за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП"

про стягнення 45 880,02 грн.

Без виклику сторін.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Олександрійської міської ради Кіровоградської області, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 45 880,02 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач користується земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності, без укладення договору оренди та сплати орендних платежів, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати.

Ухвалою від 21.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2383/23; постановив справу № 912/2383/23 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи 912/2383/23 здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Органом поштового зв`язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала від 21.12.2023) з відміткою "за закінченням терміну зберігання", який направлявся на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, в ухвалі від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

02.02.2024 господарський суд повторно направив на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію ухвали від 21.12.2023 про відкриття провадження у справі № 912/2383/23.

Органом поштового зв`язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала від 21.12.2023) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", який направлявся на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Крім того, господарський суд повідомив відповідача про відкриття провадження у справі № 912/2383/23 телефонограмою від 02.02.2024 № 56, відповідно до якої передано зміст ухвали про відкриття провадження по справі № 912/2383/23 від 21.12.2023 Осадчуку Б.В., а також шляхом розміщення оголошення на вебсайті Судової влади України.

19.02.2024 до суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" про продовження процесуальних строків. У клопотанні представник відповідача просить продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву по справі № 912/2383/23 в межах строків, встановлених ухвалою суду від 21.12.2023 (протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду), оскільки про відкриття провадження відповідач дізнався після телефонного дзвінка уповноваженої особи Господарського суду Кіровоградської області, ухвала суду від 21.12.2023 засобами поштового зв`язку не надходила, ТОВ не було зареєстровано в підсистемі Електронний суд ЕСІТС. 15.02.2024 відповідачем укладено договір про надання правової допомоги, 16.02.2024 представником відповідача через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд було подано заяву про надання доступу до матеріалів справи. Тобто фактично відповідач ознайомився з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, позовною заявою та доданими до неї документами 16.02.2024.

Розглядаючи клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" від 19.02.2024 про продовження процесуальних строків, господарський суд виходить із наступного.

Справа № 912/2383/23 розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки є малозначною.

Строк на подання відзиву у справах спрощеного позовного провадження встановлений законом - ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, за якою відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, про що вказано в ухвалі суду від 21.12.2023 про відкриття провадження у справі.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, строк на подання відзиву у справі, що розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, встановлений законом, тому може бути за заявою учасника справи поновлений, при цьому одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути подано відзив.

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" від 19.02.2024 містить прохання про продовження процесуальних строків, відзив одночасно із клопотанням не подано.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Як вказано вище та підтверджено у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" від 19.02.2024, 02.02.2024 телефонограмою суду передано зміст ухвали від 21.12.2023 про відкриття провадження представнику відповідача. Отже, відповідач мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Укладення договору про надання правової допомоги лише 15.02.2024 не може бути єдиною достатньою підставою для продовження чи поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" від 19.02.2024 про продовження процесуальних строків.

Слід також зазначити, що станом на 19.02.2024 15:33 юридична особа з кодом ЄДРПОУ 42349892 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до ч. 10 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Згідно положень ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

За ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

11.12.2018 між Державним відкритим акціонерним товариством "Олександрійська автобаза" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії "Олександріявугілля" (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" (надалі - відповідач, покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 1107 (надалі - Договір), за яким у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Інвестмент Груп" передано нерухоме майно - 17/50 часток будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Олександрія, АДРЕСА_1 (а.с. 16-17).

Згідно з п. 1.3 Договору відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-3506050502018 від 18.09.2018, кадастровий номер прилягаючої земельної ділянки площею 4,8143 га - 3510300000:15:659:0005.

Договір підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін.

Рішенням Олександрійської міської ради № 723 від 10.05.2019 внесено зміни до Державного земельного кадастру щодо уточнення адреси земельної ділянки площею 4,8143 га кадастровий номер 3510300000:15:659:0005 з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 та надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки на три окремих земельних ділянок:

- площею 2,8060 га, з присвоєнням окремої поштової адреси: АДРЕСА_1 для подальшої передачі в оренду ОСОБА_1;

- площею 1,9027 га для подальшого розподілу між власниками нерухомого майна, розміщеного на даній ділянці;

- площею 0,1056 га для подальшого віднесення до земель запасу (а.с. 19).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.05.2022 щодо земельної ділянки площею 1,9027 га по АДРЕСА_1 в м. Олександрія присвоєно кадастровий номер 3510300000:15:653:0014, форма власності - комунальна, цільове призначення - 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с. 20-21).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2022, зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3510300000:15:653:0014 площею 1,9027 га в особі Олександрійської міської ради (а.с. 20).

Позивач в позові зазначає, що з моменту набуття права власності і по даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Проперті Інвестмент Груп" являється власником об`єкту нерухомого майна (будівлі та споруди) за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_1, та з 21.06.2019 використовує земельну ділянку площею 1,9027 га, кадастровий номер 3510300000:15:653:0014, що належить до земель комунальної власності Олександрійської територіальної громади в особі Олександрійської міської ради.

Однак, відповідач, будучи власником 17/50 часток будівель та споруд, розташованих за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_1, після формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав з 21.06.2019 належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій перебувають зазначені будівлі та споруди та не уклав з Олександрійською міською радою відповідного договору оренди.

Рішенням Олександрійської міської ради № 221 від 07.07.2021 "Про місцеві податки і збори" встановлено на території Олександрійської територіальної громади місцеві податки і збори згідно з додатком, за яким за земельні ділянки з цільовим призначенням 12.04 "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення" встановлено ставку податку 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 30-38).

Згідно Витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3510300000:15:653:0014 становить:

- 1 994 312,42 грн за Витягом №НВ-9927278092023 від 04.09.2023;

- 1 690 830,09 грн за Витягом № 8656/295-22 від 30.05.2022 (а.с. 27).

Таким чином, з 21.06.2019 відповідач є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:15:653:0014, площею 1,9027 га по АДРЕСА_1, м. Олександрія, користується земельною ділянкою без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки, та відмовляючись у досудовому порядку укласти відповідний договір оренди земельної ділянки, не сплачує передбачену чинним законодавством плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Окрім того, позов обґрунтовано посилання серед іншого на преюдиційні факти, встановлені у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2022 у справі № 912/1114/22, яке набрало законної сили 15.11.2022.

Згідно рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2022 у справі № 912/1114/22, яке набрало законної сили 15.11.2023, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" (вул. Заливна, б. 31-Б, кв. 128, м. Суми, 40034, ідентифікаційний код 42349892) на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області (пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградської області, 28000, ідентифікаційний код 33423535) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 79 481,82 грн, а також 2 481,00 грн судового збору, про що видано відповідний наказ.

У відповідності до наведених обставин, позивачем нараховано до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю:

- за період з 01.08.2022 до 31.12.2022 в загальному розмірі 11 976,71 грн;

- за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 в загальному розмірі 33 903,31 грн.

Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати становить 45 880,02 грн.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступне.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України, з посиланням на яку заявлено позовні вимоги, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Статтею 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди; Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

В ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, у тому числі, які розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

За положеннями ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 120 Земельного кодексу України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до ч. 1-2, 4, 6 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" права власності на нерухомість за договором від 11.12.2018) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Наведений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

За правилами ч. ч. 1, 3-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" з 11.12.2018 набуто у власність нерухоме майно - 17/50 часток будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Олександрія, АДРЕСА_1.

Вказане нерухоме майно розміщено на земельній ділянці кадастровий номер 3510300000:15:653:0014 загальною площею 1,9027 га, на яку зареєстровано право комунальної власності в особі Олександрійської міської ради.

Отже, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" стало фактичним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 3510300000:15:653:0014, на якій розташовано майно, а тому у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Про обізнаність відповідача щодо необхідності переоформлення права користування земельною ділянкою зазначено також в тексті договору купівлі-продажу від 11.12.2018.

Як вже зазначено, ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, передбачала перехід права користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Матеріали справи не містять документально підтверджених відомостей щодо прав, на яких земельна ділянка перебувала у попереднього землекористувача (власника нерухомого майна).

Проте, в даному випадку відповідач не є власником земельної ділянки та не може набувати право постійного користування землею в силу законодавчо встановленого ст. 92 Земельного кодексу України обмеження осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок.

За вказаних обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовного того, що в даному випадку відповідач може набути право користування на земельну ділянку на умовах оренди, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю є орендна плата.

Підпунктами 288.5.1., 288.5.2. Податкового кодексу України, які є чинними в період користування відповідачем земельною ділянкою без оформлених документів, встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

За наявними в матеріалах справи доказами, згідно рішення Олександрійської міської ради від 07.07.2021 № 221 "Про місцеві податки і збори", яке введено в дію з 01.01.2022, в таблиці 5 "Ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності на території Олександрійської територіальної громади" визначено, що ставка податку (орендної плати) за земельні ділянки з цільовим призначенням 12.04 "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства" встановлено у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-992728092023 від 04.09.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:15:653:0014 становить 1 994 312,42 грн, а відповідно до Витягу № 8656/295-22 від 30.05.2022 - 1 690 830,09 грн.

Згідно п. 20 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1147, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17.

Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі подання заяви в електронній формі витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок або мотивована відмова в наданні такого витягу видається в електронній формі за допомогою технічних засобів електронних комунікацій накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", а за бажанням заявника може також надаватися в паперовій формі.

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

За відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування пункту 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах і, як наслідок з цього доходить до висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Наведеного висновку дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20, від 17.08.2022 у справі № 922/1646/20.

У відповідності до викладеного та згідно розрахунку позивача, розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати становить:

- з 01.08.2022 по 31.12.2022 : 1 690 830,09 грн х 17/50 х 5% х 5/12 = 11 976,71 грн;

- з 01.01.2023 по 31.12.2023: 1 994 312,42 грн х 17/50 х 5% = 33 903,31 грн, а всього - 45 880,02 грн.

У відповідності до вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Позов серед іншого обґрунтовано преюдиційними фактами, встановленими у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2022 у справі № 912/1114/22, яке набрало законної сили 15.11.2022, тому згідно п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Олександрійської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" про стягнення 45 882,02 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" від 19.02.2024 про продовження процесуальних строків.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" (40034, Сумська область, м. Суми, вул. Заливна, буд. 31-Б, кв. 128; код ЄДРПОУ: 42349892) на користь Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59; код ЄДРПОУ: 33423535) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 45 880,02 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Олександрійській міській раді Кіровоградської області до електронного кабінету в системі "Електронний суд"; Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" (40034, Сумська область, м. Суми, вул. Заливна, буд. 31-Б, кв. 128).

Повне рішення складено 19.02.2024.

Суддя О.Л. Бестаченко