Рішення

від 16.02.2024 по справі 916/5168/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5168/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/5168/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" /ЄДРПОУ 33880354, адреса - 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, e-mail: office@bestleasing.com.ua/

до відповідача: приватного підприємства "Стелс-Ойл" /ЄДРПОУ 36671742, адреса - 73000, Херсонська обл., Херсонський р., смт. Зеленівка, вул. Радянська, 44, e-mail: stelsoil2000@gmail.com/

про стягнення неустойки у розмірі 1 244 754,00 грн

ВСТАНОВИВ:

23.11.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 5747/23/ до приватного підприємства "Стелс-Ойл" про стягнення неустойки за неповернення об`єкта лізингу за договором фінансового лізингу № 210422-З/ФЛ-Ю-А від 22.04.2021 за період з 13.01.2023 по 28.09.2023 у розмірі 1 244 754,00 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу № 210422-З/ФЛ-Ю-А від 22.04.2021.

Ухвалою суду від 28.11.2023 залишено без руху позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" вх. № 5747/23 від 23.11.2023; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви, а саме: надати правові підстави позову.

У зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду з 30.11.2023 по 08.12.2023 було відключено користувачів суду від Комп`ютерної програми "Діловодство суду" та інших мереж суду. З 08.12.2023 на підставі наказу голови суду № 46 від 07.12.2023 "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп`ютерній мережі суду.

Внаслідок вказаних обставин заява позивача про усунення недоліків, сформована позивачем у системі "Електронний суд" 11.12.2023, зареєстрована 13.12.2023 за вх. № 45073/23.

Ухвалою суду від 14.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5168/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 у справі № 916/5168/23 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, до електронного кабінету.

Так, згідно довідки про доставку електронного документу, ухвала суду від 14.12.2023 доставлена до електронного кабінету відповідача 14.12.2023 о 19:55 год.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/5168/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 22.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (лізингодавець) та приватним підприємством «Стелс-Ойл» (лізингоодержувач) укладено договір №210422-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 5.1-5.6, якого об`єктом лізингу є автомобіль Renault Duster, загальною вартістю 480600,00 грн, з яких 80100,00 ПДВ 20%; строк лізингу: 30 місяців; максимальний термін передачі, з врахуванням положень Додатку «Загальні умови» - 31.05.2021; місце передачі: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 54; мінімальний строк для дострокового придбання (з дати передачі) - 12 місяців; адреса базування (зберігання): Херсонська обл., смт. Надніпрянське; гранична дата сплати авансового лізингового платежу: 06.05.2021.

Додатком до договору №210422-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 22.04.2021 сторони узгодили загальні умови договору , які не обмежують та доповнюють договір.

Так, п.1.1 додатку до договору передбачено, що лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в Додатку «Специфікація», а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в Додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору (надалі - «графік») та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути меншим одного року (п.1.2 додатку до договору).

Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом строку лізингу та строку дії даного договору. В разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно умов цього договору. Предмет лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем не повертається (п.1.3 додатку до договору).

Відповідно до пп. 2.1.5, 2.1.6 загальних умов, остаточною загальною вартістю предмета лізингу є вартість, вказана в акті або останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу. Акт - акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Пунктом 2.1.7 загальних умов визначено, що число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 загальних умов договору. Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору лізингу, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25 липня 2017 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.

Період лізингу, у відповідності до п. 2.1.8 загальних умов, це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.

Пунктами 2.2 та 2.3 додатку до договору передбачено, що усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в п.2.5, 2.6 загальних умов); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7. - 2.9., 3.5 загальних умов (далі - винагорода). Авансовий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору), з урахуванням пункту 2.6 загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку лізингодавцем, але не пізніше ніж в дату, зазначену сторонами в пункті 5.6 цього договору та в сумі, Авансового лізингового платежу, визначеному у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) незалежно від отримання рахунку.

Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому ін.) дню (п.2.4 додатку до договору).

Пунктом 2.7 додатку до договору передбачено, що у разі якщо, лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання лізингоодержувачем акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмета лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору. З моменту підписання сторонами акту до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі ризики, випадкового знищення чи пошкодження предмета лізингу, ризики, пов`язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування предметом лізингу). З моменту підписання акту, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації предмета лізингу, несе відповідальність за порушення правил дорожнього руху, правил зупинки, паркування та стоянки за участю предмета лізингу (в т.ч. зафіксованих у автоматичному режимі, а також за допомогою фото-відеофіксації). Ризик невідповідності предмета лізингу цілям використання цього предмета лізингу несе лізингоодержувач. Лізингодавець залишає у себе один комплект ключів від предмета лізингу та зберігає його протягом всього строку дії договору (якщо предмета лізингу - транспортний засіб) (пункт 3.4 загальних умов).

Лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору. В разі настання з предметом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку, лізингоодержувач зобов`язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв`язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком «Довідка» до договору (пункт 5.2.1 Загальних умов).

Підписуючи цей договір, лізингоодержувач підтверджує, що лізингодавець попередив його про те, що з метою забезпечення прав та законних інтересів сторін цього договору, фінансуючої установи, страховика (страховиків) які будуть здійснювати страхування майнових інтересів за ризиками, пов`язаними з предметом лізингу - на предмет лізингу може бути встановлено та використовуватися (як протягом усього строку лізингу, так і протягом окремих частин строку лізингу) пристрої спостереження за рухомими об`єктами системи стільникового зв`язку GSM-900/1800 (в т.ч. з радіомодулем з GPS-приймачем тощо) в т.ч. за типом навігаційної системи GPS+LBS - надалі обладнання. З метою встановлення (монтажу), експлуатації, ремонту, заміни, зняття (демонтажу) обладнання з предмета лізингу, лізингодавець має право залучати третіх осіб (обираючи їх на свій розсуд, без погодження з лізингоодержувачем або іншими особами). Підписанням цього договору лізингоодержувач надає на це лізингодавцю свою безвідкличну згоду та дозвіл. Лізингоодержувач підтверджує, що не має та не матиме у майбутньому до лізингодавця будь-яких претензій, вимог, заперечень, зауважень тощо з будь-яких питань, пов`язаних з встановленням, використанням, технічним обслуговуванням та демонтажем обладнання на предметі лізингу. По закінчені строку лізингу (якщо інший строк не буде додатково зазначений лізингодавцем) обладнання підлягає поверненню лізингоодержувачем лізингодавцю (пункт 5.3 загальних умов).

Пунктом 6.6.1. загальних умов договору передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов`язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем предмета лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) предмета лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.

Згідно з пунктом 6.6.2. загальних умов договору лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу, з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншими складовими, отриманими згідно акту, в стані, в якому він передавався лізингоодержувачу в лізинг, з урахуванням нормального зносу, який повинен був виникнути під час строку лізингу, у придатному для експлуатації стані. При поверненні предмета лізингу лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема, підписати акт повернення предмета лізингу.

Лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися (пункти 7.1.1 загальних умов).

Якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким предмет лізингу може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення предмета лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця: неустойку (штраф) у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (при цьому сторони домовились, що при нарахуванні суми неустойки лізингодавець застосовує середньоденну лізингову плату за користуванням предметом лізингу, яка розраховується шляхом складання сум загальних лізингових платежів, зазначених у стовбці «загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ 20% грн» графіку, за строк лізингу, який минув на момент нарахування неустойки, та ділення цієї суми на відповідну кількість днів користування предметом лізингу); або

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу (пункт 7.1.2 Загальних умов).

За ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.15., 2.16., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 5.2., 10.2. загальних умов - сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу (пункт 7.1.3 загальних умов).

Сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх обов`язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов`язків за договором Сторони зобов`язані письмово не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України. Якщо обставини, вказані в п.8.1 загальних умов, продовжують діяти протягом 30 (тридцяти) днів з дати їх виникнення, то сторони проводять переговори з метою визначення заходів, яких слід вжити (п.8.1. - 8.3 загальних умов).

Даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в т.ч. обов`язкового підписання сторонами додатків «Загальні умови договору», «Специфікація», «Довідка», «Страхування», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об`єкт лізингу», «Графік сплати лізингових платежів», «Технічний асістанс», «Поняття нормального зносу» до договору) (п.10.1 додатку до договору).

У разі прийняття лізингодавцем рішення про направлення повідомлення, вимоги чи іншої кореспонденції іншій стороні засобами електронної пошті (e-mail повідомлення) та/або іншими каналами телекомунікацій, в т.ч. з використанням додатків (sms, Viber, WhatsApp, Telegram) в порядку ст.10, 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», сторони домовились, що вказані повідомлення, вимоги чи інша кореспонденція вважаються такими, що надані/надіслані в письмовій формі та доставлені/одержані лізингоодержувачем, якщо: а) документи направлено з електронної пошти лізингодавця (що вказана в цьому договорі та/або електронну адресу office@bestleasing.com.ua) на електронну пошту лізингоодержувача (або його уповноваженої/контактної особи) що вказана в цьому договорі та/або взяту з заяви-анкети на одержання послуг фінансового лізингу електронну пошту та/або в офіційних письмових документах (в т.ч. бланку), підписаних лізингоодержувачем власноруч (або електронним цифровим (кваліфікованим електронним підписом лізингоодержувача); б) документ підписано електронним цифровим підписом лізингодавця (відсканований власноручний підпис на відсканованому документі, що міститься у вкладенні e-mail повідомлення та/або електронний підпис уповноваженої особи лізингодавця під текстом/супровідним листом e-mail повідомлення лізингодавця) та/або електронним цифровим підписом (кваліфікованим електронним) підписом лізингодавця на документі, що міститься у вкладенні e-mail повідомлення.

Кожна із сторін зобов`язана надіслати іншій стороні повідомлення про одержання електронного повідомлення/вкладення документу якщо підтвердження не наддається (не надалося), програмним забезпеченням поштових клієнтів/сервісів, інших каналів телекомунікацій (засобів зв`язку). При цьому сторони попередньо домовились, що повідомлення, вимоги та кореспонденція направлена та підписана відповідно до п.п. а) та б) другого абзацу п.10.12 загальних умов договору вважається в будь-якому випадку одержаною лізингоодержувачем з моменту: їх відправки поштовим сервером/сервісом лізингодавця, збільшеного в часі на 30 хвилин, достатнім доказом чого є скріншот або роздруківка з поштового серверу/сервісу уповноваженого працівника лізингодавця та/або поштового серверу/сервісу лізингодавця) та/або авинтефікації лізингоодержувача в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті лізингодавця, збільшеного на 30 хвилин, якщо інше не передбачено умовами користувача особистим кабінетом на офіційному веб-сайті лізингодавця). Звіт, передбачений п. 5.2.1. загальних умов направляється цінним листом з описом вкладення і, відповідно, достатнім доказом направлення звіту є розрахунковий документ (касовий чек) та опис вкладення… (пункт 10.12 загальних умов).

У специфікації визначено, що предметом лізингу є автомобіль Renault Duster life 1 598 см3, 1,6 л 115 к.с., МТ5 4х2, 2021 року випуску вартістю 480600 грн з ПДВ.

Окрім того, до вказаного договору сторонами оформлені, підписані та скріплені печатками підприємств додатки:

- «Графік сплати лізингових платежів», де визначені розміри авансового та чергових платежів, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу, розмір винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, загальний лізинговий платіж;

- «Страхування», де визначені умови страхування об`єкта лізингу;

- «Технічний асістанс», де визначені умови надання асістанських послуг стосовно об`єкта лізингу

- «Довідка про технічний стан предмета лізингу та фактичну адресу базування (зберігання)» (типова форма) , «Акт звіряння взаєморозрахунків та переходу права власності на об`єкт лізингу» (зразок), «Поняття нормального зносу».

На підтвердження виконання зобов`язань за договором позивачем надано акт прийому-передачі предмета лізингу в користування від 29.04.2021, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування предмет лізингу, а саме: новий Renault, моделі Duster, 2021 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Листом за вих. № 1714 від 16.06.2022, з огляду на прострочення ПП «Стелс-Ойл» сплати лізингових платежів більш ніж на 30 днів, позивач керуючись ч. 2 ст. 7, пп. 3, 4 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 6.6.1 загальних умов договору, ТОВ «Бест Лізинг» повідомило відповідача про розірвання (відмову від) договору, укладеного між ПП «Стелс-Ойл» та ТОВ «Бест Лізинг».

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/387/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до приватного підприємства «Стелс-Ойл» про стягнення суми заборгованості в розмірі 185250,50 грн, з яких: 39530,77 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 12758,66 грн - проценти в розмірі подвійної облікової ставки, 5010,68 грн - інфляційні втрати, 12758,66 - пеня, 9612,00 грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 105579,73 грн - неустойка за неповернення об`єкта лізингу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.04.2023 у справі № 916/387/23 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства «Стелс-Ойл» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» прострочену заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 39 530 грн 77 коп, проценти річних в розмірі 12 758 грн 66 коп, інфляційні втрати в сумі 5 010 грн 68 коп, пеню в розмірі 2 551 грн 73 коп, штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна в сумі 1 922 грн 40 коп, неустойку за неповернення об`єкта лізингу в розмірі 21 115 грн 95 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн 00 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2778 грн 76 коп.

З тексту рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2023 у справі № 916/387/23 вбачається, що судом стягнуто неустойка за неповернення об`єкта лізингу у розмірі 21 115,95 грн за період з 25.10.2022 по 12.01.2023.

Згідно з ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ті ж самі особи, що і у даній справі, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Враховуючи, що під час розгляду справи № 916/387/23 приймали участь ті самі особи, які приймають участь під час розгляду даної справи, обставини встановлені рішеннями суду у зазначеній справі мають преюдиційне значення.

Таким чином, не підлягають доказуванню обставини щодо порушення відповідачем зобов`язань в частині внесення лізингових платежів періодів №12-13, у строк, встановлений договором.

З тексту рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2023 у справі № 916/387/23 вбачається, що судом стягнуто неустойка за неповернення об`єкта лізингу у розмірі 21 115,95 грн за період з 25.10.2022 по 12.01.2023.

Господарськйи суд зазначає, що предетом позову у даній справі є стягнення неустойки за неповернення об`єкта лізингу у розмірі 1 244 754,00 грн за період з 13.01.2023 по 28.09.2023.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, ідо виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір №210422-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 22.04.2021.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У той же час, частина 2 статті 806 ЦК України передбачає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Як встановлено судом вище, за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.15., 2.16., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 5.2., 10.2. загальних умов - сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу (пункт 7.1.3 загальних умов).

Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повернення предмета лізингу, у зв`язку із чим у позивача наявні підстави для нарахування неустойки (штрафу) за неповернення об`єкту лізингу.

Судом перевірнено здійснений позивачем розрахунок неустойки (штрафу) за неповернення об`єкту лізингу. Так, за розрахунком позивача неустойка (штраф) за період з 13.01.2023 /наступний день після строку, який заявлено в рамках справи № 916/387/23/ по 28.09.2023. Судом встановлено правильність вказаного розрахунку.

Разом із тим, господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 902/538/18.

Оскільки суд враховує, що сума основного боргу (39 5307,77 грн) є незначною у порівнянні з нарахованою позивачем неустойкою за період всього у дев`ять місяців у розмірі 1 244 754,00 грн).

З рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2023 у справі № 916/387/23 слідує, що відповідач належно виконував покладені на нього обов`язки щодо сплати лізингових платежів до обставин, пов`язаних з початком збройної агресії Російської федерацій проти України та після повномасштабного вторгнення вживав заходи, спрямовані на встановлення зв`язку з контрагентами за договорами, зокрема і з позивачем у справі. Підприємство відповідача з 24.02.2022 опинилось на території, де велись активні бойові дії, а потім м. Херсон та Херсонська область були повністю окуповані, внаслідок чого майно підприємства залишилась на окупованій території, що ускладнило роботу підприємства та яке вочевидь зазначало значних пошкоджень та збитків. В подальшому, загальновідомим є факт, що після звільнення м. Херсона та частини Херсонської області, вказана територія знаходиться в зоні проведення бойових дій та зазнає систематичних ракетних ударів та обстрілів, наслідком чого є чисельні пошкодження та знищення інфраструктурних об`єктів та підприємств.

Приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, притримуючись принципу «справедливого балансу інтересів сторін», беручи до уваги невідповідність розміру стягуваної неустойки з наслідками порушення зобов`язання, поведінку боржника, пов`язану із своєчасним виконанням зобов`язань до початку військової агресії, ведення активних бойових дій на території Херсонської області, що вочевидь призвело до численних руйнувань промислових та цивільних об`єктів, що значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємств, суд з власної ініціативи на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 10 %, а саме з 1 244 754,00 грн до 124 475,4 грн.

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

Одночасно суд враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсовані, окрім неустойки, також і за рахунок застосованих рішенням у справі № 916/387/23 до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 14 937,04 грн, що вбачається із платіжного інструкції № 13287 від 22.11.2023.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 937,04 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Стелс-Ойл" /ЄДРПОУ 36671742, адреса - 73000, Херсонська обл., Херсонський р., смт. Зеленівка, вул. Радянська, 44, e-mail: stelsoil2000@gmail.com/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" /ЄДРПОУ 33880354, адреса - 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, e-mail: office@bestleasing.com.ua/ неустойку за неповернення об`єкта лізингу за договором фінансового лізингу № 210422-З/ФЛ-Ю-А від 22.04.2021 за період з 13.01.2023 по 28.09.2023 у розмірі 124 754,40 грн /сто двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири гривні 40 копійок/ та судовий збір у розмірі 14 937,04 грн /чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень 04 копійок/.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 16 лютого 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко