Рішення

від 07.02.2024 по справі 914/3200/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024 Справа № 914/3200/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львіводоканал», м. Львів

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Єкран-2», м. Львів

про встановлення постійного безоплатного сервітуту.

за участю представників сторін:

від позивача: Локатир Ю.В.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства «Львівводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Єкран-2» про встановлення постійного сервітуту.

Ухвалою суду від 31.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.11.2023.

Ухвалою від 29.11.2023, занесеною до протоколу від 29.11.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 10.01.2024.

Ухвалою від 10.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 10.01.2024, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.02.2024.

У судове засідання 07.02.2024 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 07.02.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача до суду не надходили.

У судовому засіданні 07.02.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 07.02.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог, позивач повідомляє про те, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоконал» є підприємством у сфері водопостачання та водовідведення, обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення. На виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» позивач зобов`язаний встановити вузол комерційного обліку в багатоквартирному будинку у місті Львові по вулиці Головатого, 4.

З огляду на те, що відповідач відмовляється добровільно допустити працівників ЛМКП «Львівводоканал» для оснащення будівлі вузлом комерційного обліку з постачання питної води у підвальному приміщенні будинку за адресою: місто Львів, вулиця Головатого, будинок 4, чим створює перешкоди позивачу у здійсненні такої діяльності. При цьому, ЛМКП «Львівводоканал» зазначає про те, що дотрималось усіх процедур, передбачених Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Враховуючи наведене, позивач просить суд прийняти рішення про встановлення Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» постійний безоплатний сервітут щодо нежитлового підвального приміщення у будинку №4 по вулиці Головатого у місті Львові, для оснащення будівлі вузлом комерційного обліку питної води та обслуговування такого вузла обліку.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 31.10.2023 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подавав.

Усі процесуальні документи, ухвалені судом у цій справі, надсилалися на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79022, Львівська область, місто Львів, вулиця Головатого, будинок 4.

Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу, на адресу суду не поверталась.

Таким чином, суд зазначає про те, що відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позовну заяву, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав. Враховуючи обмеженість процесуальних строків розгляду цієї справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі доказами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» є комунальним підприємством, що здійснює, серед іншого, забір, очищення та постачання води у місті Львові.

З метою здійснення оснащення багатоквартирного будинку №4 по вулиці Головатого у місті Львові вузлами комерційного обліку позивачем був виготовлений робочий проект встановлення приладів обліку води на вводах у багатоповерхові житлові будинки м. Львова. Копія проекту знаходиться у матеріалах справи.

На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №444 «Про порядок інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку» позивачем здійснено наступні кроки:

1 - на сайті ЛМКП «Львівводоканал» розміщено повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку в будинку відповідача;

2 - на дошці оголошень будинку відповідача розміщено повідомлення про намір встановити вузол комерційного обліку;

3 - усім мешканцям будинку №4 по вулиці Головатого у місті Львові, в їхніх рахунках-повідомленнях про оплату послуг водопостачання і водовідведення вказано інформацією про намір ЛМКП «Львівводоканал» встановити вузол комерційного обліку в їхньому будинку.

25.07.2023 представники позивач прибули для встановлення вузла комерційного обліку води у підвальному приміщенні будинку за адресою: м. Львів, вул. Головатого, 4. Відповідач не допустив позивача до приміщення, про що складено Акт від 25.07.2023 про недопущення до будівлі (підвального приміщення житлового будинку) та відмову від встановлення вузла комерційного з постачання питної води. Акт не підписано відповідачем.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» є підприємством у сфері водопостачання та водовідведення.

Відповідач є житло-будівельним кооперативом за адресою: місто Львів, вулиця Головатого, будинок 4, яке відповідно до Наказу «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» від 17.05.2005 №76 є юридична особою, утвореною фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі об`єднання їх майнових пайових внесків для участі в будівництві або реконструкції житлового будинку (будинків) і наступної його (їх) експлуатації.

Взаємовідносини сторін цього спору врегульовані Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до положень Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 №190 (надалі - Правила користування) ЛМКП «Львівводоканал», як виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення. споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до статті 3 Закону «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування. їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил.

Абзацом 4 ч. 3 ст. 3 Закону «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено, що у разі якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди для встановлений вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/та якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку.

Згідно з пунктом 13 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон) від 09.08.2018 №206, вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №444 Про порядок інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку визначено:

П.3. Оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузла комерційного обліку повідомляє власникам (співвласникам) будівлі про намір встановити такий вузол за формою згідно з додатком (далі - повідомлення).

П.10. У разі якщо протягом двох місяців з дня отримання повідомлення оператора зовнішніх інженерних мереж про намір встановити вузол комерційного обліку власник (співвласники) будівлі не повідомивши) оператора зовнішніх інженерних мереж про намір погодити з ним відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку або про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку, а також у разі, якщо власник (співвласники) повідомивши) про намір погодити відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку або про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку, але не зробив (ли) цього протягом чотирьох місяців з дня отримання повідомлення оператора зовнішніх інженерних мереж про намір встановити вузол комерційного обліку, оснащення будівлі вузлом комерційного обліку здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж.

Згідно з положеннями Порядку інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №444 (далі Порядок №444):

Оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузла комерційного обліку повідомляє власникам (співвласникам) будівлі про намір встановити такий вузол за формою згідно з додатком (далі - повідомлення) (пункт 3). Зміст Повідомлення повинен містити таку інформацію: найменування оператора зовнішніх інженерних мереж; адреса встановлення вузла комерційного обліку; вартість встановлення вузла комерційного обліку; розмір внеску за встановлення вузла комерційного обліку; порядок сплати внеску за встановлення вузла комерційного обліку; реквізити, за якими потрібно надати відповідь на повідомлення; реквізити оператора; дата, прізвище, ім`я, по батькові керівника оператора та його підпис.

Повідомлення доводиться до відома власників (співвласників) будівлі шляхом розміщення: (1) на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування; (2) у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під`їздах будівлі. Крім того, оператор забезпечує доведення до відома власників (співвласників) будівлі інформації про намір встановити вузол комерційного обліку шляхом повідомлення на паперовому носії кожного власника (співвласника) будівлі протягом тридцяти днів з дня розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під`їздах будівлі (пункт 4).

Днем отримання повідомлення власниками (співвласниками) будівлі є дата розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування. У разі відсутності веб-сайту у оператора зовнішніх інженерних мереж та органу місцевого самоврядування днем отримання повідомлення є дата розміщення повідомлення у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під`їздах будівлі (пункт 5).

Позивач розмістив повідомлення від 30.04.2021 про намір установити вузол комерційного обліку у будинку по вулиці Головатого, будинок №4 (далі - будинок) на своєму офіційному веб-сайті.

Отже, з 01.07.2021 позивач мав право встановлювати вузол комерційного обліку у будинку.

Крім того, персональне повідомлення для співвласників будинку було розміщено у рахунках про оплату послуг водопостачання та водовідведення від 08.05.2021 (квартири №10, 12, 1314,15).

Водночас, аналізуючи зазначені докази у сукупності, суд на підставі стандарту доказування «вірогідності доказів» вважає доведеною обставину повідомлення мешканців будинку про намір встановлення вузла комерційного обліку у відповідності до Порядку №444. Відповідач не надав жодних доказів на спростування зазначених вище фактів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України визначено, що речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 ст. 402 Цивільного кодексу України унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що метою сервітуту є задоволення потреб зацікавленої особи для ефективного використання належного їй майна; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

Отже, однією з основних ознак сервітуту, який має бути встановлено за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів особи у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягти згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом з`ясовано, що встановлення зазначеного сервітуту не нанесе збитків відповідачу і не є обтяжливим для нього, а задоволення вимог позивача, що спрямовані на виконання приписів Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», за наявності заперечень відповідача, є неможливим в інший спосіб. Крім цього, встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в якій обладнується вузол комерційного обліку, передбачене приписами вказаного Закону.

Підсумовуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі, зважаючи на перешкоди, які чиняться відповідачем для надання доступу до будівлі і встановлення вузла комерційного обліку.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не долучено належних та допустимих доказів, заперечень, які б спростували доводи позивача.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №3213 від 16.06.2023 на суму 2684,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 2684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Встановити Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код 03348471) постійний безоплатний сервітут щодо нежитлового підвального приміщення у будинку №4 по вулиці Головатого у місті Львові, для оснащення будівлі вузлом комерційного обліку питної води та обслуговування такого вузла обліку.

3.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Єкран-2» (79022, Львівська область, місто Львів, вулиця Головатого, будинок 4; ідентифікаційний код 20826848) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код 03348471) 2684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.02.2024.

Суддя Гоменюк З.П.